Ухвала

від 15.09.2017 по справі 826/2702/15

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

15 вересня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідачаГриціва М.І., суддів:Волкова О.Ф., Прокопенка О.Б., - розглянувши заяву Міністерства юстиції України (далі - Мінюст) про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Мінюсту про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановила:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26 травня 2017 року відмовив у відкритті касаційного провадження на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року про задоволення позову.

Не погодившись з ухвалою Вищого адміністративного суду України, Мінюст подав заяву про її перегляд Верховним Судом України з установленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах норм матеріального права, які регулюють порядок припинення трудового договору за угодою сторін, що, на думку заявника, підтверджується рішеннями суду касаційної інстанції від

9 серпня 2016 року, 20 липня 2017 року (справи №№ К/800/11905/16, К/800/8814/16 відповідно).

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України перевірила наведені у заяві доводи і дійшла висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмету спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

У рішенні, про перегляд якого подана заява, суд касаційної інстанції на підставі аналізу положень пункту 1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України, в контексті встановлених фактичних обставин справи дійшов висновку, що звільнення позивача з посади начальника управління організації роботи органів державної виконавчої служби Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України є необґрунтованим, оскільки заява позивача не містить дати її підписання, строку з якого має бути припинений трудовий договір. Цей суд вказав також, що оскільки 14 серпня 2015 року позивача переведено на іншу посаду, написання ним заяви до цієї дати не може бути підставою для прийняття відповідачем 26 листопада 2015 року наказу про звільнення на підставі домовленості між сторонами трудового договору.

У постанові від 9 серпня 2016 року та ухвалі від 20 липня 2017 року суд касаційної інстанції виходив з того, що за наявності підпису позивача в заяві про звільнення із зазначенням підстави - угода сторін та строку припинення трудового договору (день винесення наказу), звільнення з посади заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальника управління державної виконавчої служби та начальника Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області відповідно є законним та обґрунтованим.

З наведеного випливає, що рішення суду касаційної інстанції, додані на обґрунтування заяви, ухвалені цим судом за інших фактичних обставин справ, а отже не підтверджують наявність неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Оскільки заява Мінюсту є необґрунтованою, у допуску справи до провадження Верховного Суду України слід відмовити.

З огляду на викладене, керуючись пунктом 6 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ Про судоустрій і статус суддів , статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України,

ухвалила:

Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 травня 2017 року.

Суддя-доповідач М.І. Гриців

Судді: О.Ф. Волков

О.Б. Прокопенко