Рішення

від 18.09.2017 по справі 914/1363/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2017р. Справа № 914/1363/17

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В. за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Підприємства теплових мереж «Самбіртеплокомуненерго» , м. Самбір, Львівська область

до відповідача Державного професійно-технічного навчального закладу «Самбірський професійний ліцей сфери послуг» , м. Самбір, Львівська область

про стягнення заборгованості в розмірі 5 852,39 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1О-представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Підприємством теплових мереж «Самбіртеплокомуненерго» , м. Самбір, Львівська область, до відповідача: Державного професійно-технічного навчального закладу «Самбірський професійний ліцей сфери послуг» , м. Самбір, Львівська область про стягнення заборгованості в розмірі 126 342,41 грн.

Ухвалою суду від 05.07.2017 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 24.07.2017 року. Рух справи відображено в ухвалах суду.

Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвал суду виконав частково, подав клопотання про зменшення розміру позовних вимог та просить суд задоволити позов з урахуванням даного клопотання.

24.07.2017р. за вх. № 25751/17 в канцелярію Господарського суду від позивача поступило клопотання про відкладення розгляду справи, у зв"язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника.

03.08.2017 року від позивача надійшло клопотання на виконання вимог ухвал суду.

18.09.2017 року позивач подав клопотання про зменшення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 4 736,25 грн. та 3% річних в розмірі 1 116,14 грн., всього - 5 852,39 грн., а також судові витрати та повернути позивачу зайво сплачений судовий збір в розмірі 295,14 грн.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив та витребуванні судом документи не подав.

02.08.2017 року факсимільним зв"язком від відповідача надійшло клопотання про долучення до справи платіжного доручення №103 від 28.07.2017 року про сплату суми основного боргу в розмірі 126 342,41 грн.

Також 07.08.2017 року на адресу суду поштовим зв язком від відповідача надійшло оригінал платіжного доручення №103 від 28.07.2017 року на суму 126 342,41 грн., як доказ сплати суми основного боргу.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.02.2016 року між Підприємством теплових мереж Самбіртеплокомуненерго (теплопостачальна організація, позивач) та Державним професійно-технічним навчальним закладом Самбірський професійний ліцей сфери послуг (споживач, відповідач) укладено договір №21 про постачання теплової енергії в гарячій воді на строк з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року.

Відповідно до п.1 цього Договору, енергопостачальна організація взяла на себе зобов язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов язувався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

На виконання умов договору у період грудень 2016 року - березень 2017 року позивачем були надані відповідачу послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 167 711,97 грн., що підтверджується:

Актом про витрату теплоенергії за грудень 2016 року на суму 46 359,19 грн.

Актом про витрату теплоенергії за січень 2017 року на суму 55 175,71 грн.

Актом про витрату теплоенергії за лютий 2017 року на суму 45 491,76 грн.

Актом про витрату теплоенергії за березень 2017 року на суму 20 685,31 грн.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати на виконання умов укладеного договору вчасно та у повному обсязі не виконував, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 126 342,41 грн.

Крім того, позивачем нараховано 1116,14 грн. 3% річних та 4736,25 грн. інфляційних нарахувань, що підлягають стягненню з відповідача.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що станом на день розгляду справи відповідач сплатив заборгованість перед позивачем в розмірі 126 342,41 грн., у зв язку з чим позивач подав клопотання про зменшення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 4 736,25 грн. та 3% річних в розмірі 1 116,14 грн., всього - 5 852,39 грн., а також судові витрати, та повернути позивачу зайво сплачений судовий збір в розмірі 295,14 грн.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог .

Згідно п.3.10. Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

На час розгляду справи відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не подав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного .

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.02.2016 року між позивачем та відповідачем укладено договір №21 про постачання теплової енергії в гарячій воді.

Факт виконання позивачем своїх зобов язань підтверджується актами про витрату теплоенергії, що перелічені вище.

Дані акти про використану теплову енергію погоджені та підписані відповідачем без жодних застережень.

За змістом п.п. 3.2.2 п.3.2 договору, відповідач зобов язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Відповідно до п.6.3 договору, остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію проводиться відповідачем на підставі акта про використану теплову енергію, складеного в останній день розрахункового періоду.

За умовами ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Отже, оскільки договором не визначено чіткоготерміну оплати послуг теплопостачання, то при здійсненні оплати таких послуг слід керуватися положеннями чинних нормативних документів у сфері теплопостачання.

Однак, оплата відповідачем наданих послуг теплопостачання відповідачем здійснювалася несвоєчасно та не в повному обсязі.

Так, згідно платіжного доручення №169 від 19.12.2016 року відповідачем частково здійснено оплату за надані послуги теплопостачання в розмірі 44 451,99 грн., з них за грудень 2016 року в сумі 41369,56 грн., решта 3 082,43 грн. - в рахунок погашення боргу за зобов язаннями за листопад 2016 року.

Під час розгляду справи по суті відповідачем сплачено суму основного боргу. Докази сплати наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов'язань вчасно не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в розмірі 4 736,25 грн. та 3 % річних в розмірі 1 116,14 грн., суд вважає, що розраховані вони вірно, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Отже, враховуючи, що основний борг відповідачем сплачено, до стягнення підлягають інфляційні втрати та 3% річних в загальному розмірі 5 852,39 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не спростував, однак, суму основного боргу погасив, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Підприємства теплових мереж «Самбіртеплокомуненерго» , м. Самбір, Львівська область, до відповідача: Державного професійно-технічного навчального закладу «Самбірський професійний ліцей сфери послуг» , м. Самбір, Львівська область про стягнення заборгованості в розмірі 5 852,39грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.2 п.2.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21.02.2013 року №7 у разі ж зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню (пункт 1 частини першої статті 7 Закону) за клопотанням особи, яка його сплатила.

Крім того, суд вважає за необхідне повернути позивачу суму сплачену судового збору в розмірі 1811,76 грн., пропорційно до розміру боргу, на яку було зменшено позовні вимоги.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити.

2.Стягнути з Державного професійно-технічного навчального закладу Самбірський професійний ліцей сфери послуг (вул.Гоголя,9, м.Самбір, Львівська область, 81400; код ЄДРПОУ 22394301) на користь Підприємства теплових мереж Самбіртеплокомуненерго (вул.С.Крушельницької,9, м.Самбір, Львівська область, 81400, код ЄДРПОУ 05506477) заборгованість в розмірі 5 852,39 грн., з яких: 3% річних в розмірі 1 116,14 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 4 736,25 грн., а також 83,38 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 22.09.2017 р.

Суддя Горецька З. В.