Рішення

від 18.09.2017 по справі 914/1406/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2017р. Справа № 914/1406/17

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В. за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства «Розділжитлосервіс» Новороздільської міської ради Львівської області, м. Новий Розділ, Львівська область

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2Розділ» , м. Новий Розділ, Львівська область

про стягнення заборгованості в розмірі 18 636,22 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_3- керівник; ОСОБА_4- представник (довіреність № 799 від 06.06.17р.)

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Комунальним підприємством «Розділжитлосервіс» Новороздільської міської ради Львівської області, м. Новий Розділ, Львівська область до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2Розділ» , м. Новий Розділ, Львівська область про стягнення заборгованості в розмірі 18 636,22 грн.

Ухвалою суду від 12.07.2017 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 31.07.2017 року. Рух справи відображено в ухвалах суду.

Представники позивача в судове засідання з'явилися, вимоги ухвал суду виконали частково, позовні вимоги підтримують та просять позов задоволити.

Відповідач вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 12.07.2017 року, ухвали про відкладення розгляду справи не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить повернутий на адресу суду поштовий конверт №28403/17 від 16.08.2017 року з поштовою відміткою за закінченням терміну зберігання , а явка останнього була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

Відповідач відзив та витребуванні судом документи не подав, причини неявки суду не повідомив.

Пунктом 3.9.1. Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.09.2017 року за №1003033914, місцезнаходженням юридичної особи - ТзОВ ДВ-ЕКОСВІТ Н.Розділ вказано адресу: 81652, Львівська область, м.Новий Розділ, вулиця Грушевського,37. На вказану адресу направлялися ухвали суду, однак, поштові конверти поверталися до суду з поштовою відміткою за закінченням терміну зберігання .

Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що неявка належним чином повідомленого відповідача про час, дату та місце судового розгляду не перешкоджає вирішенню спору, оскільки, дослідивши наявні матеріали справи, суд визнав їх достатніми для того, щоб розглянути спір за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, згідно якого просить суд стягнути з відповідача 18 636,22 грн. заборгованості. Свої позовні вимоги мотивує наступним.

Згідно договору зберігання автотранспортного засобу №68/13 від 22.07.2013 року та акту приймання-передачі майна за цим договором, відповідач передав на зберігання і охорону позивачу автотранспортний засід марки МАЗ 5337, д.н.нз. ВС0793 ВВ, типу сміттєвоз - С, рік випуску 2006 р. Договір укладено строком на 1 (один) рік з правом пролонгації. Вартість за зберігання та охорону майна станоивла 300,00 грн. за один місяць. Згідно додаткової угоди №1 від 01.02.2016 року зберігач зобов язується зберігати автотранспортний засіб, що передається йому поклажедавцем і повернути його на вимогу поклажедавця. Як стверджує позивач, відповідач не виконував належним чином вказаний договір в частині оплати послуг, внаслідок чогоутворилася заборгованість в розмірі 6 934,66 грн. Згідно угоди від 24.02.2016 року про розірвання договору зберігання автотранспортного засобу №68/13 від 22.07.2013 року дію договору розірвано та припинено сторонами. У цей же день позивач та відповідач підписали акт приймання-передачі автотранспортного засобу марки МАЗ 5337, згідно чого автомобіль залишено у власності та користуванні відповідача.

Згідно договору зберігання автотранспортного засобу №76/13 від 10.10.2013 року та акту приймання-передачі майна за цим договором, відповідач передав на зберігання і охорону позивачу автотранспортний засід марки МАЗ модель 533702-240, д.н.з. ВС9941 Ам, типу сміттєвоз - С, рік випуску 2006 р. Строк дії договору до 31.12.2013 року з правом продовження. Вартість за зберігання та охорону майна становила 300,00 грн. за один місяць. Як стверджує позивач, відповідач не виконував належним чином вказаний договір в частині оплати послуг, внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 6 141,16 грн. Згідно угоди від 24.02.2016 року про розірвання договору зберігання автотранспортного засобу №76/13 від 10.10.2013 року дію договору розірвано та припинено сторонами. Також згідно акту прийому-передачі автотранспортний засіб марки МАЗ повернуто відповідачу.

Згідно договору зберігання автотранспортного засобу №83/13 від 09.12.2013 року та акту приймання-передачі майна за цим договором, відповідач передав на зберігання і охорону позивачу автотранспортний засіб марки ГАЗ модель 33073, д.н.з. НОМЕР_1, типу самоскид - С, рік випуску 1993 р., колір синій. Строк дії договору до 31.12.2014 року. Вартість зберігання майна по договору складає 300,00 грн. в місяць. Відповідач не виконував належним чином умови договору в частині оплати послу, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість в розмірі 5 560,40 грн.

Відповідачу надіслано претензії №322 від 21.04.2015 року, №694 від 15.07.2015 року, №25 від 14.01.2016 року (вручено нарочно), з вимогою врегулювання питання заборгованості за договорами №68/13 від 22.07.2013 року, №76/13 від 10.10.2013 року, №83/13 від 09.12.2013 року. Проте, станом на момент розгляду справи заборгованість відповідачем не погашена.

На час розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов не подав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного .

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем укладено договори зберігання, у зв язку з чим набули взаємних прав та обов язків.

Згідно ч.1 статті 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно договору зберігання автотранспортного засобу №68/13 від 22.07.2013 року та акту приймання-передачі майна за цим договором, відповідач передав на зберігання і охорону позивачу автотранспортний засід марки МАЗ 5337, д.н.нз. ВС0793 ВВ, типу сміттєвоз - С, рік випуску 2006 р. Договір укладено строком на 1 (один) рік з правом пролонгації. Вартість за зберігання та охорону майна станоивла 300,00 грн. за один місяць. Згідно додаткової угоди №1 від 01.02.2016 року зберігач зобов язується зберігати автотранспортний засіб, що передається йому поклажедавцем і повернути його на вимогу поклажедавця.

Згідно договору зберігання автотранспортного засобу №76/13 від 10.10.2013 року та акту приймання-передачі майна за цим договором, відповідач передав на зберігання і охорону позивачу автотранспортний засід марки МАЗ модель 533702-240, д.н.з. ВС9941 Ам, типу сміттєвоз - С, рік випуску 2006 р. Строк дії договору до 31.12.2013 року з правом продовження. Вартість за зберігання та охорону майна становила 300,00 грн. за один місяць.

Згідно договору зберігання автотранспортного засобу №83/13 від 09.12.2013 року та акту приймання-передачі майна за цим договором, відповідач передав на зберігання і охорону позивачу автотранспортний засіб марки ГАЗ модель 33073, д.н.з. НОМЕР_1, типу самоскид - С, рік випуску 1993 р., колір синій. Строк дії договору до 31.12.2014 року. Вартість зберігання майна по договору складає 300,00 грн. в місяць.

Відповідач не виконував належним чином вказані договори в частині оплати послуг, внаслідок чого ув останнього утворилася заборгованість в сукупному розмірі 18 636,22 грн.

Згідно ч.1 статті 946 ЦК України, плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про задоволення позову.

Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не спростував, та не подав доказів погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства Розділжитлосервіс Новороздільської міської ради Львівської області до ТзОВ ОСОБА_2Розділ про стягнення 18 636,22 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задоволити.

2 .Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ДВ-ЕКОСВІТ Н.Розділ (81652,м.Новий Розділ, вулиця Грушевського,37; код ЄДРПОУ 38246506) на користь Комунального підприємства Розділжитлосервіс Новороздільської міської ради Львівської області (81652, м.Новий Розділ, вулиця Грушевського, 37; код ЄДРПОУ 22362258) - заборгованість в розмірі 18 636,22 грн., та 1600,00 грн. судового збору.

3 . Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 22.09.2017 р.

Суддя Горецька З. В.