Рішення

від 16.03.2007 по справі 4/173-18/28

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/173-18/28

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

16.03.07                                                                                           Справа № 4/173-18/28

Господарський суд Львівської області в особі головуючого-судді Мартинюка В.Я.

розглянувши справу за позовомЗакритого акціонерного товариства (надалі ЗАТ) „Йотагріс”

доТовариства з обмеженою відповідальністю  (надалі ТзОВ ) „Компанія-БЛ”

простягнення заборгованості

з участю представники:

від позивача  -[....]–представник (довіреність №1 від 04.12.2006 року);

від відповідача –не з‘явились.

В С Т А Н О В И В :

          що ЗАТ „Йотагріс”  звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з ТзОВ  „Компанія-БЛ” 3036 дол. США –основного боргу та 420 грн. 20 коп. матеріальних збитків.

Підставами вимог, як зазначено в позовній заяві, є часткова поставка відповідачем товару, що складає предмет Контракту №0410/06 від 1004 2006 року стосовно продажу і постачання гранітного щебеню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить їх задоволити.

Відповідач втретє явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, клопотанням за №17 від 14.03.2007 року просить перенести судове засідання.

Розглядаючи дане клопотання, при цьому, заслухавши думку представника позивача, який просить розглянути дану справу без участі повноважного представника відповідача, суд врахував строки розгляду справи передбачені ст.69 ГПК України та недобросовісну поведінку відповідача при розгляді даної справи та вважає, що таке клопотання задоволенню не підлягає, а справу належить розглядати у відповідності до вимог ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

10 квітня 2006 року між ЗАТ „Йотагріс” (покупець) та ТзОВ „Компанія-БЛ” (продавець) було укладено Контракт №0410/06 про продаж і постачання щебеню.

Згідно умов даного договору продавець зобов‘язується поставити товар покупцеві, а останній прийняти та оплатити його.

Відповідно до п.2 § 4 згаданого Контракту покупець здійснює передоплату за кожну фактуру перерахунком грошей або за згодою сторін не пізніше 10 днів від дня правильно поставленої фактури. Сторони узгоджують, що моментом здійснення оплати є день відправки підтвердженого банком платіжного доручення покупцем товару.

На виконання даного договору позивачем було здійснено передоплату за кожну фактуру на суму  18 000,00 дол. США, що підтверджується заявами на міжнародні платіжні доручення за №352 від 05.05.2006 року на суму 6000 дол. США, за № 363 від 17.05.2006 року на суму 6000 дол. США, за № 389 від 07.06.2006 на суму 6000 дол. США.

Згідно наявних в матеріалах справи рахунків та накладних (накладна №35195191  і рахунок-фактура №1 від 11.05.2006 року на суму 3001,50 дол. США; накладна №35195206 і рахунок-фактура №2 від 17.05.2006 року на суму 3001,50 дол. США; накладна №35195233 і рахунок–фактура  №3 від 27.05.2006 року на суму 2975,40 дол. США; накладна №35195239 і рахунок-фактура №4 від  07.06.2006 року на суму 2966,70 дол. США; накладна 3503-526 і рахунок-фактура №5 від 26.06.2006 року на суму 3018,90 дол. США) відповідач поставив товар лише частково, а саме на суму 14964 дол. США.

22.11.2006 року позивачем було направлено відповідачу лист-вимогу про повернення сплаченої суми в розмірі 3036 дол. США., оскільки на цей час виконання зобов‘язання, передбаченого Контрактом №0410/06 від 10.04.2006 року, стосовно продажу і постачання гранітного щебеню, для  позивача втратило інтерес.

На час подання позовної заяви відповіді на лист-вимогу позивачеві не надходило.

Відповідно до  § 7 згаданого Контракту,  у справах не врегульованих в зазначеному Контракті, будуть застосовуватись норми Цивільного кодексу  та Господарського кодексу України.

Також, відповідно до п.3 §8 Контракту, компетентним правом для останнього є законодавство України.  

У відповідності до вимог ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

В ст.613 ЦК України передбачено, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В п.3ст.613 ЦК України зазначається, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідачем не представлено жодних доказів в підтвердження належного виконання умов договору.

Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми боргу є підставні та підлягають до задоволення.

Також, позивач просить стягнути збитки в сумі 420 грн. 00 коп., які пов‘язані з перекладом документів, що подавались до суду, і понесення яких підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №435 від 04.12.2006 року.

У відповідності до вимог ч.1 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частина 2 цієї ж статті під збитками розуміє, зокрема,  втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Як вбачається з викладених обставин для відновлення свого порушеного права позивач – нерезидент повинен був звернутись до Господарського суду Львівської області, подавши, при цьому, до останнього первинні документи, які підтверджують вчинення господарських операцій, та переклад цих документів, у зв‘язку з чим і були здійснені витрати в сумі 420 грн. 00 коп.

Таким чином, позивачем доведено понесення реальних збитків в сумі 420 грн. 00 коп.

З огляду на викладене суд вважає, що позовні вимоги є підставні та підлягають до задоволення.

Що стосується розподілу судових витрат, а саме: державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, то такі у відповідності до вимог ст.49 ГПК України належить покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 66, 67, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія-БЛ”, м.Львів, вул. Тарнавського,88/2, (код ЄДРПОУ 32484068) на користь Закритого акціонерного товариства „Йотагріс”, що знаходиться за адресою Республіка Литва, м.Каунас, В Кревес пр.97а, (код ПР. 135904254, код НДС LT 3590425515, рах. LT414010042500840743 в АБ Банк „NORD/LB Lietuva” Каунський відділ, Код банку 40100 ) 3036 дол США –основного боргу, 420 грн. 00 коп. –збитків, 30,36 доларів США –сплаченого державного мита, 122 грн. 20 коп. - судових витрат.

3.          Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

     Суддя