Рішення

від 27.09.2017 по справі 924/738/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" вересня 2017 р.Справа № 924/738/17

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Заверуха С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом приватного малого виробничого підприємства "Злуч", м. Хмельницький

до товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Еко - Буд", с. Шаровечка Хмельницький район

про стягнення 169 812,37 грн., з них 94347,15 грн. - основна сума боргу, 29603,02 грн. - пеня, 38981,75 грн. - інфляційна різниця, 6880,45 грн. - 3% річних

представники сторін:

позивача: ОСОБА_1 - довіреність №1 від 18.05.17р.

відповідача: не з'явився

повне рішення складено 27.09. 2017 року

суть спору: позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача 169812,37 грн. заборгованості, з яких 94347,15 грн. - основний борг, 29603,02 грн. пені, 38981,75 грн. втрат від інфляції та 6880,45 грн. 3% річних. Свої вимоги мотивує неналежним виконанням ТОВ "Поділля Еко-буд" умов договору про постачання матеріалів будівельного призначення від 18.11.2014 року, на підставі якого ПМВП "Злуч" поставив відповідачу товар на загальну суму 94347,15 грн., проте, останнім не виконано свої зобов'язання з оплати товару, не зважаючи на неодноразові звернення позивача.

Відтак, позивач, керуючись ст.ст. 7, 20, 173, 174 ГК України, ст.ст. 525, 610, 611, 629 ЦК України звернувся з даним позовом до суду.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій просить суд стягнути з відповідача 94347,15 грн. основного боргу, 38981,75 грн. втрат від інфляції, 6880,45 грн. 3% річних та 26408,07 грн. пені. Оскільки подана заява відповідає положенням ст. 22 ГПК України, судом приймається заявлене позивачем зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі, вимоги ухвали суду не виконано.

Ухвала про порушення провадження у справі від 10.08.2017р., ухвала від 04.09.2017 р. та від 18.09.2017р. надіслані на юридичну адресу відповідача. Також ухвали суду були надіслані на фактичну адресу відповідача. При цьому приймається до уваги, що якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Також, згідно п. 3.9.2 вказаної постанови неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Справа підлягає розгляду за наявними в ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

18 листопада 2014 року між приватним малим виробничим підприємством "Злуч" (продавець, постачальник) та ТОВ "Поділля Еко-буд" (покупець, замовник) укладено договір про постачання матеріалів будівельного призначення (далі - договір), за умовами п.1.1. якого у відповідності до умов даного договору продавець на підставі заявки покупця зобов'язується передати у власність покупця матеріали будівельного призначення, а саме матеріали, асортимент, кількість, ціна яких визначена в рахунках-фактурах до договору, що надані продавцем, та являють собою невід'ємну частину даного договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

З моменту підписання даного договору постачання товару покупцю постачальником вважається здійсненим в рамках даного договору (п. 1.2. договору).

У п. 3.1. договору сторонами погоджено, що загальна сума договору остаточно визначається сумою вартості всіх окремих постачань на підставі відвантажувальних документів продавця в період дії даного договору.

Вартість товару вказується в рахунку-фактурі, що є невід'ємною частиною даного договору і діє на момент відвантаження товару. Ціни включають вартість товару, тари, упакування й маркування, ПДВ якщо інше не зазначено у додаткових умовах. Ціни вказуються в накладних і рахунках-фактурах, а в необхідних випадках в товаротранспортних накладних. Накладна на кожну окрему партію товару, що поставляється за даним договором, визначає вартість кожної окремої партії товару в цілому. Ціна товару визначається виходячи з домовленості сторін, з урахуванням діючої у постачальника системи знижок (п.3.2. договору).

Покупець оплачує суму, зазначену в рахунку-фактурі до 10 числа кожного слідуючого за звітним, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок продавця. Оплата по даному договору може здійснюватись у готівковому порядку шляхом внесення грошових коштів покупця до каси постачальника (п. 3.4. договору).

Відповідно до п.4.1. договору товар поставляється окремими партіями на основі письмової заявки покупця за умови дотримання покупцем п.3.3. договору. Якщо сторонами не визначено інше, поставка товару здійснюється в межах території складу постачальника. Поставка товару здійснюється з урахуванням того, що сторони відповідно до діючого законодавства України, є резидентами України та постачання товару відбувається в межах території України.

Поставка вважається виконаною, якщо місце поставки склад постачальника (м. Хмельницький, вул. Курчатова, 16) - коли товар завантажено на транспортний засіб перевізника, визначеного покупцем або іншої особи, що діє від імені покупця. Вивіз товару зі складу продавця здійснюється покупцем за власний рахунок (п. 4.2. договору).

Постачання товару і його прийняття оформляються в накладній на відвантаження товару, що підписується уповноваженими представниками сторін (п. 4.5. договору).

У п. 5.1. договору сторонами погоджено, що за порушення умов даного договору сторони несуть відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення виконання зобов'язання за даним договором.

Договір в силу положень п.7.4. набирає сили з дня його підписання і діє сторонами до 31 грудня 2015 року.

Договір про постачання матеріалів будівельного призначення від 18.11.2014 року підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками.

На виконання умов договору позивачем поставлено, а представником відповідача на підставі довіреності №40 від 18.11.2014 року прийнято товар згідно видаткових накладних №РН-00011 від 19.11.2014 року на суму 11500,90 грн., №РН - 00012 від 19.11.2014 року на суму 4800,00 грн.; та на підставі довіреності №1 від 26.01.2015 року згідно видаткової накладної №РН-000004 від 02.02.2015 року на суму 74806,25 грн.

Окрім того, відповідно до акту №ОУ-0000002 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.02.2015 року, ПМВП "Злуч" надано ТОВ "Поділля Еко-буд" транспортні послуги на загальну суму 3240,00 грн.

Акт №ОУ-0000002 здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписано ПМВП "Злуч" та ТОВ "Поділля Еко-буд" та скріплено їхніми печатками.

Як вбачається із акту звірки взаємних розрахунків станом на 18.02.2015 року, підписаного сторонами у справі та скріпленого їхніми печатками, заборгованість ТОВ "Поділля Еко-буд" перед ПМВП "Злуч" складає 94347,15 грн.

Позивач надіслав відповідачу повідомлення №1 від 03.04.2015 року, у якій просить погасити наявну заборгованість по договору про постачання матеріалів будівельного призначення від 18.11.2014 року в розмірі 94347,14 грн., а також 3497,67 грн. пені, 1369,28 грн. втрат від інфляції та 229,15 грн. 3% річних.

14 грудня 2016 року ПМВП "Злуч" повторно звернувся до відповідача із претензією від 14.12.2016 року №35, у якій просить у місячний термін погасити заборгованість за договором від 18.11.2014 року в розмірі 94347,15 грн., а також нарахованих 29603, 02 грн. пені, 30867,91 грн. втрат від інфляції, 5114,52 грн. 3% річних.

Також, позивачем додатково надіслано відповідачу претензію № 286 від 04.09.2017 р. з вимогою сплатити заборгованість в сумі 94347,15 грн., в тому числі 3240,00 грн. за актом від 02.02.2015 року. Вказана вимога отримана відповідачем про що свідчить повідомлення від 12.09.2017 р.

Проте, оскільки відповідачем не виконано вимоги позивача в добровільному порядку, останній звернувся до суду із даним позовом.

Аналізуючи докази, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги наступне.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини з договору про постачання матеріалів будівельного призначення від 18.11.2014 року, згідно умов якого сторони взяли на себе зобов'язання з поставки та оплати товару.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст. 656 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 663, 664 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Пунктом 1 ст. 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Матеріалами справи стверджується, зокрема, підписаними сторонами та скріпленими їхніми печатками видатковими накладними від 19.11.2014 року та від 02.02.2015 року, що позивачем поставлено відповідачу товар на суму 91107,15 грн.

Проте, доказів оплати вказаної суми матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано, у зв'язку з чим вимога про стягнення 91107,15 грн. заборгованості за договором про постачання матеріалів будівельного призначення є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення 3240,00 грн. за надані транспортні послуги згідно акту №ОУ-0000002 здачі-прийняття робіт (надання послуг), суд зазначає наступне.

Договором про постачання матеріалів будівельного призначення від 18.11.2014 року не передбачено надання транспортних послуг позивачем, відтак, підставою стягнення 3240,00 грн. згідно акту №ОУ-0000002 здачі-прийняття робіт (надання послуг) договір від 18.11.2014 року слугувати не може.

В той же час, ч.1 - 6 ст.181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів; проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання.

У ст. 901 ЦК передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як передбачено ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Факт надання послуги позивачем відповідачу на суму 3240,00 грн. підтверджується підписаним сторонами та скріпленим їхніми печатками актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.02.2015 року.

Згідно приписів статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем надіслано відповідачу претензію № 286 від 04.09.2017 р. з вимогою сплатити заборгованість в сумі 94347,15 грн., в тому числі 3240,00 грн. за актом від 02.02.2015 року. Вказана вимога отримана відповідачем про що свідчить повідомлення від 12.09.2017 р.

Відтак, суд приходить до висновку, що термін оплати наданих позивачем транспортних послуг настав, тому вимога про стягнення 3240,00 грн. згідно акту №ОУ-0000002 здачі-прийняття робіт (надання послуг) також підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, пеню в розмірі 26408,07 грн., 38981,75 грн. втрат від інфляції та 6880,45 грн. 3% річних згідно поданих розрахунків.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з п.п.1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Сторони у п. 5.1. договору передбачили, що за порушення умов даного договору сторони несуть відповідальність у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення.

Судом при здійсненні перерахунку заявлених до стягнення сум приймається до уваги, що у разі, якщо розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.13. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року). При цьому, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування пені та інфляційних нарахувань (п. 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відтак, суд, здійснивши перерахунок пені, вважає підставним стягнення 26408,07 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами пов'язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником, а три процента річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Стосовно нарахованих позивачем втрат від інфляції за період з січня 2015 року по червень 2017 року, судом враховуються положення п. 3.2. Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 року, згідно яких індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При здійсненні перерахунку судом встановлено, що заявлена до стягнення сума інфляційних втрат в розмірі 38981,75 грн. в межах суми, допустимої до стягнення, тому вказана позовна вимога також підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення 6880,45 грн. 3% річних, суд вважає вказану суму такою, що підлягає стягненню з відповідача (перевіривши розрахунок позивача).

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача 94347,15 грн. основного боргу, 26408,07 грн. пені, 38981,75 грн. втрат від інфляції та 6880,45 грн. 3% річних .

Судовий збір згідно ст.49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов приватного малого виробничого підприємства "Злуч", м. Хмельницький до товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Еко - Буд", с. Шаровечка Хмельницький район про стягнення 166 617,42 грн., з них 94347,15 грн. - основна сума боргу, 26408,07 грн. - пеня, 38981,75 грн. - інфляційна різниця, 6880,45 грн. - 3% річних задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Еко-буд" (Хмельницька область, Хмельницький район, с. Шаровечка, вул. Дзержинського, 2а, код 35028669) на користь приватного малого виробничого підприємства "Злуч" (м. Хмельницький, вул. Курчатова, 16, код 22783636) 94347,15 грн. (дев'яносто чотири тисячі триста сорок сім грн. 15 коп.) основного боргу, 26408,07 грн. (двадцять шість тисяч чотириста вісім грн. 07 коп.) пені, 38981,75 грн. (тридцять вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят одна грн. 65 коп.) втрат від інфляції, 6880,45 грн. (шість тисяч вісімсот вісімдесят грн. 45 коп.) 3% річних, 2499,26 грн. (дві тисячі чотириста дев'яносто дев'ять грн. 26 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 27.09. 2017 року.

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук. 4 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу, (29025, м. Хмельницький, вул. Курчатова, 16),

3, 4 - відповідачу, (Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Шаровечка, вул. Дзержинського, 2а; 29025, м. Хмельницький, вул. Курчатова, 6) рекоменд.