Постанова

від 07.02.2017 по справі 804/5571/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2017 р. Справа № 804/5571/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Євро Нафта" Компанії "СНД Петролеум Трейд Корпорейшн" про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ :

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Євро Нафта Компанії СНД Петролеум Трейд Корпорейшн , в якій просило стягнути з відповідача на користь позивача адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів у сумі 11250,00грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначалося, що відповідач на виконання вимог ст.20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні (далі - Закон № 875-ХІІ), як юридична особа, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 цього Закону, повинен був сплатити позивачу адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на цьому підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним, проте, відповідач означені вимоги закону не виконав, тому позивач просить стягнути суму вказаних адміністративно-господарських санкцій з нарахованою за їх несвоєчасну сплату пенею в судовому порядку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Відповідач пред'явлений позов не визнав, подав на нього письмові заперечення, в яких просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що до травня 2015 року у останнього працював 1 інвалід, який звільнився за власним бажанням. З огляду на означене відповідач вжив усіх заходів, передбачених Законом України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , тому підстави для задоволення позову відсутні.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, в поданих запереченнях на адміністративний позов просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд ухвалив розглянути справу без участі сторін відповідно до положень ст.128 КАС України в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про те, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За змістом статті 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. Зокрема означеною статтею визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Судом встановлено, що відповідач на виконання вимог означеної норми закону було подано до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт за Формою № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача фактично за 2015 рік складає 10 осіб, з яких середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб, при цьому кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону № 875-ХІІ, 1 особа; середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 22500,00грн., а сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (самостійно визначена відповідачем) - 11250,00грн.

Зважаючи на приписи ст.19 Закону № 875-ХІІ, суд приходить до висновку, що відповідачем було вірно визначено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, виходячи з середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Євро Нафта Компанії СНД Петролеум Трейд Корпорейшн за 2015 рік, а також вірно розрахована сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Наведене позивачем також не заперечувалося та підтверджується наданим ним розрахунком суми позову.

Щодо доводів відповідача проте, що в Дочірньому підприємстві з іноземними інвестиціями Євро Нафта Компанії СНД Петролеум Трейд Корпорейшн до травня 2015 року працював інвалід ОСОБА_2, у зв'язку з чим підприємством вжито усіх заходів, передбачених Законом України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , суд зазначає наступне.

Відповідно до Інструкції зі статистики кількості працівників затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005р. №286, з урахуванням вимог якої також заповнюється звіт за формою 10-ПІ Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007р. №42 п.п 3.2.5. передбачено, що середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 12.

Так, відповідач мав середньооблікову кількість штатних працівників, яким встановлена група інвалідності (ОСОБА_3): у січні 2015 - 1 особа, лютому - 1 особа, березні - 1 особа, квітні - 1 особа, у травні - 1 особа. Середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена група інвалідності за рік (показники звіту 10-ПІ Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів відображаються за календарний рік) становить 0 осіб (1 +1 + 1+1+1) : 12 = 0,42 (згідно Інструкції щодо заповнення форми N 10-ПІ (річна) 3віт про зайнятість та працевлаштування інвалідів , наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 р. №42, якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення) = 0 осіб.

Ураховуючи вищезазначене, підстави визнання факту виконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році відсутні.

Отже, інформація відображена відповідачем у звіті за формою 10-ПІ Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 звітний рік є такою, що відповідає дійсності.

Частиною 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому, Порядок подання форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , який затверджено Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013р. №316, передбачено необхідність подання до центру зайнятості звітів за формою №3-ПН не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії, щомісячне подання до центру зайнятості даних про наявність вільних робочих місць (вакансій) даним Порядком не встановлено.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідачем після звільнення інваліда у травні 2015 року не подавався звіт про наявність вакансій за формою 3-ПН до районного центру зайнятості, що підтверджується листом №12/19-1691 від 28.04.2016р. Дніпропетровського обласного центру зайнятості.

Означене свідчить про невиконання відповідачем вимог ч.3 ст.18 Закону №875-ХІІ.

Жодних інших доказів на спростування означеного відповідачем також не надано.

Частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно частини 2 цієї статті порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

При цьому, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Так, відповідно до частини першої статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідачем не було доведено, що ним вживалися хоч якісь-то заходи для виконання вимог статті 19 Закону №875-ХІІ та забезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Зважаючи на те, що відповідачем не доведено факт вжиття ним всіх необхідних заходів, передбачених законодавством та спрямованих на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та недопущення правопорушення у сфері господарювання, що в розумінні ст.218 ГК є підставою для притягнення останнього до відповідальності за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Євро Нафта Компанії СНД Петролеум Трейд Корпорейшн адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у справі з відповідача не стягуються

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Євро Нафта Компанії СНД Петролеум Трейд Корпорейшн (код ЄДРПОУ 32075873) на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції (код ЄДРПОУ 37989253) 11250,00грн. (одинадцять тисяч двісті п'ятдесят грн. 00 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1