Ухвала

від 26.09.2017 по справі 826/2155/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2155/17 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

26 вересня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛЛЬВІЛЛЬ до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 липня 2017 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛЛЬВІЛЛЬ до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Зокрема, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 11 листопада 2016 року № 0022391404..

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем було здійснено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ МІЛЛЬВІЛЛЬ (код 36337418) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з постачальниками ПП ГРІН-А КОМПАНІ (код 40226735) за період з 01 квітня 2016 року по 30 квітня 2016 року, ПП ІНТЕРСТОК (код 40186462) та ПП ГЛОБАЛ ГРУП (код 40343726) за період з 01 травня 2016 року по 31 травня 2016 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 26 жовтня 2016 року № 255/26-15-14-04-05/36337418 (далі також - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог п. 44.1 статті 44, п. 185.1 статті 185. п. 198.1, п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього на суму 581 662 грн., у тому числі за квітень 2016 року у сумі 326 662 грн., та за травень 2016 року у сумі 255 000 грн.

На підставі висновків акта перевірки ДПІ винесено податкове повідомлення - рішення від 11 листопада 2016 року № 0022391404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 872 493 грн., з яких за податковими зобов'язаннями 581 662 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 290 831 грн.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що в періоді, який перевірявся податковим органом, позивач мав господарські правовідносини з ПП ГРІН-А КОМПАНІ , ПП ІНТЕРСТОК та ПП ГЛОБАЛ ГРУП .

Сплачені за отримані за договорами послуги кошти були включені позивачем до валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість відповідного звітного періоду.

Згідно зі статтею 200 ПК України - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Згідно п. 138.1 статті 138 ПК України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п. 138.2 статті 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

ПК України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України - право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 статті 9 зазначеного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути сформований за наявності фактично здійснених і підтверджених належним чином господарських операцій разом із складеними при їх проведенні первинними документами, які відображають реальність тієї операції, яка є підставою для обліку платника податків.

Так, 01 травня 2016 року між позивачем (за договором - покупець) та ПП ІНТЕРСТОК (за договором - постачальник) було укладено договір поставки, згідно умов якого постачальник зобов'язується передати у встановлений строк товар відповідно до рахунків-фактур у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошові кошти.

Також, 01 травня 2016 року між позивачем (за договором - покупець) та ПП ГЛОБАЛ ГРУП (за договором - постачальник) було укладено договір поставки, згідно умов якого постачальник зобов'язується передати у встановлений строк товар відповідно до рахунків-фактур у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошові кошти.

На підтвердження виконання вказаних договорів позивачем надано такі первинні документи: генеральне доручення; видаткові накладні; рахунки на оплату; податкові накладні (з квитанціями), платіжні доручення. Перелік та реквізити вказаних документів наведено судом першої інстанції в оскаржуваній постанові.

Крім того, 29 квітня 2016 року між ТОВ МІЛЛЬВІЛЛЬ (за договором покупець) та ПП ГРІН-А КОМПАНІ (за договором - постачальник) було укладено договір поставки № 40, згідно умов якого постачальник зобов'язується передати у встановлений строк товар відповідно до рахунків-фактур у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошові кошти.

На підтвердження реального характеру виконання зазначеного вище договору поставки позивач надав суду: рахунки на оплату; видаткові накладні; податкові накладні (з квитанціями).

Також на підтвердження товарності господарський операцій з контрагентами ТОВ МІЛЛЬВІЛЛЬ було надано суду податкові декларації з податку на додану вартість за січень, лютий 2016 року, розрахунок коригування сум податку на додану вартість за січень, лютий 2016 року, роз шифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за січень, лютий 2016 року, оборотно-сальдову відомість по рахунку за квітень 2016 року та травень 2016 року.

З аналізу наявних матеріалів справи та відповідних обставин справи суд дійшов висновку, що придбані за наведеними вище договорами послуги використовувались позивачем у власній господарській діяльності. Так, продукція, поставлена контрагентами позивача була перероблена на виробничих потужностях ТОВ МІЛЛЬВІЛЛЬ та реалізована згідно договорів поставки наступним підприємствам: ТОВ Група Рівейлу України , ТОВ Сільпо-Фуд , ТОВ Фоззі-Фуд , ТОВ Фудмережа , ТОВ Модерн-Трейд , ТОВ Антлантік-Трейдінг , ТОВ Омега , ТОВ Рітейл Тренд , ТОВ Київське , ТОВ МАГАЗИН ЕГЕРЗУНД , ТОВ СИМПАТИК , ТОВ Ашан Україна Гіпермакет , ФОП ОСОБА_4, ТОВ БК Квадр , ТОВ Еко , ТОВ Альвар , ТОВ Фора , ТОВ Білла-Україна , що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними фінансово-господарськими документами.

Під час огляду та дослідження наявних в справі первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентом, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства.

На момент здійснення спірних господарських операцій як позивач, так і його контрагенти були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відтак, вищевказані обставини доводять факт реальності господарських операцій, здійснених позивачем за участю ПП ГРІН-А КОМПАНІ , ПП ІНТЕРСТОК та ПП ГЛОБАЛ ГРУП .

Отже позивачем правомірно було сформовано податковий кредит, оскільки наведена вище первинна документація чітко відображає операції, які були здійсненні між позивачем та його контрагентом.

Між тим, в акті перевірки зазначено про те, що позивачем не було надано контролюючому органу будь-яких документів, що підтверджують здійснення розвантажувально-навантажувальних робіт та товарно-транспортні накладні; належним чином завірені копії сертифікату якості, сертифікату відповідності. Тому контролюючим органом було встановлено, що правочини укладені між позивачем та його контрагентами ПП ГРІН-А КОМПАНІ , ПП ІНТЕРСТОК та ПП ГЛОБАЛ ГРУП не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Таким чином, всі надані до перевірки первинні документи бухгалтерського та податкового обліку не можуть бути взяті до уваги як первинні документи, що підтверджують проведення господарських операцій між юридичними особами.

Колегія ж суддів зазначає, що відсутність товарно-транспортних накладних та сертифікатів якості не є підставою для визнання безтоварними господарських операцій та безпідставність формування валових витрат і податкового кредиту з ПДВ, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної та сертифікатів якості.

Відповідно, обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагентів товару, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту, відповідачем не спростовано.

Крім того, відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту спірних сум податку по господарським операціям з контрагентами - ПП ГРІН-А КОМПАНІ , ПП ІНТЕРСТОК та ПП ГЛОБАЛ ГРУП .

Так, згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 27 січня 2016 року у справі №4842/11/2670, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

При цьому, висновки відповідача ґрунтуються лише на підставі збірної податкової інформації щодо контрагентів, а не безпосереднього аналізу суті та наслідків саме господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Будь-яких інших доводів, відмінних від наведених в суді першої інстанції, відповідачем в апеляційній скарзі не зазначено, доводів, викладених в оскаржуваному рішенні не спростовано, порушення суд норм права не доведено.

Крім цього, невиконання контрагентом позивача власних податкових зобов'язань перед бюджетом, тягне відповідну відповідальність саме для нього, і не може вважатися підставою для відповідальності позивача.

Як вже зазначалося, судом на момент прийняття рішення у справі не встановлено наявність постановлених у судовому порядку обвинувальних вироків стосовно посадових осіб контрагентів за фактом фіктивного підприємництва.

Посилання відповідача на службову записку ОУ ГУ ДФС у м. Києві від 26 липня 2016 року № 2000/26-15-21-09, відповідно до якої було отримано пояснення засновника ПП ГРІН-А КОМПАНІ ОСОБА_5, який зареєстрував підприємство за грошову винагороду, непричетний до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства. При цьому, всі надані до перевірки первинні документи, щодо взаємовідносин між ТОВ МІЛЛЬВІЛЛЬ та ПП ГРІН-А КОМПАНІ з боку останнього підписані гр. ОСОБА_5 є недоречним.

Враховуючи зазначене, та оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентом правочинів, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства

А як наслідок, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 липня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя: Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.