Рішення

від 19.09.2017 по справі 908/1481/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/97/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2017 Справа № 908/1481/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут» (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7, код ЄДРПОУ 39587271)

до відповідача: Мирненської сільської ради Оріхівського району Запорізької області (70560, Запорізька обл., Оріхівський р-н, с. Мирне, вул. Виноградна, 2-а, код ЄДРПОУ 24911427)

про стягнення 137 337,84 грн.

Суддя Азізбекян Т.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 27.12.2016р. № Др.-45-1216

від відповідача: ОСОБА_2, НОМЕР_1 від 30.05.2013р.

СУТЬ СПОРУ:

19.07.2017р. до господарського суду Запорізької області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут» з позовом до Мирненської сільської ради Оріхівського району Запорізької області про стягнення з відповідача 137 337,84 грн., з яких: 107 11,77 грн. основного боргу, 17 953,03 грн. пені, 10 245,64 грн. інфляції та 2 028,40 грн. 3% річних.

Ухвалою від 19.07.2017р. порушено провадження у справі № 908/1481/17, присвоєно справі номер провадження 24/97/17, розгляд справи призначено на 21.08.2017р.

Ухвалою від 21.08.2017р. розгляд справи відкладений на 19.09.2017р.

За клопотанням сторін судове засідання проводилося без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 19.09.2017р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Позивач вимоги підтримав у повному обсязі та зазначив, що 28.02.2017р. між сторонами укладено договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 11410ОРВВ\/ЕВ027, на виконання умов якого у період січень - березень 2017 року позивач поставив відповідачу природний на загальну суму 263 455,28 грн. Відповідач грошове зобов'язання по оплаті послуг з постачання природного газу за договором не виконав, не розрахувався з позивачем у повному обсязі. За порушення строків оплати відповідачу нараховано 17 953,03 грн. пені, 2 028,40 грн. 3% річних та 10 245,64 грн. інфляції. Просить суд позов задовольнити.

Відповідач вважаємо, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Свою позицію виклав у відзиві від 31.07.2017р. № 02-01-18/252, в якому зокрема зазначив, що при складанні бюджету на 2017 рік видатки на оплату природного газу були заплановані не в повному обсязі у зв'язку з недостатністю фінансування з державного бюджету на утримання комунального закладу «ДНЗ «Колобок» Мирненської сільської ради, який опалювався від центральної котельні. В травні місяці 2017 року рішенням сесії Оріхівської районної ради заплановані додаткові кошти на жовтень - листопад 2017 року для погашення заборгованості Мирненської сільської ради за природний газ в сумі 107 110,77 грн. 18.07.2017р. Мирненською сільською радою направлений лист до ТОВ «Запоріжгаз Збут» про гарантування оплати коштів в сумі 107 110,77 грн., в тому числі: жовтень - 81 900,00 грн., листопад 25 100,00 грн., згідно запланованих асигнувань.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

28.02.2017р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут» (Постачальник) та Мирненською сільською радою (Споживач) укладено договір № 11410ОРВВVЕВ027 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, за умовами якого (п. 1.1.) Постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2017 році природний газ (далі - газ), а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Згідно п. 2.3. договору,обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (пункт 4.1 договору), що підлягає оплаті Споживачем, визначається на межі балансової належності оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві -приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між Оператором ГРМ та Споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ.

Відповідно до п. 2.9 договору,визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку:

2.9.1 За підсумками розрахункового періоду Споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати Постачальнику копію відповідного акту про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та Споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

2.9.2 На підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГРМ Постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником Постачальника.

2.9.3 Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником Споживача та скріплений печаткою Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.

Відповідно до п. 4.2 договору, оплата газу здійснюється Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в наступному порядку: 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму за ціною, що діяла у попередньому місяці. Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6 договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Пунктом 4.3 договору обумовлено, що датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника.

Згідно п. 5.4.5 договору, Споживач зобов'язується самостійно обмежувати (припиняти) споживання природного газу у випадках: порушення строків розрахунків за договором; відсутності або недостатності підтвердженого обсягу природного газу, виділеного споживачу; перевитрат добового та/або місячного підтвердженого обсягу газу без узгодження з постачальником; припинення або розірвання договору та в інших випадках, передбачених Правилами постачання газу, іншими актами законодавства.

У п. 5.4.7. договору визначено, що Споживач зобов'язується компенсувати Постачальнику вартість послуг за відключення (обмеження/припинення) та підключення газопостачання, якщо такі послуги Оператора ГРМ здійснювались внаслідок винних дій (бездіяльності) Споживача та оплачувались Постачальником.

Пунктом 11.1. договору (в редакції додаткової угоди від 28.04.2017р.) встановлено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 01.01.2017 до 30.04.2017, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем у період з січня по березень 2017 року поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 263 455,28 грн.

Факт поставки підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які узгоджені сторонами та підтверджують прийняття відповідачем природного газу без жодних зауважень та претензій, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача. Акти скріплені печатками підприємств.

Відповідач зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати отриманого за договором природного газу не здійснив, чим порушив умови договору.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).

Відповідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо оплати поставленого позивачем природного газу на суму 107 110,77 грн., у встановлений договором строк, не виконав.

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача 107 110,77 грн. основного боргу обґрунтована та задовольняється судом.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просить стягнути суму пені у загальному розмірі 17 953,03 грн. за період з 11.02.2017 по 29.06.2017.

Згідно п. 6.2.1 договору, на який посилається позивач, у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом ІV договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

При розрахунку пені позивачем невірно визначено період нарахування пені, оскільки положеннями п. 4.2.3 договору визначено, що остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6 договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу, отже прострочення платежу мало б рахуватися з 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу. Позивачем здійснено розрахунок з 11 числа місяця по кожному платежу, що не суперечить нормам діючого законодавства. Судом також встановлено, що позивачем при визначені періодів нарахування пені помилково включено день зарахування оплати - 31.05.2017 за січень 2017 року.

Враховуючи визначений позивачем період, перевіривши за допомогою бази даних «Законодавство» правильність нарахування пені, судом визначено, що сума пені, яка підлягає стягненню, складає 17 879,66 грн., у зв'язку із чим позовні вимоги про стягнення пені є обґрунтованими в частині стягнення 17 879,66 грн. В частині стягнення 73,37 грн. пені є безпідставними, тому у позові в цій частині відмовляється.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2 028,40 грн. за період з 11.02.2017 по 29.06.2017 та суму інфляційних втрат в розмірі 10 245,64 грн. за період з лютого по травень 2017 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних суд визнав виконаним невірно через допущені помилки, про які судом вже зазначалось. Судом визначено, що сума 3% річних, яка підлягає стягненню, складає 2 019,60 грн., у зв'язку із чим позовні вимоги про стягнення 3% річних задовольняються частково в сумі 2 019,60грн. В іншій частині вимоги відхиляються.

Відповідно до п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті «Урядовий кур`єр» . Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В розрахунку втрат від інфляції, доданому до позовної заяви, позивачем до періодів нарахування втрат від інфляції помилково включено місяці, в яких мало бути виконано зобов'язання, оскільки розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

За таких обставин, здійснений позивачем розрахунок втрат від інфляції в розмірі 10 246,64 грн. за період з лютого по травень 2017 року є необґрунтованим.

Правомірним, в даному випадку, згідно актів приймання-передачі природного газу за січень 2017 року є період нарахування березень-травень 2017 року на суму зобов'язання 58 408,06 грн., згідно актів приймання-передачі природного газу за лютий 2017 року є період нарахування квітень-травень 2017 року на суму зобов'язання 156 344,51 грн. та згідно актів приймання-передачі природного газу за березень 2017 року є період нарахування травень 2017 року на суму зобов'язання 48 702,71 грн., враховуючи існуючу заборгованість на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат суд визнав невірним. Перерахувавши за допомогою бази даних «Законодавство» інфляційні втрати, суд дійшов висновку, що сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню, складає 6 457,42 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення 10 245,64 грн. задовольняються в частині стягнення 6 457,42 грн. В іншій частині вимоги відхиляються.

Відповідач суму боргу не заперечує, однак не погоджується, що дану суму боргу слід стягувати, про що зазначив у відзиві від 31.07.2017р. № 02-01-18/252.

Доводи відповідача про неможливість оплати ним газу не є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов'язань, які були прийняті ним на себе за договором.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.

Відповідач відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із договору, і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів оплати основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних витрат відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Мирненської сільської ради Оріхівського району Запорізької області (70560, Запорізька обл., Оріхівський р-н, с. Мирне, вул. Виноградна, 2-а, код ЄДРПОУ 24911427) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут» (69035, місто Запоріжжя, вул. Заводська, 7, ідентифікаційний код 39587271) - 107 110 (сто сім тисяч сто десять) грн. 77 коп. основного боргу, 17 879 (сімнадцять тисяч вісімсот сімдесят дев'ять) грн. 66 коп. пені, 2 019 (дві тисячі дев'ятнадцять) грн. 60 коп. 3% річних, 6 457 (шість тисяч чотириста п'ятдесят сім) грн. 42 коп. інфляційних втрат та 2 002 (дві тисячі дві) грн. 04 коп. судового збору.

Видати наказ.

В іншій частині позову - відмовити.

Повне рішення складено 25.09.2017р.

Суддя Т.А. Азізбекян