Рішення

від 11.09.2017 по справі 911/2109/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2017 р. Справа № 911/2109/17

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хестальд»

про стягнення 9 278,69 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №43 від 11.09.2017);

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа №911/2109/17 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хестальд» (далі - відповідач) про стягнення 9 278,69 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконує свої зобов'язання перед позивачем за договором оренди № 1410 від 01.04.2013 року індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності в частині сплати орендної плати.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.07.2017 року порушено провадження у справі №911/2109/17 та призначено її до розгляду на 10.08.2017 року.

Ухвалою суду від 10.08.2017 року розгляд справи відкладено, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України до 11.09.2017 року.

У судове засідання 11.09.2017 року позивач з'явився та підтримав, заявлені позовні вимоги. Відповідач у судове засідання 11.09.2017 року не з'явився, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (02.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2013 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Київській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хестальд» (орендар) було укладено договір оренди № 1410 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлова будівля насосної станції (далі - майно) площею 84,80 кв.м., розміщене за адресою: Київська обл., Броварський р-н, н/с № 18-А, будівлі інв. № 10316119, що перебуває на балансі Бортницького міжрайонного управління водного господарства ім. Гаркуші М.А. (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 30.11.2012 року і становить за незалежною оцінкою 84000,00 грн.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що майно передається, а оренду з метою здійснення виробничої діяльності.

Згідно п. 2.1. договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 (зі змінами) (далі - методика розрахунку), і становить без ПДВ за базовий місяць оренди січень - 1054,20 грн.

Відповідно до п. 3.3. договору орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з п. 3.6. договору орендна плата перераховуються до Державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа наступного місяця відповідно до пропорційного розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Пунктом 3.7. договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п. 3.8. у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 21 % від суми заборгованості.

Згідно п. 3.11. договору у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Пунктом 5.10. договору встановлено, що у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві або підприємству/товариству, указаному орендодавцем, орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 01.04.2013 р. до 01.03.2016 р. включно (п. 10.1. договору).

Відповідно до п. 10.4. договору орендар не пізніше за місяць до спливу строку договору повідомляє орендодавця про намір продовжити договір на новий строк. Продовження договору можливе за умови погодження повноваженим органом управління. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною договору.

01 квітня 2013 року на виконання умов договору, між сторонами був підписаний акт приймання-передачі державного майна № І (додаток до договору оренди № 1410 від 01.04.2013 р.), відповідно до якого позивач здав, а відповідач прийняв в оренду державне майно - нежитлову будівлю насосної станції площею 84,80 кв.м., яка знаходиться за адресою: Київська обл., Броварський р-н, н/с № 18-А, будівлі інв. № 10316119, загальною вартістю, визначеною на підставі експертної оцінки від 30.11.2012р. та становить 84 000,00 грн. (копія акту наявна у матеріалах справи)

Броварська міська прокуратура Київської області у грудні 2016 року звернулась в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хестальд» про стягнення заборгованості за договором оренди № 1410 від 01.04.2013 року на суму 32 295,08 грн, яка утворилась за період з 11.05.2014 року по 07.11.2016 року, та зобов'язанням Товариства з обмеженою відповідальністю «Хестальд» повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна по Київській області державне індивідуально визначене майно, а саме: нежитлову будівлю насосної станції площею 84,80 кв.м., яка розташована за адресою: Київська обл., Броварський район, н/с 18-А будівлі інв. №10316119, що перебуває на балансі товариства.

Рішенням Господарського суду Київської області від 28.02.2017 року у справі №911/4154/16 (суддя Рябцева О.О.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хестальд» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області 23 752,89 грн. заборгованості, 621,42 грн. пені та 4 789,44 грн. штрафу, а також стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хестальд» на користь Прокуратури Київської області 1 244,39 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Прокуратура Київської області звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргу на рішення Господарського суду Київської області від 28.02.2017 року у справі №911/4154/16.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (склад колегії суддів головуючого: Яковлєва М.Л. суддів: Отрюха Б.В., Разіної Т.І.) у справі № 911/4154/16 від 23.05.2017 року апеляційну скаргу прокуратури Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 28.02.2017 року у справі №911/4154/16 задоволено та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково:

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Хестальд» повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській області державне індивідуально визначене майно, а саме: нежитлову будівлю насосної станції площею 84,80 кв.м., яка розташована за адресою: Київська обл., Броварський район, н/с №18-А, будівлі інв. №10316119.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хестальд» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області 23 752 (двадцять три тисячі сімсот п'ятдесят дві ) грн. 89 коп. заборгованості, 621 (шістсот двадцять одну) грн. 42 коп. пені та 4 789 (чотири тисячі сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 44 коп. штрафу та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хестальд» на користь Прокуратури Київської області 2 622 (дві тисячі шістсот двадцять дві) грн. 39 коп. судового збору за подачу позовної заяви та 3 031 (три тисячі тридцять одну) грн. 60 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги. В іншій частині позову відмовлено.

Також, суд звертає увагу, що мотивувальною частиною постанови Київського апеляційного господарського суду у справі №911/4154/16 від 23.05.2017 року встановлено, що укладаючи договір сторони фактично погодилися з передбаченими ним умовами, в тому числі і з п.10.1 та п.10.4 останнього, відповідно до яких цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 01.04.2013р. до 01.03.2016р. включно; орендар не пізніше за місяць до спливу строку договору повідомляє орендодавця про намір продовжити договір на новий строк. Продовження договору можливе за умови погодження повноваженим органом управління. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною договору. (абз. 59 постанови)

Проте в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що орендар (відповідач), як це погоджено сторонами у п.10.4 договору, звертався до орендодавця з повідомленням про намір продовжити договір на новий строк. Також, відсутнє погодження уповноваженим органом управління щодо продовження дії договору. (абз. 61 постанови)

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про відсутність в даному випадку підстав для твердження, що договір є продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Також, судовою колегією враховано систематичність неналежного виконання відповідачем умов договору щодо оплати орендних платежів. (абз. 62 постанови)

Дана постанова набрала законної сили та не оскаржувалась до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст.107 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції №18 від 26.12.2011 не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Обґрунтовуючи заявлені у позовній заяві № 16-03-3319 від 07.07.2017 року вимоги позивач зазначає, що станом на 16.04.2017 року відповідачем не повернуто майно, яке згідно акту приймання-передачі державного майна (додаток до договору оренди № 1410 від 01.04.2013 року), здано у користування відповідачу.

Таким чином, позивач вважає, що у період з 15.11.2016 року по 21.06.2017 року у відповідача утворилась заборгованість з орендної плати відповідно до п. 3.11. договору оренди № 1410 від 01.04.2013 року у розмірі - 7741,46 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

На відносини, пов'язані із орендою державного майна поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-XII від 10.04.1992.

Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

У відповідності до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджено, що у період з 15.11.2016 року по 21.06.2017 року відповідач продовжив користуватися державним нерухомим майном позивача, а саме: нежитловою будівлею насосної станції площею 84,80 кв.м., яка знаходиться за адресою: Київська обл., Броварський р-н, н/с № 18-А, будівлі інв. № 10316119, що передано відповідачу згідно акту приймання-передачі державного майна № І від 01.04.2013 року.

Факт користування вказаним вище орендованим майном встановлений у постанові Київського апеляційного господарського суду у справі №911/4154/16 від 23.05.2017 року.

Даною постановою Київського апеляційного господарського суду зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Хестальд» повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській області державне індивідуально визначене майно, а саме: нежитлову будівлю насосної станції площею 84,80 кв.м., яка розташована за адресою: Київська обл., Броварський район, н/с №18-А, будівлі інв. №10316119.

З мотивувальної частини постанови вбачається, що 02.03.2016 року строк дії спірного договору оренди № 1410 від 01.04.2013 року індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності - закінчений.

З доданих до позовної заяви №16-03-3319 від 07.07.2017 року розрахунків, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача за період з 15.11.2016 року по 21.06.2017 року перед позивачем по основному боргу за несплату орендних платежів, згідно пункту 3.11. договору, складає - 7741,46 грн.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 7741,46 грн. підлягає задоволенню.

При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі - 330,98 грн, та штраф у розмірі 1206,25 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З положень п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності з п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України у справах №23/225 від 28.02.2011 року, №06/5026/1052/2011 від 27.04.2012 року та № 3-88гс11 від 09.04.2012 року.

Відповідно до приписів статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

У п. 3.7. договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п. 3.8. у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 21 % від суми заборгованості.

Таким чином, умовами договору та Господарського кодексу України передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати пені та штрафу.

Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК ) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

У відповідності з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він виконаний вірно, тому сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 330,98 грн., відповідно до розрахунку позивача.

Розрахунок штрафу, передбаченого п. 3.8. договору виконано арифметично вірно, тому суд дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає штраф в розмірі 1206,25 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу, України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного разу не з'явився у судові засідання, про дату і місце проведення яких був повідомлений належним чином, жодного доказу на спростування доводів позивача щодо невиконання ним зобов'язань за договором або відсутності правових підстав для їх виконання суду не надав.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати - 7741,46 грн, пені - 330,98 грн та штрафу у розмірі - 1206,25 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору розмірі відповідно до п. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 33, 34, 43, 49, 66, 67, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕСТАЛЬД" (ЄДРПОУ 38108469; адреса: 07400, Київська обл., місто Бровари, ВУЛИЦЯ МАЯКОВСЬКОГО, будинок 16) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (ЄДРПОУ 19028107; адреса: 01032, м.Київ, ВУЛИЦЯ СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 15) основний борг - 7741 (сім тисяч сімсот сорок одна гривня) 46 коп., пеня - 330 (триста тридцять гривень) 98 коп., штраф - 1206 (одна тисяча двісті шість гривень) 25 коп., та судовий збір - 1600 (одна тисяча шістсот гривень) 00 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено: 27.09.2017

Суддя В.М. Антонова