Рішення

від 22.09.2017 по справі 467/485/17

АРБУЗИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 467/485/17

2/467/219/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2017 року Арбузинський районний суд

Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Кірімової О.М.

при секретарі Сіваченко Ю.І.,

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

відповідача державного нотаріуса ОСОБА_3

представника позивача ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Арбузинка цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2,

Арбузинської державної нотаріальної контори Миколаївської області

про визнання заяви про відмову від прийняття спадщини недійсною та визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини

ВСТАНОВИВ:

22 травня 2017 року ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Арбузинської державної нотаріальної контори Миколаївської області про визнання заяви про відмову від прийняття спадщини недійсною та визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини.

Вимоги мотивував тим, що 28 лютого 2016 року померла мати сторін, ОСОБА_6 Після її смерті відкрилася спадщина, яка складалася із житлового будинку, розташованого по вул. Дзержинського, 37 в с. Полянка Арбузинського району Миколаївської області. Спадкоємцями першої черги за законом є діти померлої, позивач та ОСОБА_2

8 квітня 2016 року, з огляду на склад спадщини, позивач прийняв погоджене з відповідачем рішення, та подав до нотаріальної контори заяву про відмову від належної йому долі спадкового майна, що залишилася після смерті матері, а відповідач подала заяву про прийняття спадщини.

У січні 2017 року позивач дізнався, що ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом не тільки на житловий будинок, а й на земельну ділянку площею 14,1724 га, що належала спадкодавцю на підставі наказу головного Управління Держгеокадастру у Миколаївській області Про затвердження технічної документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення .

Вважає, що відповідач ввела його в оману щодо складу спадщини, та спонукала відмовитись від належної йому частки спадкового майна, оскільки на момент подання позивачем заяви про відмову від належної йому долі спадкового майна, ОСОБА_2 було відомо про наявність у складі спадщини не тільки житлового будинку, а й земельної ділянки.

Оскільки на момент відкриття спадщини у спадкодавця було відсутнє право власності на земельну ділянку, позивачу не могло бути відомо, що земельна ділянка входить до складу спадщини, а державний нотаріус був позбавлений можливості роз яснити йому усі наслідки відмови від спадщини. Умисне замовчування факту наявності в складі спадкового майна у виді земельної ділянки, мало істотне значення для прийняття рішення позивачем про відмову від спадщини, оскільки при написанні такої заяви він відмовився лише від спадкування житлового будинку і не мав наміру відмовлятися від земельної ділянки.

Посилаючись на викладені обставини, просив на підставі ст.ст. 229, 230 ЦК України визнати відмову від прийняття спадщини недійсною та визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги та пояснив суду, що відповідач по справі є його рідною сестрою. Після смерті матері, із відповідачем звернулися до нотаріальної контори із заявами, він про відмову від прийняття спадщини, яка залишилася після смерті матері, а саме від житлового будинку, розташованого по вул. Дзержинського, 37 в с. Полянка Арбузинського району Миколаївської області, оскільки такий йому не був потрібен, а відповідач із заявою про прийняття спадщини. Заяву про відмову від прийняття спадщини підписував особисто, читав її зміст, нотаріусом було роз'яснено права, обов'язки, наслідки написання такої заяви та право відкликати таку заяву протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Позивач зазначив, що знав про розпаювання земель, те, що матері належить земельний пай, однак йому не було відомо того факту, чи отримала за життя мати земельний пай та чи оформила його документально. Вказав, що відмовився від спадкового будинку, а від земельного паю відмовлятися наміру не мав. Вважав, що відповідач обманула його щодо обсягу спадкового майна, яке залишилось після смерті матері, та замовчувала факт виготовлення документів на землю, що належала матері, а він помилився щодо написання заяви про відмову від прийняття спадщини, оскільки вважав, що відмовляється лише від спадкового житлового будинку. За такого просив суд задовольнити заявлені ним вимоги.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позивача та суду пояснив, що при написанні позивачем заяви про відмову від прийняття спадщини, має місце обман щодо обсягу спадкового майна,оскільки він мав намір відмовитись лише від будинку, претензій до якого не має. Про наявність у матері позивача земельної ділянки, він не знав, оскільки оформленням документів на землю, а саме подача заяви, розроблення технічної документації та інше, займалася донька відповідача. Вважає, що ОСОБА_2 навмисно зареєструвала право власності на земельну ділянку за померлою після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини. Представник позивача також зазначив, що позивач, під час написання заяви про відмову від прийняття спадщини, помилявся, оскільки вважав, що відмовляється лише від належного померлій житлового будинку. З наведених підстав просив задовольнити позов та стягнути з відповідачів на користь позивача сплачений судовий збір.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнала, пояснила суду, що за життя мати, в присутності позивача, говорила про наявність у неї земельної ділянки та про виготовлення документації на земельну ділянку. За три дні до отримання вказаних документів, мати померла. Після її смерті, разом із братом звернулися до нотаріальної контори із заявами, вона про прийняття спадщини, а позивач із заявою про відмову від прийняття спадщини, що залишилась після смерті матері. Нотаріусом було роз'яснено брату, що той, у випадку подання такої заяви, відмовляється від усього спадкового майна, однак, у разі виготовлення документів на землю, він може відмовитись від заяви про відмову від прийняття спадщини та подати заяву про прийняття спадщини. Після цього донька відповідача продовжувала виготовляти документи на землю, про що знав і позивач, та при цьому відповідач думала, що брат відкликав спірну заяву.

В судовому засіданні представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач знав про наявність у матері земельної ділянки, та виготовлення на таку документацію. Даного факту ніхто не приховував. Крім того, вказувала, що заява про відмову від прийняття спадщини є одностороннім правочином, дії позивача на його підписання є свідомими, та за змістом є беззастережною. Позивачу ніхто не перешкоджав у тому, щоб звернутися до нотаріуса та відкликати подану ним заяву про відмову від прийняття спадщини. Вважає вимоги позивача є недоведеними.

Державний нотаріус Арбузинської державної нотаріальної контори Миколаївської області ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважав їх надуманими, та просив відмовити у задоволенні позову. Суду пояснив, що позивачу при зверненні до нотаріальної контори із заявою про відмову від прийняття спадщини, що залишилася після смерті матері, було роз'яснено права, обов'язки та наслідки подання такої заяви. Він знав, що така заява є беззастережною, така заява позивачем особисто підписана. При написанні такої заяви, ОСОБА_1, вказав, що відносини у нього з сестрою є добрими, тому відмовляється від усієї спадщини і це його право. Документи на належну померлій матері сторін земельну ділянку, оформлялися уже після написання позивачем заяви про відмову від прийняття спадщини та звичайно, право власності на земельну ділянку за померлою оформлено після смерті ОСОБА_6, що відповідає законодавству, а саме п.66 постанови КМУ від 25 грудня 2015 р. № 1127 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Договір про поділ спадкового майна сторони не укладали. У позивача було право протягом шести місяців відкликати заяву про відмову від прийняття спадщини та подати заяву про прийняття спадщини, що залишилась після смерті матері. Вважає, що ним, як державним нотаріусом, вчинені всі необхідні, своєчасні та законні дії щодо оформлення спадкових документів.

Вислухавши позивача, відповідача, їх представників, державного нотаріуса Арбузинської державної нотаріальної контори Миколаївської області ОСОБА_3, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, дослідивши письмові матеріали справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема є: справедливість, добросовісність та розумність.

За змістом ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців)

Згідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, тобто лише ті права та обов'язки, носієм яких за життя був сам спадкодавець і які належали йому на законних підставах.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом, а в разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини - за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

Згідно ч.ч. 5 та 6 ст. 1273 ЦК України відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Згідно з п. 5 ст. 1274 ЦК України відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених ст. ст. 225, 229-231, 233 ЦК України.

Згідно із ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України, з підстав якої було заявлено позов, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно з ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Пленум Верховного Суду України у пунктах 19, 20 постанови від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз'яснив, що відповідно до ст. ст. 229 - 233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини є оспорюваним.

Обставини, щодо яких помилялася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Норми ст. 230 ЦК України не застосовуються щодо односторонніх правочинів.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як видно із матеріалів справи та сторонами не заперечувалось, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є дітьми ОСОБА_6, що в силу ст. 1261 ЦК України, є спадкоємцями першої черги за законом.

За життя ОСОБА_6, складено висновок державної експертизи землевпорядної документації від 29 жовтня 2015 року № 803 щодо проекту землеустрою відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_6 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Арбузинської селищної ради Миколаївської області площею 14,1724 га (а.с. 139).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28 грудня 2015 року (а.с. 140-142), земельній ділянці відведеній ОСОБА_6 присвоєно кадастровий номер 4820355000:11:000:0118.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 14-850/14-16-СГ від 09 лютого 2016 року надано ОСОБА_6 у власність земельну ділянку площею 14,1724 га кадастровий номер 4820355000:11:000:0118 із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах території Арбузинської селищної ради Миколаївської області (а.с. 143)

Згідно матеріалів спадкової справи № 56/2016 після смерті ОСОБА_6, яка надана Арбузинською державною нотаріальною конторою Миколаївської області (а.с. 30-47,63-123), 28 лютого 2016 року померла ОСОБА_6, що також підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 76).

Спадщину після смерті спадкодавця прийняла ОСОБА_2, подавши до нотаріальної контори у встановлений законом шестимісячний строк заяву про прийняття спадщини від 08.04.2016 року (а.с. 69); ОСОБА_1 в порядку ст. 1273 ЦК України відмовився від належної йому за законом частки спадщини, подавши того ж дня, 08.04.2016 року відповідну заяву до нотаріальної контори, яку протягом строку встановленого для її прийняття, не відкликав (а.с. 74).

Як видно із спадкової справи та сторонами на таке наголошувалось, що заповіт ОСОБА_6 не складався.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина, яка складалася з житлового будинку, розташованого по вул. Дзержинського, 37 в с. Полянка Арбузинського району Миколаївської області, земельної ділянки площею 0,2240 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та земельна ділянка площею 14,1724 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована в межах території Арбузинської селищної ради Миколаївської області.

07 лютого 2017 року державним нотаріусом Арбузинської державної нотаріальної контори ОСОБА_3, на ім'я ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 на земельні ділянки: площею 0,2240 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою с. Полянка Арбузинського району Миколаївської області по вул. Зелена, 47 та площею 14,1724 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована в межах території Арбузинської селищної ради Миколаївської області (а.с. 118, 120).

Відповідно до п. 66 постанови КМУ від 25 грудня 2015 року № 1127 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця подаються документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбачені статтею 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та цим Порядком, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно, витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу.

Державна реєстрація права власності на підставі заяви спадкоємця проводиться шляхом внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб'єкта права власності - спадкодавця з обов'язковим зазначенням відомостей про смерть такої особи.

Як видно, право власності на земельну ділянку площею 14,1724 га оформлено відповідно до п.66 постанови КМУ від 25 грудня 2015 року № 1127.

В судовому засіданні позивач та її представник зазначили, що право власності на спадковий будинок, ОСОБА_2 оформила в судовому порядку.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 суду показала, що була присутня в приміщенні нотаріальної контори під час написання сторонами заяв. Позивач написав заяву про відмову від прийняття спадщини, і від будинку, і від землі, а відповідач - про прийняття спадщини. Нотаріусом було роз'яснено, що ОСОБА_1 може протягом шести місяців написати заяву про прийняття спадщини, а після шести місяців можливо оформити спадщину. Там же, у приміщенні нотаріуса, сторони спілкувались з приводу земельного паю, що розташований в с. Полянка Арбузинського району. ОСОБА_6 займалась оформленням документів на землю, але не встигла, так як померла. Наполягала, що мова йшла у нотаріуса про відмову позивача від усього спадкового майна, а не лише житлового будинку.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні зазначила, що позивач знав про розпаювання земель з 2014 року.

Свідок ОСОБА_9, донька відповідача, суду пояснила, що за довіреністю бабусі ОСОБА_6, займалась оформленням документів на належну останній земельної ділянки. За три дні до отримання документів, бабуся померла. Право власності зареєстровано уже після її смерті. Позивач знав, що померла має право на земельну частку (пай). Після смерті бабусі позивач та відповідач мали намір оформити спадщину на земельну ділянку порівну. Відомо, що від спадщини у виді житлового будинку позивач відмовився, йому також було роз'яснено, що на протязі шести місяців має подати заяву про прийняття спадщини у виді земельної ділянки.

Як видно, в судовому засіданні не встановлено, та матеріали справи не містять будь-яких належних доказів тому, що оспорювана позивачем заява про відмову від прийняття спадщини була вчинена ним внаслідок помилки щодо обставин, які мають істотне значення та обману з боку відповідачки, в той час, як доказів протилежному у справі достатньо, що також підтверджується і показаннями свідків.

Як вбачається з нотаріально засвідченої заяви про відмову від прийняття спадщини від 08 квітня 2016 року її зміст тексту не давали позивачу будь-яких сумнівів у правових наслідках, які вона за собою тягнула, тим більше, за роз'ясненням нотаріуса позивачу її суті.

При цьому волевиявлення позивача було вільним та самостійним, оскільки ним повністю усвідомлювалися усі істотні обставини вчинюваних ним дій, його волевиявлення було спрямоване саме на досягнення певного визначеного результату - подальше оформлення відповідачкою спадщини, оскільки інших спадкоємців немає.

Позивачем не доведено, що він подаючи 08 квітня 2016 року заяву про відмову від належної йому частки спадкового майна помилився щодо природи такого правочину, що його волевиявлення не було вільним.

Як видно із тексту заяви про відмову від прийняття спадщини, наслідки вчинення цієї нотаріальної дії ОСОБА_1 державним нотаріусом ОСОБА_3, позивачу було роз'яснено, і позивач зазначив, що розуміє обставини які мають для нього істотне значення, попередньо ознайомлений нотаріусом з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений нею правочин.

Крім того, позивачу було роз'яснено зміст та наслідки ст.ст. 1273-1275 ЦК України, а саме, що відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною та може бути відкликана протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, що останній засвідчив власноручним підписом та в судовому засіданні не заперечував. Незважаючи на можливість відкликати свою заяву, позивач своїм правом у встановлений строк не скористався.

Виходячи зі змісту ст. 1273 ЦК України, спадкоємець не має права ставити відмову від успадкування своєї частки у майні померлого власника в залежність від будь-яких умов чи застережень.

Зазначеною нормою закону передбачено, що спадкоємець не може в обмін на відмову від прийняття спадщини вимагати отримання для себе або інших осіб будь-яких матеріальних чи нематеріальних благ.

Крім того, у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними судам роз'яснено, що норми статті 230 ЦК України не застосовуються щодо односторонніх правочинів, а відмова від прийняття спадщини є одностороннім правочином, оскільки може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила.

Таким чином, враховуючи наведене та те, що відмова від прийняття спадщини є одностороннім правочином і характеризується ознаками безумовності та беззастережності, суд вважає, що відсутні правові підстави для застосування ст. 230 ЦК України, з огляду також і на те, що позивачем не доведено сукупність умов, передбачених цією статтею (наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману).

Позивачем в обґрунтування позову не надано достатніх доказів, які б свідчили про його помилку щодо істотних обставин вчиненого правочину або вказували на навмисне введення його відповідачем в оману щодо обставин спірного правочину та істотність значення обставин, щодо яких його було, як він зазначив, введено в оману

Отже, подання ОСОБА_1 оспорюваної ним заяви з наведених та підтверджених ним мотивів не може бути підставою для визнання відмови від прийняття спадщини недійсною як вчиненою під впливом помилки та обману, тому вимоги частині позову про визнання заяви про відмову від прийняття спадщини недійсним задоволенню не підлягають.

З огляду на недоведеність ОСОБА_1 позову в частині визнання правочину про відмову від прийняття спадщини недійсним, суд відмовляє також в задоволенні позову в частині визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, що відповідає роз'ясненням, викладеним в абз. 3 п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування , згідно яких за наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину, його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Оскільки в задоволені позову відмовлено, судові витрати відповідно до ст. 88 ЦПК України стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 60, 209, 213, 215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Арбузинської державної нотаріальної контори Миколаївської області про визнання заяви про відмову від прийняття спадщини недійсною та визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, відмовити

Повний текст рішення виготовлено 26 вересня 2017 року.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Арбузинський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Арбузинського

районного суду ОСОБА_10