Ухвала

від 26.09.2017 по справі 137/431/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

копія:

Справа № 137/431/17 Провадження № 22-ц/772/2178/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1 Категорія 47Доповідач Стадник І. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Іменем України

26 вересня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого, судді Стадника І.М.,

Суддів: Міхасішина І.В., Войтко Ю.Б.,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 23 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства "Пултагро-ритм" про стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою, -

встановила:

ОСОБА_3 звернулась до районного суду із позовом до ПП "Пултагро-ритм" про стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою, обґрунтовуючи його тим, що протягом 2013-2016 років відповідач без укладення договору оренди користувався земельною ділянкою, яку вона прийняла у спадщину після померлої 25.06.2003 року ОСОБА_4

Позивач вважає, що ПП "Пултагро-ритм" повинно сплатити їй 6513,60 гривень орендної плати за користування землею за період користування з 2013 року по 2016 рік включно.

Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 23 червня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із даним рішенням позивач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_3 і її представник ОСОБА_5 вимоги апеляційної скарги підтримали на умовах, викладених у ній, і просили задовольнити.

Представник відповідача ПП "Пултагро-ритм" ОСОБА_6 проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просить залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляції та заявлених в суді першої інстанції вимог, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно з статтею 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до статті 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12.10.2015 року встановлено юридичний факт, що ОСОБА_4, яка померла 25.06.2003 року в м. Іллінці Іллінецькогого району Вінницької області була матір'ю ОСОБА_3. Крім того, встановлено факт належності ОСОБА_4, яка померла 25.06.2003 року сертифіката на право на земельну частку (пай) №0184494 серії ВН, виданого Літинською РДА 20.02.1997 року на ім'я ОСОБА_7.

1 2.11.2015 року позивач ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну частку (пай), якам перебувала в колективній власності КСП "Дружба" с. Микулинці Літинського району Вінницької області, розміром 2,26 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Раніше отримати дане свідоцтво їй перешкоджали розбіжності в написанні прізвища матері в правовстановлюючих документах, які були усунуті зазначеним вище судовим рішенням.

Розпорядженням Літинської РДА Вінницької області № 457 від 07.12.2015 року ОСОБА_3 затверджено технічну документацію щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Микулинецької сільської ради та передано у власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва № 573, площею 3,4004 га, кадастровий № 0522485400:02:000:0060, як такій, що оформила спадщину.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції вірно виходив з того, що договір оренди земельної ділянки між сторонами не укладався, між сторонами відсутні договірні зобов'язання, а тому відсутні підстави для стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" (далі-Закон) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства - стаття 13 Закону України "Про оренду землі" (далі - Закон).

Відповідно до статті 21 Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Положення статті 126 ЗК України передбачають, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Статтею 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Момент виникнення майнових прав на спадщину визначений нормами статей 1268, 1269 ЦК України, згідно із якими спадкоємець при певних умовах визнається таким, що прийняв спадщину.

Таким чином, спадщина належала позивачу ОСОБА_3 з моменту її прийняття, однак до кола спадкового майна, яке вона прийняла, належало лише право на земельну частку (пай) без визначення конкретної ділянки з певними межами. Право ж власності у позивача на земельну ділянку виникло лише 22.12.2015 року після виділення в натурі на місцевості їй земельної ділянки та отримання нею відповідного свідоцтва.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи (а.с.32-40) між Микулинецькою сільською радою Літинського району та ПП "Пултагро-ритм" протягом 2013-2016 років було укладено договори на управління спадщиною, відповідно до яких приватному підприємству "Пултагро-ритм" передано майно, яке потребує утримання (догляду) та яке не витребувано спадкоємцями, а саме земельні ділянки, в тому числі земельну ділянку, площею 3,4004 га, що належала ОСОБА_7, що підтверджується описом майна. За умовами цих договорів управитель - ПП "Пултагро-ритм" зобов'язаний здійснювати управління зазначеним майном в інтересах спадкоємців.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відтак вимога позивача щодо виплати їй орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою протягом 2013-2016 років є безпідставною.

Таким чином доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Враховуючи викладене вище, керуючись ст. 304, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Літинського районного суду Вінницької області від 23 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ ОСОБА_8 Судді: Згідно з оригіналом: Суддя апеляційного суду /підпис/ ОСОБА_9 /підпис/ ОСОБА_10 ОСОБА_8