Рішення

від 18.09.2017 по справі 914/1371/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2017р. Справа № 914/1371/17

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В. за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Івано-франківськцемент» , с. Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «БУДМЕГАГРУП» , м. Львів

про стягнення заборгованості в розмірі 144 778,24 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з явився

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача в попередньому судовому засіданні роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Публічним акціонерним товариством «Івано-франківськцемент» , с. Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «БУДМЕГАГРУП» , м. Львів про стягнення заборгованості в розмірі 144 778,24 грн.

Ухвалою суду від 06.07.2017 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 31.07.2017 року. В судовому засіданні 31.07.17р. розгляд справи відкладався на 04.09.17р., з 04.09.2017 року на 18.09.2017 року. Рух справи відображено в ухвалах суду.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримує та просить позов задоволити з урахуванням клопотання про виправлення описки в позовній заяві.

04.09.17р. за вх. № 29898/17 в канцелярію Господарського суду позивачем подано клопотання з додатками для долучення до матеріалів справи документів.

04.09.17р. за вх. № 3665/17 в канцелярію Господарського суду позивачем подано клопотання про продовження строків вирішення спору.

11.09.2017 року за вх.№30701/17 від позивача надійшло клопотання про виправлення описки в тексті позовної заяви, згідно якого позивач зазначив, що продано товару на суму 1 034 034,58 грн., а відповідачем частково оплачено в розмірі 889 256,34 грн. Отже, неоплаченною залишилась заборгованість в розмірі 144 778,24 грн. (1 034 034,58 грн. - 889 256,34 грн. = 144778,24 грн.).

Відповідач вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 06.07.2017 року, про відкладення розгляду справи не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчать повернуті на адресу суду поштові конверти з поштовою відміткою немає , вибули , що долучені до матеріалів справи, а явка останнього була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

Пунктом 3.9.1. Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04.07.2017 року за №1002974529, місцезнаходженням юридичної особи - ТзОВ Будмегагруп вказано адресу: 79035, Львівськаобласть, вулиця Бузкова,2, приміщення Д-2. На вказану адресу направлялися ухвали суду, однак, поштові конверти поверталися до суду з поштовою відміткою немає, вибули .

Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що неявка належним чином повідомленого відповідача про час, дату та місце судового розгляду не перешкоджає вирішенню спору, оскільки, дослідивши наявні матеріали справи, суд визнав їх достатніми для того, щоб розглянути спір за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п.1.1 договору №253/10-16 про продаж продукції від 20.04.2016 року ПАТ Івано-Франківськцемент зобов язувався виготовити та передавати у власність ТОВ БУДМЕГАГРУП будівельні матеріали, а покупець зобов язувався прийняти та оплатити цей товар. Відповідно до вимог даного договору відповідачу було відвантажено продукцію (портландцемент) на загальну суму 1 034 034,58 грн.

Проте, як стверджує позивач, відповідач оплати товар лише частково на суму 889 256,34 грн.

Неоплаченою залишилась сума боргу в розмірі 144 778,24 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що станом на день розгляду справи відповідач сплатив заборгованість перед позивачем частково.

На час розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав, позовні вимоги не спростував.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як підтверджується матеріалами справи, 20.04.2016 року між позивачем та відповідачем укладено договір про продаж продукції №253/10-16.

Відповідно до п.1.1 договору №253/10-16 про продаж продукції від 20.04.2016 року ПАТ Івано-Франківськцемент зобов язувався виготовити та передавати у власність ТОВ БУДМЕГАГРУП будівельні матеріали, а покупець зобов язувався прийняти та оплатити цей товар. Відповідно до вимог даного договору відповідачу було відвантажено продукцію (портландцемент) на загальну суму 1 034 034,58 грн., що підтверджується накладними:

№022664 від 27.05.2016 року - самовивіз транспортом покупця

№1096 від 22.01.2017 року - вагон №24589152

№1233 від 23.01.2017 року - самовивіз транспортом покупця

№2807 від 06.02.2017 року - самовивіз транспортом покупця

№3726 від 22.02.2017 року - вагон №26245996

№5289 від 27.02.2017 року - самовивіз транспортом покупця

№6970 від 09.03.2017 року - самовивіз транспортом покупця

№6482 від 14.03.2017 року - вагон №24627937

№8144 від 17.03.2017 року - вагон №24260606

№10320 від 24.03.2017 року - самовивіз транспортом покупця

№11150 від 28.03.2017 року - самовивіз транспортом покупця

№11643 від 30.03.2017 року - самовивіз транспортом покупця

№11724 від 03.04.2017 року - самовивіз транспортом покупця

№12423 від 03.04.2017 року - самовивіз транспортом покупця

№12633 від 04.04.2017 року - самовивіз транспортом покупця

№14131 від 12.04.2017 року - самовивіз транспортом покупця

№14299 від 13.04.2017 року - самовивіз транспортом покупця

№14300 від 13.04.2017 року - самовивіз транспортом покупця

№14367 від 13.04.2017 року - самовивіз транспортом покупця

Відповідно до п.2.1 договору, асортимент кількість та термін відвантаження кожної окремої партії товару визначає покупець разом з продавцем шляхом подання і прийняття до виконання письмових заявок (при відвантаженні залізницею) чи виданні довіреності (при поставці на умовах самовивозу).

Доставка товару здійснювалася залізничним транспортом на підставі заявок: №81 від 14.03.2017 року №72 від 03.03.2017 року, №65 від 15.02.2017 року, №15 від 20.01.2017 року, а також частково самовивіз транспортом покупця.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору підтверджується Видатковими накладними, що долучені до матеріалів справи, згідно яких позивач передав, а відповідач прийняв товар за Договором.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-яких зауважень зі сторони відповідача у видаткових накладних не зазначено. Відтак, відповідач, підписуючи видаткові накладні, погодився із об'ємом та вартістю поставленого товару.

Факт передачі товару перевізнику підтверджується накладними на відправку власними вагонами №36235760, 36156172, 35814193, 35375518 та довіреностей №77, 76, 75, 72, 71, 65, 67, 64, 58, 53, 26, 14, 42, 16 на поставку самовивозом.

Відповідно до п.п. 2.2, 2.3 договору, перехід ризиків та права власності на товар відбувається в момент передачі товару первізнику.

Відповідач взятих на себе договірних зобов'язань із оплати поставленого за Договором товару виконав частково, оплативши за товар лише частково, внаслідок чого утворилась заборгованість з оплати проданого за Договором товару в розмірі 144 778,24грн.

Також суд зазначає, що підписання Покупцем видаткових накладних, які є первинним обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , і які відповідають вимогам, зокрема ст.9 названого Закону і пункту 2.3. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами ч.1 ст.692 ЦК України. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012).

Так, видаткові накладні, складені на паперовому носії та оформлені у належному порядку, скріплені печаткою сторін, дійсність яких не оспорюється, також у матеріалах справи наявні паперових копії залізничних накладних, що підтверджують відсутність підстав вважати товар неотриманим.

Частиною 1 статті 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст.632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі доведеність позовних вимог в частині стягнення 144 778,24 грн. боргу за поставлений товар, відсутність заперечень відповідача проти як самого факту поставки товару, так і щодо його якісних і кількісних показників, підписання відповідачем накладних, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 144 778,24 грн. суми основного боргу за поставлений за Договором товар є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.4-7 ГПК України, судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, позовні вимоги не спростував.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не спростував, не подав доказів погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Івано-Франківськцемент до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю БУДМЕГАГРУП про стягнення заборгованості в розмірі 144 778,24 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

На підставі ст.49 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на Сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Відповідача на користь Позивача 2 171,67 грн. судового збору.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позовні вимоги задоволити.

2 .Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю БУДМЕГАГРУП (79035, м.Львів, вулиця Бузкова, буд.2, приміщення Д-2, код ЄДРПОУ 40291825) на користь Публічного акціонерного товариства Івано-Франківськцемент (77422, с.Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область; код ЄДРПОУ 00292988) - заборгованість в розмірі 144 778,24 грн., а також 2 171,67 грн. судового збору.

3 . Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 22.09.2017 р.

Суддя Горецька З. В.