Рішення

від 11.08.2010 по справі 17/206/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.10 Справа № 17/206/10

Суддя Корсун В.Л.

за позовною заявою: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 69104, м. Запоріжжя, вул. Маліновського, б. 12, кв. 24

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «ЗОРЗ» , 69050, м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, 36

про стягнення 1 700 грн.

Суддя Корсун В.Л.

За участі представників:

від позивача: ОСОБА_1 на підставі паспорту серії СА № 264982 від 04.07.96

ОСОБА_2, довіреність від 05.07.10 №368862

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність від 21.07.10 № 84

СУТЬ СПОРУ:

23.06.10 до господарського суду Запорізької області звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі ФОП ОСОБА_1В.) з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ «ЗОРЗ» про стягнення 1 700 грн. моральної шкоди.

Ухвалою від 23.06.10 судом порушено провадження у справі № 17/206/10. Судове засідання призначено на 14.07.10.

Ухвалою від 23.06.10 судом, через необґрунтованість, відмовлено у задоволенні клопотання позивача про прийняття заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно ТОВ «ПКФ «ЗОРЗ» , яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, 36.

В судовому засіданні 14.07.10 після відкриття судового засідання, роз'яснення суддею сторонам їх прав та обов'язків, з'ясування наявності відводів складу суду та відмовою уповноважених представників сторін від необхідності фіксації судового процесу технічними засобами фіксації, про що уповноваженими представниками позивача та відповідача 14.07.10 власноручно підписано відповідну заяву, судом було розпочато розгляд справи по суті.

Позивач на позовних вимогах наполягав повністю з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві.

В судовому засіданні 14.07.10 судом оголошувалась перерва до 11.08.10.

Правова позиція представників сторін в судовому засіданні 11.08.10 не змінилась.

У зв'язку з тим, що в ході розгляду справи по суті спору відповідач надав копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «ЗОРЗ» , копія якої долучена до матеріалів справи, суд виходить з того, що вказана в тексті позовної заяви у цій справі назва відповідача, з урахуванням надання позовної заяви позивачем у цій справі зміст якої викладено російською мовою, а саме ТОВ «ПКФ» ЗОРЗ» з кодом ЄДРПОУ 33985962 є назвою однієї і тієї ж юридичної особи вірна назва якої на державній (українській) мові звучить наступним чином: ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ» що також підтверджується аналогічним кодом ЄДРПОУ, а саме 33985962.

У зв'язку з чим, суд виходить з того, що вірною назвою відповідача у цій справі є назва: товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ «ЗОРЗ» із кодом ЄДРПОУ 33985962 (або ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ» ).

В судовому засіданні 11.08.10 судом розглянуто клопотання представника позивача за вих. б/н від 14.07.10, проти якого частково заперечив відповідач, згідно з яким позивач просив суд зобов'язати ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ» надати в судове засідання дослівно:

- оригінал договору управління майном від 01.08.07;

- довідку про балансову вартість майнового комплексу «Автомобільний ринок» з вказівкою балансової вартості кожного об'єкта, який входить до його складу;

- довідку банківської установи про номер розрахункового рахунку, через який здійснюються фінансові операції, пов'язані з договором управління;

- залучити до розгляду справи в якості третьої особи на боці відповідача ОСОБА_4 - приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу і витребувати від нього матеріали нотаріальної справи пов'язаної з посвідченням договору управління від 01.08.07.

Представник відповідача проти вказаного клопотання заперечив частково вказавши, що в цьому судовому засіданні, тобто 11.08.10, він має можливість надати відповідачу для огляду оригінал договору управління майном від 01.08.07. В іншій частині клопотання заперечив повністю.

Суд заслухавши доводи уповноважених представників сторін та позивача задовольнив клопотання частково, а саме: задовольнив в частині надання в судовому засіданні відповідачем позивачу оригіналу договору управління майном від 01.08.07 (оскільки відповідач вказав на наявність вказаного договору у нього станом на час судового засідання 11.08.10). В іншій частині клопотання судом відмовлено через необґрунтованість.

При цьому, відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання суд виходив з наступного.

З 30.07.10 набув чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.10 № яким ст. 38 ГПК України викладена у новій редакції, а саме: сторона, або прокурор, у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Оскільки ні представником позивача в судовому засіданні 11.08.10, ні самим позивачем в порушення вимог чинної станом на час розгляду вказаного клопотання ст. 38 ГПК України не вказали у своєму клопотанні обставин, що перешкоджають їм, як позивачу у справі, надати вказані докази, обставини, які може підтвердити вказані ними у клопотанні докази, а також пов'язаність вказаних ними у клопотанні документів до предмету спору у цій справі, а саме стосовно вимоги позивача до відповідача про стягнення 1700 грн. матеріальної шкоди на підставі ч. 2 ст. 227 ЦК України, судом відмовлено у задоволенні вказаного клопотання.

Відмовляючи у залученні до участі у цій справі в якості третьої особи на боці відповідача ОСОБА_4 - приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу і витребуванні від вказаного нотаріуса матеріалів нотаріальної справи пов'язаної з посвідченням договору управління від 01.08.07 суд виходив з того, що в порушення вимог ст. 27 ГПК України позивач не обґрунтував, яким чином рішення у цій справі про стягнення моральної шкоди з відповідача може вплинути на права цієї третьої особи - нотаріуса. Також, в порушення вимог ст. 38 ГПК України в редакції наведеній вище, не вказав обставин, що перешкоджали позивачу отримати матеріали нотаріальної справи від нотаріуса тим більше не вказавши номер такої нотаріальної справи та інші персоніфікуючи дані щодо конкретної нотаріальної справи (…).

Після розгляду вказаного клопотання позивачем було заявлено нове клопотання наступного змісту: у зв'язку із знов відкритими обставинами та відсутністю у ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ» свідоцтва про право власності на цілісний майновий комплекс Автомобільний ринок, прошу суд залучити в якості співвідповідача ТОВ «Автомобільний ринок» у цій справі. Крім того, витребувати у ТОВ «Автомобільний ринок» свідоцтво про право власності на нерухоме майно цілісного майнового комплексу «Автомобільний ринок» .

Представник відповідача заперечив проти вказаного клопотання зазначивши, що вказане клопотання є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Суд розглянувши вказане клопотання відмовив у його (клопотання) задоволенні через необґрунтованість. Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання суд виходив з того, що позивачем у цій справі заявлені позовні вимоги про стягнення 1700 грн. моральної шкоди з ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ» . І предмет позову у цій справі, тобто певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, є стягнення моральної шкоди ФОП ОСОБА_1 з ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ» , а не спір щодо права власності на нерухоме майно - цілісний майновий комплекс ТОВ «Автомобільний ринок» . Крім того, в порушення вимог ст. 38 ГПК України, наведеної вище, позивач та його представник не вказали у вказаному вище клопотанні обставин, які перешкоджають позивачу отримати самому вказаний доказ (а саме свідоцтво про право власності на нерухоме майно цілісного майнового комплексу «Автомобільний ринок» та підстави, з яких вбачається, що вказаний доказ має ТОВ «Автомобільний ринок» ...

При цьому, відмовляючи у задоволенні клопотання позивача про залучення до цієї справи співвідповідача - ТОВ «Автомобільний ринок» суд виходив з того, що позивачем у своєму позові заявлено лише одну позовну вимогу якою він просить суд стягнути з ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ» 1700 грн. моральної шкоди обґрунтовуючи свої позовні вимоги ч. 2 ст. 227 ЦК України і залишаючи поза увагою той факт, що ФОП ОСОБА_1 у позові (в його резолютивній частині) не ставляться позовні вимоги щодо визнання договору управління майном № 1 від 01.08.07, укладеного між ТОВ «ПКФ «ЗОРЗ» та ТОВ «Автомобільний ринок» недійсним.

Ухвалою від 11.08.10 судом, через необґрунтованість, відмовлено у задоволенні заяви позивача без номеру від 11.08.10 про відвід судді Корсуну В.Л. по справі № 17/206/10 у зв'язку з тим, що в ході розгляду цієї справи суддею незаконно, з точки зору позивача, відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі в справі співвідповідача - ТОВ «Автомобільний ринок» та витребуванні від вказаного ТОВ «Автомобільний ринок» свідоцтва про право власності на нерухоме майно. А відсутність вказаного свідоцтва про право власності на цілісний майновий комплекс, на думку позивача та його представника, не дозволяє всебічно, повно, об'єктивно дати оцінку по вказаній справі.

В судовому засіданні 11.08.10 судом було розглянуто заяву позивача без номеру від 11.08.10 згідно із змістом якої ФОП ОСОБА_1 у зв'язку із різким погіршенням його здоров'я викликаного інформацією про розрушення його робочого місця на автомобільному ринку, а також предвзятим, на думку позивача, розглядом цієї справи просить суд розгляд цієї справи відкласти та без його участі справу не розглядати.

Відповідач проти задоволення вказаної заяви заперечив.

Враховуючи, що в судовому засіданні 11.08.10 приймали участь безпосередньо сам позивач - ФОП ОСОБА_1, а також його уповноважений представник ОСОБА_2, судом вказана заява задоволена частково. ФОП ОСОБА_1 надана можливість покинути зал судового засідання. Розгляд справи продовжено за участю уповноважених представників сторін, у т.ч. з боку позивача - ОСОБА_2

За заявою представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 11.08.10, на підставі статей 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Сторонам роз'яснено час виготовлення рішення у повному обсязі та порядок оскарження судового рішення.

Позивач особисто та його представник в суді вимоги підтримали у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві зазначивши наступне. 01.09.07 між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ» був укладений договір № 83 про надання послуг ринку на торговому місці 132 в ряду за № 5. ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ» здійснює свою діяльність на автомобільному ринку «Оріхівське шосе» на підставі договору управління майном № 1 від 01.08.07 укладеного між ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ» (Управитель майна) та ТОВ «Автомобільний ринок» (Установитель управління). Згідно умов договору управління майном ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ» отримало в управління майном майновий комплекс «Автомобільний ринок» за адресою: м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 36. Договір управління майном нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 При цьому, позивач стверджує, що доповнення до договору № 1 виконано не на нотаріальних бланках, що, на думку позивача, свідчить, про відсутність факту його нотаріального посвідчення. Договір управління майном № 1 від 01.08.07 з боку ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ» підписаний директором ОСОБА_5 А у довідці головного управління статистики в Запорізькій області від 03.06.10 за № 15-7/3574 вказано, що із 10.07.07 директором ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ» є ОСОБА_6, що надає позивачу підстави стверджувати, що договір управління майном № 1 від 01.08.07 підписаний з боку Управителя не уповноваженою особою у зв'язку з чим при укладенні вказаного договору має місто порушення вимог ч. 2 ст. 207 ЦК України. А тому, на думку позивача, договір управління майном № 1 від 01.08.07 є нікчемним. У даному випадку, як вказує позивач у своєму позові у цій справі, ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ» , як сторона по договору № 3 від 01.09.07 на надання послуг ринку, являючись юридичною особою, ввело в оману відносно свого права за здійснення такої угоди ФОП ОСОБА_1, який є другою стороною за вказаним договором. При цьому, згідно із ч. 2 ст. 227 ЦК України, якщо юридична особа ввела в оману іншу сторону відносно свого права на вчинення такої угоди, вона зобов'язана відшкодувати моральну шкоду спричинену такою угодою. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 23, ч. 2 ст. 227, ст. ст. 517, 616, 1167 ЦК України, ст. ст. 175, 224, 225 ГК України, позивач просить суд позов задовольнити стягнувши з відповідача на користь позивача 1 700 грн. моральної шкоди.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву в якому, з поміж іншого, зазначив, що у позовній заяві про відшкодування моральної (не майнової) шкоди позивачем не зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань виходив позивач визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується. Відповідач вважає, що позивачем не доведено спричинення йому моральної шкоди. Враховуючи наведене, просить суд відмовити у задоволені позову повністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.07 між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ» укладено договір № 83 про надання послуг ринку на торговому місці 122 в ряду за № 5 згідно з генеральним планом Автомобільного ринку за адресою: 69063, м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 36 (розділ 2 договору).

01.08.07 між ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ» (Управитель) та ТОВ «Автомобільний ринок» (Установник управління) укладено договір управління майном № 1. Згідно із розділом 1 цього договору (предмет договору), Установник управління передає Управителеві нерухоме майно (надалі Майно) в управління, а Управитель зобов'язується здійснювати управління цим майном в інтересах Установника для функціонування автомобільного ринку. Під Майном в договорі мається на увазі цілісний майновий комплекс «Автомобільний ринок» розташований за адресою: м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 36. Передача майна в управління не тягне за собою переходу права власності на нього (п. 1.3. Договору) до Управителя (…). 01.08.07 цей договір посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 (…) та зареєстровано в реєстрі за № 2987.

Додатком № 1 до договору управління майном № 1 від 01.08.07, яким є Акт прийому-передачі майна, ТОВ «Автомобільний ринок» в особі директора ОСОБА_7, який діяв на підставі Статуту передано, а ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ» в особі директора ОСОБА_5, який діяв на підставі Статуту, у відповідності до умов договору управління майном № 1 від 01.08.07 прийнято цілісний майновий комплекс «Автомобільний ринок» , розташований на земельній ділянці площею 12,7985 га за адресою: м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 36 за переліком …

Позивач вважає, що оскільки доповнення до договору № 1 виконано не на нотаріальних бланках, то вказане свідчить про відсутність факту його нотаріального посвідчення. Договір управління майном № 1 від 01.08.07 з боку ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ» підписаний директором ОСОБА_5 А у довідці головного управління статистики в Запорізькій області від 03.06.10 за № 15-7/3574 вказано, що із 10.07.07 директором ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ» є ОСОБА_6 У зв'язку з чим позивач вважає, що договір управління майном № 1 від 01.08.07 підписаний з боку Управителя не уповноваженою особою у зв'язку з чим при укладенні вказаного договору має місто порушення вимог ч. 2 ст. 207 ЦК України. А тому, на думку позивача, договір управління майном № 1 від 01.08.07 є нікчемним. А ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ» , як сторона по договору № 3 від 01.09.07 на надання послуг ринку, являючись юридичною особою, ввело в оману відносно свого права за здійснення такої угоди ФОП ОСОБА_1, який є другою стороною за вказаним договором. При цьому, згідно із ч. 2 ст. 227 ЦК України, якщо юридична особа ввела в оману іншу сторону відносно свого права на вчинення такої угоди, воно зобов'язане відшкодувати моральну шкоду спричинену такою угодою. Розмір такої моральної шкоди позивачем визначено у сумі 1700 грн. що і є предметом позову у цій справі.

Проаналізувавши надані до суду сторонами докази в їх сукупності суд дійшов висновку, що у задоволенні позову має бути відмовлено із наступних підстав.

Розглядаючи вказану справу № 17/206/10 по суті спору суд виходив з наступного.

Як свідчать зміст позовної заяви, позивач керуючись ч. 2 ст. 227 ЦК України просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 1700 грн. моральної шкоди. При цьому, доказів того, чим він обґрунтовує вказану суму суду не надано.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України (ЦК України), кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового, або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання право чину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна право відношення; припинення право відношення; відшкодування збитків та ін. способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (не майнової) шкоди (…).

Згідно із нормами ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч. 1). Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. 2 ст. 23). Моральна шкода відшкодовується грішми, ін. майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням ін. обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. (ч. 3 ст. 23). Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування (ч. 4 ст. 23). Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 5 ст. 23).

Відповідно до вимог ст. 227 ЦК України, на яку як на підставу своїх позовних вимог посилається позивач у цій справі, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним (ч. 1 ст. 227). Якщо юридична особа ввела другу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином.

Тобто, вказана стаття Кодексу надає суду право визнавати недійсними право чини, вчинені без відповідного дозволу, який іменується ліцензією. А відтак, ця норма не поширюється на право чини, на вчинення яких необхідно мати інші дозволи.

Статтею 91 ЦК України визначено, що юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється Законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Преамбулою до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.00 № 1775-ІІІ визначено, що цей Закон визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню (…).

При цьому, серед переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, перелік яких визначено ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.00 № 1775-ІІІ, в редакції чинній станом на час розгляду справи в суді, відсутній пункт згідно із змістом якого вбачається, що ліцензуванню підлягає діяльність пов'язана із укладенням договору управління майном.

У відповідності до положень ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 1167). Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади АР Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, ін. ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в ін. випадках, встановлених законом (ч. 2 ст. 1167).

На підставі викладеного, а також враховуючи, що: правочини, які передбачені ст. 227 ЦК України, на яку у своєму позові посилається позивач, належать до оспорюваних; що позивач звернувшись із своїми позовними вимогами до відповідача у цій справі просить суд стягнути із ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ» моральну шкоду не заявляючи при цьому позовної вимоги про визнання право чину недійсним; що позивач звернувшись із своїми позовними вимогами до відповідача у цій справі просить суд стягнути із ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ» моральну шкоду не обґрунтовуючи при цьому розмір заявленої до стягнення суми моральної шкоди, суд визнає заявлені позивачем в порядку ст. 227 ЦК України позовні вимоги не обґрунтованими, документально не підтвердженими, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки предметом спору у цій справі, тобто певною матеріально-правовою вимогою позивача до відповідача є стягнення моральної шкоди без позовної вимоги про визнання право чину недійсним (про відсутність такої позовної вимоги свідчить зміст резолютивної частини позовної заяви у цій справі та наявні матеріали господарської справи), судом залишені поза увагою і не досліджувались твердження позивача у цій справі стосовно того, що доповнення до договору № 1 виконані не на нотаріальних бланках, що договір управління майном № 1 від 01.08.07 з боку ТОВ «ВКФ «ЗОРЗ» підписаний директором ОСОБА_5 в той час як згідно із довідкою головного управління статистики у Запорізькій області від 03.06.10 із 10.07.07 директором вказаного ТОВ значиться ОСОБА_6

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі відносяться на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4 5 ,20, 22, 33, 38, 49, 81 1 , 82, 82 1 , 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Суддя В.Л. Корсун

Повне рішення складено 19.08.2010