Рішення

від 13.04.2007 по справі 4/440-18/94

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/440-18/94

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

13.04.07                                                                                           Справа № 4/440-18/94

Господарський суд Львівської області в особі головуючого-судді Мартинюка В.Я.

розглянувши справу за позовомВідкритого акціонерного товариства (надалі ВАТ) „Львівобленерго”

доДочірнього підприємства (надалі ДП) „Мікроприлад-господар” Відкритого акціонерного товариства (надалі ВАТ) „Львівський завод електровимірювальних приладів”

простягнення заборгованості, пені, інфляційних витрат та 3% річних

з участю представники:

від позивача: [...]–представник (довіреність за №502-3736 від 22.12.2006 року);

від відповідача :  [...] - директор,

В С Т А Н О В И В :

що ВАТ „Львівобленерго” звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з ДП „Мікроприлад-господар” ВАТ „Львівський завод електровимірювальних приладів” 56631 грн. 25 коп. заборгованості за спожиту електроенергію з урахуванням індексу інфляції у сумі 16010 грн. 80 коп., 3% річних –3515 грн. 78 коп., пені 9792 грн. 41 коп.

Підставами вимог, як зазначено в позовній заяві є невиконання умов договору про постачання електроенергії, а саме неоплата відповідачем за спожиту електроенергію.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просить їх задоволити в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву суму основного боргу в розмірі 56631 грн. 25 коп. Визнав. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог в частині нарахування пені.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, просить відмовити в позові в частині нарахованої пені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

24.01.2002 року між ВАТ „Львівобленерго” (енергопостачальна організація) та ДП „Мікроприлад-господар” (споживач) укладено договір №65320 про постачання електроенергії та надання доступу до місцевої електромережі.

Згідно умов даного договору енергопостачальна організація здійснює постачання електроенергії відповідачу, а відповідач зобов‘язаний оплачувати за спожиту електроенергію.

В матеріалах справи наявний перелік об‘єктів і точок споживача (додаток №1.1 до згаданого договору) та розрахунок за електроенергію та абоновану потужність (додаток №6 до цього ж договору).

Також, в підтвердження факту спожитої електроенергії свідчать Акти про обсяги спожитої (переданої) споживачу (субспоживачу) електричної енергії за жовтень, листопад, грудень 2006 року та січень 2007 року.

Позивачем надсилались відповідачу рахунки за активну енергію за вересень 2006 року №303609/59008-1, за жовтень 2006 року №303610/81361-1, за листопад  2006 року №303611/9366-1, за грудень 2006 року  №303612/37774-1, за січень 2007 року №303701/62989-1, які підтверджують факт поставленої електроенергії на суму 142976 грн. 43 коп.

Відповідачем доказів в підтвердження факту погашення наявної заборгованості не представлено.

Таким чином, з врахування сум які були стягнуті рішеннями Господарського суду Львівської області у справах за №4/2072-11/230 та за №4/3054-21/462, заборгованість відповідача по основній сумі боргу на час розгляду справи в суді становить 56631 грн. 25 коп.

У відповідності до вимог ст.526 ЦК України та аналогічних положень ч.1 ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з наведеного відповідач взяті на себе обов‘язки щодо оплати електроенергії виконав не в повній мірі, і заборгованість за отриману електроенергію становить 56631 грн. 25 коп.

Згідно ч.2 ст.9 ЦК України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Штрафні санкції, частиною 1 статті 230 ГК України,   визначені як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Із змісту норм Глави 26 ГК України, вбачається, що пеня повинна передбачатись умовами договору

Щодо вимог позивача про стягнення пені, то господарський суд виходив з наступних міркувань.

У відповідності до вимог ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до п.4 Додатку №6 до згаданого договору та на підставі положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов‘язань”, якими передбачено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, позивачем правомірно нараховано пеню в сумі 9792 грн. 41 коп.

Однак, враховуючи те, що відповідач створений з метою обслуговування і експлуатації відомчого житла ВАТ „Мікроприлад”, є лише посередником по передачі коштів від населення надавачам послуг і не отримує прибутку, а також те суму нарахованих 3% річних та витрат пов‘язаних з інфляцією, суд вважає за необхідне, у відповідності до вимог ч.ч.1 та 2 ст.233 ГК України, та на підставі п.3 ст.83 ГПК України, зменшити розмір пені до 500 грн. 00 коп.

Щодо нарахованих витрат внаслідок інфляційних процесів –16010 грн. 80 коп. та 3% річних –3515 грн. 78 коп., то такі, на думку господарського суду, визначені правомірно у відповідності до вимог п.2 ст.625 ЦК України.

За викладених обставин, господарський суд вважає, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення в частині стягнення 56631 грн. 25 коп. –основний борг за активну електроенергію, 16010 грн. 80 коп. –витрат внаслідок інфляційних процесів та 3515 грн. 78 коп. –3% річних; 500 грн. 00 коп. –нарахованої пені. В іншій частині в позові слід відмовити.

У відповідності до вимог ст.49 ГПК України судові витрати покласти на відповідача оскільки спір виник внаслідок неправильних дій останнього.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства „Мікроприлад-господар” Відкритого акціонерного товариства „Львівський завод електровимірювальних приладів”, що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Ніщинського, 35, (код ЄДРПОУ 25230853) на користь Відкритого акціонерного товариства „Львівобленерго”, що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Козельницька,3 (код ЗКПО 00131587) 56631 грн. 25   коп. – основний борг за за спожиту електроенергію на п/р 26036302500 ОПЕР в Філії-ЛОУ ВАТ „Державний ощадбанк”, 16010 грн. 80 коп. –витрат внаслідок інфляційних процесів та 3515 грн. 78 коп. –3% річних; 500 грн. 00 коп. –нарахованої пені на п/р 26008001000069 в ЛФ ВАТ банк „БІГ Енергія”, 977 грн. 50 коп. - судових витрат на р/р 26006002000004 в ЛФ ВАТ банк „БІГ Енергія”.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

     Суддя