Постанова

від 21.09.2017 по справі 909/243/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2017 р. Справа № 909/243/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Матущак О.І.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Рона» , м. Івано-Франківськ, б/н від 27.04.2015

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.04.2015

у справі № 909/243/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Оптоком , м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Рона» , м.Івано-Франківськ

про стягнення суми основної заборгованості, інфляційних втрат, пені, процентів за користування чужими грошовими коштами, неустойки в сумі 6 173 191,52 грн.

За участю представників:

від позивача : ОСОБА_2 - представник;

від відповідача : ОСОБА_3 - представник;

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 81 1 ГПК України, учасниками судового процесу не заявлено.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2015 справу №909/243/15 розподілено колегії суддів у складі головуючого судді Галушко Н.А., суддів Данко Л.С., Орищин Г.В.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 02.11.2015р. у зв»язку із відрядженням судді Данко Л.С. внесено зміни у склад судової колегії у справі №909/243/15 та сформовано її у наступному складі: головуючий суддя Галушко Н.А., судді Матущак О.І., Орищин Г.В.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.04.2015 (суддя Грица Ю.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Компанія Рона» , м.Івано-Франківськ на користь ТОВ «Оптоком» м. Львів 1 597 750 грн. основного боргу, 524 431, 64 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки, 1 487 815,30 грн. процентів за користування чужими коштами, 1 597 750 грн. неустойки, передбаченої п.5.4 договору №150114 від 15.01.2014, 662 020,47грн. інфляційних втрат та 73 080,00 грн. сплаченого судового збору. В решті позову відмовлено.

ТОВ «Компанія Рона» подано апеляційну скаргу б/н від 27.04.2015, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.04.2015, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на те, що рішення суду не відповідає обставинам справи, при прийнятті рішення судом порушено норми процесуального та матеріального права. Зокрема, скаржник зазначає, що позивачем не виконано зобов язання відповідно до додатку №9 від 17.04.2014р. про поставку поліпропілену РР 412 МК 49 в кількості 20,625т по ціні 26 000,00грн. за тону та не оплачено вартості поставленого товару на загальну суму 536 250,00грн.

Також, скаржник вважає, що судом безпідставно відхилено зустрічну позовну заяву, чим порушено законні та обгрунтовані права відповідача на зменшення суми заборгованості.

Окрім того, скаржник вважає, що судом не враховано, що у даних відносинах відповідачем виконано зобов язання шляхом здійснення поставки з 25.12.2014 по 31.12.2014 товару на загальну суму 3 059 375,00грн.

ТОВ Оптоком у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що факти на які посилається відповідач не відповідають обставинам справи.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.07.2015 (колегією суддів у складі: головуючий суддя Галушко Н.А., судді Данко Л.С., Орищин Г.В.) призначалась судова технічна експертиза документів та зупинялось провадження у справі № 909/243/15 на час проведення експертизи.

Ухвалою суду від 05.10.2017 поновлено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 зупиненялось провадження у справі № 909/243/15 у зв'язку з направленням матеріалів справи до слідчого відділу Івано-Франківського міського відділу Управління МВС України в Івано-Франківській області.

Ухвалою суду від 24.04.2017 поновлено провадження у справі у зв'язку з поверненням матеріалів справи № 909/243/15 від слідчого відділу Івано-Франківського міського відділу Управління МВС України в Івано-Франківській області у зв'язку із завершенням досудового розслідування та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.06.2017 провадження у справі № 909/243/15 зупинялось та скеровувались матеріали справи разом із касаційною скаргою ТОВ «Оптоком» до Вищого господарського суду України

Ухвалою суду від 11.09.2017 поновлено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, 15.01.2014 між ТОВ Компанія Рона (постачальник) та ТОВ Оптоком (покупець) укладено договір поставки №150114, за яким постачальник поставляє покупцю полімерну сировину, асортимент, найменування, кількість та ціна якого погоджуються сторонами у визначеному договором порядку, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах та у порядку, встановленому цим договором (том І а.с.75).

З урахуванням додаткової угоди №1 від 16.01.2014 р. до договору №150114 від 15.01.2014 статтю 2 договору доповнено пунктом 2.8, згідно якого постачальник зобов'язується поставити товар покупцю протягом 7 календарних днів з дня платежу; а статтю 5 договору доповнено п.5.3 та п.5.4, відповідно до яких у випадку затримки поставки товару постачальник зобов'язаний сплатити покупцю проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 36% річних від суми попередньої оплати з дня настання терміну поставки товару до дня його фактичної поставки. У разі, якщо термін затримки поставки товару перевищує 60 календарних днів, процентна ставка за користування грошовими коштами збільшується до 72% річних; у разі неможливості поставки товару, постачальник зобов'язаний повернути покупцю кошти, сплачені в якості попередньої оплати, а також сплатити неустойку в розмірі 100% від суми попередньої оплати.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору позивачем було перераховано кошти на рахунок відповідача в сумі 8 798 415,00грн., що не заперечується сторонамиу справі, а відповідачем здійснено поставки партій товару несвоєчасно та не в повному розмірі, зокрема, на суму 7 200 665,00грн., про що свідчать накладні (а.с.88-104).

В ході розгляду справи в суді першої інстанції позивач неодноразово звертався до суду із заявами про збільшення та зменшення розміру позовних вимог.

Звертаючись до суду із заявою про збільшення позовних вимог (вх.№3942/15 від 07.04.2015) ТОВ «Оптоком» просило стягнути з ТОВ «Компанія Рона» станом на 07.04 2015 заборгованості в сумі 6 173 191,52 грн., з них: суму основної заборгованості в розмірі - 1 597 750грн., суму інфляційного збільшення суми боргу в розмірі - 710 795,98 грн., пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі - 617 441,13 грн., процентів за користування чужими грошима в розмірі 1 649 454,41 грн., 1 597 750 грн. - неустойки згідно пункту 5.4 додаткової угоди до договору №150114 від 15.01.2014 та 73 080 грн. судового збору.

Враховуючи вищенаведене та часткове визнання позовних вимог відповідачем, судом першої інстанції задоволено позовні вимоги щодо стягнення 1 597 750грн. основного боргу, 524 431,64 грн. - пені в розмірі подвійної облікової ставки, 1 487 815,30 грн. - процентів за користування чужими коштами, 1 597 750 грн. - неустойки, передбаченої п.5.4 договору та 662 020,47 грн. - інфляційних втрат.

В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідачем надано суду оригінали товарно-транспортних накладних № 3186 від 25.12.2014; № 276 від 27.12.2014; № 3211 від 27.12.2014; № 3228 від 31.12.2014; № 3229 від 31.12.2014; № 3229 від 30.12.2014; № 284 б/д підписаних та посвідчених печаткою вантажоодержувача (ТОВ «Оптоком» ) в підтвердження здійснення в період з 25.12.2014 по 31.12.2014 поставки товару в рахунок спірної заборгованості на загальну суму 3 059 375грн.

У поясненні б/н від 08.07.2015 скаржник вказує, що зазначені товарно-транспортні накладні не подавались у суд першої інстанції при розгляді справи, оскільки на той час були відсутні у сторони і отримані останнім у перевізників після звернення до них з вимогою перед судовим засіданням 07.07.2015.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти долучення даних товарно-транспортних накладних як доказ у справі в порядку ст.101 ГПК України.

Відповідно до статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

За приписами статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Тобто, метою апеляційного суду є розгляд справи повторно .

В силу приписів статті 105 названого Кодексу за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову, у якій мають бути зазначені, зокрема, обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією; доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази; мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів (відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №914/1677 від 08.04.2015р.)

З огляду на викладене, з метою повного та всестороннього розгляду справи по суті судовою колегією подані оригінали товарно-транспортних накладних долучено до матеріалів справи.

Позивачем в судовому засіданні 09.07.2015 подано додаткове пояснення , в якому ТОВ «Оптоком» зазначає, що оригінали товарно-транспортних накладних, які подані скаржником є підробленими, печатка, якою завірені зазначені накладні №3186 від 25.12.2014, №3211 від 27.12.2014, №276 від 27.12.2014, №3229 від 31.12.2014, №3229 від 30.12.2014, № 3228 від 31.12.2014, №284 б/д не належить товариству та є підробленою, підписи на документах не належить ні одній посадовій особі чи працівнику товариства.

Враховуючи те, що ТОВ «Оптоком» заперечило факт оформлення одержувачем товару спірних товарно-транспортних накладних та з метою ідентифікації печаток за їх відбитками на вищезазначених товарно-транспортних накладних, судовою колегією за клопотанням ТОВ "Компанія "Рона" б/н від 09.07.2015 призначалась судова технічна експертиза документів, а саме оригіналів накладних та товарно-транспортних накладних №2555 від 13.10.2014, №2556 від 14.10.2014, №2775 від 11.11.2014, №2756 від 08.11.2014, №2797 від 20.11.2014, №2828 від 28.11.2014 та №2827 від 28.11.2014.

Як вбачається із висновку судової експертизи №2716 від 29.09.2015 Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, судовий експерт встановив, що відтиски круглої печатки від імені ТОВ «Оптоком» в товарно - транспортних накладних №3220 від 31.12.2014р., №3228 від 31.12.2014р., №3211 від 27.12.2014р., №276 від 27.12.2014р., №3229 від 30.12.2014р. №3186 від 25.12.2014р., №284 б/д нанесені не круглою печаткою ТОВ «Оптоком» , вільні зразки якої були надані для порівняльного дослідження, а іншою рельєфною еластичною (гумовою, фотополімерною) друкарською формою.

Окрім того, в ході розгляду справи зупинялось провадження у даній справі, у зв язку із проведенням досудового розслідування матеріалів кримінального провадження №12015090010002439 слідчим відділом Івано-Франківського міського відділу Управління МВС України в Івано-Франківській області де предметом дослідження були відносини між ТОВ «Оптоком» та ТОВ «Компанія «Рона» , які розглядаються судом, і як зазначено у запиті, для встановлення обставин отримання ТОВ «Оптоком» поставленого товару, з метою з»ясування суб»єктивної сторони злочину шляхом подальших допитів працівників товариства. Матеріали справи № 909/243/15 направлялись до слідчого відділу Івано-Франківського міського відділу Управління МВС України в Івано-Франківській області, оскільки в них містяться твердження представників ТОВ «Оптоком» стосовно неотримання товару (гранул поліпропілену) від ТОВ «Компанія «Рона» , а також у зв»язку із необхідністю оглянути оригінали товарно-транспортних накладних, поданих ТОВ «Компанія «Рона» та зразки документів, наданих на дослідження ТОВ «Оптоком» для підтвердження або спростування злочинних дій службовими особами.

У даному кримінальному провадженні постановою слідчого - учасника (сторони) кримінального провадження призначалась технічна експертиза документів, для з»ясування обставин вчинення злочину, або перевірки його вчинення з боку ТОВ «Оптоком» .

Як вбачається із висновку експерта №09/07-13 від 05.04.2016 відтиски круглої печатки УКРАЇНА* м.ЛЬВІВ * ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ №35943369 ОПТОКОМ в товарно - транспортних накладних №3228 від 31.12.2014р., №3211 від 27.12.2014р., №276 від 27.12.2014р., №3229 від 30.12.2014р., №3229 від 31.12.2014р., №3186 від 25.12.2014р., №284 виконані печаткою УКРАЇНА* м.ЛЬВІВ * ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ №35943369 ОПТОКОМ , відтиски якої нанесені тільки у договорі поставки №150122-1 від 22.01.2014 з відстрочкою платежу, що наданий на дослідження в якості зразку для порівння. Відтиски круглої печатки УКРАЇНА* м.ЛЬВІВ * ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ №35943369 ОПТОКОМ в товарно - транспортних накладних №3228 від 31.12.2014р., №3211 від 27.12.2014р., №276 від 27.12.2014р., №3229 від 30.12.2014р., №3229 від 31.12.2014р., №3186 від 25.12.2014р., №284 виконані не печаткою УКРАЇНА* м.ЛЬВІВ * ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ №35943369 ОПТОКОМ , відтиски якої нанесені на інших документах, що надані на дослідження в якості зразків для порівння (64 документи).

Скаржником також подано обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 14.06.2015 в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015090010002439 щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5, про обвинувачення у вчинені ними злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Відповідно до ч.4 ст.35 ГПК України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи вищенаведене судова колегія не бере до уваги як належний доказ у справі №909/243/15 вищенаведені матеріали досудового розслідування кримінального провадження №12015090010002439.

Окрім того судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як унормовано ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи повинні мати такі обовязкові реквізити як: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оскільки в поданих скаржником товарно - транспортних накладних №3220 від 31.12.2014р., №3228 від 31.12.2014р., №3211 від 27.12.2014р., №276 від 27.12.2014р., №3229 від 30.12.2014р. №3186 від 25.12.2014р., №284 б/д відсутні дані, що дають змогу ідентифікувати особу , яка брала участь у здійсненні господарської операції від ТОВ "Оптоком" (ПІБ, посада), печатка якої завірені дані товарно - транспортні накладні не належить ТОВ "Оптоком", що підтверджується висновком судової експертизи №2716 від 29.09.2015 Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз , а позивач заперечує факт отримання даної продукції, спірні товарно - транспортні накладні не можуть бути належними та допустимими доказами у справі, які підтверджують факт одержання товару ТОВ "Оптоком".

Згідно із ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як передбачено ч.1 ст.712 ЦК України та ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як визначено ч.ч. 1, 2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч.1 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі ст.663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. У відповідності до ч.2 ст.267 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Окрім цього, у ч.1 ст.598 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Водночас, порушенням зобов'язання, як визначено ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною третьою ст.693 ЦК України передбачено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, з урахуванням додаткової угоди №1 від 16.01.2014 до договору №150114 від 15.01.2014 пунктом 2.8. договору сторони погодили, що постачальник зобов'язується поставити товар покупцю протягом 7 календарних днів з дня платежу.

Згідно із п.5.3. договору сторони погодили, що у випадку затримки поставки товару постачальник зобов'язаний сплатити покупцю проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 36% річних від суми попередньої оплати з дня настання терміну поставки товару до дня його фактичної поставки. У разі, якщо термін затримки поставки товару перевищує 60 календарних днів, процентна ставка за користування грошовими коштами збільшується до 72% річних.

Відповідно до п.5.4. договору у разі неможливості поставки товару, постачальник зобов'язаний повернути покупцю кошти, сплачені в якості попередньої оплати, а також сплатити неустойку в розмірі 100% від суми попередньої оплати.

З огляду на викладене судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем взяті на себе за договором зобов'язання із поставки попередньо оплаченого товару виконано лише частково, внаслідок чого не поставлено товар на суму 1 597 750,00грн. В матеріалах справи відсутні та не подані такі в суд апеляційної інстанції достатні та допустимі докази в підтвердження виконання договірних зобов язань відповідачем в повному обсязі на суму здійсненої позивачем попередньої оплати.

В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачем подано уточнений розрахунок штрафних санкцій (том ІІ а.с.55-59). Представник скаржника в судовому засіданні 21.09.2017 не заперечив правильність здійсненого позивачем розрахунку.

Судова колегія, перевіривши поданий розрахунок дійшла висновку щодо правомірності визначених сум процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 1 151 198,74грн. та неустойки, нарахованої у відповідності до п.5.4 договору в сумі 1 597 750грн.

Щодо стягнення з відповідача 524 431,64грн. пені та 662 020.47грн. інфляційних втрат судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже зазначеними статтями ЦК України передбачено можливість стягнення інфляційних втрат та пеню за прострочення саме грошового зобов'язання.

Разом із тим, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст.ст. 549, 625 ЦК України.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Отже, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, застосувавши до спірних правовідносин положення частини 2 статті 625 та частини 3 ст.549 ЦК України та стягнувши з відповідача інфляційні втрати та пеню, оскільки повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов'язанням), на який можуть нараховуватися лише проценти, передбачені статтею 536 ЦК України.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно пункту 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, у випадку, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Не беруться судовою колегією до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що судом безпідставно відхилено зустрічну позовну заяву, чим порушено законні та обгрунтовані права відповідача на зменшення суми заборгованості, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 60 ГПК України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом.

Згідно із пунктом 3.15 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 право відповідача на подання зустрічного позову для спільного розгляду з первісним позовом пов'язується з початком розгляду господарським судом справи по суті.

Пункт 3.12 вищезазначеної постанови встановлює, що початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Як вбачається з протоколу судового засідання від 24.03.2015 р. (а.с.129), у судовому засіданні судом здійснено перехід до розгляду справи по суті.

Відповідно п. 3.15 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011 року № 18, у разі подання зустрічного позову після початку розгляду справи по суті суддя відмовляє в його прийнятті на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України як такого, що поданий з порушенням припису ч. 1 ст. 60 ГПК України. У цьому разі відповідач не позбавлений можливості звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Зустрічний позов ТОВ «Компанія Рона» подано після початку розгляду справи по суті.

В той же час судова колегія зазначає, що ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 07.04.2015 про відмову у прийнятті зустрічного позову у встановленому порядку не оскаржувалась.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення підлягає частковому скасуванню в частині стягнення з відповідача 336 616,56 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 524 431,64грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та 662 020,47грн. інфляційних втрат, в цій частині в позові слід відмовити.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 у даній справі за клопотанням скаржника з посиланням на ч.1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» у зв»язку із важким фінансовим станом товариства відстрочено сплату судового збору до початку розгляду апеляційної скарги.

Однак, скаржником станом на 19.09.2017 (оголошення вступної та резолютивної частини постанови суду) не надано доказів сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Відповідно до п.3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р., якщо строк, на який судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або звільнити сторону від сплати судового збору, або залишити позов чи скаргу без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК, або стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення.

Згідно із п.п.4 п.2 ст.2 Закону України «Про судовий збір» (чинного на момент звернення скаржника із скаргою) за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір стягується у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Оскільки судом апеляційної інстанції частково скасовано рішення Господарського суду Львівської області, відповідно до ст.49 ГПК України із сторін підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Рона» , м. Івано-Франківськ задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.04.2015 у справі №909/243/15 скасувати частково в частині стягнення з відповідача 336 616,56грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 524 431,64грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та 662 020,47грн. інфляційних втрат. В цій частині в позові відмовити. В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Рона» (вул. Максимовича,8, м. Івано-Франківськ, 76007; поштова адреса: вул. Грушевського, 22А, м. Івано-Франківськ, 76000, код 31789757) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптоком» (вул. Водогінна,2, офіс 536, м. Львів, 79017, код 35943369) 1 597 750 грн . - основного боргу, 1 152 198,74грн. - процентів за користування чужими коштами, 1 597 750 грн. неустойки, передбаченої п.5.4 договору №150114 від 15.01.2014 та 51 469,29грн . судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Рона» (вул. Максимовича,8, м. Івано-Франківськ, 76007; поштова адреса: вул. Грушевського, 22А, м. Івано-Франківськ, 76000, код 31789757) в доход Державного бюджету (код класифікації доходів бюджету 22030101, рахунок отримувача УДКСУ у Личаківському районі м.Львова; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38007620; Банк отримувача ГУДКСУ у Львівській області; Код банку отримувача (МФО) 825014; рахунок отримувача 31216206782006) 25 734,64грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптоком» (вул. Водогінна,2, офіс 536, м. Львів, 79017, код 35943369) в доход Державного бюджету (код класифікації доходів бюджету 22030101, рахунок отримувача УДКСУ у Личаківському районі м.Львова; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38007620; Банк отримувача ГУДКСУ у Львівській області; Код банку отримувача (МФО) 825014; рахунок отримувача 31216206782006) 10 805,35грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Місцевому господарському суду видати накази.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Галушко Н.А

Суддя Матущак О.І.

Суддя Орищин Г.В.