Ухвала

від 13.09.2017 по справі 760/17338/17

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№1-кс/760/12676/17

(№760/17338/17)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13. 09. 2017 року слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши в залі суду, в м. Києві клопотання директора ТОВ «Сек Груп» ОСОБА_3 про скасування арешту майна,

В С Т А Н О В И В :

До слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва надійшло клопотання директора ТОВ «Сек Груп» ОСОБА_3 про скасування арешту майна.

Заявник в поданому клопотанні просив слідчого суддю скасувати арешт грошових коштів, що знаходяться на розрахункових рахунках ТОВ «СЕК ГРУП» (код ЄДРПОУ 40152014) № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 відкритих у СТОЛИЧНІЙ ФІЛІЇ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» НОМЕР_4 , МФО 380269.

Учасники процесу в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду клопотання повідомлялись належним чином.

Слідчий суддя, вивчивши та дослідивши матеріали поданого клопотання, приходить до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 27 липня 2017 року у кримінальному провадженні № 32017000000000063 було накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках ТОВ «СЕК ГРУП» (код ЄДРПОУ 40152014) № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 відкритих у СТОЛИЧНІЙ ФІЛІЇ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» КИЇВ, МФО 380269.

Так, підставою для накладення арешту на вказані рахунки стало клопотання старшого слідчого з ОВС ГСУ ФР ДФС України ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні № 32017000000000063 внесеного до Єдиного реєстру судових розслідувань 30.05.2017 року.

Заявник вважає, що арешт на грошові кошти було накладено необґрунтовано та безпідставно посилаючись на те, що слідчим в поданому клопотанні не було наведено доказів причетності посадових осіб ТОВ «СЕК ГРУП» до протиправної діяльності, більше того, 05.09.2017 року старшим слідчим з ОВС ГСУ ФР ДФС України ОСОБА_4 допитано директора ТОВ «СЕК ГРУП» ОСОБА_3 в якості свідка у кримінальному провадженні № 32017000000000063, за результатами допиту припущення слідчого щодо причетності ТОВ «СЕК ГРУП» до будь-якої протиправної діяльності не знайшли свого підтвердження. Також заявник зазначав, що слідчим не було надано до суду доказів, якіб свідчили про те, що грошові кошти, які обліковуються на рахунку ТОВ «СЕК ГРУП» набуті протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, окрім того зазначав, що матеріали досудового розслідування не містять жодного доказу вчинення посадовими особами ТОВ «СЕК ГРУП» будь-яких кримінальних правопорушень, а також не містять жодного доказу завдання будь-кому та будь-якої шкоди. Також заявник вказував на те, що в наслідок накладення арешту повністю паралізовано роботу підприємства, через арешт грошових коштів ТОВ «СЕК ГРУП» не має можливості виплатити заробітну плату, позбавлено можливості виконувати зобов`язання по господарським договорам перед контрагентами, що спричиняє підприємству матеріальні збитки, а держава, в свою чергу, недоотримує кошти у вигляді податків. В зв`язку із зазначеним заявник просив слідчого суддю про задоволення клопотання, на що слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, що передбачено ч.2 ст.131 КПК України.

Відповідно до ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч.5 ст.132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Вбачається, що під час вирішення питання про застосування арешту майна, з рамках проведення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, слідчий як сторона кримінального провадження, на яку покладено обов`язок виконати таке завдання кримінального судочинства, як недопущення необґрунтованого процесуального примусу, зобов`язаний подати слідчому судді або суду докази обставин, на які він посилається. При цьому, арешт майна допускається, якщо буде доведено обґрунтованість підозри у вчинені кримінального правопорушення, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підприємства і в такий спосіб може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звертається з клопотанням.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За змістом положень ст. 3 КПК України, при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження має бути забезпечено дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначені положення Конституції України кореспондуються із ч. 1 ст. 9 КПК України, відповідно до якої, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Вищевказані положення кримінального процесуального Закону кореспондуються із ст. 41 Конституції України та ст.ст. 316, 317, 321 ЦК України, відповідно до яких ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Вбачається, що в наслідок накладення арешту повністю паралізовано роботу підприємства, через арешт грошових коштів ТОВ «СЕК ГРУП» не має можливості виплатити заробітну плату, позбавлено можливості виконувати зобов`язання по господарським договорам перед контрагентами, що спричиняє підприємству матеріальні збитки, а держава, в свою чергу, недоотримує кошти у вигляді податків.

З огляду на викладене вище, зважаючи на конкретні обставини справи вбачається, що на даний час відсутні підстави для арешту вищезазначеного майна, а тому подане клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 174, 372 КПК України, слідчий суддя, -

У х в а л и в :

Клопотання задовольнити.

Скасувати арешт грошових коштів, що знаходяться на розрахункових рахунках ТОВ «СЕК ГРУП» (код ЄДРПОУ 40152014) № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 відкритих у СТОЛИЧНІЙ ФІЛІЇ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» НОМЕР_4 , МФО 380269.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1