Постанова

від 22.09.2017 по справі 816/1259/17

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/1259/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Клочка К.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лисака С.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

прокурора - Цирфи Т.В.,

свідка - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

03.08.2017 ОСОБА_4 (надалі - ОСОБА_4, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, відповідач) про

- визнання протиправним та скасування рішення ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, що оформлене листом від 20.03.2017 №2859/6-17 про відмову у поновлені договорів оренди від 16.02.2012, укладеного між ОСОБА_4 та Новосанжарською районною державною адміністрацією, на території Великокобелячівської сільської ради, площею 21,4584 га, кадастровий номер 5323480400:00:001:1002, та договору від 16.02.2012, укладеного між ОСОБА_4 та Новосанжарською районною державною адміністрацією, на території Великокобелячівської сільської ради, площею 60,8416 га, кадастровий номер 5323480400:00:004:2001;

- зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Полтавській області поновити договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення строком на сім років: площею 21,4584 га, кадастровий номер 5323480400:00:001:1002, та площею 60,8416 га, кадастровий номер 5323480400:00:004:2001.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" має переважне право на поновлення договору оренди землі, оскільки добросовісно виконував обов'язки орендаря упродовж терміну дії договору та повідомив орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, однак відповідачем відмовлено у поновлені договорів оренди від 16.02.2012, укладеного між ОСОБА_4 та Новосанжарською районною державною адміністрацією, на території Великокобелячівської сільської ради, площею 21,4584 га, кадастровий номер 5323480400:00:001:1002, та від 16.02.2012, укладеного між ОСОБА_4 та Новосанжарською районною державною адміністрацією, на території Великокобелячівської сільської ради, площею 60,8416 га, кадастровий номер 5323480400:00:004:2001 з підстав віднесення спірних земельних ділянок до земель природоохоронного призначення.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечувала, посилаючись на те, що спірні земельні ділянки відносяться до земель природоохоронного призначення, про що неодноразово було повідомлено позивача. Вказувала, що у відповідача відсутні повноваження щодо розпорядження землями природоохоронного призначення.

Прокурор проти позову заперечував та просив суд закрити провадження у справі, оскільки спір стосується захисту цивільного права позивача на укладання договорів оренди землі на новий строк.

Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, свідка та дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

На підставі укладеного 16.02.2012 між Новосанжарською РДА (орендодавець) та ОСОБА_4 (орендар) договору оренди землі, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться в запасі на території Великокобелячівської сільської ради, загальною площею 60,8416 га з них 55,7416 га ріллі, 5.10 га пасовищ, кадастровий номер 5323480400:00:004:2001. Договір укладено на п'ять років (а.с.8-11).

Договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Новосанжарському районі Полтавської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.10.2012 за №532340004001755 (а.с.11).

На підставі укладеного 16.02.2012 між Новосанжарською РДА (орендодавець) та ОСОБА_4 (орендар) договору оренди землі, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться в запасі на території Великокобелячівської сільської ради, загальною площею 21,4584 га ріллі, кадастровий номер 5323480400:00:001:1002. Договір укладено на п'ять років (а.с.14-17).

Договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Новосанжарському районі Полтавської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.10.2012 за №532340004001756 (а.с.17).

За змістом пункту 8 зазначених договорів оренди після закінчення строку договору оренди орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

12.01.2017 позивач вперше звернувся до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з клопотаннями про поновлення дії договору оренди землі від 16.02.2012 площею 60,8416 га, у тому числі 55,7416 га ріллі, 5.10 га пасовищ, та площею 21,4584 га ріллі, що знаходиться на території Великокобелячівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області (а.с.43-44).

Листом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 07.02.2017 №1186/6-17 позивача повідомлено, що за інформацією Держгеокадастру у Новосанжарському районі, відповідно до Проекту роздержавлення і приватизації земель колективного сільськогосподарського підприємства "Великокобелячківське", виготовленого Полтавським науково-дослідним та проектним інститутом землеустрою в 1995 року, спірні земельні ділянки відносяться до земель природоохоронного призначення (а.с.42).

20.02.2017 позивач вдруге звернувся до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з клопотаннями про поновлення дії договору оренди землі від 16.02.2012 площею 60,8416 га, у тому числі 55,7416 га ріллі, 5.10 га пасовищ, та площею 21,4584 га ріллі, що знаходиться на території Великокобелячівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області (а.с.46-47). До клопотань позивач додав: оригінали договорів оренди землі, лист роз'янеснення Департаменту екології та природних ресурсів Полтавської ОДА №803/03-03-06 від 13.02.2017, витяги з державного земельного кадастру про земельну ділянку, агрохімпаспорти, технічну документацію, проекти договорів оренди.

Однак, листом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 20.03.2017 №2859/6-17 позивачу знову відмовлено у поновленні договорів оренди землі від 16.02.2012 (а.с.45). У якості підстави для відмови відповідач зазначив, що за інформацією Держгеокадастру у Новосанжарському районі (лист від 06.02.2017 за №99-1620-99.2-253/25-17), відповідно до Проекту роздержавлення і приватизації земель колективного сільськогосподарського підприємства "Великокобелячківське", виготовленого Полтавським науково-дослідним та проектним інститутом землеустрою в 1995 року, спірні земельні ділянки відносяться до земель природоохоронного призначення.

З урахуванням наведеного, відповідач стверджував, що спірні земельні ділянки відносяться до земель природоохоронного призначення та у останнього відсутні повноваження щодо розпорядження ними.

Не погодившись з такою відповіддю суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку твердженню прокурора про непідсудність даної справи адміністративному судочинству, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Пунктом 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за №1391/29521, визначено, що Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Таким чином, з 01.01.2013 Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, як суб'єкт владних повноважень, здійснює покладені на нього саме державою функції щодо реалізації державної політики у сфері земельних відносин, землеустрою, Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, збереження родючості ґрунтів і т. ін.

При цьому суд зауважує, що відповідними повноваженнями Головне управління наділене не в силу Закону, як це має місце у випадку з органами місцевого самоврядування (Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні") та місцевими державними адміністраціями (Закон України "Про місцеві державні адміністрації"), що прямо визначено у частині першій 92 Конституції України, а шляхом затвердження Кабінетом Міністрів України Положення про Держгеокадастр та його територіальні органи. Тобто, саме держава через Кабінет Міністрів України наділила позивача повноваженнями з розпорядження землями та контролю за їх використанням.

За змістом пункту 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За таких обставин, відповідач - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, реалізуючи покладені на нього державою функції з нагляду та контролю, а також використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, діє саме як суб'єкт владних повноважень, а не як власник землі.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що даний спір є публічно-правовим та з огляду на суб'єктний склад має розглядатись окружним адміністративним судом.

Надаючи оцінку позовній вимозі про визнання протиправним та скасування рішення ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, що оформлене листом від 20.03.2017 №2859/6-17 про відмову у поновлені договорів оренди від 16.02.2012, укладеного між ОСОБА_4 та Новосанжарською районною державною адміністрацією, на території Великокобелячівської сільської ради, площею 21,4584 га, кадастровий номер 5323480400:00:001:1002, та договору від 16.02.2012, укладеного між ОСОБА_4 та Новосанжарською районною державною адміністрацією, на території Великокобелячівської сільської ради, площею 60,8416 га, кадастровий номер 5323480400:00:004:2001, суд виходить з наступного.

За змістом статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з частиною першою статті 6 названого Закону орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Як визначено статтею 13 згаданого Закону, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Таким чином, підставою для виникнення права оренди землі є відповідний договір.

Порядок поновлення договору оренди землі визначено статтею 33 Закону України "Про оренду землі", за змістом якої по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Частиною другою згаданої статті визначено, що орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Відповідно до частин третьої - п'ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач завчасно звернувся до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області із клопотанням про поновлення договорів оренди землі.

Відповідачем у ході судового розгляду справи не надано доказів, що свідчили б про неналежне виконання позивачем обов'язків орендаря. Листи ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 07.02.2017 №1186/6-17 та від 20.03.2017 №2859/6-17 не містять посилань на відповідні обставини.

У спірних відносинах підставою для відмови позивачу у поновленні договору оренди землі відповідач, до якого з 01.01.2013 перейшли права орендодавця, вказав віднесення земельної ділянки до земель природоохоронного призначення та, як наслідок, відсутність у ГУ Держгеокадастру у Полтавській області повноважень на розпорядження відповідними землями.

Оцінюючи наведені твердження відповідача, суд враховує, що відповідно до пункту 5 Постанови Верховної Ради України від 13.03.1992 №2200-ХІІ "Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі" установлено, що роздержавлення і приватизація земель сільськогосподарських підприємств і організацій, передбачених частиною другою пункту 3 цієї Постанови, провадиться починаючи з 15 травня 1992 року відповідно до проектів, які розробляються керівництвом (адміністрацією) цих підприємств і організацій за участю експертів і державних землевпорядних організацій, схвалюються трудовими колективами і затверджуються за поданням сільської (селищної) Ради районною (міською) Радою народних депутатів.

За змістом пункту 3.4 Рекомендацій по складанню проектів роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій, затверджених Державним комітетом України по земельних ресурсах, Міністерством сільського господарства і продовольства України, Міністерством у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва України 15.05.1992, із земель, що входять до складу угідь сільськогосподарських підприємств і організацій, відмежовують земельні ділянки, що визначені як землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, і не можуть передаватися у колективну і приватну власність. До земель природоохоронного призначення відносяться природоохоронні території та розташовані на них об'єкти, що підлягають особливій охороні, мають велику екологічну цінність як унікальні типові природні комплекси, для збереження сприятливої екологічної обстановки, попередження та стабілізації негативних природних процесів і явищ, а також місцеві дендрологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, ботанічні сади, заповідні урочища, пам'ятки природи, сільськогосподарські угіддя, що підлягають тимчасовій консервації внаслідок деградації, а також земельні ділянки, які за проектами контурно-меліоративної організації території повинні бути залісені або залужені.

Відмежовані землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення позначаються на проектному плані, обчислюється їх площа і складається відповідна експлікація.

З посиланням на наведені правові норми представник відповідача у судовому засіданні стверджував про правомірність відмови ГУ Держгеокадастру у Полтавській області у поновленні договорів оренди землі.

Однак, суд не погоджується з даними твердженнями відповідача, з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

За приписами статті 43 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва) (стаття 44 Земельного кодексу України).

До земель іншого природоохоронного призначення належать земельні ділянки, в межах яких є природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність (частина перша статті 46 Земельного кодексу України).

Як зауважив в судовому засіданні допитаний у якості свідка начальник відділу земельних ресурсів та екомережі управління природокористування Департаменту екології та природних ресурсів Полтавської обласної державної адміністрації ОСОБА_3, у межах земельних ділянок з кадастровими номерами 5323480400:00:001:1002 та 5323480400:00:004:2001 природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність і перебувають на обліку в Департаменті відсутні, надані позивачу в оренду земельні ділянки не входять у межі існуючих та перспективних заповідних територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Між тим, використання зазначених земельних ділянок у товарного сільськогосподарському виробництві протягом п'яти років викликає сумніви у можливості цих земельних ділянок мати цінність, що зумовлює віднесення їх до земель іншого природоохоронного призначення.

За повідомленням Департаменту екології та природних ресурсів Полтавської обласної державної адміністрації від 13.02.2017 вих. №803/03-03-06, наданим на запит позивача, земельні ділянки з кадастровими номерами 5323480400:00:001:1002 та 5323480400:00:004:2001 не відносяться до земель іншого природоохоронного призначення (а.с.25).

Відповідно до частини першої статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

А в силу положень частини сьомої цієї ж статті, зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Статтями 51-52 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" від 16.06.1992 №2456-XII визначено порядок створення й оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду шляхом підготовки і подання клопотань про створення чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, науковими установами, природоохоронними громадськими об'єднаннями або іншими заінтересованими підприємствами, установами, організаціями та громадянами. Клопотання подаються до державних органів, уповноважених проводити їх попередній розгляд з обґрунтуванням необхідності створення чи оголошення території або об'єкту природно-заповідного фонду певної категорії, характеристику природоохоронної, наукової, естетичної та іншої цінності природних комплексів та об'єктів, що пропонуються для заповідання, відомості про місцезнаходження, розміри, характер використання, власників та користувачів природних ресурсів, а також відповідний картографічний матеріал. Клопотання має містити обґрунтування необхідності створення чи оголошення території або об'єкту природно-заповідного фонду певної категорії, характеристику природоохоронної, наукової, естетичної та іншої цінності природних комплексів та об'єктів, що пропонуються для заповідання, відомості про місцезнаходження, розміри, характер використання, власників та користувачів природних ресурсів, а також відповідний картографічний матеріал.

Попередній розгляд клопотань про створення чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду попередньо розглядається у місячний строк:

щодо територій та об'єктів загальнодержавного значення - центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища;

щодо територій та об'єктів місцевого значення - органами цього центрального органу виконавчої влади на місцях, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.

У разі схвалення клопотань центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища та його органами на місцях, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища проводиться їх погодження з власниками та первинними користувачами природних ресурсів у межах територій, рекомендованих для заповідання.

На підставі результатів погодження клопотань центральний орган виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища забезпечує розробку спеціалізованими проектними та науковими установами проектів створення природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, заказників, пам'яток природи, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.

Розробка проектів створення регіональних ландшафтних парків, заповідних урочищ, а також заказників, пам'яток природи та парків-пам'яток садово-паркового мистецтва місцевого значення забезпечується органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на місцях, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.

Проекти створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду передаються центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища чи його органами на місцях, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища у встановленому порядку уповноваженим приймати рішення про створення чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Згідно статті 53 вищевказаного Закону рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України.

Рішення про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

Порядок відведення земельних ділянок природним заповідникам, біосферним заповідникам, національним природним паркам, регіональним ландшафтним паркам, а також ботанічним садам, дендрологічним паркам, зоологічним паркам визначається Земельним кодексом України.

Статтею 54 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об'єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на підставі відповідного експертного висновку.

Ні відповідачем, ні прокурором в обґрунтування оскаржуваного рішення не надано доказів прийняття компетентними органами рішень про віднесення спірних земельних ділянок до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Крім того, зазначена ГУ Держгеокадастру у Полтавській області в оскаржуваному рішенні обставина, що стала підставою для відмови у поновлені договорів оренди, існувала і на момент первинного укладання договорів оренди земельних ділянок між позивачем та Новосанжарською РДА у 2012 році та не була перешкодою для укладання.

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що відмова ГУ Держгеокадастру у Полтавській області у поновленні договорів оренди землі від 16.02.2012, укладеного між ОСОБА_4 та Новосанжарською районною державною адміністрацією, на території Великокобелячівської сільської ради, площею 21,4584 га, кадастровий номер 5323480400:00:001:1002, та договору від 16.02.2012, укладеного між ОСОБА_4 та Новосанжарською районною державною адміністрацією, на території Великокобелячівської сільської ради, площею 60,8416 га, кадастровий номер 5323480400:00:004:2001, викладену у листі від 20.03.2017 №2859/6-17 є протиправною.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Водночас, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач у ході судового розгляду справи не довів, що у спірних відносинах він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, зібраними у справі доказами спростовано доводи відповідача про віднесення обраної позивачем земельної ділянки до земель природоохоронного призначення.

За таких обставин, позов ОСОБА_4 в цій частині належить задовольнити.

Щодо позовних вимог про зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Полтавській області поновити договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення строком на сім років: площею 21,4584 га, кадастровий номер 5323480400:00:001:1002, та площею 60,8416 га, кадастровий номер 5323480400:00:004:2001, суд звертає увагу на таке.

В силу наведених вище положень частини п'ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі", орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Разом з цим, відмовляючи позивачу у поновленні договорів оренди землі відповідач виходив з відсутності у нього повноважень на розпорядження спірними земельними ділянками та не розглянув клопотання ОСОБА_4 по суті.

За таких обставин, оскільки відповідач не виконав приписи закону щодо перевірки клопотання позивача на відповідність вимогам закону, суд, виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу влади.

А тому, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача поновити договір оренди землі не можуть бути задоволені судом.

У своєму рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Частиною першою статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу (неоднакове застосування норм матеріального чи процесуального права), є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

У зв'язку із зазначеним суд враховує правову позицію Верховного Суду України та обираючи належний спосіб захисту порушеного прав позивача, вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_4 про поновлення договорів оренди землі від 16.02.2012, укладеного між ОСОБА_4 та Новосанжарською районною державною адміністрацією, на території Великокобелячівської сільської ради, площею 21,4584 га, кадастровий номер 5323480400:00:001:1002, та договору від 16.02.2012, укладеного між ОСОБА_4 та Новосанжарською районною державною адміністрацією, на території Великокобелячівської сільської ради, площею 60,8416 га, кадастровий номер 5323480400:00:004:2001.

При повторному розгляді клопотань позивача ГУ Держгеокадастру у Полтавській області мають бути враховані висновки суду, що викладені вище. В протилежному випадку це може бути розцінено як невиконання рішення суду.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_4 частково.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

А відповідно до частини першої цієї ж статті, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про відмову у поновленні договорів оренди земельних ділянок від 16 лютого 2012 року, укладених між ОСОБА_4 та Новосанжарською районною державною адміністрацією на території Великокобелячивської сільської ради площею 21,4584 га з кадастровим номером 5323480400:00:001:1002 та площею 60,8416 га з кадастровим номером 5323480400:00:004:2001.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_4 Олексійвича про поновлення договорів оренди земельних ділянок від 16 лютого 2012 року, укладених між ОСОБА_4 та Новосанжарською районною державною адміністрацією на території Великокобелячивської сільської ради площею 21,4584 га з кадастровим номером 5323480400:00:001:1002 та площею 60,8416 га з кадастровим номером 5323480400:00:004:2001 з урахуванням висновків суду.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на користь ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер 239315775) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 640,00 (шістсот сорок гривень). Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 27 вересня 2017 року.

Суддя К.І. Клочко