Рішення

від 18.09.2017 по справі 910/8185/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2017 р. Справа № 910/8185/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Диад-Логістик" , м. Київ,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл-Торг", м. Боярка,

про стягнення 354 750,86 грн.

Суддя О.В. Конюх

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 12.09.2017 № 12/09-2017;

ОСОБА_2 довіреність від 12.09.2017 № 12/09-2017;

від відповідача: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Диад-Логістик" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом від 22.05.2017 до товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл-Торг", в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором купівлі-продажу №29/10-2015 в розмірі 354 750,86 грн., яка складається з 288692,84 грн. основного боргу, 27 257,60 грн. пені за несвоєчасну оплату товару, 26 357,83 грн. штраф від вартості неоплаченого товару, 9 479,59 грн. інфляційних втрат, 2 963,00 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №29/10-2015 від 29.10.2015 позивачем було поставлено товару на суму 288 692,84 грн. Відповідач не виконав свого зобов'язання та у встановлені строки та не оплатив його вартість, у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем в сумі 288 692,84 грн. Крім того, позивач твердить, що у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання з відповідача належить до стягнення 27 257,60 грн. пені, 26 357,83 грн. штрафу, 9 479,59 грн. інфляційних втрат та 2 963,00 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.05.2017 порушено провадження у справі №910/8185/17 та призначено справу до розгляду на 08.06.2017. Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.06.2017 розгляд справи відкладено на 06.07.2017.

Ухвалою суду від 06.07.2017 постановлено передати справу №910/8185/17 за встановленою підсудністю до господарського суду Київської області.

На підставі ст.ст. 2-1, 4-6ГПК України шляхом автоматизованого розподілу для розгляду справи № 910/8185/17 визначено суддю О.В.Конюх.

Ухвалою господарського суду Київської області справу прийнято до провадження суддею О.В.Конюх, розгляд справи №910/8185/17 призначено на 28.08.2017.

28.08.2017 від товариства з обмеженою відповідальністю "Диад-Логістик" до господарського суду Київської області надійшов супровідний лист з додатками.

Ухвалою суду від 28.08.2017 розгляд справи №910/8185/17 відкладено на 18.09.2017.

В судове засідання 18.09.2017 з'явились уповноважені представники позивача, які в усних поясненнях просили суд позов задовольнити. Представник позивача в усних поясненнях зазначила, що копія видаткової накладної № DLT00000757 від 08.11.2016, яка знаходиться в матеріалах справи відрізняється від оригіналу вказаної накладної, в якій стоїть дата 07.11.2016, оскільки відповідач отримав товар 08.11.2016, а не 07.11.2016, а у накладній допущена технічна помилка з зазначенням дати 07.11.2016. Вказує, що в акті звіряння, який підписаний і позивачем і відповідачем, значиться вірна дата 08.11.2016 та те, що відповідач з нею згідний, оскільки акт підписаний без зауважень безпосередньо керівником товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл-Торг".

Відповідач свого представника в судові засідання 28.08.2017 та 18.09.2017 не направив, витребувані судом докази та відзив на позов не подав, хоча про день, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Суд, у відповідності до вимог ст. 64, 87 ГПК України, направляв відповідачу на належну адресу, яка відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, копії ухвал господарського суду від 10.08.2017 та від 28.08.2017 рекомендованим листом з повідомленням, які повернуті підприємством зв'язку на адресу суду з відміткою, що у відповідача немає договору з поштою.

Відповідно до роз'яснень та рекомендацій Пленуму Вищого господарського суду України, викладених в підпункті 3.9.1 пункту 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи у разі виконання судом вимог частини першої ст. 64, ст. 87 ГПК України. За змістом зазначених статей, зокрема, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно підпункту 3.9.2. пункту 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до права суду, передбаченого ст. 75 ГПК України, справа розглянута за наявними матеріалами.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю "Диад-Логістик" (далі по тексту - ТОВ "Диад-Логістик") до товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл-Торг" (далі по тексту - ТОВ "Рітейл-Торг"), всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

29.10.2015 між ТОВ "Диад-Логістик" (продавець) та ТОВ "Рітейл-Торг" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №29/10-2015, відповідно до умов якого:

- продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець прийняти і оплатити товар у розмірі і на умовах та в порядку, визначених цим договором (пункт 1.1 договору);

- поставка товару здійснюється продавцем на умовах зазначених в заявках (пункт 1.4 договору);

- поставка товарів здійснюється продавцем в межах наявного у нього асортименту протягом строку дії договору відповідно до попередньої заявки покупця, в якому визначається асортимент (вид) та обсяг товару (кількість), ціна за одиницю товару, загальна ціна партії товару, строк поставки та інші умови. Заявка може проводитись шляхом листування, телеграмою, через телефонний або факсимільний зв'язок, по електронній пошті е-mail або надаватися через представника продавця (пункт 3.1 договору);

- моментом здійснення поставки товарів є їх отримання покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (товарно-транспортна накладна, видаткова накладна) (пункт 3.2 договору);

- ціна за одиницю товару, а також вартість відповідної партії товару встановлюється продавцем та вказується у накладних (пункт 4.1 договору);

- плата за товар проводиться покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця в наступні строки, виходячи із домовленості сторін (необхідне підкреслити):

-100% передоплата;

- оплата по факту отримання товару покупцем;

- з відстрочкою платежу 30 календарних днів з моменту поставки товару;

за узгодженням сторін можливі інші, не заборонені законодавством умови оплати товару (пункт 4.1 договору);

- поточні надходження грошових коштів від покупця зараховуються в рахунок погашення заборгованості з більш раннім строком виникнення. Вказане покупцем призначення платежу не враховується (пункт 4.5 договору);

- за несвоєчасну оплату за даним договором покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої на день прострочення, від суми боргу, за кожен день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє покупця від сплати основної суми заборгованості (пункт 5.2 договору);

- крім пені, передбаченої п.5.2 договору, у випадку прострочення оплати товару більше 10 календарних днів від узгодженого строку, покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 5% від вартості неоплаченого товару, а у випадку повторного і кожного наступного порушення - штраф 10% від вартості неоплаченого товару (пункт 5.3 договору);

- договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2016 (пункт 6.1 договору);

25.03.2016 між ТОВ "Рітейл-Торг" та ТОВ "Диад-Логістик" укладено додаткову угоду до договору №29/10-2015 від 25.03.2016 відповідно до умов якої сторони погодили внести зміни в п.4.2 договору та викласти його в наступній редакції : плата за товар проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця з відстрочкою платежу до 60 календарних днів з моменту поставки товару". Інші умови договору без змін.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, на виконання умов договору поставки №29/10-2015 від 29.10.2015 позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 288 692,84 грн. відповідно до видаткових накладних, а саме:

- видаткова накладна №DLT00000710 від 25.10.216 на суму 50 229,16 грн.

- видаткова накладна №DLT00000727 від 31.10.216 на суму 50 229,16 грн.

- видаткова накладна №DLT00000757 від 08.11.216 на суму 98 849,40 грн.

- видаткова накладна №DLT00000907 від 23.12.216 на суму 89 385,12 грн.

Суд бере до уваги доводи представника позивача щодо розбіжностей в датах по видатковій накладні № DLT00000757, та погоджується з ними, оскільки в поданому до суду акту звіряння стоїть дата видаткової накладної № DLT00000757 - 08.11.2016, а вказаний акт підписано ОСОБА_3, який згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є керівником відповідача, а відтак, суд вважатиме датою підписання видаткової накладної № DLT00000757 08.11.2016, а не 07.11.2016.

Відтак, судом встановлено, що постачальник належним чином виконав свої зобов'язання з поставки товару за договором поставки №29/10-2015 від 29.10.2015.

Отже, проаналізувавши подані позивачем первинні документи та здійснивши повторний розрахунок заборгованості, суд встановив, що вартість поставленого та неоплаченого відповідачем товару складає 288 692,84 грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За таких обставин обов'язок доведення факту належної оплати за отриманий товар закон покладає на покупця.

Сторони, звертаючись до суду, повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Суд ухвалами суду від 10.08.2017 та 28.08.2017 зобов'язував відповідача подати до суду документи (платіжні документи, банківські виписки), що підтверджують сплату відповідачем грошових коштів згідно договору купівлі-продажу від 29.10.2015 №29/10-2015, наявні у відповідача інші документи та докази, що стосуються предмета спору, однак докази оплати заборгованості відповідачем суду надані не були.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема статті 9 названого закону та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 4.2 договору в редакції додаткової угоди до нього сторони погодили, що плата за товар проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця з відстрочкою платежу до 60 календарних днів з моменту поставки товару.

За таких обставин, суд встановив, що строк оплати заборгованості за отриманий від позивача товар є таким, що настав.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 288 692,84 грн. підлягає задоволенню повністю в заявленій сумі.

Крім того, у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача 27 257,60 грн. пені за несвоєчасну оплату товару за період з 24.12.2016 по 22.05.2017 , 26 357,83 грн. штрафу від вартості неоплаченого товару, 9 479,59 грн. інфляційних втрат за період з 24.12.2016 по 22.05.2017, 2 963,00 грн. 3% річних за період з 24.12.2016 по 22.05.2017.

Щодо вимоги про стягнення 27 257,60 грн. пені за несвоєчасну оплату товару суд зазначає наступне.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 ЦК України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторони в умовах договору (п.5.2) погодили, що за несвоєчасну оплату за даним договором покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої на день прострочення, від суми боргу, за кожен день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє покупця від сплати основної суми заборгованості.

Так, відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після кінцевої дати, в якій зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Оскільки інший період нарахування пені в Договорі сторонами не встановлено, нарахування пені має розпочатися наступного дня після спливу передбаченого договором терміну оплати (по кожній накладній окремо) та припинитися або в день виконання грошового зобов'язання або через шість місяців у відповідне число останнього місяця строку після кінцевого строку оплати.

Щодо вимог про 9 479,59 грн. інфляційних втрат, 2 963,00 грн. 3% річних суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 918/329/16|3-1522гс16.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем , у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до пункту 1.12 Вказаної Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. №14 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд зазначає, що позивачем в обрахунках пені та 3% річних допущена помилка, а саме невірно визначена дата виникнення прострочення, так позивач здійснює розрахунок з 24.12.2016, в той час як прострочення по накладній №DLT00000710 виникло 25.12.2016 (від 25.10.2016 60 днів - 24.12.2016 - останній день для оплати поставленого товару, а відтак 25.12.2016 виникає прострочення). Аналогічна помилка допущена позивачем і по інших накладних.

Крім того, суд зазначає, що позивачем допущена помилка і в розрахунку періоду інфляційних втрат, зокрема позивачем не враховано, що інфляційні втрати розраховуються за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем , у якому мав бути здійснений платіж.

За таких обставин, здійснивши перевірку розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат за договором №29/10-2015 від 29.10.2015, суд встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних становить 2 963,43 грн. (за період з 25.12.2016 по 22.05.2017), інфляційних втрат - 11 035,09 грн. (за період січень 2017 по квітень 2017), пені в сумі 27 036,34 грн. (за період з 25.12.2016 по 22.05.2017).

Позивач заявив до стягнення 27 257,60 грн. пені за несвоєчасну оплату товару, відтак вказана вимога підлягає частковому задоволенню в сумі 27 036,34 грн.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення 9 479,59 грн. інфляційних втрат та 2963,00 грн. 3% річних, то такі підлягають задоволенню повністю в заявленому позивачем розмірі.

Щодо вимоги про стягнення 26 357,83 грн. штрафу від вартості неоплаченого товару суд зазначає наступне.

Статтями 216-218 ГК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема, є господарські санкції.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

В розумінні ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Згідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно частини 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Відповідно до частини 2 ст. 231 ГК України можливе одночасне стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань. Чинне законодавство не обмежує право учасників господарських відносин встановлювати одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України. Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд України (постанова Верховного Суду України від 27.04.2012р. у справі №3-24гс12).

Суд звертає увагу на те, що умовами договору пеня та штраф передбачені за різні порушення, а не за одне й те ж саме.

Згідно частини 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, умовою застосування до боржника штрафу є: по-перше, наявність порушення боржником зобов'язання, та по-друге, такий штраф за порушення зобов'язання має бути передбачений Договором.

Згідно положень пункту 5.3. Договору крім пені, передбаченої п.5.2 договору, у випадку прострочення оплати товару більше 10 календарних днів від узгодженого строку, покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 5% від вартості неоплаченого товару, а у випадку повторного і кожного наступного порушення - штраф 10% від вартості неоплаченого товару.

Враховуючи встановлення судом факту прострочення відповідачем - ТОВ "Рітейл-Торг" оплати товару по накладній №DLT00000710 від 25.10.216 на суму 50 229,16 грн. більше ніж 10 календарних днів, вимога позивача про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 5% від суми 50 229,16 грн. є обґрунтованою. Разом з тим, судом встановлено і факт не оплати позивачем накладних №DLT00000727 від 31.10.216 №DLT00000757 від 08.11.216, №DLT00000907 від 23.12.216, а від так вимога позивача про стягнення 10 % штрафу (повторних порушень) за не оплату видаткових накладних: №DLT00000727 від 31.10.216 на суму 50 229,16 грн., №DLT00000757 від 08.11.216 на суму 98 849,40 грн., №DLT00000907 від 23.12.216 на суму 89 385,12 грн. є також обґрунтованою.

За таких обставин, здійснивши перевірку розрахунку штрафу за договором №29/10-2015 від 29.10.2015, суд встановив, що вірно розрахований розмір штрафу становить 26357,83 грн., а відтак вимога позивача про стягнення 26 357,83 грн. штрафу підлягає задоволенню повністю.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунок позовних вимог, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними та такими, що підлягають частковому задоволенню. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл-Торг" 288 692,84 грн. основного боргу, 27 036,34 грн. пені, 26 357,83 грн. штрафу, 2 963,00 грн. 3% річних та 9 479,59 грн. інфляційних втрат.

Відшкодування витрат зі сплати судового збору суд покладає на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Диад-Логістик" задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл-Торг" (08150, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Боярка, вулиця Франка, будинок, 131, код 39524740)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Диад-Логістик" (04050, м. Київ, Шевченківський район, вулиця Мельникова, будинок 12, код 39425648)

288 692,84 грн. (двісті вісімдесят вісім тисяч шістсот дев'яносто дві гривні вісімдесят чотири копійки) основного боргу,

27 036,34 грн. (двадцять сім тисяч тридцять шість гривень тридцять чотири копійки) пені,

2 963,00 грн. (дві тисячі дев'ятсот шістдесят три гривні нуль копійок) три проценти річних,

9 479,59 грн. (дев'ять тисяч чотириста сімдесят дев'ять гривень п'ятдесят дев'ять копійок) інфляційних втрат,

26 357,83 грн. (двадцять шість тисяч триста п'ятдесят сім гривень вісімдесят три копійки) штрафу,

5 317,94 грн. (п'ять тисяч триста сімнадцять гривень дев'яносто чотири копійки) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 26.09.2017

Суддя О.В. Конюх