Рішення
від 15.09.2017 по справі 510/1194/17
РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/1194/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.09.2017 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

-за участю секретаря Фурсовой А.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лиманської сільської ради Ренійського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Представник відповідача - Лиманської сільської ради позовні вимоги визнала, щодо їх задоволення не заперечувала, просила розглянути справу у її відсутності, про що надала письмову заяву.

Позивач на задоволенні позову наполягав, просив про розгляд справи без його участі.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач у справі є онуком нині померлої ОСОБА_2, за життя якої належало:

-земельна ділянка площею 3,21 га. (із кадастровими номерами 5124181700:01:001:0004, 5124181700:01:001:0037), розташована на території Лиманської сільської ради, масиви № 17, 26 земельні ділянки № 6, 196, виділена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ОД № 071287 від 05.05.2003 року.

На випадок смерті ОСОБА_2 не розпорядилась належним їй майном, заповіту не залишила, 26.11.2013р. - померла. Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на вищезазначене майно. У відповідний 6-місячний строк, ніхто із спадкоємців до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звернувся, однак ОСОБА_3, донька нині померлої ОСОБА_2, прийняла спадщину з наступних підстав. Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. На час відкриття спадщини, ОСОБА_3 постійно проживала разом із спадкодавцем, протягом строку, встановленого для прийняття спадщини з моменту її відкриття, ОСОБА_3 про відмову від спадщини не заявляла, а отже фактично прийняла спадщину, що залишилася після померлої ОСОБА_2, в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, вступом в управління та володіння спадковим майном.

Таким чином, ОСОБА_3 прийняла спадщину, що залишилася після смерті матері ОСОБА_2, в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, однак не встигла її оформити на себе, у зв'язку із тим, що закон пов'язує набуття права власності на нерухоме майно із відповідною державною реєстрацією цього права, а згідно ст. 25 ЦК України, цивільна правоздатність, тобто здатність мати цивільні права та обов'язки фізичної особи припиняється у момент її смерті.

26.01.2015 року померла мати позивача ОСОБА_3, за життя якої належало:

-земельна ділянка площею 3,21 га. (із кадастровими номерами 5124181700:01:001:0004, 5124181700:01:001:0037), розташована на території Лиманської сільської ради, масиви № 17, 26 земельні ділянки № 6, 196, виділена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ОД № 071287 від 05.05.2003 року (успадкованої після смерті матері ОСОБА_2, на підставі ч.ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України, вступом в управління та володіння спадковим майном).

На випадок смерті ОСОБА_3 не розпорядилася належним їй майном, заповіту не залишила, 26.01.2015р. - померла. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на вищезазначене майно у вигляді земельної ділянки. У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, її син ОСОБА_1, позивач у справі, (як спадкоємець першої черги за законом), звернувся до Ренійської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. За зверненням позивача нотаріусом було заведено спадкову справу. Пізніше, при зверненні позивача до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, йому в цьому було відмовлено з причин відсутності правовстановлюючих документів ( відсутній оригінал державного акту на право приватної власності на земельну ділянку) на вищевказану земельну ділянку, про що 17.06.2017р. нотаріусом було винесено відповідну постанову. Після смерті ОСОБА_3 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на земельну ділянку, як на об'єкт спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.

Таким чином, позивач в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України прийняв спадщину, що залишилася після померлих ОСОБА_2, ОСОБА_3 і вважає, що має всі законні підстави для визнання за ним права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, інших спадкоємців судом не встановлено, представник відповідача не заперечував проти визнання за позивачем права власності на спадкове майно.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки його доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як було встановлено судом, позивач у справі є спадкоємцем першої черги за законом (ст. 1261 ЦК України). Він у передбачений законом строк подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини, отже вважається таким, що її прийняв. Прийняття спадщини є фактом, який відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивач прийняв спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, оскільки його воля, як спадкоємця за законом, була виражена у його діях щодо подачі відповідної заяви до нотаріуса.

Таким чином, позивач прийняв спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, однак, він не може оформити прийняття спадщини та отримати відповідне свідоцтво, оскільки за життя ОСОБА_2 було загублено оригінал державного акта на право приватної власності на землю, а зареєструвати право власності після смерті спадкодавців є неможливим, у звязку із тим, що закон пов'язує набуття права власності на нерухоме майно із відповідною державною реєстрацією цього права, а згідно ч. 4 ст. 25 ЦК України, цивільна правоздатність, тобто здатність мати цивільні права та обов'язки фізичної особи припиняється у момент її смерті, також чинним законодавством не передбачена можливість відновлення актів на право власності на земельну ділянку після смерті власника його спадкоємцями за умови, що свідоцтво про право на спадщину щодо цієї земельної ділянки не видано, а на підставі ксерокопії акту також не можливо оформити спадщину (згідно п. 5.1 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю…видається відповідний дублікат , затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999 року, при втраті (псуванні) державного акта на землю, власнику або землекористувачу видається відповідний дублікат, так як набуте за спадкуванням право власності позивача не було оформлено, позивач не в змозі отримати дублікат державного акту на землю, у зв'язку із чим в даний час позивач вимушений звернутися до суду із позовом.

Згідно ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно .

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЗК України, одним із шляхів захисту прав громадян на землю є визнання прав.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивач є суб'єктом набуття права власності на земельні ділянки та житловий будинок з підстав прийняття спадщини за законом в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України.

З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити його вимоги щодо визнання за ним права власності на спадкове майно.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 130, 174, 212, 213 ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1216, 1217, 1218, 1225, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на:

-земельну ділянку площею 3,21 га. (із кадастровими номерами 5124181700:01:001:0004, 5124181700:01:001:0037), розташовану на території Лиманської сільської ради, масиви № 17, 26 земельні ділянки № 6, 196, виділену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ОД № 071287 від 05.05.2003 року,

що належала ОСОБА_2, померлій 26.11.2013 року.

Строк оскарження рішення в Апеляційний суд Одеської області через Ренійський районний суд Одеської області: 10 днів - з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: В.І. Дудник

СудРенійський районний суд Одеської області
Дата ухвалення рішення15.09.2017
Оприлюднено27.09.2017
Номер документу69130907
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —510/1194/17

Рішення від 15.09.2017

Цивільне

Ренійський районний суд Одеської області

Дудник В. І.

Ухвала від 04.09.2017

Цивільне

Ренійський районний суд Одеської області

Дудник В. І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні