Ухвала

від 18.09.2017 по справі 760/15333/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/4528/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 199 КПК Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

підозрюваного ОСОБА_8

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 17 серпня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання начальника другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком на 60 днів, із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , з 21.00 год. до 07.00 год. наступного дня та з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 15 жовтня 2017 року включно щодо

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, обіймаючого посаду голови ГО «Депутатський контроль» (код ЄДРПОУ 39582095) та Голови Секретаріату Міжфракційного депутатського об`єднання «Депутатський контроль», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які не зменшилися, потребу у проведенні ряду слідчих і процесуальних дій, та прийшов до висновку про неможливість запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, шляхом застосування до підозрюваного більш м`яких запобіжних заходів.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, адвокат зазначає, що слідчим суддею не враховано, що клопотання прокурора не містить обґрунтувань неможливості застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу.

Далі захисник вказує, що запобігти визначеним стороною обвинувачення ризикам неналежної поведінки підозрюваного можливо шляхом застосування до нього запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання та покладення обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, відсторонення його від посади та утримання від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні. Додає, що продовження домашнього арешту у певний період доби є недоцільним, оскільки прокурором не доведено, що вказані у клопотанні можливі дії підозрюваний буде вчиняти саме вночі.

Також адвокат вказує, що стороною обвинувачення не зазначено обставин, які б свідчили про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові, які б виправдовували тримання ОСОБА_8 під домашнім арештом. Додає, що прокурор свідомо приховав від слідчого судді обставини, які свідчать про зменшення ризиків, які були встановлені слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Крім того, апелянт зазначає, що на виконання ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу підозрюваний ОСОБА_8 негайно і добросовісно передав на зберігання до Печерського районного відділу ДМС Україну м. Києві оригінали паспортів громадянина України для виїзду за кордон, про що 30.06.17 р. було повідомлено детектива НАБУ та прокурора у даному кримінальному проваджені, що, як стверджує адвокат, вказує на те, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, є мінімізованим та малоймовірним.

Також апелянт зазначає, що свідки у кримінальному провадженні, а саме ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на даний час вже не є працівниками ГО «Депутатський контроль» і не перебувають у прямому службовому підпорядкуванні ОСОБА_8 , як керівника, що, на думку апелянта, свідчить про зменшення ризику впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.

Додає, що ОСОБА_8 жодного разу не порушував своїх процесуальних обов`язків, не перешкоджав встановленню істині у даному кримінальному правопорушенні, брав активну участь у всіх кримінально-процесуальних заходах, які здійснюються щодо нього у даному кримінальному провадженні.

Далі адвокат акцентує увагу на тому, що з моменту отримання письмового повідомлення про підозру, ОСОБА_8 у даному кримінальному провадженні ніхто не допитував, у зв`язку із чим стороною захисту направлено клопотання до Національного антикорупційного бюро України про активізацію досудового розслідування, яке в подальшому задоволено та допитано ОСОБА_8 .

Також автор апеляційної скарги зазначає про те, що у судовому засіданні слідчим суддею не досліджувалось питання про обґрунтованість у даному кримінальному провадженні підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого кримінального правопорушення, що є обов`язковим. Крім того, додає, що клопотання прокурора не містить відомостей достатніх для того, щоб незацікавлена особа могла зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_8 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, а слідчим суддею не враховано, що в матеріалах провадження відсутні докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_8 безпосередньо чи через третіх осіб отримував від ОСОБА_13 та/або інших осіб, будь які гроші чи матеріальні цінності.

Також адвокат зазначає, що припущення прокурора про те, що ОСОБА_14 у період з 08.11.16 по 10.11.16 р. передавав ОСОБА_8 якісь гроші, є абстрактним та нічим не підтвердженим.

Далі адвокат стверджує, що слідчим суддею не взяті до уваги доводи сторони захисту про те, що детективи НАБУ спільно з прокурорами САП Генеральної прокуратури України свідомо «завищили» правову кваліфікацію інкримінованого ОСОБА_8 діяння, вказавши, що в його діях нібито має місце «вимагання» неправомірної вигоди, проте, слідчим суддею не звернуто увагу на відсутність в діях підозрюваного ОСОБА_8 ознак вимагання, а тому, як зазначає апелянт, кваліфікація дій підозрюваного за ч. 3 ст. 369-2 КК України, є безглуздою.

Крім того, автор апеляційної скарги зазначає, що п`ять пунктів «Дорожньої карти», про які спец-агент НАБУ - детектив ОСОБА_13 спілкується з адвокатом ОСОБА_14 , стосуються виключно юридичної діяльності адвоката ОСОБА_14 , пов`язаної з юридичним забезпеченням розробки законопроектів, а не впливу на діяльність чи рішення народних депутатів України - ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .

Одночасно автор апеляційної скарги звертає увагу суду на те, що слідчим суддею не враховано, що суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 369-2 КК України може бути лише особа, яка має реальну можливість вплинути на прийняття рішень особою, уповноваженою на виконання функцій держави та те, що у клопотанні прокурора наявність критерію «обґрунтованої підозри» у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого злочину належним чином не обгрунтована і невмотивована, що мало бути наслідком відмови у задоволенні клопотання прокурора.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, дослідивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні Національного антикорупційного бюро України перебувають матеріали кримінального провадження № 42016000000003712, відомості про яке 28.11.2016 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за підозрою ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України, ОСОБА_18 та ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України, ОСОБА_19 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 369-2 КК України, ОСОБА_20 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 369-2 КК України.

20.06.2017 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 21.06.2017 року відносно підозрюваного ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту, із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , з 21.00 год. до 07.00 год. строком до 17.08.2017 року включно.

Начальник другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 , яке ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 17 серпня 2017 року задоволено та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком на 60 днів, із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , з 21.00 год. до 07.00 год. наступного дня та з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 15 жовтня 2017 року включно.

Під час розгляду клопотання про продовження строку тримання підозрюваногоОСОБА_8 під домашнім арештом, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fох, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), п. 32, Series A, № 182).

Як вбачається з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання, на основі наданих стороною обвинувачення матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого.

Посилання апелянта на відсутність у даному кримінальному провадженні обгрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_8 інкримінованого кримінального правопорушення, не заслуговують на увагу, оскільки, на переконання колегії суддів, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена доданими до клопотання матеріалами, з яких вбачається, що об`єктивний неупереджений спостерігач міг би зробити висновок про можливе вчинення підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення. Такі дані містяться зокрема у протоколах огляду від 30.01.2017 року, 09.06.2017 року 20.01.2017 року, 12.06.2016 року, протоколі за результатами проведення оперативно-розшукового заходу аудіо, відео контролю особи від 12.12.2016 року відносно ОСОБА_17 , протоколі за результатами проведених ОРЗ зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 13.12.2016 року відносно ОСОБА_17 (за період з 07.11.2016 по 13.12.2016) розсекречений 28.03.2017 року, протоколі за результатами проведення оперативно- розшукового заходу аудіо, відеоконтролю особи від 15.12.2016 року відносно ОСОБА_8 , розсекречений 28.03.2017 року, протоколі за результатами проведення оперативно- розшукового заходу зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 15.12.2016 року відносно ОСОБА_18 (за період з 20.11.2016 по 13.12.2016), розсекречений 28.03.2017 року, протоколі за результатами проведення оперативно- розшукового заходу аудіо та відеоконтролю особи від 22.12.2016 року відносно ОСОБА_18 , розсекречений 28.03.2017 року, протоколі за результатами виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації від 30.12.2016 року, розсекречений 28.03.2017 року, протоколах обшуку від 19.06.2017 року та інших матеріалах кримінального провадження.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_8 до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього такого обмежувального заходу, як домашній арешт, з чим погоджується і колегія суддів.

Зважаючи на це, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_8 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.

Враховуючи надані стороною обвинувачення докази на підтвердження у даному кримінальному провадженні обгрунтованої підозри, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про її наявність. Крім того, відповідно до практики ЄСПЛ, недостатньо аби правоохоронні органи «добросовісно підозрювали особу». Повинні бути надані принаймні деякі факти чи інформація на підтвердження того, що особа підозрюється у вчиненні злочину обґрунтовано (рішення «Ільгар Маммадов проти Азербайджану» і рішення «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства»), що має місце в даному випадку.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, апелянт не просить відмовити у задоволенні клопотання, а просить застосувати інший запобіжний захід, що можливо лише у разі наявності обґрунтованої підозри.

Крім того, твердження захисника про те, що слідчим суддею у судовому засіданні суду першої інстанції не досліджувалося питання обґрунтованості підозри, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються змістом оскаржуваного судового рішення.

Посилання апелянта на відсутність у матеріалах провадження доказів на підтвердження того, що ОСОБА_8 безпосередньо чи через третіх осіб отримував від ОСОБА_13 або інших осіб будь-які гроші чи матеріальні цінності, те, що ОСОБА_14 у період з 08.11.2016 року по 10.11.2016 року передав ОСОБА_8 якість гроші, не підлягають з`ясуванню на цій стадії кримінального процесу, яка вимагає від слідчого судді перевірки фактів та обставин, що свідчать про можливу причетність особи до інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність прокурором у клопотанні ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні.

Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задовольнити клопотання прокурора, оскільки стороною обвинувачення в повному обсязі доведено суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_8 на свободу.

Твердження захисника про зменшення у даному кримінальному провадженні ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного та те, що прокурором свідомо приховано цей факт, колегія суддів вважає непереконливим, оскільки, всупереч положенням ч. 5 ст. 132 КПК України, апелянтом не надано доказів на підтвердження зазначених обставин, з огляду на засади змагальності, проте стороною обвинувачення наявність ризиків,передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, доведена доданими до клопотання матеріалами.

Доводи апелянта щодо можливості запобігти встановленим ризикам шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, відсторонення підозрюваного від посади, покладення обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, виходячи із норм Глави 18 КПК України, згідно якої питання щодо застосування запобіжних заходів належить до виняткової компетенції слідчого судді, слід визнати непереконливими, з урахуванням того, що слідчий суддя правомірно продовжив строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби. Висновки суду відповідають зазначеним положенням КПК України та фактичним обставинам справи.

Так, посилання адвоката на те, що ОСОБА_8 добровільно передав на зберігання до Печерського районного відділу ДМС України у м. Києві оригінали паспортів громадянина України, про що повідомлено детектива НАБУ та прокурора, на переконання колегії суддів, не свідчить про відсутність у даному кримінальному провадженні ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, як і не свідчить про помилковість запобіжного заходу, який продовжено підозрюваному і про наявність підстав для зміни запобіжного заходу на особисте зобов`язання, з огляду на ті обставини, що це є обов`язком підозрюваного, з огляду на обов`язки покладені на нього, відповідно до положень ст. 194 КПК України.

Посилання автора апеляційної скарги на те, що свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на даний час не є працівниками ГО «Депутатський контроль» і не перебувають у прямому службовому підпорядкуванні ОСОБА_8 , як керівника, на переконання колегії суддів не свідчить про зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та не є предметом розгляду у даному судовому засіданні, як і твердження апелянта про п`ять пунктів «Дорожньої карти», про які детектив НАБУ ОСОБА_13 спілкується з адвокатом ОСОБА_14 .

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_8 не порушував покладених на нього процесуальних обов`язків, не перешкоджав встановленню істині у даному кримінальному правопорушенні, брав активну участь у всіх кримінально-процесуальних заходах, не спростовують висновок суду про наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та свідчить про правильність застосованого запобіжного заходу, з урахуванням доданих для клопотання матеріалів та конкретних обставин даного провадження.

Не можуть бути підставою для скасування ухвали слідчого судді і посилання адвоката на ті обставини, що з моменту отримання письмового повідомлення про підозру, ОСОБА_8 ніхто не допитував, оскільки приймаючи рішення слідчий суддя пересвідчився у наявності обставин, які перешкоджають закінчити досудове розслідування і відсутність яких мала би бути підставою для відмови у задоволенні клопотання, що у цьому випадку не мало місця, з урахуванням задоволення клопотання сторони захисту про активізацію досудового розслідування.

В сукупності із вищезазначеними обставинами для вирішення справи у відповідності до вимог закону слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_8 та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Посилання апелянта на те, що слідчим суддею не взяті до уваги доводи сторони захисту про те, що детективи НАБУ спільно з прокурорами САП Генеральної прокуратури України свідомо «завищили» правову кваліфікацію інкримінованого ОСОБА_8 діяння, вказавши про наявність в діях підозрюваного «вимагання» неправомірної вигоди, у зв`язку із чим , кваліфікація дій підозрюваного є безглуздою, колегія суддів визнає необгрунтованими, оскільки кваліфікація дій підозрюваного може бути змінена протягом досудового розслідування, проте на момент розгляду клопотання, у колегії суддів не викликає сумнівів правильність кваліфікації дій ОСОБА_8 , з урахуванням обставин справи та доданих до клопотання доказів.

Доводи сторони захисту щодо відсутності у клопотання обґрунтувань неможливості застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, не знайшли підтвердження, з урахуванням того, що дане питання висвітлене в ухвалі слідчого судді.

Враховуючи наведене, доводи сторони захистустосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді є непереконливими, оскільки слідчий суддя при розгляді клопотання повно та об`єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та продовження строку тримання особи під домашнім арештом, при цьому вислухавши та врахувавши пояснення всіх учасників судового розгляду.

Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 181, 194, 196, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 17 серпня 2017 року, якою задоволено клопотання начальника другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 та продовжено щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком на 60 днів, із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , з 21.00 год. до 07.00 год. наступного дня та з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 15 жовтня 2017 року включно, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4