Рішення

від 20.09.2017 по справі 910/24772/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2017Справа №910/24772/13

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Пейзажне" проперегляд рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2014 у справі №910/24772/13 за нововиявленими обставинами За позовомЗаступника прокурора міста Києва до 1. Київської міської ради 2. Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Освітянин" 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне товариство" 4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Пейзажне" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні: позивача: 1. Міністерство культури України 2. Національний музей народної архітектури та побуту України 3. Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 4. Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю агрокомбінат "Хотівський" відповідачів: 5. Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний форум" провизнання недійсним рішення, державних актів на право власності на землю та визнання відсутнім права Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від прокуратури: Бондарчук І.П. - посвідчення № 026128 від 13.05.14.

Від відповідача-1: не з'явився

Від відповідача-2: не з'явився

Від відповідача-3: не з'явився

Від відповідача-4: Іщенко Г.М. - пред. за дов. б/н від 05.07.17.

Від 3-ої особи-1 на стороні позивача: не з'явився

Від 3-ої особи-2 на стороні позивача: не з'явився

Від 3-ої особи-3 на стороні позивача: Прудкий М.О. - пред. за дов. №05703-5846 від 03.04.17

Від 3-ої особи-4 на стороні позивача: не з'явився

Від 3-ої особи-5 на стороні відповідачів: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду міста Києва знаходилась справа №910/24772/13 за позовом Заступника прокурора міста Києва до Київської міської ради, Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Освітянин" (надалі - ОКЖК "Освітянин"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне товариство" (надалі - ТОВ "Будівельне товариство"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Пейзажне" (надалі - ТОВ "Пейзажне") про визнання недійсними рішення, державних актів на право власності на землю та визнання відсутнім права.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Київської міської ради №353/3187 від 01.10.2007 неправомірно було передано ОКЖК "Освітянин" у власність для житлової забудови земельну ділянку площею 108,52 га, розташовану за адресою: вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва, у зв'язку з чим прокурор вказував на наявність підстав для визнання вказаного рішення недійсним. Оскільки рішення про передачу земельної ділянки є таким, що прийнято з порушенням положень законодавства, то, за твердженням прокурора, подальша передача частини спірної земельної ділянки (площею 16,0345 га) до статутного капіталу ТОВ "Будівельне товариство" та до статутного капіталу ТОВ "Пейзажне" також є неправомірними, а тому видані відповідачу-2 та відповідачу-4 державні акти про право власності на відповідну земельну ділянку підлягають визнанню недійсними.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2014 у справі № 910/24772/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 14.10.2014 позов задоволено повністю та:

- визнано недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради №353/3187 від 01.10.2007 "Про передачу земельної ділянки обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "Освітянин" для житлової забудови на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва";

- визнано недійсним виданий Обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "Освітянин" державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №006290, зареєстрований 08.01.2008 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №07-8-00178;

- визнано недійсним виданий Товариству з обмеженою відповідальністю "Пейзажне" державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, зареєстрований 08.09.2010 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №07-8-00398;

- визнано відсутнім у Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Освітянин", Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне товариство", Товариства з обмеженою відповідальністю "Пейзажне" права власності на земельну ділянку площею 16,0345 га, кадастровий номер: НОМЕР_1, що розташована на

вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва, вартістю за нормативною грошовою оцінкою у розмірі 40 828 647,35 грн.;

- стягнуто з Київської міської ради в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 218,00 грн.;

- стягнуто з Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Освітянин" в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 218,00 грн.;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне товариство" в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 218,00 грн.;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пейзажне" в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 218,00 грн.

10.07.2017 через відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява від Товариства з обмеженою відповідальністю "Пейзажне" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2014 у справі № 910/24772/13 за нововиявленими обставинами, мотивована тим, що місцевим господарським судом, при визнанні недійсним рішення Київської міської ради №353/3187 від 01.10.2007 в цілому, не враховано та не досліджено тих обставин, що п.п. 2, 3 зазначеного рішення Київської міської ради пов'язані із реалізацією дискреційних повноважень Київської міської ради, а тому підстави для його скасування вцілому з викладених прокурором доводів були відсутні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2017 розгляд заяви ТОВ "Пейзажне" призначено на 27.07.2017.

27.07.2017 прокурор через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав письмові пояснення по справі, в яких просить суд відмовити в задоволенні заяви ТОВ "Пейзажне" про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2014 у справі №910/24772/13 за нововиявленими обставинами, згідно яких зазначає, що наявність інформації щодо незміни цільового призначення земельної ділянки не впливає на вирішення судом даної справи по суті, а судом не було допущено втручання у дискрецію (вільний розсуд) Київської міської ради.

Того ж дня від відповідача-4 через відділ діловодства суду надішли клопотання про зупинення розгляду даної заяви до вирішення іншої, пов'язаної з нею справи №910/4626/14, та про відкладення розгляду заяви для надання можливості подати додаткові докази по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2017 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд заяви про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2014 у справі №910/24772/13 за нововиявленими обставинами було відкладено на 31.08.2017.

22.08.2017 третя особа-2 на стороні позивача через відділ діловодства суду подала письмові пояснення по справі, в яких просить суд відмовити в задоволенні заяви ТОВ "Пейзажне" в повному обсязі з підстав її необґрунтованості. Крім того, просить суд відмовити в задоволенні клопотання відповідача-4 про зупинення розгляду вищевказаної заяви до вирішення справи №910/4626/14.

31.08.2017 відповідач-4 через відділ діловодства суду подав заяву про уточнення заяви про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2014 у справі №910/24772/13 за нововиявленими обставинами, з яких вбачається, що ТОВ "Пейзажне" вважає нововиявленими обставинами саме не пов'язаність п. 3 рішення Київської міської ради № 353/3187 від 01.10.2007 із набуттям прав на земельні ділянки ОКЖК "Освітянин", адже такий пункт є виключно реалізацією дискреційних повноважень Київської міської ради, однак в силу визначених учасниками судового процесу меж вирішення спору (обов'язку суду дослідження виключно заявлених доводів та заперечень) суд був позбавлений можливості встановити існування таких обставин, а відповідачу-4 вони стали відомі лише за наслідками отримання інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно від 03.07.2017, витягу з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 03.07.2017 та висновку експертного земельно-технічного дослідження проекту землеустрою №153/08/2017 від 21.08.2017. З огляду на зазначене, ТОВ "Пейзажне" просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2014 у справі № 910/24772/13 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави.

В судовому засіданні 31.08.2017 клопотання ТОВ "Пейзажне" про зупинення провадження з розгляду даної заяви до вирішення справи №910/4626/14 залишено без розгляду, розгляд заяви по справі №910/24772/13 відкладено на 20.09.2017, про що постановлено відповідну ухвалу.

В судове засідання 20.09.2017 з'явилися представник прокуратури, відповідача-4 та третьої особи-3.

Представник заявника подану заяву, з урахуванням уточнення підтримав, просить суд задовольнити її повністю, рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2014 скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави.

В судовому засіданні представники прокуратури та третьої особи-3 проти поданої заяви заперечують, вказують на її необґрунтованість та просять в відмовити в її задоволенні, а рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2014 залишити без змін.

Розглянувши подану відповідачем-4 заяву про уточнення заяви про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2014 у справі №910/24772/13 за нововиявленими обставинами, приймаючи до уваги, що остання за своєю суттю є фактичною зміною предмету заявлених у відповідній заяві вимог ТОВ "Пейзажне" (їх збільшення), а також зважаючи на те, що суд не перейшов до розгляду по суті заяви ТОВ Пейзажне про перегляд вказаного рішення суду за нововиявленими обставинами, то застосовуючи за аналогією приписи положень ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне прийняти її до розгляду.

Відповідачі 1-3 та треті особи 1, 2, 4, 5, повідомлені про час і місце розгляду справи належним чином, що підтверджується відміткою на звороті ухвали суду, рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлення, своїх повноважних представників в судове засідання не направили, про поважні причини неявки не повідомили.

Оскільки про час і місце судового засідання вказані особи були належним чином повідомлені, а матеріали справи містять достатні докази для розгляду заяви по суті, то враховуючи положення ч. 4 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України правові підстави для відкладення розгляду заяви відсутні.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Перегляд рішень, ухвал, постанов господарського суду за нововиявленими обставинами регулюється Розділом XIII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Частиною 2 статті 112 вказаного Кодексу визначено наступні підстави для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Згідно з п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №17 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Відповідно до п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" від 26.12.2011 №17 виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу ХІІ ГПК.

В даному випадку, заявник як на нововиявлену обставину вказує на те, що рішення Київської міської ради №353/3187 від 01.10.2007 в частині п. 3 не стосується передання спірної земельної ділянки у власність ОКЖК "Освітянин", а є виключно реалізацією Київською міською радою своїх дискреційних повноважень, про що останньому стало відомо лише за наслідками отриманням висновку експертного земельно-технічного дослідження №153/08/2017 від 21.08.2017.

З матеріалів справи вбачається, що передумовою виникнення спору у даній справі став факт безоплатної передачі у власність ОКЖК "Освітянин" земельної ділянки, площею 108,52 га, в порядку, визначеному ст. 41 Земельного кодексу України, на підставі рішення Київської міської ради №353/3187 від 01.10.2007, у зв'язку з чим прокурором і було заявлено позов про визнання незаконним такого рішення органу місцевого самоврядування з підстав невідповідності особи набувача вимогам ст. 41 Земельного кодексу України, адже ОКЖК "Освітянин" не був створений як житлово-будівельний кооператив в розумінні Житлового кодексу Української РСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР №186 від 30.04.1985.

Тобто, висновки місцевого господарського суду про недійсність оспорюваного рішення Київської міської ради базувалися виключно на підтвердженні за наслідками дослідження обставин справи та доводів/заперечень учасників судового процесу викладених в позові прокурором обставин неправомірності передачі за оскаржуваним рішення спірної земельної ділянки набуття у власність ОКЖК "Освітянин".

Отже, нововиявленою обставиною, є матеріально-правовий факт відсутності підстав для скасування п. 3 оскаржуваного рішення за наведених прокурором в поданому до суду позові підстав звернення з ним.

При цьому, наведена обставина існувала і на момент розгляду даної справи, проте суд за відсутності жодних посилань учасників судового процесу на обставини виключно реалізації Київською міською радою при прийняті оскаржуваного рішення в частині його п. 3 дискреційних повноважень та відсутності будь-яких заперечень сторін щодо оскарження прокурором рішення Київської міської ради №353/3187 від 01.10.2007 в цій частині з наведених підстав був позбавлений можливості дослідження даних обставин, що підтверджується наступним.

Із наявного в матеріалах справи рішення Київської міської ради №353/3187 від 01.10.2007 вбачається, що його пунктом 3 вирішено віднести земельну ділянку площею 92,42 га до земель запасу житлової та громадської забудови з виключенням її з категорії земель сільськогосподарського призначення.

Тобто, пункт 3 рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 353/3187 не стосується безпосередньо набуття земельних ділянок Обслуговуючим кооперативом житловим кооперативом "Освітянин".

В той же час, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

У відповідності до приписів ст.ст. 4 2 , 4 3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Положеннями ст.ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом п.п. 2.2, 2.3, 2.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами ГПК. Якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала. Для перевірки достовірності поданих суду документів може бути призначено судову експертизу. Якщо одним з учасників судового процесу подано засвідчені ним копії документів, а інший з цих учасників заперечує відповідність їх оригіналам, то господарський суд зобов'язаний витребувати такі оригінали для огляду у особи, яка їх подала. Якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи. У разі неподання оригіналів документів на вимогу суду справа розглядається за наявними доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до вимог статей 32, 33, 43 ГПК.

За змістом ст.ст. 82, 83 Господарського процесуального кодексу України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті. Господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

З огляду на викладені положення вбачається, що приймаючи рішення зі спору суд зобов'язаний здійснити повний та всебічний його розгляд, що полягає, зокрема, у досліджені всіх доводів і заперечень учасників судового процесу, однак, з метою забезпечення дотримання принципів змагальності, диспозитивності та безсторонності останній позбавлений права виходи за межі позовних вимог за відсутності відповідного клопотання сторони, тобто, оцінювати ті обставини, які не є предметом відповідних посилань учасників судового процесу.

В даному випадку, позовні вимоги прокурора про скасування оскаржуваного рішення в цілому базувалися на його невідповідності закону щодо безоплатної передачі спірної земельної ділянки відповідачу-1, а жодним з учасників судового процесу не було заявлено про те, що дані вимоги не стосуються п. 3 відповідного рішення, адже не стосуються передачі спірних земель у власність відповідача-1, а свідчать виключно про реалізацію Київською міською радою своїх дискреційних повноважень на розпорядження належними територіальній громаді землями.

Отже, обставина не пов'язаності пункту 3 рішення Київської міської ради №353/3187 від 01.10.2007 із набуттям права власності на спірну земельну ділянку відповідачем-1 існувала і на момент розгляду даної справи, проте з огляду на відсутність будь-яких заперечень чи пояснень з приводу даних обставин від учасників господарського процесу суд був позбавлений можливості окремого дослідження їх відповідності положенням чинного законодавства, а здійснював оцінку останнього в цілому виходячи з підстав заявленого позову.

Тобто, має місце дефект встановлення обставин, на яких ґрунтувалися вимоги/заперечення, адже як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і судах апеляційної та касаційної інстанцій учасниками господарського процесу у даній справі не заперечувались та не підтверджувались фактичні обставини щодо пов'язаності пункту 3 оспорюваного рішення КМР з набуття у власність спірної земельної ділянки, у зв'язку із чим останній не був предметом окремого розгляду на предмет його відповідності приписам законодавства та наявності правових підстав для визнання недійсним, а тому цілком природньою є відсутність будь-якого окремого мотивування недійсності рішення КМР в цій частині у рішенні суду від 22.05.2014.

Аналогічний висновок щодо існування в обставинах ознак нововиявлених у випадку існування дефекту їх встановлення під час розгляду відповідної справи в судах першої та апеляційної інстанції у зв'язку із відсутністю в силу приписів ст.ст. 32, 36 Господарського процесуального кодексу України у суду додаткової необхідності в їх дослідженні при винесенні рішення, викладено в постанові Вищого господарського суду України від 06.08.2014 у справі №5011-61/11340-2012.

Дана обставина має істотне значення для вирішення справи, оскільки спростовує висновок суду, покладений в основу рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2014 про недійсність рішення Київської міської ради №353/3187 від 01.10.2007 в цілому та наявність правових підстав для задоволення позовних вимог заступника прокурора міста Києва в повному обсязі.

Наведені підстави для скасування судового рішення в порядку ст.ст. 112-114 Господарського процесуального кодексу України узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, яка в силу положень ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами при розгляді справ як джерело права, а саме, в рішеннях у справі "Брумареску проти Румунії", у справі "Рябих проти Росії", у справі "Правєдная проти Росії", у справі "Попов проти Молдови" та у справі "Желтянов проти України" Європейський суд з прав людини вказав на те, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули конвенції, яка серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилося під сумнів. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру. Процедура нового розгляду справи у зв'язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження сама по собі не суперечить принципові юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя.

Отже, в розумінні ст. 6 Конвенції допускається перегляд рішення за нововивявленими обставинами виключно з метою виправлення помилок правосуддя за умови наявності обставин суттєвого та неспростованого характеру.

В даному випадку, обставини, які визначено судом нововиявленими (непов'язаність пункту 3 рішення КМР із набуттям ОКЖК "Освітянин" права власності на земельну ділянку, відповідність цього пункту рішення положенням чинного на момент прийняття такого рішення законодавства, фактичну відсутність підстав для визнання рішення КМР в цій частині недійсним) носять суттєвий характер, оскільки спростовують покладені в основу судового рішення факти (наявність правових підстав для визнання недійсним рішення Київської міської ради №353/3187 від 01.10.2007 в частині віднесення земельної ділянки площею 92,42 га до земель запасу житлової та громадської забудови з виключенням її з категорії земель сільськогосподарського призначення).

Враховуючи, що в даному випадку підстави для перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2014 у справі №910/24772/13 фактично зумовлені необхідністю виправлення дефекту такого рішення, то скасування наведеного рішення та здійснення його перегляду з наведених підстав узгоджується з положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини.

В той же час, наведені ТОВ "Пейзажне" обставини не є нововиявленими по відношенню до іншої частини рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2014 та не спростовують висновки суду, покладені в основу задоволення іншої частини позовних вимог.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

З урахуванням наведеного вбачається існування обставин з якими положення чинного законодавства України (ст.ст. 112-114 Господарського процесуального кодексу України) та приписи постанови пленуму Вищого господарського суду України №17 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" передбачають можливість скасування рішення за наслідками його перегляду за нововиявленими обставинами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2014 у справі №910/24772/13 в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним пункту 3 рішення Київської міської ради №353/3187 від 01.10.2007 підлягає скасуванню за нововиявленими обставинами.

В той же час, враховуючи, що ТОВ "Пейзажне" не надано доказів існування нововиявлених обставин у розумінні ст. 112 Господарського процесуального кодексу України, які б були істотними для зміни або скасування рішення господарським суду міста Києва від 22.05.2014 в іншій частині, то відповідно рішення в такій частині підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ч. 8 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України у разі скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами справа розглядається господарським судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

За визначенням, наявним у статті 1 Закону України "Про планування і забудову територій", чинного під час прийняття рішення від 01.10.2007, плануванням територій є процес регулювання використання територій, який полягає у створенні та впровадженні містобудівної документації, ухваленні та регламентації відповідних рішень. За змістом статей 10-12 згаданого вище Закону, планування територій на місцевому рівні забезпечується відповідними місцевими радами та їх виконавчими органами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до їх повноважень, визначених законом, і полягає у розробленні та затвердженні генеральних планів населених пунктів, схем планування територій на місцевому рівні та іншої містобудівної документації, регулюванні використання їх територій, ухваленні та реалізації відповідних рішень про дотримання містобудівної документації, в яких відображаються зміни до містобудівної документації вносяться відповідною радою.

Також за частинами 1 та 2 статті 20 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень; зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення

Підпунктом 7 пункту а) частини 1 статті 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції чинні на момент прийняття оспорюваного рішення КМР) встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення на відповідній території режиму використання та забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність.

З аналізу наведених положень законодавства вбачається, що Київська міська рада була та є уповноваженою на прийняття рішень по встановленню та зміні цільового призначення земель, а також встановлення режиму використання та забудови земель. Ці повноваження Київської міської ради належать до її дискреційних повноважень.

Наведені висновки суду підтверджуються зокрема, наявним в матеріалах справи висновком експертного земельно-технічного дослідження №153/08/2017 від 21.08.2017, предметом якого був проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для житлової забудови на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва, складений згідно договору №112-07 від 06.07.2007, на підставі якого рішенням Київської міської ради №353/3187 від 01.10.2007, було віднесено земельну ділянку площею 92,42 га до земель запасу житлової та громадської забудови з виключенням її з категорії земель сільськогосподарського призначення, яким встановлено, що віднесення оспорюваним рішенням Київської міської ради земельної ділянки площею 92,42 га до земель запасу житлової та громадської забудови з виключенням її з категорії земель сільськогосподарського призначення відповідає та не суперечить вимогам земельного законодавства, та іншим нормативно-правовим актам України.

При цьому, рішення №353/3187 від 01.10.2007 в частині п. 3 про віднесення земельних ділянок загальною площею 92,42 га до земель запасу житлової та громадської забудови з виключенням їх з категорії земель сільськогосподарського призначення було прийняте Київською міською радою на підставі позитивних висновків компетентних органів та позитивного висновку обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації, тобто, Київська міська рада діяла відповідно до чинних на момент прийняття пункту 3 оспорюваного рішення положень Конституції України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 20, 41, 93, 186, 123, 124 пункту 12 Розділ X Перехідних положень Земельного кодексу України Кодексу, статті 20 Закону України "Про землеустрій", постанови Кабінету Міністрів України №677 від 26.05.2004 та Регламенту розгляду питань щодо набуття та реалізації права користування землею в м. Києві, затвердженого рішенням Київради №457/1867 від 15.07.2004 із змінами, внесеними рішенням Київради від 28.09.2006 №36/93.

Крім того, прокурором не наведено жодних інших підстав недійсності пункту 3 оспорюваного рішення КМР, окрім як неправомірність передання у власність ОКЖК "Освітянин" спірної земельної ділянки, а тому, зважаючи на встановлення судом обставин не пов'язаності пункту 3 рішення КМР із відчуженням права власності на вказану земельну ділянку відповідачу-1, підстави для визнання недійсним рішення КМР у цій частині з наведених у позові прокурора обставин відсутні.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог Заступника прокурора міста Києва в частині визнання недійсним пункту 3 рішення Київської міської ради №353/3187 від 01.10.2007 необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України за результатами перегляду судового рішення приймаються: 1) рішення - у разі зміни або скасування рішення; 2) постанова - у разі зміни або скасування постанови; 3) ухвала - у разі зміни чи скасування ухвали або залишення рішення, ухвали, постанови без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 82-85, 112-114 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Пейзажне" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2014 у справі № 910/24772/13 за нововиявленими обставинами задовольнити частково.

2. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2014 у справі №910/24772/13 в частині визнання недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради №353/3187 від 01.10.2007 "Про передачу земельної ділянки обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "Освітянин" для житлової забудови на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва" та прийняти в цій частині нове рішення.

3. Позовну вимогу Заступника прокурора міста Києва про визнання недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради № 353/3187 від 01.10.2007 "Про передачу земельної ділянки обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "Освітянин" для житлової забудови на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва" задовольнити частково.

4. Визнати недійсним з моменту прийняття пункти 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9 рішення Київської міської ради №353/3187 від 01.10.2007 "Про передачу земельної ділянки обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "Освітянин" для житлової забудови на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва".

5. В іншій частині вимоги Заступника прокурора міста Києва про визнання недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради № 353/3187 від 01.10.2007 "Про передачу земельної ділянки обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "Освітянин" для житлової забудови на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва" відмовити.

6. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2014 у справі №910/24772/13 залишити без змін.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.09.17.

Суддя Т.М. Ващенко