Рішення

від 25.09.2017 по справі 922/2600/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2017 р.Справа № 922/2600/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Рученко К.Д.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГП Інтергазбуд", м. Харків про стягнення 71677,16 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність № 38-2072/470 від 10.05.2012 р.);

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", м. Харків (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГП Інтергазбуд", м. Харків (далі за текстом - відповідач) суму вартості безпідставно спожитої теплової енергії за період з березня 2012 року по квітень 2017 року у розмірі 71677,16 грн.

Позов обґрунтовано з посиланням на те, що відповідач здійснив споживання теплової енергії з березня 2012 року по квітень 2017 року включно без укладання з позивачем відповідного договору, в зв'язку з чим, на підставі ст. ст. 1212-1213 ЦК України зобов'язаний відшкодувати на користь позивача її вартість.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.08.2017 р. зазначену позовну заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.09.2017 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.09.2017 р. розгляд справи відкладено на 25.09.2017 р.

В процесі розгляду справи позивач надав суду письмові пояснення (вх. № 27465 від 28.08.2017 р.), в яких додатково обґрунтовує власну правову позицію у спорі по даній справі.

Відповідач відзиву на позов не надав.

На судове засідання 25.09.2017 р. прибув представник позивача, який підтримує вимоги, викладені в позовній заяві, та просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач на судове засідання 25.09.2017 р. свого уповноваженого представника не направив, про причини неприбуття не повідомив, вимоги ухвал господарського суду Харківської області від 04.08.2017 р. та від 04.09.2017 р. не виконав.

В пункті 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , зокрема, зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Суд зазначає, що законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 ЦК України та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, судом засобами поштового зв'язку на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, та яка зазначена як юридична адреса підприємства відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців направлялась копія ухвали від 04.08.2017 р. (а. с. 12-15), проте вона повернулась на адресу суду з відміткою пошти «не за запитом» (а. с. 65-68).

На ту ж адресу судом направлено копію ухвали від 04.09.2017 р.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 р. та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28.

Відповідач в розумінні зазначених положень закону та наданих роз'яснень вважається таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Оскільки неявка на судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справи за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами, як це передбачено ст. 75 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, позивач - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова відповідно до рішення №191/03 від 24.09.2003р. ХVI сесії Харківської міської ради XXIV скликання "Про комунальну власність м. Харкова". Метою діяльності підприємства є задоволення потреб населення міста Харкова, підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності.

Відповідно до п. 2 ст. 275 Господарського кодексу України, Закону України "Про теплопостачання", споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між Теплопостачальною організацією та Споживачем.

Згідно з приписами ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг мають здійснюватися виключно на договірних засадах. При цьому, обов'язком споживача послуг є укладання договору на отримання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем або виробником на основі типового договору.

Як свідчать матеріали справи, на підставі договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 339 від 21.09.1999 р. відповідач є орендарем нежитлового приміщення загальною площею 74,2 м2, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Алчевських (колишня вул. Артема), буд. 16, літ. Б-2.

Договір на постачання теплової енергії до зазначеного приміщення між позивачем та відповідачем не укладався.

Система опалення зазначеного приміщення є єдиною з системою опалення житлового будинку, розташованого за адресою м. Харків, вул. Алчевських (колишня вул. Артема), буд. 16, літ. Б-2, приміщення обладнане опалювальними приладами - чавунними радіаторами та конвекторами, що підтверджується актами огляду системи теплопостачання об'єкту - нежитлового приміщення площею 74,2 м2, що орендуються Товариством з обмеженою відповідальністю "ГП Інтергазбуд" № 174/6950 від 20.12.20102 р. (а. с. 21), № 174/377 від 18.11.2013 р. (а. с. 22), № 174/1372 від 17.11.2014 р. (а. с. 23), № 174/3611 від 17.11.2015 р. (а. с. 24), № 174/4104 від 11.01.2016 р. (а. с. 25) та № 174/5184 від 30.11.2016 р. (а. с. 26), складеними працівниками Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» .

В даних акти містять припис працівників Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про необхідність укладання Товариством з обмеженою відповідальністю "ГП Інтергазбуд" договору на постачання теплової енергії, проте, дані приписи останнім були проігноровані, а відповідного договору між сторонгами укладено не було.

Факт постачання позивачем теплової енергії в житловий будинок, розташований за адресою м. Харків, вул. Алчевських (колишня вул. Артема), буд. 16, літ. Б-2 у період з березня 2012 року по квітень 2017 року включно підтверджується актами про включення та відключення опалення: № 174/16174 від 15.10.2011 р., № 174/15499 від 09.04.2012 р., № 174/18452 від 19.10.2012 р., № 174/1711 від 14.04.2013 р., № 174/1360 від 03.10.2013 р., № 174/1047 від 14.04.2014 р., № 174/6638 від 14.04.2015 р., № 174/9170 від 13.10.2015 р., № 174/11106 від 05.04.2016 р., № 174/13352 від 16.10.2016 р., № 174/16001 від 03.04.2017 р. (а. с. 27-29, 31, 34-38), підписаними позивачем та Комунальним підприємством Жилкомсервис .

Оскільки система опалення орендованого відповідачем приміщення загальною площею 74,2 кв. м. за адресою: м. Харків, вул. Алчевських (колишня вул. Артема), буд. 16, літ. Б-2 є єдиною з системою опалення житлового будинку, розташованого за адресою вул. Алчевських (колишня вул. Артема), буд. 16, літ. Б-2, відповідач також споживав поставлену позивачем теплову енергію у період з березня 2012 року по квітень 2017 року включно.

Спір у даній справі виник з тих підстав, що в період з березня 2012 року по квітень 2017 року включно теплова енергія використовувалась відповідачем без укладення договору щодо її споживання та не оплачувалася останнім в повному обсязі.

Вартість теплової енергії, що поставлена відповідачу, обчислюється позивачем на підставі даних про кількість (обсяг) спожитої теплової енергії в спірний період згідно діючого тарифу, який встановлений та затверджений відповідними Постановами НКРЕ України, та становить 78677,16 грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідач протягом 2013 - 2015 років в добровільному порядку здійснив на користь позивача оплату послуг теплопостачання в загальній сумі 7000 грн., що підтверджується залученою до матеріалів справи банківською випискою.

Таким чином, вартість спожитою, проте не сплаченої відповідачем теплової енергії за згаданий вище період часу становить 71677,16 грн.

Оскільки відповідач безпідставно споживав теплову енергію на потреби опалення, позивач направив на його адресу листи-вимоги № 635 від 28.07.2017 р. (а. с. 10) та № 181 від 27.03.2017 р. (а. с. 11), в яких вимагав здійснити оплату вартості спожитої теплової енергії поставленої у період з березня 2012 року по квітень 2017 року.

Проте, зазначені листи-вимоги відповідач залишив без відповіді та без задоволення, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з Законом України "Про теплопостачання", теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Так, цивільні права і обов'язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій суб'єктів. Такими діями зокрема, може бути користування тепловою енергією без договору.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття, збереження майна однією особою за рахунок іншої особи.

Статтею 1213 ЦК України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Факт постачання позивачем теплової енергії в житловий будинок, розташований за адресою: м. Харків, вул. Алчевських (колишня вул. Артема), буд. 16, літ. Б-2 в період з березня 2012 року по квітень 2017 року підтверджується матеріалами справи, та відповідачем жодним чином не спростовано.

Оскільки система опалення належного відповідачу приміщення загальною площею 74,2 кв. м. за адресою: м. Харків, вул. Алчевських (колишня вул. Артема), буд. 16, літ. Б-2 є єдиною з системою опалення житлового будинку, розташованого за цією ж адресою доводи позивача про те, що відповідач також споживав поставлену позивачем теплову енергію у період з березня 2012 року по квітень 2017 року включно суд визнає правомірними.

Як вже було зазначено вище, вартість теплової енергії, що була поставлена відповідачу, обчислюється позивачем на підставі даних про кількість (обсяг) спожитої теплової енергії в спірний період згідно діючого тарифу, який встановлений та затверджений відповідними Постановами НКРЕ України, та становить 71677,16 грн.

Суд також враховує, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Суд зазначає, що оскільки сторони не перебувають в договірних відносинах, які б регулювали відносини щодо постачання теплової енергії, як того вимагають норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що поставлена відповідачеві теплова енергія на суму 71677,16 грн. є безпідставно набутою, а отже, вимоги позивача про відшкодування її вартості на підставі ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України є правомірними.

Враховуючи викладене, а також те, що на момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми вартості безпідставно спожитої теплової енергії у розмірі 71677,16 грн. нормативно та документально обґрунтованою, не спростованою відповідачем, та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, з урахуванням вимог ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1600 грн. судового збору.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГП Інтергазбуд" (адреса: 61002, м. Харків, вул. Алчевських (колишня вул. Артема), буд. 16; код ЄДРПОУ 34391667) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, б. 11; код ЄДРПОУ 31557119) 71677,16 грн. вартості безпідставно спожитої теплової енергії та 1600 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.09.2017 р.

Суддя ОСОБА_2