Рішення

від 21.09.2017 по справі 922/4820/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2017 р.Справа № 922/4820/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бринцева О.В.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромника" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про заборону використовувати позначення та стягнення збитків в сумі 12.457,00 грн. за участю представників:

позивача - Яковлєв С.І., довіреність №б/н від 18.11.2016 р.;

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

30 грудня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромника" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, у якому просить суд заборонити відповідачеві - Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 використовувати позначення "Препарат 30(в)" у друкованих виданнях, рекламі, мережі Інтернет, на етикетках, упаковках, під час пропонування товарів для продажу, їх продажу та іншого застосування такого позначення. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь завдані незаконним використанням позначення "Препарат 30(в)" збитки в сумі 12.457,00 грн. В якості правових підстав позову позивач посилається на норми статей 16, 20 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", ст. 157 Господарського кодексу України, ст. 495 Цивільного кодексу України.

Присутній у судовому засіданні 21 вересня 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях, та наполягає на їх задоволенні. Супровідним листом вих. №б/н від 21.09.2017 р. (вх. №30829 від 21.09.2017 р.) надав додаткові документи, які досліджені та долучені судом до матеріалів справи.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, витребуваних судом доказів не надав.

Приймаючи до уваги, що відповідач, з урахуванням приписів п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі, в зв'язку з чим справа розглядається відповідно до ст. 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромника" є власником знаку для товарів і послуг "Препарат 30(в)" на підставі Свідоцтва на знак для товарів і послуг №77499 від 11 червня 2007 року (номер заявки: m 2005 14072, дата подання заявки: 21.11.2005, дата публікації відомостей про видачу свідоцтва та номер бюлетеня: 11.06.2007, Бюл. №8, т. I, арк. с. 15-16).

Знак для товарів і послуг "Препарат 30(в)" відповідно до вказаного свідоцтва зареєстрований для класом 5 Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків.

Знак для товарів і послуг "Препарат 30(в)" позивач використовує як назву хімічного препарату під пас виробництва та продажу на території України згідно Дозволу №076.02.12-24.20.0 від 28.03.2002 р. на початок роботи, виданий Територіальним управлінням по Дніпропетровській області Державного департаменту з нагляду за охороною праці (т. I, арк. с. 18), Ліцензії Міністерства промислової політики України №135338 від 11.03.2002 р. (т. I, арк. с. 19), Ліцензії Міністерства аграрної політики України №564167 від 25.11.2010 р., Ліцензійного договору на використання корисної моделі від 30.06.2007 р. (т. I, арк. с. 21-25), Ліцензійного договору на використання корисної моделі від 19.07.2013 р. (т. I, арк. с. 26-30).

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач щонайменше з 18 листопада 2016 року пропонує для продажу в мережі інтернет на сторінці сайту http://sad-ogorod.biz.ua за посилання http://sad-ogorod.biz.ua/catalog/fungitsidy/preparat_30_v_350ml/ "Препарат 30 В 300 мл", який застосовує назву, захищену свідоцтвом на знак для товарів і послуг "Препарат 30(в)" №77499 від 11.06.2007 р., але не є виробленим позивачем, що підтверджується Протоколом огляду доказів від 07 грудня 2016 року (т. I, арк. с. 31-32).

Позивач не надавав ані відповідачу, ані будь-кому іншому дозволу на використання знаку товарів і послуг "Препарат 30(в)". У зв'язку з чим відповідач незаконно використовує позначення "Препарат 30(в) для пропонування для продажу та продажу товару із назвою "Препарат 30 В 300 мл" через мережу інтернет.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 420 ЦК України до об'єктів права інтелектуальної власності належить серед іншого комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення.

Відповідно до ст. 492 Цивільного кодексу України торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Згідно з ст. 493 Цивільного Кодексу України суб'єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи. Право інтелектуальної власності на певну торговельну марку може належати одночасно кільком фізичним та (або) юридичним особам.

Статтею 494 ЦК України передбачено засвідчення набуття права інтелектуальної власності на торгову марку, а саме набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом. Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом.

Відповідно до статті 495 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є:

- право на використання торговельної марки;

- виключне право дозволяти використання торговельної марки;

- виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Частина 2 ст. 495 ЦК України передбачає, що майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором. Власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору.

Згідно з приписами статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" визначено, що права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки. Строк дії свідоцтва продовжується за умови сплати відповідного збору. Свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим Законом. Взаємовідносини при використанні знака, свідоцтво на який належить кільком особам, визначаються угодою між ними. У разі відсутності такої угоди кожний власник свідоцтва може використовувати знак на свій розсуд, але жоден з них не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання знака та передавати право власності на знак іншій особі без згоди решти власників свідоцтва.

Враховуючи вищевикладене, позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Агропромника" належать майнові права інтелектуальної власності на знак для товарів та послуг "Препарат 30(в)", який був зареєстрований згідно свідоцтва №77499 від 11 червня 2007 року.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" знак - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим Законом.

Згідно з частиною 4 статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

Відповідно до частини 3 статті 426 ЦК України, використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до статті 431 ЦК України, порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені ст.16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. На вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки. Власник свідоцтва може також вимагати усунення з товару, його упаковки незаконно використаного знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати, або знищення виготовлених зображень знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати.

Статтею 432 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу. Цією нормою також передбачено можливість ухвалення рішення про припинення дій, які порушують право (п.3 ч.2 ст.16 ЦК України).

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Пунктом 29 Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" від 17.10.2012 №12 визначено, що з огляду на приписи статті 33 ГПК щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

З урахуванням наведених норм на підставі наявних у справі доказів суд приходить до висновку про те, що позивачем доведено наявність у нього прав користування знаком для товарів і послуг "Препарат 30(в)" згідно свідоцтва на знак для товарів і послуг №77499 від 11 червня 2007 року.

Також наразі є доведеним факт використання відповідачем належного позивачеві знаку для товарів і послуг "Препарат 30(в)" згідно свідоцтва на знак для товарів і послуг №77499 від 11 червня 2007 року. Використання здійснюється шляхом нанесення на упаковку товару, який пропонується на інтернет-сайті за доменом http://sad-ogorod.biz.ua/catalog/fungitsidy/preparat_30_v_350ml/, який належить відповідачу, що підтверджується довідкою від 02.03.2017 №34/2017-ДР-ЦК Центру Компетенції "Український центр підтримки номерів і адрес" (т. II, арк. с. 32-25).

Висновок суду про використання відповідачем знаку для товарів і послуг "Препарат 30(в)" згідно свідоцтву на знак для товарів і послуг №77499 від 11 червня 2007 року ґрунтується на наступному.

Згідно положення ч. 1 ст. 20 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", будь-яке посягання на права власника свідоцтва, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до частини 5 статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом:

- зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг;

- зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги;

- позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати;

- позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати.

Порушенням прав на знак, зокрема, визнається введення в цивільний оборот позначень, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати із: знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг (п. 63 Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" від 17.10.2012 № 12).

Вирішуючи питання про схожість до ступеня змішуваності знаку для товарів і послуг "Препарат 30(в)" та "Препарат 30 В 300 мл" суд керується пунктом 65 Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" від 17.10.2012 № 12 згідно якому господарські суди не повинні встановлювати схожість знаків для товарів і послуг на власний розсуд. Відповідно до частини шостої статті 42 ГПК у разі відхилення господарським судом висновку судового експерта це повинно бути вмотивовано у рішенні. А крім того, пунктом 3.3. Постанови Пленуму ВГСУ Про деякі питання практики призначення судових експертиз у справах зі спорів, пов'язаних із захистом права інтелектуальної власності від 23.03.2012 № 5 відповідно якої суду слід призначати експертизу у сфері інтелектуальної власності для з'ясування питань чи є конкуруючі позначення тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати.

Відповідно до висновку судової експертизи у сфері інтелектуальної власності №5705 по справі №922/4820/16 - позначення "Препарат 30 (В)", нанесене на упаковку товару, який пропонується на інтернет-сайті за доменом http://sad-ogorod.biz.ua/catalog/fungitsidy/preparat_30_v_350ml/ є схожим настільки, що його можна сплутати із зареєстрованим знаком для товарів і послуг "Препарат 30(в)" за свідоцтвом України №77499 від 17 червня 2007 року.

Таким чином суд приходить до висновку про те, що відповідачем під час реалізації "Препарат 30 В 300 мл" використано знак для товарів і послуг "Препарат 30(в)" згідно свідоцтву на знак для товарів і послуг №77499 від 11 червня 2007 року, право на який належить позивачеві.

Тобто, в підсумку це означає, що позивачем доведені і матеріалами справи підтверджені обставини, доведення яких у відповідності до ст. 32, 33 ГПК України та наведеного вище п.29 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.10.2012 №12 покладається на позивача (факт належності права позивачеві та факт порушення його відповідачем), як необхідні і достатні умови задоволення позову.

Натомість відповідачем всупереч вимог ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) доказів на спростування викладених обставин не надано. Доказів додержання відповідачем вимог ЦК України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" щодо правомірності використання на його інтернет-сайті sad-ogorod.biz.ua знаку для товарів і послуг "Препарат 30(в)", який належить позивачу згідно свідоцтву на знак для товарів і послуг №77499 від 11 червня 2007 року, не надано.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" захист прав на знак здійснюється у судовому та іншому встановленому законом порядку.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про заборону відповідачу здійснювати використання знаку для товарів і послуг "Препарат 30(в)" є законними і обгрунтованими.

Щодо позовних вимог в частині стягнення збитків в розмірі 12.457,00 грн. у вигляді витрат на забезпечення доказів (оформлення протоколу огляду доказів та інше), суд зазначає наступне.

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Втім, в матеріалах справи відсутні, а позивачем, в порушення вимог статей 4-3, 33, 34 ГПК України, не надано доказів, які б свідчили про те, що позивач, за умови дотримання його прав інтелектуальної власності на знак для товарів та послуг відповідачем об'єктивно розраховував на одержання доходу в розмірі 12.457,00 грн. та саме у зв'язку з встановленим вище порушенням відповідача позивачем відповідні кошти не були отримані.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромника" підлягають частковому задоволенню.

За змістом ст.ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір сплачений позивачем при поданні позову належить відшкодувати за рахунок відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1.378,00 грн., в іншій частині (1.378,00 грн.) покласти на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 16, 20 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", статтями 1. 4. 12. 33, 34, 43, 49, 7582-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Заборонити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (61129, АДРЕСА_1, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) використовувати позначення "Препарат 30(в)" у друкованих виданнях, рекламі, мережі Інтернет, на етикетках, упаковках, під час пропонування товарів для продажу, їх продажу та іншого застосування такого позначення.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (61129, АДРЕСА_1, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромника" (49000, м. Дніпро, вул. Героїв Сталінграда, буд. 147, код ЄДРПОУ 30745174) витраті зі сплати судового збору в розмірі 1.378,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В частині стягнення збитків у розмірі 12.457,00 грн. - відмовити.

Повне рішення складено 25.09.2017 р.

Суддя О.В. Бринцев

/Справа №922/4820/16/