Постанова

від 20.09.2017 по справі 911/1428/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2017 р. Справа№ 911/1428/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Чорногуза М.Г.

за участю секретаря судового засідання Костяк В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу б/н від 03.08.17 (вх. №09-08.2/6582/17 від 07.08.2017) Товариства з обмеженою відповідальністю Фрам Ко на рішення Господарського суду Київської області від 25.07.2017

у справі №911/1428/17 (суддя - Грєхов А.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Паланокфарм

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фрам Ко

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2, директор

від відповідача - не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Паланокфарм (позивач у справі) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фрам Ко (відповідач у справі) про стягнення 188 923,56 грн., з яких 162 914,56 грн основного боргу, 16 160,92 грн пені, 1 729,85 грн 3% річних та 8 118,23 грн інфляційних втрат .

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив грошове зобов'язання за договором №03/15, а саме не повністю розрахувався за отриманий товар, а тому позивач просить стягнути з відповідача суму боргу, пеню, нараховану відповідно до умов договору та відповідно до ст. 625 ЦК України інфляційні втрати і 3% річних.

Рішенням Господарського суду Київської області від 25.07.2017 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Фрам Ко на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Паланокфарм 162 914, 56 грн - основного боргу, 16 012, 20 грн - пені, 1 714, 89 грн - 3% річних, 8 118, 23 грн - інфляційних втрат та 2 831,39 грн - судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог в частині стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих відповідно до ст. 549, 625 ЦК України, однак, встановивши невірність розрахунку пені та 3% річних, задовольнив позовні вимоги в цій частині частково.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Фрам Ко , подав апеляційну скаргу б/н від 03.08.2017 (вх. №09-08.2/6582/17 від 07.08.2017), в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 25.07.2017 у справі №911/1428/17 в повному обсязі та відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що висновки місцевого господарського суду не відповідають дійсним обставинами справи та поданим доказам, оскільки, на думку апелянта, позивачем належними доказами, а саме первинно-бухгалтерськими документами не доведено факту поставки продукції відповідачу, не підтверджено існування заборгованості з її оплати, а тому вважає, що позовні вимоги є недоведеними та безпідставними. Окрім того, ТОВ Фрам Ко посилається на те, що поставка товару за договором позивачем повинна була здійснюватись на підставі заявок відповідача, докази направлення яких в матеріалах справи відсутні, а відтак, відповідач вважає, що за відсутності таких заявок неможливо встановити чи дійсно обсяги поставок, ціна товару та строки поставки відповідають замовленням відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2017 апеляційну скаргу б/н від 03.08.17 (вх. №09-08.2/6582/17 від 07.08.2017) Товариства з обмеженою відповідальністю Фрам Ко на рішення Господарського суду Київської області від 25.07.2017 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді: Дикунська С.Я., Зубець Л.П. та призначено розгляд справи на 30.08.2017.

У зв'язку з перебуванням судді Дикунської С.Я. та судді Зубець Л.П. у відпустці, згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 29.08.2017 для розгляду справи №911/1428/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді: Мальченко А.О., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2017 справу №911/1428/17 прийнято до провадження визначеним складом колегії суддів.

28.08.2017 до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові заперечення (09-11/15722/17) на апеляційну скаргу, в яких позивач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає висновки Господарського суду Київської області законними та обґрунтованими, а тому просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2017 у зв'язку з неявкою у судове засідання представників апелянта розгляд справи відповідно до п.1 ч. 1 ст. 77 ГПК України був відкладений на 20.09.2017.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.09.2017 у зв'язку з перебуванням судді Сітайло Л.Г. у відпустці для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді: Мальченко А.О., Чорногуза М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 справу №911/1428/17 прийнято до провадження визначеним складом колегії суддів.

У судовому засіданні 20.09.2017 представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просить рішення Господарського суду Київської області від 25.07.2017 залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представники апелянта у справі у судове засідання 20.09.2017 повторно не з'явились, хоча про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином відповідно до ст. 98, 64 ГПК України. Від відповідача до суду апеляційної інстанції 19.09.2017 надійшло клопотання (вх. №09-11/7278/17) про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку належного представника у судове засідання, оскільки такий прийматиме участь в іншому судовому засіданні.

Дослідивши подане клопотання та надані документи на підтвердження викладених апелянтом обставин, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, зокрема, такими обставинами є нез'явлення в засідання представників сторін. Тобто, можливість розгляду справи за відсутності будь-кого із учасників процесу, якщо присутні учасники не заперечують, вирішується суддею з урахуванням обставин справи та можливості розгляду справи за відсутності представника.

Беручи до уваги належне повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги, а також те, що участь представників учасників в засіданні суду є правом, а не обов'язком особи, враховуючи те, що явка представників сторін обов'язковою не визначалась, а також, оскільки представництво інтересів позивач згідно ст. 28 ГПК України може здійснюватись не лише представниками за довіреністю, але і безпосереднім керівником підприємства, відповідно до повноважень, визначених установчими документами, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача, так як їх нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

04.03.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Паланокфарм (продавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фрам Ко (покупець за договором, відповідач у справі) укладено договір поставки №03/15 (а.с. 11), відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 1.3. якого продавець передає у власність, а покупець приймає та оплачує товари у кількості, асортименті та за цінами, вказаними у видаткових накладних на товар, які є невідємною частиною даного договору. Предметом купівлі є медикаменти, медичні вироби та товари медичного призначення. Кількість та асортимент товару погоджуються сторонами та вказується в видаткових накладних.

Згідно з п.2.1. договору ціна товару формується в національній валюті України та вказується в кожній видатковій накладній, що є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 2.3. договору покупець зобов'язується прийняти і своєчасно оплатити придбаний ним товар, у терміни, вказані у видаткових накладних, шляхом готівкового або безготівкового розрахунку.

Пунктами 3.2., 3.4. та 3.5. договору визначено, що товар відвантажується покупцю зі складу в м. Києві протягом 3-х банківських днів після отримання письмової заявки від покупця. Покупець зобов'язаний прийняти товар по кількості та якості у відповідності до чинного законодавства і передати продавцю оформлені товаросупровідні документи, які пітверджують факт прийняття товару та виконання обов'язку продавця передати товар. Після цього до покупця переходить весь ризик за його збереження, втрату чи псування. Датою поставки товару є дата фактичної передачі товару покупцю, про що свідчать підписи на товарній накладній з фіксацією дати отримання товару і видана покупцем довіреність на товар (як одноразова так і на визначений час). Довіреність і один екземпляр підписаної товарної накладної продавця покупець повинен направити на адресу продавця не пізніше 2 (двох) днів, з моменту отримання товару.

Строк дії договору - з моменту підписання договору сторонами до отримання однією із сторін письмового повідомлення від іншої сторони про розірвання договору. Будь-які зміни і доповнення до даного договору оформлюються у письмовій формі, підписуються двома сторонами, скріплюються печатками і стають невід'ємною частиною даного договору. З моменту підписання даного договору всі попередні переговори, листування, а також попередні договори, укладені між сторонами, втрачають юридичну силу. (п.п. 6.1., 6.2., 6.3. Договору)

Як вірно досліджено місцевим господарським судом, на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 169 062,35 грн, що підтверджується видатковими накладними №РНМ-000049 від 18.08.2016 на суму 11459,70 грн, №РНМ-000055 від 27.09.2016 на суму 143 397,12 грн, №РНМ-000056 від 27.09.2016 на суму 642,00 грн, №РНМ-000069 від 01.11.2016 на суму 3235,68 грн, №РНМ-000078 від 28.11.2016 на суму 6363,50 грн, №РНМ-000080 від 12.12.2016 на суму 3964,35 грн, та відповідними довіреностями №4195К від 19.08.2016, №5058К від 28.09.2016, №5850К від 02.11.2016, №6343К від 28.11.2016, виданими відповідачем на свого представника ОСОБА_3 на отримання товару від позивача (а.с. 44-54). Щодо поставки вищезазначеного товару позивачем було зареєстровано податкові накладні, копії яких подано до суду (а.с. 55-66).

Всі видаткові накладні підписані представниками обох сторін, без жодних зауважень щодо кількості, асортименту, чи ціни товару.

Враховуючи те, що позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції подано належним чином завірені копії всіх видаткових накладних, які підтверджують поставку товару, копії довіреностей, виданих ТОВ Фрам Ко на отримання медичних товарів від позивача, копії податкових накладних, то колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на недоведеність позивачем належними первинно-бухгалтерськими документами факту поставки, оскільки такі твердження спростовуються матеріалами справи.

Окрім того, ТОВ Фрам Ко в апеляційній скарзі посилається на те, що поставка товару за договором позивачем повинна була здійснюватись на підставі заявок відповідача, докази направлення яких в матеріалах справи відсутні, а відтак, відповідач вважає, що за відсутності таких заявок неможливо встановити чи дійсно обсяги поставок, ціна товару та строки поставки відповідають замовленням відповідача.

Однак, наведені твердження апелянта не відповідають дійсним обставинам справи, а тому відхиляються судом як безпідставні з огляду на наступне. Згідно пунктів 1.1, 1.3., 2.1., 2.3. договору кількість, асортимент, ціна, порядок оплати визначається сторонами у видаткових накладних на товару, які становлять невід'ємну частину договору.

Умовами договору не передбачено, що відповідач, як покупець, зобов'язаний направляти постачальнику замовлення на поставку певної продукції, договором не передбачено способів направлення такої заявки, а тому, враховуючи, що всі основні характеристики щодо поставки товару вказуються і узгоджуються сторонами згідно договору саме у видаткових накладних, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутність заявок від відповідача жодним чином не впливає на факт проведення поставки товару, жодних зауважень щодо якої (щодо ціни, асортименту чи кількості товару) зі сторони відповідача висловлено не було.

Відтак, поданими документами підтверджується поставка товару та отримання його відповідачем у справі, однак доказів оплати отриманого товару у визначений строк матеріали справи не містять.

З урахуванням наведеного, а також у зв'язку з частковим поверненням відповідачем товару за накладною ВНМ-000016 від 12.12.2016 на суму 6 147,79 грн заборгованість відповідача перед позивачем з оплати товару становить 162 914,56 грн, що також підтверджується підписаним сторонами та скріпленим їх печатками актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2015 по 22.01.2017 (а.с. 14-15). Твердження апелянта, що акт звірки не може використовуватись як форма визнання боргу є помилковими, оскільки підписання такого акту є дією, що свідчить про визнання відповідачем свого боргу (така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.04.2007 у справі №26/271).

У зв'язку з існуванням у ТОВ Фрам Ко заборгованості за поставлений товар, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Київський апеляційний господарський суд, керуючись ст.ст. 11, 712, 692 ЦК України дійшов висновку, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як визначено п. 1 ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Договором сторони обумовили, що оплата товару здійснюється у строк визначений у видатковій накладній на поставку відповідного товару, зокрема за видатковою накладною №РНМ-000049 від 18.08.2016 товар на суму 11459,70 грн повинен бути оплачений до 03.10.2016; за видатковою накладною№РНМ-000055 від 27.09.2016 товар на суму 143 397,12 грн повинен бути оплачений до 12.11.2016; за видатковою накладною №РНМ-000056 від 27.09.2016 товар на суму 642,00 грн повинен бути оплачений до 12.11.2016; за видатковою накладною №РНМ-000069 від 01.11.2016 товар на суму 3235,68 грн повинен бути оплачений до 15.12.2016; за видатковою накладною №РНМ-000078 від 28.11.2016 товар на суму 6363,50 грн повинен бути оплачений до 14.01.2017; та за видатковою накладною №РНМ-000080 від 12.12.2016 товар на суму 3964,35 грн повинен бути оплачений до 27.01.2017.

Відповідач в ході розгляду справи не довів належними доказами оплати вартості отриманого товару в повному обсязі, а відтак висновок Господарського суду Київської області про задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача боргу в розмірі 162 914,56 грн є законним та обґрунтованим.

Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України унормовано, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 2.4. договору у випадку порушення терміну оплати покупець зобов'язаний одночасно із сумою боргу сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, яка діяла в період просрочки, від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання.

Як вірно досліджено судом першої інстанції при нарахуванні пені позивач допустив помилки, зокрема, щодо визначення початку періоду її нарахування. З огляду на встановлення у кожній видатковій накладній різного строку для оплати товару, то відповідно прострочення оплати товару по кожній накладній слід визначати окремо.

Колегія суддів перевіривши розрахунок пені, вважає, що Господарський суд Київської області обґрунтовано встановив, що вірним розміром пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у зв'язку із порушенням строків оплати товару є 16 012,20 грн.

Крім стягнення пені позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення 8 118,23 грн інфляційних втрат та 1 729,85 грн 3% річних, нарахованих в порядку ст.625 ЦК України. Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає, що при нарахуванні 3% річних позивач допустив ті ж помилки, що і при нарахуванні пені, зокрема щодо визначення початку період прострочення відповідачем свого грошового зобов'язання. Беручи до уваги зазначене, колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду Київської області, що афметично правильним та нормативно обґрунтованим є розмір 3% у сумі 1 714,89 грн, які і підлягають стягненню з ТОВ Фрам Ко на користь ТОВ Паланокфарм .

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Київської області від 25.07.2017 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення немає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта (відповідача у справі).

Керуючись ст. 33, 34, 49, 102, 101, ч. 1 п. 1ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фрам Ко на рішення Господарського суду Київської області від 25.07.2017 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 25.07.2017 у справі №911/1428/17 залишити без змін.

3. Справу №911/1428/17 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

М.Г. Чорногуз