Ухвала

від 21.09.2017 по справі 816/2034/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2017 р.Справа № 816/2034/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія" та Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.06.2017р. по справі № 816/2034/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія"

до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Укролія", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, в якому просив: скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.05.2015 № 0002431500 та від 22.05.2015 № 0002441500.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року у справі № 816/2034/15 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія" до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0002431500 від 22 травня 2015 року, № 0002441500 від 22 травня 2015 року.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року у справі № 816/2034/15 апеляційну скаргу Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишено без задоволення. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2015 р. по справі № 816/2034/15 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2017 року у справі № 816/2034/15 (к/с № К/800/14781/16) касаційну скаргу Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області задоволено частково. Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року по справі №816/2034/15 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.06.2017р.позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 22 травня 2015 року № 0002441500.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 22 травня 2015 року № 0002431500 в частині зменшення ТОВ "Укролія" суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в загальному розмірі 7756 грн. та в частині накладення штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 34173 грн. (тридцять чотири тисячі сто сімдесят три гривні). В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з даним судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову в цій частині та прийняти нову, якою позовзадовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при розгляді даної справи норм матеріального і процесуального права, а також неповноту дослідження обставин у справі.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову в цій частині та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при розгляді даної справи норм матеріального і процесуального права, на неповноту дослідження обставин у справі.

Представники сторін в судовому засіданні підтримали свої апеляційні скарги, заперечували проти задоволення апеляційної скарги іншого.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скаргине підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На обліку як платник податків підприємство перебуває в Полтавській ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

В період з 10.04.2015 р. по 24.04.2015 р. Полтавською ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області проведено документальну позапланову перевірку правомірності нарахування ТОВ "Укролія" бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2014 року та січень 2015 року.

Результати перевірки оформлені актом від 05.05.2015 року за №143/15/31577685 (т. 1 а.с.15-60).

У вказаному акті перевірки контролюючим органом відображено висновок про порушення позивачем: п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.4 ст.200, абз. 9 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого: заявлену суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за грудень 2014 року у розмірі 1470401 грн. завищено на 39615 грн.; заявлену суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за січень 2015 року в розмірі 5799337 грн. завищено на 89317 грн.; завищено податковий кредит та від'ємне значення за січень 2015 року на 150 грн. (т. 1 а.с. 60).

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки, податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 22.05.2015 року: № 0002431500, яким ТОВ "Укролія" зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у загальному розмірі 128932 грн. (у тому числі: за грудень 2014 року на суму 89317 грн. та за січень 2015 року на суму 39615 грн.), та накладено штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 64467 грн. (т.1 а.с. 85); № 0002441500, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2015 року на суму 150 грн. (т. 1 а.с. 87).

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, слугувало відображене в акті судження про відсутність у позивача права формувати податковий кредит по господарським операціям з ТОВ "Донбас пром Оіл", ТОВ "Віво - Транс", ТОВ Лідербуд Плюс", ПСП "Ковпаківець" та ПП "Сорт Плюс", які не мали реального характеру, та первинним документам, які мають недоліки, зокрема податкові накладні не містять зазначення місцезнаходження покупця.

На вказані доводи відповідач посилався як у акті перевірки, так і в запереченнях на адміністративний позов, поданих до суду першої інстанції, а також і у доводах апеляційної скарги.

Позивач у доводах апеляційної скарги зазначив, що господарські операції по взаємовідносинам із контрагентами у перевіряємому періоді мали реальний характер та підтверджуються належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, з урахуванням положень ч. 1 ст. 195 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 22.05.2015 № 0002431500, яким ТОВ "Укролія" зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у загальному розмірі 128932 грн. (у тому числі: за грудень 2014 року на суму 89317 грн. та за січень 2015 року на суму 39615 грн.), та накладено штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 64467 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно наданого відповідачем розрахунку до податкового повідомлення - рішення від 22.05.2015 № 0002431500 (т.3 а.с. 152) сума зменшеного позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в загальному розмірі 128932 грн. складається із сум:

1) зменшеного ТОВ "Укролія" бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по податковій декларації за грудень 2014 року по взаємовідносинам з контрагентами: ТОВ "Віво Транс" на суму 533 грн.; ТОВ "Донбас пром Оіл" на суму 533 грн.; ТОВ "Лідербуд Плюс" на суму 13159 грн.; ПСП "Ковпаківець" на суму 25390 грн.;

2) із суми зменшеного ТОВ "Укролія" бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по податковій декларації за січень 2015 року по взаємовідносинам з контрагентами: ПП "Сорт Плюс" на суму 6690 грн.; ТОВ "Лідербуд Плюс" на суму 15092 грн.; ПСП "Ковпаківець" на суму 67535 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік, на даних якого ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник.

Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Таким чином, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для податкового обліку.

Такий висновок узгоджується з положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, якими визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За приписами пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, що діяв в перевіреному періоді) в податковому обліку під витратами слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Конкретний склад витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та порядок їх визначення регламентовано в ст. 138 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг. При цьому суд зазначає, що за змістом п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, та витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, визначальною ознакою витрат в податковому обліку є їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю платника податку.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

Порядок формування податкового кредиту встановлено Податковим кодексом України, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 якого податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, колегія суддів зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. При цьому суд звертає увагу, що дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинно здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що між ТОВ "Укролія" (Покупець) та ТОВ "Донбас пром Оіл" (Постачальник) укладено договір поставки №МП/1-9-Х від 01.09.2013 (т. 1 а.с. 228-233).

Судом встановлено, що ТОВ "Донбас пром Оіл" зареєстроване як юридична особа 03.12.2004 та станом на 07.11.2014 мало право на здійснення, зокрема, таких видів діяльності, як: 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (т. 3 а.с. 174-175).

За умовами вказаного договору постачальник (ТОВ "Донбас пром Оіл") зобов'язується передавати товар у власність покупцеві (ТОВ "Укролія"), а покупець приймати та оплачувати товар у асортименті, кількості, ціні у відповідності до заявки покупця, яка узгоджується між сторонами за допомогою факсимільного зв'язку, електронної пошти або в усній формі. Підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття покупцем товару по видатковій накладній (у разі оплати товару на умовах відстрочки платежу) або оплата товару згідно рахунку-фактури (у разі оплати товару на умовах попередньої оплати). Видаткові накладні або рахунки-фактури мають юридичну силу Специфікацій у розумінні статті 266 Господарського кодексу України і є невід'ємними частинами цього договору (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до приписів пункту 2.1 договору товар поставляється постачальником із залученням перевізника, з пунктом отримання товару - м. Полтава склад перевізника.

Пунктом 2.6 договору передбачено, що товар вважається прийнятим покупцем у кількості згідно кількості, яка вказана у видатковій накладній. Разом із поставляємим товаром постачальник передає покупцю наступну супровідну документацію: видаткова накладна, податкова накладна, копія технічного опису товару або інший документ, який підтверджує якість товару.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014 включно, а у частині не виконаних зобов'язань - до їх повного виконання /пункт 7.1. договору).

Згідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи із змісту цієї норми, наслідками за договором постачання товару є перехід права власності на товар від постачальника до покупця за певну грошову суму.

На виконання умов договорів поставки позивач придбав у ТОВ "Донбас пром Оіл", товарно-матеріальні цінності, поставка яких підтверджується копіями накладних: № ПРН+У575376 від 07.11.2014, № ПРН+У576201 від 24.11.2014 (т. 1 а.с. 244, 245).

З досліджених у судовому засіданні копій накладних судом встановлено, що вони відповідають вимогам, передбаченим ч.ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки містять всі необхідні обов'язвові реквізити, підписані представниками сторін договору.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318 (в редакції, чинній на дату здійснення господарських операцій), сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Згідно вказаних накладних товар від ТОВ "Донбас пром Оіл" отримано начальником відділу постачання ТОВ "Укролія" ОСОБА_1 за довіреностями (т. 4 а.с. 173-176, т. 1 а.с. 244-245), що внесені до журналу реєстрації доручень (т. 4 а.с. 177-186).

ТОВ "Донбас пром Оіл" виписано позивачу наступні податкові накладні: № 1263 від 17.11.2014 на мастило пластичне SHELL Gadus S5V42P 2.5, 0,38 кг на суму 557 грн. 66 коп., у тому числі ПДВ - 92 грн. 94 коп., № 531 від 07.11.2014 на оливу трансмісійну SHELL Spirax S2 F80W-90, 20 л на суму 2639 грн. 60 коп., у тому числі ПДВ - 439 грн. 93 коп., (т. 1 а.с. 243, 246).

На час видачі податкових накладних № 1263 від 17.11.2014 та № 531 від 07.11.2014 ТОВ "Донбас пром Оіл" було зареєстроване платником податку на додану вартість (т. 3 а.с. 38, том 4 а.с. 150).

Сума податку на додану вартість згідно вказаних вище податкових накладних в загальному розмірі 532 грн. 87 коп. включена позивачем до складу податкового кредиту у листопаді 2014 року (т. 2 а.с. 119).

Окрім того, судом встановлено, що поставка товару здійснювалась із залученням ТОВ "Нова пошта", на підтвердження чого надано копії експрес-накладних (т. 4 а.с. 196, 198).

Приймання товару за якістю позивач підтверджує копіями сертифікатів якості на продукцію SHELL та копією висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 18.04.2012 № 05.03.02-03/33415 (т. 4 а.с. 201-206, т. 2 а.с. 60-66).

Товарно-матеріальні цінності, придбані позивачем у ТОВ "Донбас пром Оіл" оприбутковані по бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується копією відомостей рахунку 631 (т. 2 а.с. 30, т. 3 а.с. 253) та використані у господарській діяльності позивача, на підтвердження чого позивачем надано до суду копії актів списання (т. 4 а.с. 207-212).

Надані позивачем платіжні доручення №8716 від 11.11.2014 та № 8967 від 17.11.2014 (т. 2 а.с. 78), засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Відповідач, обґрунтовуючи безтоварність господарських операцій, посилається на податкову інформацію щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "Інвент Груп", код за ЄДРПОУ 33320092 з платниками податків за період січень 2014 року, березень 2014 року, липень 2014 року, жовтень-грудень 2014 року, січень 2015 року (т. 2 а.с. 169 - 217, т. 1 а.с. 24-25).

З приводу вказаних доводів колегія суддів зазначає, що можливі порушення порядку здійснення господарської діяльності ТОВ "Інвент Груп" (до перейменування ТОВ "Донбас пром Оіл") не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У акті перевірки від 05.05.2015 № 143/15/31577685 зазначено, що в системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України рахується розбіжність по завищенню податкового кредиту ТОВ "Укролія" по взаємовідносинам з ТОВ "Інвент Груп" (ТОВ "Донбас пром Оіл") за листопад 2014 року в сумі 532 грн. 87 коп. (т. 1 а.с. 25).

Водночас, у самій податковій інформації щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "Інвент Груп" зазначено про відсутність відхилення з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Укролія" за листопад 2014 року (т. 2 а.с. 209).

У податковій інформації відображене посилання на акт № 18/05-81-15-01 від 03.03.2015, складений управлінням оподаткування та контролю об'єктів і операцій, про відсутність підприємства за юридичною адресою (т. 2 а.с. 169).

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців підтверджено, що станом на 01.01.2015 у Єдиному державному реєстрі містилися відомості про підтвердження відомостей про юридичну особу ТОВ "Донбас пром Оіл" (т. 3 а.с. 163-165).

Окрфм того витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців підтверджено, що станом на 07.11.2014 р. у Єдиному державному реєстрі містилися відомості про підтвердження відомостей про юридичну особу ТОВ "Донбас пром Оіл" (т. 3 а.с. 174-175).

Крім того, у податковій інформації щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "Інвент Груп" вказано, що вищезазначена інформація свідчить про можливі порушення податкового законодавства та залучення суб'єкта до схеми формування штучного податкового кредиту. Однак нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) не може ґрунтуватися на припущеннях та має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами.

Таким чином, висновки перевірки про порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем завищено податковий кредит за листопад 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ "Інвент Груп" на 532 грн. 87 коп., та про порушення п. 200.1, п.п. "а" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за грудень 2014 року на 532 грн. 87 коп., - не ґрунтуються на вимогах законодавства, а тому є неправомірними.

З матеріалів справи судом також встановлено, що 02.01.2013 р. між позивачем і ТОВ "Віво -Транс" укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом № 5003 (т.1 а.с.135-137).

За умовами вказаного договору відправник (ТОВ "Укролія") доручає, а перевізник (ТОВ "Віво -Транс") приймає на себе обов'язки від свого імені та за рахунок відправника здійснювати перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України /пункт 1.1 договору/.

Згідно пункту 1.2 договору маршрут руху, дата та час подачі транспортного засобу для навантаження та дата розвантаження, вид та призначення вантажу зазначаються у заявці на транспортне обслуговування, яка є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 3.1 договору оплата послуг перевізника проводиться згідно погоджених із відправником актів виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів на рахунок перевізника на підставі виставлених рахунків.

Також 31.12.2013 р. між ТОВ "Укролія" та ТОВ "Віво - Транс" укладено додаткову угоду № 01 до вищезазначеного договору, копія якої наявні у матеріалах справи (т. 1 а.с. 138).

ТОВ "Віво - Транс" виписано позивачу податкову накладну № 55 від 12.05.2014 щодо надання авто послуг Зіньків - Димитрове 08.05.14 ВІ 8276 ВК 360 км, на загальну суму 3200 грн., в тому числі ПДВ - 533 грн. 33 коп. (т.1 а.с. 142).

Зауваження щодо оформлення податкової накладної у контролюючого органу відсутні.

Сума податку на додану вартість згідно зазначеної вище податкової накладної в розмірі 533 грн. 33 коп. включена позивачем до складу податкового кредиту у листопаді 2014 року (т. 2 а.с. 119).

Матеріалами справи підтверджено, що на дату видачі податкової накладної ТОВ "Віво - Транс" було зареєстроване як юридична особа та було зареєстроване платником податку на додану вартість з 01.12.2012 (свідоцтво платника ПДВ анульовано ТОВ "Віво - Транс" 27.03.2015) (т. 3 а.с.170 - 171, т. 4 а.с. 151).

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджено, що ТОВ "Віво - Транс" станом на 08.05.2014 мало право на здійснення, зокрема, таких видів діяльності, як: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (т. 3 а.с. 170-171).

Позивачем надано до суду копію заявки до договору № 5003 від 02.01.2013 перевезення вантажів, складеної 08.05.2014 (т. 1 а.с. 139).

Відповідно до приписів статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" /у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин/, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Факт здійснення господарської операції у травні 2014 року згідно укладеного з ТОВ "Віво - Транс" договору позивач підтверджує актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 12.05.2014 на автопослуги Зіньків - Димитрове 08.05.14 ВІ 8276 ВК 360 км, на загальну вартість 3200 грн., в тому числі ПДВ - 533 грн. 33 коп., (т.1 а.с. 140).

Також на підтвердження факту здійснення господарської операції у травні 2014 року згідно укладеного з ТОВ "Віво - Транс" позивачем надано копію товарно-транспортної накладної № Р2444 від 08.05.2014 (т. 1 а.с. 141).

Позивачем здійснено оплату послуг ТОВ "Віво-Транс" у повному обсязі, що підтверджується наявним у справі платіжним дорученням № 5252 від 21.07.2014 (т. 2 а.с.79).

Щодо наявності ділової мети та доцільності здійснення вказаної господарської операції колегія суддів зазначає наступне.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що придбання послуг у ТОВ "Віво-Транс" у травні 2014 року пов'язано з господарською діяльністю позивача, що підтверджується копією видаткової накладної ТОВ "Укролія" від 08.05.2014 № 2444 та копіями договору поставки № 26 від 03.01.2013 з додатковими угодами (т. 3 а.с. 139 - 147).

Обґрунтовуючи доводи про безтоварність господарської операції по взаємовідносинам позивача із ТОВ "Віво - Транс", контролюючий орган посилається на наявність акту ДПА у Полтавській області від 03.09.2014 № 798/16-01-22-06/38439576 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Віво - Транс" (п.н. 38439576) по взаємовідносинах з контрагентами - покупцями та контрагентами - постачальниками за період: червень 2013 р., липень 2013 р., жовтень 2013 р., листопад 2013 р., грудень 2013 р., січень 2014 р., березень 2014 р., квітень 2014 р., травень 2014 р. (т.2 а.с. 153-168).

Проте, колегія суддів зазначає, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки може фіксувати лише ті обставини, котрі зумовили її не проведення, а не висновки щодо правильності або неправильності декларування та сплати платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій.

У акті ДПА у Полтавській області від 03.09.2014 № 798/16-01-22-06/38439576 зазначено, що за результатами виходу встановлено відсутність ТОВ "Віво - Транс" за податковою адресою (т. 2 а.с. 153).

Однак зазначені у вказаному акті обставини спростовуються даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, яким підтверджено, що станом на 08.05.2014 у Єдиному державному реєстрі містилися відомості про підтвердження відомостей про юридичну особу ТОВ "Віво - Транс" (т. 3 а.с. 170-171).

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Також згідно копії податкового розрахунку форми № 1-ДФ у ТОВ "Віво - Транс" у 2 кварталі 2014 року працювало у штаті 11 осіб (т. 3 а.с. 193), що свідчить про наявність у контрагента ТОВ "Віво - Транс" трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності.

Таким чином, висновки перевірки про порушення позивачем пунктів п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п.п. "а" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит за листопад 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ "Віво - Транс" на 533 грн. 33 коп. та відповідно завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за грудень 2014 року на 533 грн. 33 коп., - не ґрунтуються на вимогах законодавства, а тому є неправомірними.

З матеріалів справи судом також встановлено, що позивачем (клієнт) 03.11.2014 укладено договір транспортного експедирування № 5254 з ТОВ "Лідербуд Плюс" (експедитор) (т. 1 а.с. 144-147).

За умовами вказаного договору Клієнт (ТОВ "Укролія") доручає, а експедитор (ТОВ "Лідербуд Плюс" ) приймає на себе обов'язки від свого імені та за рахунок клієнта здійснювати транспортно - експедиційне обслуговування вантажів автомобільним транспортом по території України /пункт 1.1 договору.

Згідно з пунктом 3.4 договору передбачено, що по закінченню надання послуг експедитор оформлює акти виконаних робіт, які підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками.

Відповідно до пункту 3.5 цього договору разом з актами виконаних робіт експедитор зобов'язується надати клієнту такі оригінали документів: рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну, податкову накладну. Другий примірник акту виконаних робіт після затвердження, клієнт зобов'язаний повернути експедитору.

ТОВ "Лідербуд Плюс" виписано позивачу податкові накладні (т.1 а.с. 150-172).

Суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних ТОВ "Лідербуд Плюс", включені до складу податкового кредиту позивача у листопаді 2014 року в розмірі 13158 грн. 97 коп. (т. 2 а.с. 118) та до складу податкового кредиту у грудні 2014 року в розмірі 15091 грн. 70 коп. (т. 2 а.с. 137).

Судом встановлено, що ТОВ "Лідербуд Плюс" було зареєстроване як юридична особа 29.05.2014, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 06.11.2014 (т.3 а.с. 172-173) та було зареєстроване платником податку на додану вартість 01.10.2014, дата анулювання реєстрації - 16.04.2015 (т. 4 а.с. 152, т. 2 а.с. 152).

На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ "Лідербуд Плюс" позивачем надано до суду: копії заявок, актів здачі - прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортних накладних та платіжні доручення (т.1 а.с. 148, 149, 173-219, том 2 а.с. 84-91).

По взаємовідносинам із ТОВ "Лідербуд Плюс" Вищий адміністративний суд України, повертаючи справу на новий розгляд, в ухвалі від 11 квітня 2017 року у справі № 816/2034/15 (к/с № К/800/14781/16) ( 4 а.с. 96-101), серед іншого, зазначив, що судами не було надано оцінки доводам податкового органу щодо відсутності реального характеру господарських правовідносин між позивачем та його контрагентами, тоді як обставини, на які посилається податковий орган, входять до предмету доказування у справі і мають істотне значення для вирішення питання стосовно права позивача на збільшення у податковому обліку сум витрат та податкового кредиту на підставі документів, які виписані від імені цієї юридичної особи.

Крім того, судам необхідно звернути увагу на наявність вироку Червонозаводського районного суду міста Харкова від 13 квітня 2016 року №646/2539/16-к.

Відповідно до частини 1 ст. 205 КК України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона

За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

Відповідно до частини 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 2 цієї статті визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові від 12.01.2016 року у справі за позовом Науково-виробничого приватного підприємства "Пласт" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Повідомлені податковим органом фактичні обставини щодо фіктивності операцій позивача з контрагентами із посиланням на конкретне джерело інформації щодо цих обставин були помилково не взяті до уваги судами попередніх інстанцій, а вони є належними доказами, оскільки стосуються як обставин щодо реальності спірних господарських операцій, так і юридичної сили первинних документів як доказів господарської операції. Маючи дані щодо джерела такої інформації, суд в разі виникнення сумнівів у її достовірності, повинен був її перевірити з використанням передбачених частиною 2 ст. 69 КАС України засобів доказування в адміністративному судочинстві" (т. 4 а.с. 96-101).

За правилами частини 5 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що вироком Червонозаводського районного суду міста Харкова від 13.04.2016 по справі № 646/2539/16-к (№ провадження 1-кп/646/255/2016), який набрав законної сили 16.05.2016, угоду від 23 лютого 2016 року між прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчого відділу Військової прокуратури сил антитерористичної операції Зеленським А.О. та обвинувачем Слєпцовим Максимом Володимировичем у кримінальному провадженні № 42016051110000025 від 23 лютого 2016 року про визнання винуватості за ч. 2 ст. 205 КК України - затверджено. Визнано ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України та призначено йому покарання у вигляді трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає що складає 51 000 (п'ятдесят одну тисячу) гривень. (т. 4 а.с. 140-147).

Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Вказаним вироком Червонозаводського районного суду міста Харкова від 13.04.2016 по справі № 646/2539/16-к (№ провадження 1-кп/646/255/2016), встановлено, що у період 2014-2015 років ОСОБА_4, діючи групою осіб разом із ОСОБА_5, ОСОБА_3, та ОСОБА_6, з метою прикриття незаконної діяльності, направленої на сприяння підприємствам реального сектору економіки в ухиленні ними від сплати податків шляхом безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам - контрагентам, а також вчинення "безтоварних" операцій із підприємствами реального сектору економіки, направлених на переведення грошових коштів з безготівкової форми в готівкову, та як наслідок отримання незаконного доходу від вчинення фіктивного підприємництва, створили та придбали на території м. Харкова та області низку суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, тобто так званий "конвертаційний центр".

Так, приблизно на початку травня 2014 року, ОСОБА_3, реалізуючі свою частину плану злочинних дій, шляхом умовлянь та підкупу у вигляді обіцянки грошової винагороди, запропонував своєму знайомому ОСОБА_7 вчинити фіктивне підприємництво, для чого зареєструвати в органах державної влади на його паспортні дані суб'єкт господарювання - товариство з обмеженою відповідальністю, з метою його подальшого використання ОСОБА_4 та ОСОБА_6 для прикриття незаконної діяльності. При цьому ОСОБА_7, не маючи наміру здійснювати підприємницьку діяльність як засновник та директор новоутвореного підприємства, погодився на пропозицію ОСОБА_3 та на початку травня 2014 року надав ОСОБА_3 свої паспорт та довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру для виготовлення статуту фіктивного підприємства, про що ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_4 і передав надані ОСОБА_7 особисті документи ОСОБА_8 з метою підготовки необхідних документів для здійснення державної реєстрації фіктивного підприємства.

Після цього, приблизно у травні 2014 року, ОСОБА_6, діючи згідно з вказівкою ОСОБА_4 та на виконання спільного умислу групи, знаходячись за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 4, оф. 80-а, підготував рішення загальних зборів засновника від 21.05.2014 року про створення товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕРБУД ПЛЮС" та затвердження на посаду директора товариства ОСОБА_7, а також три екземпляри Статуту та інші документи, необхідні для його створення і державної реєстрації, зазначивши у статуті, що загальна сума статутного капіталу товариства становить 250000,00 грн. та те, що він сформований за рахунок ОСОБА_7 з 100% часткою у формі грошових коштів, хоча останній грошових коштів до статутного капіталу товариства не вносив.

Після цього ОСОБА_7, знаходячись за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 4, оф. 80-а, підписав вищевказані документи, тим самим виконавши дії, спрямовані на створення фіктивного підприємства - ТОВ "ЛІДЕРБУД ПЛЮС".

Далі ОСОБА_3 зустрівся зі знайомим ОСОБА_5- ОСОБА_9, який за грошову винагороду надав згоду на надання допомоги в реєстрації товариства, та після того як 27.05.2014 року приватний нотаріус ОСОБА_10 посвідчив підписи ОСОБА_7 у трьох екземплярах статуту ТОВ та довіреність від його імені на ім'я ОСОБА_9, останній 29.05.2014 року надав до Реєстраційної служби Харківського міського Управління юстиції необхідні документи для здійснення реєстрації. На підставі чого 29.05.2014 року Реєстраційною службою Харківського міського Управління юстиції, яка знаходиться за адресою: м. Харків, пр-т Московський, 96а, було здійснено державну реєстрацію ТОВ "ЛІДЕРБУД ПЛЮС" за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 12 та цьому товариству присвоєно ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності ЄДРПОУ 39230993.

30.05.2014року ТОВ "ЛІДЕРБУД ПЛЮС" взято на облік як платник податків у Основ'янській ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області (номер взяття на облік 203814065825) та автоматично у ГУ Казначейської служби у Харківській області було відкрито електронний рахунок платника ПДВ 37513000195404.

На початку травня 2014 року ОСОБА_11 передав ОСОБА_7 виготовлену печатку ТОВ та екземпляр статуту з відміткою про державну реєстрацію, які останній, знаходячись за адресою: м Харків, пр. Гагаріна, 4, оф. 80-а, передав ОСОБА_3, а той - ОСОБА_4 Після чого у кінці травня 2014 року ОСОБА_3 передав ОСОБА_7 грошові кошти в розмірі 2000 грн., які він отримав від ОСОБА_4, як грошову винагороду за вчинення вищевказаних дій, направлених на створення фіктивного підприємства ТОВ "ЛІДЕРБУД ПЛЮС". Після того, як ОСОБА_7 набув право власності на ТОВ та став його формальним засновником і директором, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 набули можливість використовувати реквізити та поточні рахунки фіктивного підприємства для здійснення незаконної діяльності.

За змістом статті 205 Кримінального кодексу України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

За правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові від 12.01.2016 у справі за позовом науково-виробничого приватного підприємства "Пласт" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 1 грудня 2015 року справа № 21-3788а15.

Відповідно до приписів частини 1, 2 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, статус контрагента позивача ТОВ "Лідербуд Плюс" як фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а отже господарські операції цього підприємства з ТОВ "Укролія" не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Колегія суддів зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту сум витрачених на придбання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) можуть створювати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає безпідставними доводи апеляційної скарги позивача щодо протиправності висновків відповідача про порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та від'ємне значення за листопад 2014 року на суму 13158 грн. 96 коп. по взаємовідносинам з ТОВ "Лідербуд Плюс" та, відповідно, завищено суму бюджетного відшкодування за грудень 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ "Лідербуд Плюс" на суму 13158 грн. 96 коп., а також завищено податковий кредит та від'ємне значення за грудень 2014 року на суму 15091 грн. 70 коп. по взаємовідносинам з ТОВ "Лідербуд Плюс" та відповідно завищено суму бюджетного відшкодування за січень 2015 року по взаємовідносинам з ТОВ "Лідербуд Плюс" на суму 15091 грн. 70 коп.

Судом також встановлено, що 03.12.2014 між ТОВ "Укролія" та ПП "Сорт - Плюс" укладено договір поставки № 10303 (т. 1 а.с. 89-90).

За умовами вказаного договору постачальник (ПП "Сорт - Плюс") зобов'язується з метою отримання прибутку поставити і передати у власність покупця (ТОВ "Укролія"), а покупець прийняти і оплатити соняшник з метою його подальшого використання у власному виробництві олії соняшникової, на умовах FCA: Полтавська область, Машівський район, с. Тимченківка /п. 1.1 договору/.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 цього договору ціна товару становить 5810,00 грн. за 1 тону, в т.ч. 20% ПДВ. Загальна вартість поставленого за договором товару на дату укладення договору складає 581000,00 грн. +/-10%, у т.ч. 20% ПДВ.

Пунктом 10.4 договору передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на те сторонами договору особами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

ПП "Сорт - Плюс" виписано позивачу податкові накладні на соняшник: № 2/2 від 12.12.2014 на суму ПДВ 38333 грн. 33 коп., № 3/2 від 08.12.2014 на суму ПДВ 2430 грн. 29 коп., № 4/2 від 12.12.2014 на суму ПДВ 34236 грн. 37 коп., № 5/2 від 23.12.2014 на суму ПДВ 4259 грн. 37 коп., копії яких наявні у матеріалах справи (т.1 а.с. 92, 95, 99, 102).

Сума податку на додану вартість в загальному розмірі 79259 грн. 36 коп. згідно вказаних податкових накладних включена позивачем до складу податкового кредиту у грудні 2014 року /том 2 а.с. 138/.

ПП "Сорт - Плюс" було зареєстроване як юридична особа 27.12.2006, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01.01.2015 / т. 3 а.с. 157-159/ та було зареєстровано платником податку на додану вартість з 17.01.2008 (дата анулювання реєстрації 01.01.2017) /том 4 а.с. 151/.

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01.01.2015 підтверджено, що ПП "Сорт - Плюс" мало право на здійснення такого виду діяльності як 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур /том 3 а.с. 157-159/.

Факт поставки товару від ПП "Сорт - Плюс" підтверджується накладними та товарно-транспортними накладними, (т. 1 а.с. 93, 94, 96, 97,100, 101, 103, 104).

На підтвердження оплати за отриманий від ПП "Сорт - Плюс" товар позивачем надано платіжні доручення (т. 2 а.с.74-77).

Отриманий від ПП "Сорт - Плюс" товар оприбутковано по бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується копіями оборотів по рахунку 631 за грудень 2014р.-січень 2015 р. (т. 5 а.с. 72).

Реальність господарських операцій позивача з ПП "Сорт - Плюс" податковим органом не заперечується.

У акті перевірки контролюючим органом зазначено, що ПП "Сорт - Плюс" при складанні податкових накладних місцезнаходження (податкова адреса) ТОВ "Укролія" вказано: "Полтавська область, Диканський район, с. Чернечий Яр", без назви вулиці та номеру будинку, в той час як згідно даних ЄДР податковою адресою ТОВ "Укролія" є Полтавська область, Диканський район, с. Чернечий Яр, вул. Садова, 4 (т.1 а.с. 58 - 59).

З досліджених у судовому засіданні копій податкових накладних, виписаних ПП "Сорт - Плюс": № 2/2 від 12.12.2014 на суму ПДВ 38333 грн. 33 коп. та № 4/2 від 12.12.2014 на суму ПДВ 34236 грн. 37 коп., судом встановлено, що у графі "Місцезнаходження (податкова адреса) покупця" вказано: "с. Чернечий Яр, Диканський район, Полтавська область, 38521", тобто без зазначення вулиці та номеру будинку (т. 1 а.с. 92, 99).

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до приписів пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.2 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з пунктом 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 22 вересня 2014 року N 957 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України13 жовтня 2014 р. за N 1235/26012 /у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин/, місцезнаходження (податкова адреса) продавця та місцезнаходження (податкова адреса) покупця вказуються з урахуванням вимог статті 45 глави 1 розділу II Податкового кодексу України та статей 29 і 93 Цивільного кодексу України.

При цьому, відповідно до пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до приписів пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Укролія" подано до контролюючого органу заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8) за грудень 2014 року (додаток 8 до податкової декларації з податку на додану вартість), до якої включено податкові накладні, виписані ПП "Сорт-Плюс": № 2/2 від 12.12.2014 на суму ПДВ - 38333 грн. 33 коп. та № 4/2 від 12.12.2014 на суму ПДВ - 34236 грн. 37 коп. (т. 5 а.с. 86-88).

Разом з листом № 83 від 21.01.2015 ТОВ "Укролія" надіслано до Диканського відділення ПМ ДПІ копії платіжних доручень № 9588, № 9759, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів у ПП "Сорт-Плюс" (т. 5 а.с. 131-141).

У акті перевірки від 05.05.2015 № 143/15/31577685 контролюючим органом зазначено, що перевіркою встановлено, що ТОВ "Укролія" до заяви зі скаргою до податкової декларації з ПДВ за грудень 2014 року щодо невірного оформлення податкових накладних (Додаток 8) включено податкові накладні, отримані від ПП "Сорт Плюс" № 2/2 від 12.12.2014 на суму 38333 грн. 33 коп. ПДВ та № 4/2 від 12.12.2014 на суму 34236 грн. 37 коп. ПДВ, таким чином, має право на формування податкового кредиту за даними накладними, однак, не включено податкові накладні, отримані від ПП "Сорт Плюс" № 3/2 від 08.12.2014 на суму 2430 грн. 29 коп. ПДВ та № 5/2 від 23.12.2014 на суму 4259 грн. 37 коп. ПДВ, отже у порушення п. 198.6 ст. 198, абз. 9 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України завищено податковий кредит за грудень 2014 року по взаємовідносинам з ПП "Сорт Плюс" на 6689 грн. 66 коп. (т. 1 а.с. 58-59).

Проте, з досліджених в судовому засіданні копій податкових накладних, виписаних ПП "Сорт Плюс": № 3/2 від 08.12.2014 на суму ПДВ - 2430 грн. 29 коп. та № 5/2 від 23.12.2014 на суму ПДВ - 4259 грн. 37 коп., судом встановлено, що у графі "Місцезнаходження (податкова адреса) покупця" вказано: "вул. Садова, 4, с. Чернечий Яр, Диканський район, Полтавська область, 38521" (т. 1 а.с. 95, 102), що відповідає місцезнаходженню юридичної особи ТОВ "Укролія" (т. 1 а.с. 248).

Колегія суддів звертає, що відповідачем не надано суду інших, відмінних копій вказаних податкових накладних, або інших доказів на підтвердження того, що позивачем до перевірки надавалися податкові накладні, отримані від ПП "Сорт Плюс" № 3/2 від 08.12.2014 на суму 2430 грн. 29 коп. ПДВ та № 5/2 від 23.12.2014 на суму 4259 грн. 37 коп. ПДВ із зазначенням місцезнаходження (податкової адреси) ТОВ "Укролія": "Полтавська область, Диканський район, с. Чернечий Яр", без зазначення вулиці та номеру будинку.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що доводи відповідача про порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, абз. 9 п. 201.10 ст. 201, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за грудень 2014 року по взаємовідносинам з ПП "Сорт - Плюс" на 6689 грн. 66 коп., та про порушення п. 200.1, п.п. "а" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за січень 2015 року на 6689 грн. 66 коп., є безпідставними.

Матеріалами справи підтверджено, що 25.11.2014 між ТОВ "Укролія" та ПСП "Ковпаківець" укладено договір поставки № 10289 /т. 1 а.с. 107 - 108/, за умовами якого постачальник (ПСП "Ковпаківець") зобов'язується з метою отримання прибутку поставити і передати у власність покупця (ТОВ "Укролія"), а покупець прийняти і оплатити соняшник у кількості 90,000 тон (+/-10%), з метою його подальшого використання у власному виробництві олії соняшникової.

Згідно з пунктом 2.1 договору відвантаження товару здійснюється на умовах FCA: Полтавська область, Котелевський район, с. Мала Рублівка, вул. Ковпака, 41. Навантаження на складі постачальника в транспорт покупця здійснюється силами і за рахунок постачальника.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 цього договору ціна товару становить 5900,00 грн./тона (у тому числі ПДВ). Вартість товару становить 531000,00 грн. +/-10% (у тому числі ПДВ).

На виконання умов вказаного договору ПСП "Ковпаківець" виписано позивачу податкові накладні на соняшник: № 181/2 від 26.11.2014 на суму ПДВ - 25389 грн. 67 коп., № 189/2 від 02.12.2014 на суму - ПДВ 22341 грн. 33 коп., № 193/2 від 09.12.2014 на суму ПДВ - 25000 грн., № 194/2 від 10.12.2014 на суму ПДВ - 20194 грн., копії яких наявні у матеріалах справи (т. 1 а.с. 109-112).

Сума податку на додану вартість в загальному розмірі 160950 грн. 33 коп. включена позивачем до складу податкового кредиту у листопаді 2014 року (т. а.с. 118).

Сума податку на додану вартість в загальному розмірі 67535 грн. 33 коп. включена позивачем до складу податкового кредиту у грудні 2014 року (т. 2 а.с. 137).

ПСП "Ковпаківець" було зареєстроване як юридична особа 17.08.2005, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01.01.2015 (т. 3 а.с. 154-156) та було зареєстровано платником податку на додану вартість з 04.04.2006 (дата анулювання реєстрації 01.01.2017) (т. 4 а.с. 152).

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01.01.2015 підтверджено, що ПСП "Ковпаківець" мало право на здійснення, зокрема, такого виду діяльності як 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (т. 3 а.с. 154-156).

На підтвердження факту отримання товару від ПСП "Ковпаківець" позивачем надано до суду копії накладних, копії товарно-транспортних накладних (т. 1 а.с.113-119) та платіжні доручення (т. 2 а.с. 80-83).

Разом з тим, у податкових накладних, виписаних ПСП "Ковпаківець": № 181/2 від 26.11.2014 на суму ПДВ - 25389 грн. 67 коп., № 189/2 від 02.12.2014 на суму - ПДВ 22341 грн. 33 коп., № 193/2 від 09.12.2014 на суму ПДВ - 25000 грн., № 194/2 від 10.12.2014 на суму ПДВ - 20194 грн., - у графі "Місцезнаходження (податкова адреса) покупця" зазначено: "Садова, буд. 4, смт. Велика Багачка, Диканський район, Полтавська область, 38521".

Місцезнаходженням ТОВ "Укролія" є вул. Садова, 4, с. Чернечий Яр, Диканський район, Полтавська область, 38521, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 1 а.с. 248).

Пунктом 201.2 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з пунктом 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 22 вересня 2014 року N 957 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України13 жовтня 2014 р. за N 1235/26012 /у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин/, місцезнаходження (податкова адреса) продавця та місцезнаходження (податкова адреса) покупця вказуються з урахуванням вимог статті 45 глави 1 розділу II Податкового кодексу України та статей 29 і 93 Цивільного кодексу України.

При цьому, відповідно до пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до приписів пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

З матеріалів справи судом встановлено та не спростовано позивачем належними та допустимими доказами, що ТОВ "Укролія" не подано до контролюючого органу заяву із скаргою на ПСП "Ковпаківець" із зазначенням податкових накладних: № 181/2 від 26.11.2014 на суму ПДВ - 25389 грн. 67 коп., № 189/2 від 02.12.2014 на суму - ПДВ 22341 грн. 33 коп., № 193/2 від 09.12.2014 на суму ПДВ - 25000 грн., № 194/2 від 10.12.2014 на суму ПДВ - 20194 грн.

ТОВ "Укролія" до заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8) додаток 8 до податкової декларації з податку на додану вартість) за листопад 2014 року та грудень 2014 року вказані податкові накладні не включені.

Таким чином, позивач позбавлений права включити до складу податкового кредиту листопада 2014 року суму податку на додану вартість на підставі податкової накладної № 181/2 від 26.11.2014 на суму ПДВ - 25389 грн. 67 коп., виписаної ПСП "Ковпаківець", та до складу податкового кредиту грудня 2014 року - суму податку на додану вартість в загальному розмірі 67535 грн. 33 коп. на підставі податкових накладних, виписаних ПСП "Ковпаківець": № 189/2 від 02.12.2014 на суму ПДВ - 22341 грн. 33 коп., № 193/2 від 09.12.2014 на суму ПДВ - 25000 грн., № 194/2 від 10.12.2014 на суму ПДВ - 20194 грн.

Виходячи з викладеного заперечення, викладені у доводах апеляційної скарги позивача в цій частині не спростовують висновків суду першої інстанції про правомірність встановлення контролюючим органом порушень позивачем п. 198.6 ст. 198, абз. 9 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за листопад 2014 року по взаємовідносинам з ПСП "Ковпаківець" на суму 25389 грн. 67 коп. та про порушення п. 200.1, п.п. "а" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за грудень 2014 року на суму 25389 грн. 67 коп., а також про порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, абз. 9 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за грудень 2014 року по взаємовідносинам з ПСП "Ковпаківець" на суму 67535 грн. 33 коп. та про порушення п. 200.1, п.п. "а" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за січень 2015 року на суму 67535 грн. 33 коп., - ґрунтуються на вимогах законодавства України.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням від 22.05.2015 № 0002431500 позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 50% від завищеної суми бюджетного відшкодування.

Повторність визначення контролюючим органом протягом 1095 днів податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування відповідач підтверджує податковим повідомленням-рішенням від 26.03.2015 № 0001751500, винесеним на підставі акту перевірки № 53/15/31577685 від 12.03.2015 (т. 2 а.с. 100).

Пороте, з матеріалів справи судом встановлено, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2015р. у справі № 816/1144/15-а, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2015 у справі № 816/1144/15-а, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 26 березня 2015 року № 0001751500 (т. 4 а.с. 153-157, а.с. 166-172).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.06.2015 по справі № К/800/28044/15 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2015 року у справі № 816/1144/15-а (т. 4 а.с. 116-167).

Податкові повідомлення-рішення, що прийняті контролюючим органом відносно позивача та копії яких надані відповідачем до суду на підтвердження повторності визначення контролюючим органом протягом 1095 днів податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування, також визнані протиправними та скасовані судовими рішеннями, що набрали законної сили (т.5 а.с. 100-130).

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги відповідача в цій частині та погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що контролюючим органом неправомірно застосовано до ТОВ "Укролія" штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 50 відсотків від завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином податкове повідомлення - рішення Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 22 травня 2015 року № 0002431500 в частині зменшення ТОВ "Укролія" суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в загальному розмірі 121176 грн. (на суму завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в загальному розмірі 28251 грн. по взаємовідносинам ТОВ "Лідербуд Плюс" та на суму завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в загальному розмірі 92925 грн. по взаємовідносинам ПСП "Ковпаківець") та в частині накладення штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 30294 грн. (25% від завищеної суми бюджетного відшкодування), - винесене на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України, та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Податкове повідомлення - рішення Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 22 травня 2015 року № 0002431500 в частині зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Укролія" суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в загальному розмірі 7756 грн. та в частині накладення штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 34173 грн. (64467 грн. - 30294 грн.), - не ґрунтується на вимогах законодавства України, а тому є неправомірним.

Щодо податкового повідомлення - рішення № 0002441500 від 22.05.2015, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2015 року на 150 грн., колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що між ТОВ "Укролія" та ТОВ "Донбас пром Оіл" укладено договір поставки №МП/1-9-Х від 01.09.2013 (т. 1 а.с. 228-233).

За умовами вказаного договору постачальник (ТОВ "Донбас пром Оіл") зобов'язується передавати товар у власність покупцеві (ТОВ "Укролія"), а покупець приймати та оплачувати товар у асортименті, кількості, ціні у відповідності до заявки покупця, яка узгоджується між сторонами за допомогою факсимільного зв'язку, електронної пошти або в усній формі. Підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття покупцем товару по видатковій накладній (у разі оплати товару на умовах відстрочки платежу) або оплата товару згідно рахунку-фактури (у разі оплати товару на умовах попередньої оплати). Видаткові накладні або рахунки-фактури мають юридичну силу Специфікацій у розумінні статті 266 Господарського кодексу України і є невід'ємними частинами цього договору /пункт 1.1 даного договору/.

Відповідно до приписів пункту 2.1 договору товар поставляється постачальником із залученням перевізника, з пунктом отримання товару - м. Полтава склад перевізника.

Пунктом 2.6 договору передбачено, що товар вважається прийнятим покупцем у кількості згідно кількості, яка вказана у видатковій накладній. Разом із поставляємим товаром постачальник передає покупцю наступну супровідну документацію: видаткова накладна, податкова накладна, копія технічного опису товару або інший документ, який підтверджує якість товару.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014 включно, а у частині не виконаних зобов'язань - до їх повного виконання /пункт 7.1. договору).

У ході виконання договору поставки №МП/1-9-Х від 01.09.2013 ТОВ "Донбас пром Оіл" було перейменовано на ТОВ "Інвент Груп" (т. 1 а.с. 234-241).

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Інвент Груп" виписано позивачу податкову накладну №1790 від 30.01.2015 на мастило пластичне SHELL Gadus S5V42P 2.5, 0,38 кг на загальну суму 897 грн. 62 коп., у тому числі ПДВ - 149 грн. 60 коп. (т.1 а.с. 242).

Сума податку на додану вартість в розмірі 149 грн. 60 коп. згідно вказаної податкової накладної №1790 від 30.01.2015 включена позивачем до складу податкового кредиту у січні 2015 року (т. 2 а.с. 108).

ТОВ "Інвент Груп" було зареєстроване як юридична особа 03.12.2004 та станом на 15.01.2015 мало право на здійснення, зокрема, такого виду діяльності, як 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (т. 1 а.с. 235-236), а також було зареєстроване платником податку на додану вартість 14.12.2004 (т. 4 а.с. 150).

Поставка товару здійснювалась із залученням ТОВ "Нова пошта", що підтверджується копією експрес-накладної (т. 4 а.с. 194).

Факт здійснення господарської операції з поставки товару від ТОВ "Інвент Груп" підтверджується видатковою накладною від 03.02.2015 № ПРН+У580001, копія якої наявна у матеріалах справи (т. 4 а.с. 193).

Згідно вказаної накладної товар від ТОВ "Інвент Груп" отримано начальником відділу постачання ТОВ "Укролія" ОСОБА_1 за довіреністю (т. 4 а.с. 173-176, 193), яка зареєстрована в журналі реєстрації доручень (т. 2 а.с. 57).

Приймання товару за якістю позивач підтверджує копіями сертифікатів якості на продукцію SHELL та копією висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 18.04.2012 № 05.03.02-03/33415 (т. 4 а.с. 201-206, т. 2 а.с. 60-66).

Товарно-матеріальні цінності, придбані позивачем у ТОВ "Інвент Груп", оприбутковані по бухгалтерському обліку позивача (т. 2 а.с.28, 29) та використані у господарській діяльності позивача, на підтвердження чого позивачем надано до суду копії актів списання (т. 4 а.с. 207-212).

Доводи про безтоварність господарської операції відповідач обґрунтовує наявністю даних податкової інформації щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "Інвент Груп", код за ЄДРПОУ 33320092 з платниками податків за період січень 2014 року, березень 2014 року, липень 2014 року, жовтень-грудень 2014 року, січень 2015 року (т. 2 а.с. 169 - 217, том 1 а.с. 24-25).

Колегія суддів вважає вказані доводи безпідставними, оскільки можливі порушення порядку здійснення господарської діяльності ТОВ "Інвент Груп" (до перейменування ТОВ "Донбас пром Оіл") не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У податковій інформації наявне посилання на акт № 18/05-81-15-01 від 03.03.2015, складений управлінням оподаткування та контролю об'єктів і операцій, про відсутність підприємства за юридичною адресою (т. 2 а.с. 169).

При цьому, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців підтверджено, що станом на 30.01.2015 у Єдиному державному реєстрі містилися відомості про підтвердження відомостей про юридичну особу ТОВ "Інвент Груп" (т. 3 а.с. 176-177).

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Крім того, у податковій інформації щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "Інвент Груп" зазначено про відсутність відхилення суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Укролія" за січень 2015 року (т. 2 а.с. 216).

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товарів відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, висновки перевірки щодо порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит та від'ємне значення ПДВ за січень 2015 року по взаємовідносинам з ТОВ "Інвент Груп" на 149 грн. 60 коп., - не ґрунтуються на вимогах законодавства, а тому є неправомірними.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія" та Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.06.2017р. по справі № 816/2034/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В. Судді Григоров А.М. Подобайло З.Г. Повний текст ухвали виготовлений 26.09.2017 р.