Ухвала

від 19.09.2017 по справі 815/6367/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/6367/14

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Домусчі С.Д.,

- ОСОБА_1,

за участю: секретар судового засідання - Курманова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВПА-ЮГ до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ВПА-ЮГ звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 18.07.2014 року та № НОМЕР_2 від 18.07.2014 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.02.2015 року (т.4 а.с.64-72), яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015 року (т.4 а.с.96-103), адміністративний позов задоволено в повному обсязі, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області № НОМЕР_1 від 18.07.2014 року та № НОМЕР_2 від 18.07.2014 року.

На зазначені рішення суду відповідачем подана касаційна скарга та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.02.2016 року (т.4 а.с.136-139) касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області задоволено частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.02.2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року заявлений позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції з прийняттям по справі нового рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог, наголошуючи на порушенні судом першої інстанції, зокрема, норм матеріального права, невідповідності висновків суду обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області на підставі направлень від 16.06.2014 року № 001419/1279 та № 001419/1280, згідно п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПКУ, на виконання постанови слідчого в ОВС ГСУ ГУМВС від 24.04.2014 року, щодо призначення позапланової документальної перевірки ТОВ ВПА- ЮГ та відповідно до наказу № 1394 від 16.06.2014 року проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ ВПА- ЮГ з питань повноти та своєчасності декларування податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року та з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ ВІД (код ЄДРПОУ 320000326), за весь період діяльності.

На підставі акту перевірки № 3674/15-53-22-06/34221341 від 01.07.2014 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області прийнято: податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 18.07.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розміні 1870139 грн., з яких: на 1246759 грн. - за основним платежем, 623380 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.67); податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 18.07.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1800468 грн., з яких: на 1347453 грн. - за основним платежем, 453185 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.68).

Не погодившись з висновками податкового органу та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області в судовому порядку, звернувшись із вказаним адміністративним позовом.

Вирішуючи спірне питання під час нового розгляду справи, суд першої інстанції виходив з того, що первинними документами спростовуються виявлені під час перевірки позивача порушення, а тому прийняті на підставі таких висновків перевірки рішення із визначенням відповідних зобов'язань та штрафних санкцій є неправомірними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заявленого позову, з огляду на викладене.

Так, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-XIV визначено загальне поняття та характеристика документу, на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності.

Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Відповідно до п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 зазначеного Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, виходячи з положень пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 згаданого нормативно-правового акта, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не включаються до складу витрат.

Крім того, відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, у вказаній редакції, передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведеного вбачається, що витрати підприємства можна віднести до складу валових лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування валових витрат. Фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

В свою чергу, виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства. При цьому, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Водночас, наявність податкової накладної за відсутності здійснення господарської операції позбавляє покупця права на формування податкового кредиту.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для виставлення позивачу оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та збільшення позивачу суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток і відповідно застосування штрафних санкцій з цих податків стали господарські операції позивача з ТОВ ВІД .

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що між позивач (Покупець) та ТОВ ВІД2 (Постачальник) укладено договори поставки № 006/60 від 21.11.2011 року, № 006/61 від 24.11.2011 року, № 006/62 від 24.11.2011 року, № 006/63 від 28.11.2011 року, № 006/64 від 29.11.2011 року, № 006/65 від 30.11.2011 року, № 006/66 від 02.12.2011 року, № 006/67 від 05.12.2011 року, № 006/68 від 16.01.2012 року, № 006/69 від 13.01.2012 року, № 006/70 від 17.01.2012 року, № 006/71 від 18.01.2012 року, № 006/72 від 20.01.2012 року, № 006/73 від 12.03.2012 року, № 006/74 від 27.03.2012 року, відповідно до яких Постачальник зобов'язується поставити Покупцю обладнання Товар , а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його у відповідності до умов даного договору.

На підтвердження виконання умов вищевказаних договір позивачем надано до суду первинні бухгалтерські документи, а саме: належним чином завірені копії договорів поставки та специфікацій до них, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних із зазначення виду товару та товаросупровідних документів, подорожніх листів вантажного автомобіля, яким здійснювалось перевезення, посвідчень про відрядження директора ТОВ ВПА-ЮГ для отримання обладнання, податкових накладних, виданих ТОВ ВІД , платіжних доручень щодо оплати за отриманий товар (а.с.133-142, 146-155, 157-166, 168-177, 179-187, 190-199, 214-223, 226-235, 238-250 том 1, а.с.1, 23-26, 28-36, 39-52, 72-82, 85-99, 128-131, 133-139, 189-199, 242-250 том 2, а.с.1-3, 85-111 том 3).

З наданих позивачем копій первинних бухгалтерських документів (а.с.201-213 том 1, а.с.3-22, 55-71, 103-127, 140-175, 202-241 том 2, а.с.4-20 том 3) вбачається, що придбаний в перевіряємий період від ТОВ ВІД товар, був реалізований позивачем контрагентам - покупцям - ТОВ ЛУКОЙЛ Технолоджі Сервісіз Україна , ТОВ ЛУКОЙЛ Енергія та Газ Україна .

В договорах з ТОВ ЛУКОЙЛ Технолоджі Сервісіз Україна та з ТОВ ЛУКОЙЛ Енергія та Газ Україна передбачено підтвердження якості товару відповідними сертифікатами якості та технічною документацією, у зв'язку з чим суд вважає, що посилання відповідача в акті перевірки на відсутність у ТОВ ВПА- ЮГ сертифікатів та технічної документації на товар є необґрунтованим, оскільки сертифікати та технічна документація разом з товаром передаються контрагенту - покупцю.

Як вбачається зі змісту акту оскаржуваної перевірки, при її проведенні відповідачем були досліджені наведені первинно - бухгалтерські документи позивача та відповідачем зазначено про наявність податкових накладних; включення сум податку на додану вартість за податковими накладними до складу податкового кредиту відповідних періодів; відображення їх у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним Додатку 5 податкової декларації.

Тобто, як вбачається зі змісту акту спірної перевірки, відповідач не заперечує, що первинні документи, в тому числі, податкові накладні, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит за перевіряємий період по операціям з ТОВ ВІД , належним чином оформлені, суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включені до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, а також відповідають даним податкових декларацій.

Тобто, під час проведення спірної перевірки до наявної у позивача первинної документації по операціям з ТОВ ВІД у податкового органу не виникло жодних претензій, як і до правильності її оформлення, так і до відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно не прийнято до уваги доводи відповідача про неналежне оформлення товарно-транспортних накладних ТОВ ВПА-ЮГ з огляду на наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства. Відтак відсутність товарно-транспортних накладних не є самодостатнім аргументом, що свідчить про фіктивність операції чи порушення податкового законодавства.

Судом першої інстанції вірно наголошено, що наявність документів, які підтверджують фактичне отримання товару та його використання у власній господарській діяльності є підставою для висновку про реальність здійснення господарської операції.

Висновки податкового органу про нереальність господарських операцій через недоліки товарно-транспортних накладних спростовуються наданими позивачем доказами.

Окрім того, ТОВ ВПА-ЮГ на праві приватної власності належав автомобіль марки «Пежо» - PEOGEOT PARTNER, ВН 42-95 СЕ, придбаний за договором № 2008/10-0042 від 15.10.2008 року у товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Груп» (а.с. 8-61 том 4).

Витрати ТОВ «ВПА- ЮГ» на використання транспортного засобу вантажного фургону PEOGEOT PARTNER, ВН 42-95 СЕ, та використання його для здійснення транспортування товару від ТОВ «ВІД» до ТОВ «ВПА- ЮГ» підтверджуються копіями первинних бухгалтерських документів щодо придбання смарт-карток на нафтопродукти, технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу PEOGEOT PARTNER, ВН 42-95 СЕ, щодо використання та оплати стоянки автотранспорту PEOGEOT PARTNER, ВН 42-95 СЕ, щодо технічного огляду автомобіля НОМЕР_3 (а.с. 112-190 том 3).

В обґрунтування доводів про відсутність реально вчиненої господарської операції між ТОВ «ВПА- ЮГ» та ТОВ «ВІД» , відповідач посилався на те, що місцезнаходженням ТОВ «ВІД» є місто Київ, що потребує значних ресурсних та технологічних витрат й адміністративно-організаційних робіт, а саме витрачання робочого часу на переїзд до Києва, навантаження машин та зворотного шляху, але на підприємстві ТОВ «ВПА-ЮГ» зареєстрована лише 1 особа - директор, який і є водієм, зазначеним у наданих до перевірки товарно-транспортних накладних, а це не може бути можливим тому, що згідно ст. 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходження юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво).

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно визнано безпідставними та необґрунтованими вказані доводи відповідача,з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Нормами чинного законодавства не передбачено заборони керівнику юридичної особи вибувати у відрядження з метою організації та здійснення господарської діяльності підприємства.

Наявними в матеріалах справи копіями посвідчень про відрядження, а також табелів обліку використання робочого часу за період з січня 2012 року по липень 2012 року (а.с. 141, 154, 165, 176, 187, 198, 209, 222, 234 том 1, а.с. 14, 34, 50, 80, 95, 139, 166, 197, 217-218, 236-237 том 2, а.с. 3, 196-202 том 3) підтверджується здійснення перевезення товару від ТОВ «ВІД» до позивача директором ТОВ «ВПА-ЮГ»

Крім того, суд зазначає, що згідно акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 19.12.2012 року № 7863/22-32-30/34221341 про результати планової виїзної перевірки ТОВ «ВПА -ЮГ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.09.2012 року у ТОВ «ВПА-ЮГ» станом на 01.07.2010 року було відкрито 4 особових рахунки: 4-штатних працівників, 1 сумісник, станом на 30.09.2012 року відкрито 6 особових рахунків: 1 - штатний працівник, 5 сумісників. Кількість особових рахунків відповідає кількості рахунків, вказаних в формі № 1-ДФ (а.с.127, т. 1).

Судом першої інстанції вірно зазначено, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.02.2016 року касаційну скаргу державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області задоволено частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.02.2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з посиланням, окрім іншого, на те, що: «… Судам попередніх інстанцій, при вирішенні даної справи, слід звернути увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення операції.

Таким чином, для правильного вирішення даного спору необхідним є дослідження договорів, укладених позивачем, первинних документів, пов'язаних з їх виконанням, обставин, які б підтверджували рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача тощо.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що дослідженню судами підлягала перш за все реальність операцій позивача, добросовісність дій платника податків, яка полягала у відповідності вчинених ним дій господарській меті та досягненню економічних цілей» .

Зважаючи на викладене, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02.02.2016 року зазначається, що під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до ч.ч.2,5 ст.227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Враховуючи приписи ч.5 ст.227 КАС України та положення діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, суд, вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, та надаючи оцінку обставинам у справі, зазнає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.69 КАС України докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

При цьому, ч.1 ст.69 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, перевірку проведено на підставі отриманої постанова старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України від 24 квітня 2014 року про призначення позапланової документальної перевірки, відповідно до якої наказом в.о. начальника ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 16.06.2014 року № 1394 призначено проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВПА- ЮГ» з питань дотримання вимог податкового законодавства (т.3 а.с.68-70).

З копії вказаної постанови судом встановлено, що старший слідчий в ОВС ГСУ МВС України капітан міліції ОСОБА_2В, постановив призначити по кримінальному провадженню №12012110060000231 позапланову перевірку додержання вимог податкового законодавства України службовими особами ТОВ «ВПА-ЮГ» (ЄДРПОУ 34221341) юридична адреса якого згідно реєстраційних документів Одеська обл., м.Одеса, вул.Жуковського, буд.33, офіс 303, проведення якої доручив співробітникам ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області.

На виконання вимог Постанови старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України капітана міліції ОСОБА_2В від 24.04.2014 року ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, відповідно до вимог пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України прийнято наказ №1394 від 16.06.2014 року «Про проведення виїзної позапланової перевірки ТОВ «ВПА-ЮГ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 2011-2013 роки» .

Відповідно до положень п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Відповідно до п.86.9 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент прийняття старшим слідчим в ОВС ГСУ МВС України капітана міліції ОСОБА_2В постанови від 24.04.2014 року та на момент прийняття оскаржуваних рішень) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються органу, що призначив перевірку.

Зважаючи на ухвалу Вищого адміністративного суду України, судом при новому розгляду справи від 02.02.2016 року, неодноразово витребовувались з Головного слідчого управління Національної поліції України, Головного управління Національної поліції у м.Києві. податкової міліції м.Києва, СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області інформацію щодо результатів розгляду матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012110060000231 відносно господарської діяльності ТОВ «ВІД» (код ЄДРПОУ 2000326) (директор ОСОБА_3).

На виконання ухвал суду про витребування вищевказаної інформації до суду надійшли:

- від Національної поліції України листи №10268/24/1-2016 від 11.05.2016 року, № 1132/24/1/1-2016 від 25.05.2016 року про надання інформації в яких, зокрема зазначено, що 23 березня 2015 року кримінальне провадження №12012110060000231 відповідно до ст.218 Кримінально-процесуального кодексу України направлено до слідчого управління ГУ НП у м.Києві, для подальшого розслідування (т.4 а.с.200, 202);

- від Головного управління Національної поліції у м.Києві лист №12392/125/23/1/02-16 від 18.07.2016 року у якому повідомлено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за слідчими підрозділами кримінальне провадження №12012110060000231 не рахується (т.4 а.с.229)

- від Головного слідчого управління Національної поліції України лист №17722/24/1/2-2016 від 25.08.2016 року у якому зазначено, що ГСУ проводилось досудове розслідування кримінальному провадженні № 12012110060000231 від 14.09.2013 року за фактом створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності ТОВ «Альтабор» . ТОВ «Матісс Плюс» та ТОВ «Центр Безпеки Статус» з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду ТОВ «Чарівнми світанок (АГРО)» за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України. Генеральною прокуратурою України підслідність зазначеного кримінального провадження визначено за слідчим управлінням НП у м. Києві. 23.03.2015 кримінальне провадження № 12012110060000231 відповідно до ст. 218 КПК України направлено до слідчого управління ГУ НП у м. Києві для подальшого розслідування, і станом на 25.08.2016 року до ГСУ НП України не надходило. За даними СРДР встановлено, що вказане кримінальне провадження за слідчими ГСУ НП України та іншими управліннями відділами НП України не рахується. Згідно бази даних «АРМОР» НП України встановлено, що 18.01.2016 року кримінальне провадження № 12012110060000231 передано за підслідністю податкової міліції м. Києві з Шевченківського управління поліції ГУНП м. Києві (т.4 а.с.250);

- від головного управління ДФС у м.Києві лист №9/26-15-23-0127 про те, що 10.02.2016 року підслідність у кримінальному провадженні № 12012110060000231 визначено СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області (т.5 а.с.34);

- від ГУ ДФС у Запорізькій області листи №2531/23-02 від 06.10.2016 року №3123/23-02 від 09.12.2016 року, №257/23-02 від 17.02.2017 року у яких зазначено, що 01.03.2016 року прокурором Краковецькою Д.В. визначено підслідність кримінального провадження № 12012110060000231 від 28.11.2012 року за СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області, однак станом на 06.10.2016 року, на 09.12.2016 року та на 16.02.2017 року матеріали вказаного кримінального провадження до СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області не надходили (т.5 а.с.19, 36, 88, 94);

- від прокуратури міста Києва лист №ОП/5-131вих-17 від 27.02.2017 року про те, матеріали кримінального провадження № 12012110060000231 направлено до прокуратури Запорізької області разом із супровідним листом про їх направлення (т.5 а.с.96-97);

- від ГУ ДФС у Запорізькій області лист №486/23-02 від 05.04.2017 року про те, що відповідно до Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 17.08.2012 року №69, слідчим управлінням ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні №12012110060000231 від 28.11.2012 року за ч. 1, 2 ст. 205 КК України. 01.03.2016 року прокурором Краковецькою Д.В. визначено підслідність кримінального провадження №12012110060000231 від 28.11.2012 року за слідчим управлінням ФР ГУ ДФС у Запорізькій області, однак станом на 05.04.2017 року матеріали вказаного кримінального провадження до СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області не надходили. За інформацією, наданою прокуратурою Запорізької області, матеріали кримінального провадження №12012110060000231 надійшли до прокуратури 23.02.2017 року та 15.03.2017 року прокуратурою Запорізької області підслідність вказаного кримінального провадження визначено за слідчим управлінням ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві. В цей же день усі матеріали кримінального провадження №12012110060000231 направлено до прокуратури м.Києва (т.5 а.с.101).

Тобто, станом на дату прийняття оскаржуваних рішень судове рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили відсутнє.

Таким чином, оскільки під час розгляду справи, встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, та зв'язок між фактом придбання позивачем послуг, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про фактичність господарських операцій щодо придбання позивачем послуг від свого контрагента за перевіряємий період, а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

В свою чергу, в акті перевірки висновки відповідача щодо відсутності фактичності поставки послуг від контрагента позивача за перевіряємий період, які покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, на думку колегії суддів, ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними документами та доказами з боку відповідача. Більш того, припущення, висновки відповідача в акті перевірки, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту та валових витрат. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат по господарським операціям з його контрагентом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно вимог ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки висновки суду першої інстанції обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів, на підставі ст. 200 КАС України, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВПА-ЮГ до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.О. Кравець