Рішення

від 14.09.2017 по справі 910/12946/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14.09.2017Справа №910/12946/17 Господарський суд міста Києва в складі:   головуючого судді                                                                                                                                                                Привалова А.І.        при секретарі                                                                                                                                                                                  Березовській С.В. розглянувши справу № 910/12946/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ІНВЕСТ УКРАЇНА" до                 товариства з обмеженою відповідальністю"Київська взуттєва фабрика" про               стягнення 14 312,00 грн. Представники сторін:  не з'явились.                                                                                                                  ОБСТАВИНИ СПРАВИ:           Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ІНВЕСТ УКРАЇНА" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Київська взуттєва фабрика" (надалі -відповідач)    про стягнення заборгованості у розмірі 14 312,00 грн., з якої: 3 825,00грн. - основний борг, 360,00грн. - пені, 218,65грн. - інфляційних втрат,345,82грн. - 25% річних та 7 650,00грн. - штрафу.                     Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 21 суборенди об'єкта нерухомості від 30.09.2016р.           Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2017р. порушено провадження у справі № 910/12946/17 та призначено розгляд справи на 14.09.2017р.                04.09.2017р. через відділ автоматизованого документообігу суду від представника позивача надійшли додаткові документи на виконання вимог ухвали суду від 04.08.2017р.            13.09.2017р. через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшла бухгалтерська довідка, в якій зазначено, що станом на 13.09.2017р. заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "Київська взуттєва фабрика" становить 14 312,00 грн.           Представник позивача в судове засідання 14.09.2017р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.           Представник відповідача в засідання суду не з'явився,про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, витребуваних документів не надав.            Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.            Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»). Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань. У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 04.08.2017р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, та отримана останнім. Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представників сторін суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представників сторін, яких достатньо для винесення рішення по суті. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих  позивачем, у нарадчій кімнаті. Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -                                                                                                                         ВСТАНОВИВ:           30.09.2016р. між товариством з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ІНВЕСТ УКРАЇНА" (надалі - орендар) та товариством з обмеженою відповідальністю "Київська взуттєва фабрика" (надалі - суборендар) було укладено договір №21 суборенди об'єкта нерухомості (надалі - договір), відповідно до якого орендар передає, а суборендар приймає у строкове платне користування окремо визначено майно-господарську споруду площею 62 кв. м. (літера ІІІ), що розташована за адресою: м.Київ, вул. І.Еренбурга, 3А (надалі - об'єкт суборенди) (п.1.1. договору).           Об'єкт суборенди використовується суборендарем для розміщення складу (цільове призначення (п.1.2. договору).           Орендар зобов'язується передати суборендарю об‘єкт суборенди за актом приймання - передачі об'єкта суборенди (що є невід'ємною частиною даного договору), в якому сторони зазначають склад об'єкта суборенди, його стан на момент передачі в суборенду та інше (п.2.1. договору).             Суборендар вступає в строкове платне користування об'єктом суборенди з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі (п.2.2. договору).           Об'єкт суборенди повертається орендарю  суборендарем у день закінчення строку дії договору, а в разі дострокового розірвання договору, - в день дострокового розірвання/припинення дії цього договору. Повернення об'єкту суборенди із користування фіксується актом приймання - передачі (п.2.4. договору).           Згідно п.3.1. договору орендар зобов'язується:           Передати у користування суборендарю об'єкт суборенди на умовах передбачених цим договором (п.3.1.1. договору).           Вчасно оформляти рахунки на сплату суборендної плати та інших платежів, передбачених цим договором (п.3.1.2. договору).           У разі закінчення строку дії суборенди або в разі дострокового розірвання договору - прийняття об'єкт суборенди на умовах, визначених у цьому договорі на підставі відповідного акту приймання - передачі об'єкта суборенди (п.3.1.3 договору).           Відповідно до п.3.3. договору суборендар зобов'язаний:           Прийняти від орендаря у строкове платне користування об'єкт суборенди за актом приймання - передачі об'єкту суборенди (п.3.3.1. договору).           Вчасно і в повному обсязі, у відповідності до умов цього договору, сплачувати суборендну плату та інші платежі передбачені цим договором (п.3.3.2. договору).           Цей договір набуває чинності з 01.10.2016р. та діє до 31.12.2016р. (включно) (п.4.1. договору).           Строк суборенди за цим договором обчислюється з дня передачі об'єкту суборенди у користування суборендарю за відповідним актом приймання - передачі та закінчується в день повернення суборендарем об'єкту орендарю та підписання відповідного акту приймання - передачі (п.4.2. договору).           Суборендна плата за місяць користування одним квадратним метром об'єкту суборенди становить 35грн.00коп. без ПДВ. Загальний розмір суборендної плати за місяць користування об'єктом суборенди становить 2 170,00грн. (п.5.1. договору).           Нарахування орендарем суборендної плати за цим договором здійснюється з дня прийняття суборендарем об'єкту суборенди за актом приймання - передачі. Нарахування орендарем суборендної плати за цим договором припиняється з дня наступного за днем повернення суборендарем об'єкту суборенди орендарю та підписання сторонами відповідного акту приймання - передачі (п.5.1.1. договору).           Починаючи з другого календарного місяця суборенди, суборендр здійснює повну оплату вартості суборендної плати за формою попередньої оплати, до 10-го числа кожного поточного місяця за поточний (п.5.4. договору).           Всі зміни та доповнення до цього договору є чинними, якщо вони оформлені в письмовому вигляді та підписані повноваженими представниками обох сторін (п.7.1. договору).           Всі додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід'ємною частиною (п.7.2. договору).           У випадку несвоєчасної сплати платежів відповідно до умов цього договору суборендар сплачує на користь орендаря пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення за весь період заборгованості до моменту її погашення (п.8.2. договору).           У випадку прострочення виконання обов'язків по сплаті платежів, передбачених цим договором, у порядку ст.625 Цивільного кодексу України, суборендар зобов'язаний сплатити орендарю 25% річних від простроченої суми (п.8.3. договору).           У випадку прострочення виконання обов'язків по оплаті платежів, встановлених договором, більш ніж  на 30 календарних днів, суборендар сплачує орендарю штраф у розмірі 50% від розміру загальної суми заборгованості (п.8.4. договору).           Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору орендар передав, а суборендар прийняв в суборендне користування окремо визначене майно - господарську споруду площею 62кв.м. (літера ІІІ), що розташована за адресою: м. Київ, вул. І.Еренбурга, що підтверджується Актом приймання-передачі від 01.10.2016.           Додатковою угодою №01-1 від 17.11.2016р. до договору позивачем додатково погоджено дозвіл на використання адреси об'єкту суборенди відповідачу.           Згідно Додатковою угоди №01-1 від 17.11.17р. сторони домовились з 17.11.2016 р.  доповнити  пункт 3.3. договору підпунктом 3.3.23. наступного змісту: суборендар зобов'язаний на дату підписання Акту приймання – передачі (повернення) об'єкту суборенди із суборендного користування виключити інформацію із Єдиного державного реєстрі  юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про реєстрацію свого місцезнаходження за адресою об'єкту суборенди.           Також,  Додатковою угоди №01-1 від 17.11.17р. сторони домовились з 17.11.2016 р. доповнити розділ 8 «Відповідальність сторін» договору п.8.11 наступного змісту: за порушення строків виключення інформації із Єдиного державного реєстру юридичних осіб – підприємців та громадських формувань про реєстрацію місцезнаходження за адресою об'єкту суборенди суборендар сплачує на користь орендаря штраф ц розмірі подвійної суборендної плати за останній місяць користування об'єктом суборенди за весь час прострочення строків виключення інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.           Додатковою угодою №01 від 28.11.2016р. про зміну умов договору до договору №21 та за актом приймання - передачі від 01.12.2016р. позивачем додатково передано відповідачу окреме визначене майно - частину житлового приміщення №23, площею 26,0кв.м, що розташоване на другому поверсі будівлі (літера А) за адресою: м. Київ, вул. Іллі Еренбурга,3а.           Додатковою угодою №02 від 16.01.2017р. про зміну умов договору до договору №21 та за актом приймання - передачі від 16.01.2017р. відповідачем передано позивачу з суборендного користування окреме визначене майно - частину житлового приміщення №23, площею 26,0кв.м, що розташоване на другому поверсі будівлі (літера А) за адресою: м.Київ, вул. Іллі Еренбурга,3а.           Також,  Додатковою угодою №02 від 16.01.2017р. про зміну умов договору до договору №21 та за актом приймання - передачі від 16.01.2017р. позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування окреме визначене нерухоме майно загальною площею 80,3 кв.м., а саме: - господарська споруда площею 62 кв.м. (літера ІІІ) та - нежитлове приміщення №3 групи приміщень №4 площею 18,3 кв.м., що розташоване на першому поверсі будинку (літера А) за адресою: м.Київ, вул. Іллі Еренбурга,3а.           У Додатковій угоді №2 сторони визначили, що згідно п.5.1. суборендна плата за місяць користування одним квадратним метром  господарської споруди площею 62кв.м. (літера ІІІ) становить 45 гривень 00 копійок без ПДВ на місяць; суборендна плата за місяць користування одним квадратним метром нежитлового приміщення №3 групи приміщень №4 площею 18,3кв.м. становить 100 гривень 00 копійок без ПДВ на місяць; Загальний розмір суборендної плати за місяць користування обєктом суборендни складає 4 620гривень 00 коп. без ПДВ на місяць.           Додатковою угодою №03 від 24.03.2017р. про зміну умов договору до договору №21 та за актом приймання - передачі від 31.03.2017р. відповідач повертає окреме визначене майно - нежитлові приміщення загальною площею 80,3 кв.м., а саме: - приміщення б/н площею 62 кв.м., (літера ІІІ); - приміщення №3 групи приміщень №4 площею 18,3 кв.м., що розташоване на першому поверсі будинку (літера А) за адресою: м.Київ, вул. І.Еренбурга,3а.           Пунктом 2 Додаткової угоди №3 від 24.09.2017р. сторони визначили, що позивач передає, а відповідач приймає у строкове платне користування 01.04.2017р. окремо визначене майно - частину приміщення №5 групи приміщень №10 площею 25,0 кв.м., що  розташовано на другому поверсі будинку (літера А) за адерсою: м.Київ, вул. І.Еренбурга,3а.           Відповідно до п.3 Додаткової угоди №3 від 24.09.2017р. сторони дійшли згоди з 01.04.2017р. викласти пункти 1.1. та 5.1. договору №21 від 30.09.2016р. у новій редакції, а саме, орендар передає, а суборендар приймає у строкове платне користування окреме визначене майно - частину приміщення №5 групи приміщень №10 площею 25,0 кв.м., що розташовано на другому поверсі будинку (літера А) за адресою: м.Київ, вул. І.Еренбурга, 3а; суборендна плата за місяць користування одним квадратним метром об'єкта суборенди становить 55 гривень 00 копійок без ПДВ; загальний розмір суборендної плати за місяць користування об'єктом суборенди складає 1 375 гривень 00 копійок без ПДВ.           Відповідно до Акту надання послуг №124 від 31.03.2017р. позивачем надані послуги відповідачу за березень 2017р. згідно договору №21, та загальна вартість робіт (послуг) склала 4 620,00грн. без ПДВ.            01.04.2017р. за актом приймання - передачі до Додаткової угоди №03 від 24.03.2017р. позивач передав , а відповідач приймав у строкове платне користування 01.04.2017р. окреме визначене майно - частину приміщення №5 грипи приміщень №10 площею 25,0 кв.м., що розташовано на другому поверсі будинку (літера А) за адресою: м.Київ, вул. І.Еренбурга,3а.            21.04.2017р. між сторонами була підписана Додаткова угода про розірвання Договору №21 суборенди об'єкта нерухомості від 30.09.2016р.            30.04.2017р. сторонами підписано акт приймання - передачі до Додаткової угоди від 30.09.2017р. згідно якого відповідач повернув з суборендного користування окреме визначене майно - частину приміщення №5 грипи приміщень №10 площею 25,0 кв.м., що розташовано на другому поверсі будинку (літера А) за адресою: м.Київ, вул. І.Еренбурга,3а. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання за договором № 21 суборенди об'єкта нерухомості від 30.09.2016р. щодо сплати орендної плати, у зв'язку з чим останній заборгував позивачеві 3 825,00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 360,00грн. - пені, 218,65грн. - інфляційних втрат, 345,82грн. - 25% річних та 7 650,00грн. - штрафу. Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору. У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. У відповідності до  ст. 760 Цивільного кодексу України,  предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Згідно  ст. 283 Господарського кодексу України,  за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).   Договір, відповідно до  ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами. З матеріалів справи вбачається, що позивачем за період з січня по квітень 2017р. надано відповідачу орендні послуги на загальну суму 15 632,42грн., проте відповідач взяті на себе зобов'язання з своєчасної та повної оплати орендних платежів належним чином не виконав оплативши орендну плату частково у розмірі 14 407,42грн. Таким чином, внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за товариством з обмеженою відповідальністю"Київська взуттєва фабрика" утворилась заборгованість у розмірі 3 825,00 грн. Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Таким чином, враховуючи умови п.5.4. договору відповідача зобов'язаний був сплачувати позивачу починаючи з другого календарного місяця суборенди, здійснювати повну оплату вартості суборендної плати за формою попередньої оплати, до 10-го числа кожного поточного місяця за поточний. Отже, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору № 21 суборенди об'єкта нерухомості від 30.09.2016р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 3 825,00 грн. Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 360,00грн.,  25% річних - 345,82грн., 218,65грн. - інфляційних втрат, які нараховані з 11.03.2017р. по 20.07.2017р., 50% штрафу за прострочення сплати платежів у розмірі 1  912,50грн., який нарахований за березень 2017р.. та штраф за порушення строків виключення інформації із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо місцезнаходження відповідача за адресою орендованого приміщення в розмірі 7  650,00грн.           Відповідно до п.8.2. договору, у випадку несвоєчасної сплати платежів відповідно до умов цього договору суборендар сплачує на користь орендаря пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення за весь період заборгованості до моменту її погашення.           Згідно п.8.3. договору у випадку прострочення виконання обов'язків по сплаті платежів, передбачених цим договором, у порядку ст.625 Цивільного кодексу України, суборендар зобов'язаний сплатити орендарю 25% річних від простроченої суми.           Пунктом 8.4. договору передбачено, що у випадку прострочення виконання обов'язків по оплаті платежів, встановлених договором, більш ніж  на 30 календарних днів, суборендар сплачує орендарю штраф у розмірі 50% від розміру загальної суми заборгованості.           Згідно ч. 1  ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.           Відповідно до  ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності     учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського     зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.           Штрафними санкціями згідно з ч. 1  ст. 230 Господарського кодексу України  визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.           Згідно ч. 1  ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до  ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.           Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).           В силу положень ч. 6  ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.           При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої  статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року)           Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в  ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом 6 місяців. чВідповідно до  ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.           Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).           Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від    17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань",    інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою  статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).           Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків пені, 25% річних,  інфляційних втрат та 50% штрафу від розміру загальної суми заборгованості    і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства.           Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф за порушення строків виключення інформації із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в розмірі 7  650,00грн. відповідно до підпункту 3.3.23. пункту 3.3. розділу 3 договору.           З матеріалів справи вбачається, що станом на день подачі позову до суду юридична адреса товариства з обмеженою відповідальністю  «Київська взуттєва фабрика» була: 01033, м. Київ, вул. Іллі Еренбурга, б.3-А, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 30.04.2017р.           Дані обставини свідчать про порушення відповідачем зобов'язань умов 3.3.23. Додаткової угоди №01  від 17.11.16р. до договору, яким передбачено, що суборендар зобов'язаний на дату підписання Акту приймання – передачі (повернення) об'єкту суборенди із суборендного користування виключити інформацію із Єдиного державного реєстрі  юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про реєстрацію свого місцезнаходження за адресою об'єкту суборенди.           Отже, вимоги позивача в частині штрафу за порушення строків виключення інформації із Єдиного державного реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у розмірі 7650,00грн. є обґрунтованими та також підлягають задоволенню.           Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.           Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5  ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.           Керуючись     ст.ст.  32,  33,  49,  75,  82-85    Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд    міста Києва, - В И Р І Ш И В:           1.    Позовні вимоги задовольнити повністю.            2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Київська взуттєва фабрика" (01033, м. Київ, вул. Іллі Еренбурга, 3-А; код ЄДРПОУ 39937709) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ІНВЕСТ УКРАЇНА" (03022, м.Київ, Печерський район, вулиця Онуфрія Трутенка, 8; код ЄДРПОУ 39444220) суму основного боргу в розмірі 3 825 грн. 00 коп., 25% річних у сумі 345грн. 82 коп., пеню – 360,00 грн. інфляційні втрати - 218 грн. 65 коп., 50% штрафу за прострочення сплати платежів – 1  912 грн. 50 коп., штраф за порушення строків виключення інформації із Єдиного державного реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у сумі 7  650,00 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1600 грн. 00 коп. Видати наказ.           Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог  ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.            Повний текст рішенняпідписано: 19.09.2017р. Суддя                                                                                                                                                                                                            А.І. Привалов