Рішення

від 14.09.2017 по справі 910/11127/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2017Справа №910/11127/17

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Березовській С.В.

розглянувши справу № 910/11127/17

За позовом Національного технічного університету України "Київський політехнічний

інститут імені Ігоря Сікорського";

до Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва"

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю Центрдрук

про стягнення 73 416,34 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Дубняк М.В., довіреність № 127 від 12.12.2016р.;

від відповідача: Заболотна Л.М., довіреність б/н від 22.08.2017р.;

від третьої особи: не з'явився.

обставини справи:

Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" (надалі - позивач )звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" (надалі - відповідач ) про стягнення 73416,34 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору оренди № 3637 нерухомого майна, що належить до державної власності від 27.10.2006р. у визначений строк не розрахувався за користування об'єктом оренди, внаслідок чого виникла заборгованість зі сплати орендних платежів у сумі 54 982,32 грн., за прострочення оплати якої нараховані пеня в сумі 1833,78 грн., 3% річних - 3110,83 грн. та інфляційні втрати в розмірі 13489,41 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2017р. порушено провадження у справі № 910/11127/17 та розгляд справи призначений на 03.08.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2017р. розгляд справи відкладено на 31.08.2017р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та неподанням витребуваних судом доказів.

23.08.2017р. через загальний відділ господарського суду від представника відповідача надійшла заява про заміну сторони (боржника) на її правонаступника.

Присутній у судовому засіданні 31.08.2017р. представник позивача підтримав позовні вимоги та заперечив щодо заяви про заміну сторони (боржника) на її правонаступника, посилаючись на те, що згідно з актом передавання-приймання необоротних та оборотних активів від 23.12.2015р. ТОВ Центрдрук передано виконання зобов'язань за конкретними судовими рішеннями № 910/10245/15, а не за договором оренди № 3637 від 27.10.2006р. в цілому, на якому ґрунтуються позовні вимоги .

Представник відповідача просив задовольнити заяву про заміну сторони (боржника) на її правонаступника та замінити відповідача у справі - Підприємство "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва", на його правонаступника товариство з обмеженою відповідальністю Центрдрук .

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд відклав вирішення по суті заяви відповідача про заміну сторони (боржника) на її правонаступника та дійшов висновку про необхідність залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю Центрдрук .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2017р. залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю Центрдрук , розгляд справи відкладено на 14.09.2017р., у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів.

14.09.2017р. через відділ діловодства суду від представника позивача отримано письмові пояснення.

В судовому засіданні 14.09.2017р. представник відповідача подав суду пояснення до зави про заміну сторони боржника на правонаступника та просив суд задовольнити заяву про заміну сторони (боржника) на її правонаступника, та замінити відповідача у справі - Підприємство "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва", на його правонаступника товариство з обмеженою відповідальністю Центрдрук .

Представник позивача заперечив проти задоволення вказаної заяви, обґрунтовуючи тим, що при виділі юридична особа не припиняється, з її складу лише відокремлюється одна або кілька юридичних осіб, до яких за розподільчим балансом переходить частина прав та обов'язків юридичної особи, з якої був здійснений виділ. Виділ не можна розглядати як спосіб припинення юридичної особи, і відносин правонаступництва не виникає. Крім того, за Актом передавання-приймання необоротних та оборотних активів згідно розподільчого балансу (станом на 26.10.2015р.) товариству з обмеженою відповідальністю Центрдрук передано конкретну заборгованість відповідача за Договором № 3637 у розмірі 245492,89 грн., присуджену до стягнення за результатом розгляду справи № 910/10244/15, а не зобов'язання за договором № 3637 в цілому. Відтак ТОВ Центрдрук не є правонаступником відповідача за Договором оренди № 3637 нерухомого майна, що належить до державної власності від 27.10.2006р.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд відмовив у задоволенні заяви відповідача про заміну сторони (боржника) на її правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю Центрдрук з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України врегульовано відносини процесуального правонаступництва, а саме у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

Приписами ст. 104 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ст. 109 Цивільного кодексу України, виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Отже, виділ необхідно розглядати як спосіб припинення юридичної особи.

З відомостей ЄДР станом на 13.09.2017р. вбачається, що підприємство "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" не перебуває в процесі припинення.

Таким чином, товариство з обмеженою відповідальністю "Центрдрук" не є правонаступником підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва", в розумінні ст. 25 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічні висновки містяться в ухвалі Вищого господарського суду України від 13.04.2016р. у справі № 910/10244/15.

Присутнім у судовому засіданні 14.09.2017р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем і відповідачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.10.2006р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (за договором - орендодавець) та підприємством "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" в особі Філії - 7 (за договором - орендар) було укладено договір оренди №3635 нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно п. 1.1 якого (в редакції договору №3637/05 від 26.11.2013 р.) орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно - частину нежитлового приміщення загальною площею 63,17 кв.м., що розміщене за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 37, учбовий корпус № 7, приміщення між першим та другим поверхами (кімнати № 1 площею 17,64 кв.м, № 2 площею 14,03 кв.м, №3 площею 31,5 кв.м), що перебуває на балансі Національного технічного університету Київський політехнічний інститут .

Пунктом 2.4 договору передбачено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно повертається орендарем орендодавцю/балансоутримувачу. Орендар повертає майно орендодавцю/балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання акта приймання-передачі.

Орендар зобов'язується повернути майно у 10-денний строк з моменту припинення або розірвання цього договору (п. 2.5 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору (у редакції договору №3637/05 від 26.11.2013 р.), орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та продукції її розподілу, затвердженої поставною Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. за №786 (зі змінами) та змінено за згодою сторін, відповідно до п. 1. ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - липень 2013 року 8808,43 грн.

Згідно п. 3.2 договору (у редакції договору №3637/05 від 26.11.2013 р.), орендна плата за перший місяць оренди серпень 2013р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що перерахування здійснюється орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 50% орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету; 50% орендної плати перераховується орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Цей договір укладено строком на 11 місяців, що діє з 27.10.2006р. по 27.09.2007р. включно (п. 10.1 договору).

Згідно п. 10.8 договору він буде достроково розірваний на вимогу орендодавця, якщо орендар, зокрема, систематично/більше трьох раз/ порушує терміни будь-яких платежів.

На виконання умов договору орендодавець передав орендарю у тимчасове користування майно, яке визначене у п. 1.1 договору, що підтверджується підписаним повноважними представниками сторін актом передачі-приймання в оренду нерухомого майна від 27.10.2006р.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п.10.5 договору).

Враховуючи відсутність заяв жодної із сторін після закінчення строку чинності договору, його було неодноразово продовжено на той самий строк і на тих умовах.

Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що відповідачем за період з березня 2015 року по 15 березня 2016 року зобов'язання з оплати орендних коштів не виконувались належним чином, у зв'язку з чим утворився борг у загальній сумі 54 982,32 грн. (50% орендної плати, що підлягають перерахуванню орендарем балансоутримувачу).

При цьому, 27.01.2015р. договір припинено у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено. Однак, після припинення чинності Договору відповідач і надалі продовжував фактично користуватись орендованим нерухомим майном і повернув його за актом приймання-передачі (повернення) лише 15.03.2016 р.

Враховуючи те, що після припинення дії договору відповідач продовжував користуватись майном, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 54 982,32 грн.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, відповідачем за період з березня 2015 року по 15 березня 2016 року зобов'язання з оплати орендних коштів не в виконувались належним чином, у зв'язку з чим утворився борг у загальній сумі 54 982,32 грн. (50% орендної плати, що підлягають перерахуванню орендарем балансоутримувачу).

Згідно п. 5.14 договору у разі закінчення терміну дії договору оренди (його розірвання), орендар зобов'язаний сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пені та штрафні санкції за весь період оренди по день фактичної передачі майна балансоутримувачу (орендодавцю) на підставі акту передачі-приймання.

Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до положень ст. 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Таким чином, основне зобов'язання відповідача - сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється після спливу строку договору, оскільки таке припинення у розумінні статті 795 Цивільного кодексу України пов'язано не із закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом підписання сторонами відповідного акта про повернення орендарем предмета договору оренди.

Враховуючи користування відповідачем орендованим майном і після припинення дії договору, суд дійшов висновку, що позивач обґрунтовано вимагає здійснення орендарем орендних платежів за спірний період.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Факт наявності заявленого до стягнення боргу підтверджується матеріалами справи.

Як вже зазначалось, між орендарем та орендодавцем 28.11.2013 р. було підписано договір № 3635/05, згідно п. 2 якого орендну плату було змінено за згодою сторін.

Невід'ємною частиною цього договору є зміни до розрахунку орендної плати, які були підписані директором відповідача та скріплені печаткою.

Отже, підписавши вказаний договір та зміни до розрахунку, відповідач погодився із визначеною в них орендною ставкою.

В подальшому зміни до договору в частині зменшення розміру орендної плати не вносились.

Орендар не звертався до суду з позовом щодо укладення додаткової угоди про зміну розміру орендної плати.

Статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Таким чином, орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності за весь строк користування об'єктом оренди.

Позивачем належними засобами доведено обставини користування відповідачем орендованим майном протягом березня 2015 року - 15 березня 2016 року.

Підстави для звільнення відповідача від здійснення оплати за користування орендованим майном відсутні.

Враховуючи вищевикладене, на час розгляду спору у господарському суді відповідачем не надано доказів оплати оренди за період користування об'єктом оренди та після закінчення строку дії спірного договору з березня 2015р. по 15.03.2016р., відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 54 982,32 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а відтак підлягає задоволенню.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 1833,78 грн., 3% річних - 3110,83 грн. та інфляційні втрати в розмірі 13 489,41 грн., розраховані окремо за кожний місяць користування об'єктом оренди, в якому виникла заборгованість.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 3.5 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.3. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, визнав його обґрунтованим, та задовольняє зазначену вимогу у повному обсязі в сумі 1833,78 грн.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування 3% річних та інфляційних втрат, задовольняє останні за уточненим розрахунком суду, зокрема, 3% річних у сумі 3106,87 грн. та інфляційні втрати в сумі 13 299,80 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з підприємства Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва (03150, м. Київ, вул. Боженка, 86 літ. Б , код 30382690) на користь Національного технічного університету України Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського (03056, м. Київ, проспект Перемоги, 37, код 02070921) основний борг у сумі 54 982 грн. 32 коп., пеню - 1833 грн. 78 коп., 3% річних - 3106 грн. 17 коп., 13 299 грн. 80 коп. - інфляційних втрат та 3359 грн. 81 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині вимог в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 19.09.2017р.

Суддя А.І. Привалов