Рішення

від 19.09.2017 по справі 908/1721/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 35/131/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2017 Справа № 908/1721/17

Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.

при секретарі Осоцький Д.І.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 2208-01 від 22.08.2017 р., ОСОБА_2, довіреність № 2208-01 від 22.08.2017 р.

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № б/н від 19.09.2017 р., ОСОБА_4, в.о. директора

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АДВАНСЕН ТРЕЙД , Дніпропетровська область, м. Новомосковськ

до відповідача: Комунального підприємства СОЦКОМУНЕНЕРГІЯ , Запорізька область, с. Кірове

про стягнення заборгованості в розмірі 839494,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

23.08.2017р. до господарського суду Запорізької області звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю АДВАНСЕН ТРЕЙД з позовом до Комунального підприємства СОЦКОМУНЕНЕРГІЯ про стягнення заборгованості за Договором поставки № 2016/3110 від 31.10.2016р. у сумі 839494,00 грн.

Позивач, обґрунтовуючи свій позов, посилається на те, що 31.10.2016 р. між Комунальним підприємством СОЦКОМУНЕНЕРГІЯ (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю АДВАНСЕН ТРЕЙД (Продавець) було укладено Договір поставки № 2016/3110, відповідно до умов якого Постачальник продає, а Покупець купує на умовах цього Договору товар, найменування, якісні характеристики, одиниця виміру, кількість, ціна і сума вказані в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору і містять крім вищезазначених даних про товар, всі інші необхідні для вчинення комерційної угоди відомості, а саме: умови поставки, умови оплати, а також інші дані.

Позивач посилається на те що відповідач свої зобов'язання за поставлений товар не виконав належним чином, в зв'язку з чим сума боргу склала 600000,00 грн., на яку позивачем нараховано суму інфляції в розмірі 72719,00 грн., 3 % річних в розмірі 17546,00 грн. та пені в розмірі 149229,00 грн.

23.08.2017р. автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, заяву передано до розгляду судді Топчій О.А.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.08.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 35/131/17 та призначено розгляд справи на 19.09.2017р. об 11 год. 30 хв.

06.09.2017р. через Відділ документального забезпечення господарського суду Запорізької області від позивача надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову від 06.09.2017р. відповідно до якої позивач зазначає, що порушення виконання своїх грошових зобов'язань відповідачем тривають з моменту початку поставок товару з 2013р. Остання поставка товару була 02.02.2017р. після чого відповідач почав закуповувати аналогічний товар у іншого підприємства та розраховувався з іншим підприємством маючи непогашену заборгованість перед ТОВ АДВАНСЕН ТРЕЙД .

Ухвалою суду від 08.09.2017 р. в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю АДВАНСЕН ТРЕЙД від 06.09.2017р. про забезпечення позову - відмовлено.

Представники позивача в судовому засіданні 19.09.2017 р. підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили суд позов задовольнити повністю.

Через Відділ документального забезпечення господарського суду 19.09.2017 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач частково просив суд задовольнити позов частково, стягнути з відповідача на користь позивача 600000,00 грн. - основного боргу, в задоволенні сум 3 % річних, втрат від інфляції та пені відмовити, та розстрочити виконання рішення суду на чотири місяці.

Представники відповідача в судовому засіданні 19.09.2017 р. визнали суму основного боргу та заперечили щодо стягнення 3 % річних та втрат від інфляції, посилаючись на те, що борг виник не з вини відповідача, просили суд позов задовольнити частково, відстрочивши виконання рішення на чотири місяці, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представники позивача заперечили проти задоволення клопотання відповідача щодо надання відстрочки виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право визнати позов повністю або частково…

Згідно зі ст. 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

В судовому засіданні 19.09.2017 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, документи, надані сторонами додатково, вислухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

31.10.2016 р. між Комунальним підприємством СОЦКОМУНЕНЕРГІЯ (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю АДВАНСЕН ТРЕЙД (Продавець) було укладено Договір поставки № 2016/3110.

Відповідно до 1.1 Договору, Постачальник продає, а Покупець купує на умовах цього Договору товар, найменування, якісні характеристики, одиниця виміру, кількість, ціна і сума вказані в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору і містять крім вищезазначених даних про товар, всі інші необхідні для вчинення комерційної угоди відомості, а саме: умови поставки, умови оплати, а також інші дані.

Ціна і вартість товару визначаються сторонами на кожну комерційну угоду, товарну партію, підлягає поставці окремо, що оформлюється доповненнями та додатками до цього Договору, які є невід'ємною частиною цього Договору (п. 2.1 Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору передбачено, що Покупець сплачує товар, що поставляється Постачальником на умовах цього Договору, згідно виставлених постачальником видаткових накладних, шляхом безготівкового платежу прямим банківським переказом на розрахунковий рахунок Постачальника.

Підставами для розрахунків між сторонами єслужать оформлені належним чином накладні, в яких зазначені найменування товару, якісні характеристики, одиниця виміру, кількість, ціна і сума, спосіб поставки - автотранспортом (п. 3.2 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що факт здійснення поставки товару на загальну суму 2990879,00 грн. підтверджується видатковими накладними за період з 08.11.2016 р. по 02.02.2017 р., товарно-транспортними накладними, довіреностями та актами прийому-передачі товару, належним чином підписаними та скріплені печатками підприємств, копії яких містяться в матеріалах справи.

Пунктом 3.6 Договору встановлено, що Покупець здійснює повну оплату вартості поставленого товару по факту його поставки.

Приписами Специфікації № 1 від 31.10.2016 р. до Договору встановлено, що Покупець здійснює 100 % оплату кожної партії товару окремо по факту поставки, на підставі видаткової накладної, наданої Постачальником протягом 1 банківського дня з дати поставки партії товару. Датою поставки партії товару є дата, зазначена в видатковій накладній.

Позивач свої зобов'язання по поставці та передачі у власність відповідача товару на загальну суму 2990879,00 грн. виконав у повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи.

В порушення умов Договору, відповідач оплату в повному обсязі та своєчасно не виконав, сплативши лише 2390879,00 грн. що не заперечується самим відповідачем.

Таким чином, на день розгляду справи, у відповідача перед позивачем є несплачена сума боргу, яка складає 600000,00 грн., на яку позивачем нараховано суму 3 % річних в розмірі 17546,00 грн., втрат від інфляції в сумі 72719,00 грн. та пені в розмірі 149229,00 грн.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України зазначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар в сумі 600000,00 грн. підтверджений належними та допустимими доказами.

Також в матеріалах справи міститься двосторонньо підписаний акт звірки взаємних розрахунків без заперечень та зауважень про існування у відповідача перед позивачем заборгованості в розмірі 600000,00 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що при порушенні зобов'язання настають правові наслідки, які встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення основної заборгованості в сумі 600000,00 грн. є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахована позивачем сума 3 % річних складає 17546,00 грн., а втрат від інфляції - 72719,00 грн. за загальний період з 09.11.2016 р. по 03.08.2017 р., але по кожній накладній окремо.

Суд зазначає, що право вимоги про сплату 3% річних та втрат від інфляції є правовими наслідками прострочення боржником грошового зобов'язання, способом захисту майнового права та інтересу позивача, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Перевіривши розрахунки 3% річних та втрат від інфляції за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство , суд визнав, що позивачем допущено помилки в обчисленні сум та в періоді нарахування, а отже сума до стягнення 3 % річних підлягає - 16427,79 грн., а втрат від інфляції - 72719,00 грн. (при перерахуванні судом втрат від інфляції отримана більша сума ніж заявлено позивачем, в зв'язку з чим, суд задовольняє суму в розмірі заявленої вимоги).

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 149229,00 грн. пені, суд відмовив у її задоволенні, з огляду на наступне:

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 5510570/96-ВР Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положення Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань застосовуються саме до договірних відносин.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Дослідивши Договір, судом встановлено, що його умовами не передбачено такого зобов'язання, як нарахування пені.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, оскільки відповідальність сторін у вигляді сплати пені може застосовуватись лише до договірних відносин, а сторонами в Договорі не обумовлено можливості нарахування пені, вимога позивача про сплату пені є безпідставною.

Розглянувши клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду на чотири місяці, суд відмовив в його задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарсько - процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Пленум Вищого господарського суду України в п. 7.1.1. постанови від 17.10.12. № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України зазначив, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

При вирішенні питання про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення, суд виходить з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів ).

При цьому, при прийнятті рішення про надання розстрочки та відстрочки суд має враховувати приписи статті 121 ГПК про те, що відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається лише у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, має бути підтверджена відповідними засобами доказування, а до заяви повинні бути додані докази щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

Відповідач, як на підставу надання відстрочки виконання рішення посилається на фінансову збитковість підприємства, в зв'язку з подорожчанням тарифів паливно-енергетичних ресурсів, оскільки вони не відповідають тим витратам, які фактично несе підприємство відповідача на виробництво теплової енергії, одна відповідач очікує на вирішення питання щодо затвердження нових економічно обґрунтованих тарифів та питання щодо відшкодування різниці між встановленим розміром тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво теплової енергії.

За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Однак саме лише посилання відповідача на збитковість підприємства та можливе відшкодування різниці від підвищення тарифів не є підставами для надання розстрочки виконання рішення згідно з п. 6 ст. 83 Господарсько - процесуального кодексу України.

Також відповідачем не надано доказів відсутності грошових коштів на рахунках підприємства, доказів збитковості підприємства, доказів можливості виконання рішення за умови надання відстрочки, доказів існування майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо.

Крім того, суд бере до уваги той факт, що надання відстрочки відповідачу може призвести до негативних наслідків для позивача, який виконав свої зобов'язання за Договором.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач, посилаючись на конкретні обставини не довів суду їх винятковість та не надав належних та допустимих доказів, на підтвердження наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю АДВАНСЕН ТРЕЙД судом задовольняються частково.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Комунального підприємства СОЦКОМУНЕНЕРГІЯ (70540, Запорізька область, с. Кірове, вул. Воровського, буд. 2, код ЄДРПОУ 33256368) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АДВАНСЕН ТРЕЙД (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Зіни Белої, буд. 156, комн. 5, кв. 8, код ЄДРПОУ 39848615) основний борг в розмірі 600000 (шістсот тисяч) грн. 00 коп., 3 % річних в сумі 16427 (шістнадцять тисяч чотириста двадцять сім) грн. 79 коп., інфляційних витрат в розмірі 72719 (сімдесят дві тисячі сімсот дев'ятнадцять) грн. 00 коп. та 10337 (десять тисяч триста тридцять сім) грн. 20 коп . судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 25.09.2017 р.

Суддя О.А. Топчій