Рішення

від 19.09.2017 по справі 910/13002/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2017Справа № 910/13002/17

За позовом Служби безпеки України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украз Трейдинг"

про стягнення 652,80 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Горошко Т.М. (представник за довіреністю №2-36д від 07.12.2016р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Служба безпеки України (надалі - позивач) звернулась до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Украз Трейдинг" (надалі - відповідач) суми штрафних санкцій (пені) за Договором про закупівлю товарів за державні кошти № 19/1-98д від 31.10.2016р. в розмірі 652,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач здійснив поставку, обумовленого сторонами товару, з порушенням визначеного договором строку, у зв'язку з чим позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача штрафні санкції (пеню), передбачені умовами договору.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, явку свого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце яких повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 19.09.2017р.

В судове засідання 19.09.2017р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 19 вересня 2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.10.2016 року між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) було укладено Договір про закупівлю товарів за державні кошти № 19/1-98д (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язувався у 2016 році поставити покупцю аксесуари одягу з натуральної шкіри, одяг, виготовлений з фетру чи нетканих полотен, одяг готовий, з текстильних полотен з покривом код ДК 016:2010 - 14.19.3 (ремені код ДК 021:2015-18425000-4) (ремінь поясний з натуральної шкіри з пряжкою) (товар за договором) по ціні та у кількості, відповідно до Специфікації (Додаток 1) та Технічної специфікації (додаток 2), які є невід'ємними частинами договору, а покупець зобов'язувався прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених договором.

Згідно п. 1.2. Договору партією товару вважається кількість товару, яка вказана в рахунках-фактурах та накладних, наданих продавцем на підставі письмового замовлення покупця.

У відповідності до п. 3.2. Договору ціна договору становить 340 000,00 грн.

Строк поставки товару: в період з 01.11.2016 року по 15.12.2016 року (протягом 30 календарних днів з дати отримання письмового замовлення замовника) (п. 5.1. Договору).

За умовами п. 5.7. Договору право власності покупця на отриманий товар виникає з моменту приймання товару покупцем. Факт приймання засвідчується відміткою покупця на відповідній накладній.

В п. 6.3.1. Договору відповідач взяв на себе зобов'язання поставити товар покупцю у строк, встановлений цим договором.

Відповідно до наявної в матеріалах справи Специфікації (Додаток № 1 до Договору) сторони погодили, зокрема, найменування товару, одиниці виміру, кількість, ціну за одиницю без ПДВ, вартість з урахуванням усіх податків та зборів без ПДВ.

Так, відповідно до Специфікації (Додаток № 1 до Договору) відповідач зобов'язувався поставити ремінь поясний з натуральної шкіри з пряжкою у кількості 2000 шт., за ціною 170,00 грн., на загальну суму 340 000,00 грн.

В Технічній Специфікації (Додаток № 2 до Договору) сторони погодили опис ременя поясного з натуральної шкіри з пряжкою.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує на те, що відповідач здійснив поставку, обумовленого сторонами товару, з порушенням визначеного договором строку (п. 5.1. Договору).

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем на виконання умов договору відповідно до видаткової накладної № 42 від 21.12.2016р. було поставлено позивачеві ремінь поясний з натуральної шкіри з пряжкою у кількості 40 шт. на суму 6 800,00 грн. та відповідно до видаткової накладної № 43 від 29.12.2016р. було поставлено позивачеві ремінь поясний з натуральної шкіри з пряжкою у кількості 280 шт. на суму 47 600,00 грн.

Відповідно до п. 7.3. Договору за порушення строків виконання зобов'язання продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості товару, з якого допущено прострочення виконання зобов'язання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вказаної вартості.

Як видно з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з претензією вих. №19/1-28 від 05.01.2017р. на суму 652,80 грн., на яку відповідачем було надано відповідь у листі вих. 14 від 02.02.2017р., в якому останній просив не застосовувати штрафні санкції.

У зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань за договором, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача на його користь 652,80 грн. пені.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. (ст. 626 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. ст. 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як передбачено ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Як встановлено судом, відповідач здійснив поставку, обумовленого сторонами товару, з порушенням, визначеного п. 5.1. Договору, строку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17 грудня 2013 року господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України , застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Суд приймає до уваги, що виконання зобов'язань позивача за укладеним з відповідачем договором фінансується за рахунок Державного бюджету України, а дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені) відповідно до пункту 7.3. Договору.

Судом перевірено наведений у позовних матеріалах розрахунок пені за прострочення поставки товару та встановлено, що він відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та умовам Договору та є арифметично вірним, а відповідачем не подано суду контррозрахунку заявленої до стягнення з нього суми пені або доказів наявності заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/13002/17 підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 652,80 грн. пені.

Судовий збір в розмірі 1 600 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Украз Трейдинг" (ідентифікаційний код 39468791, адреса: 01021, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 16) на користь Служби безпеки України (ідентифікаційний код 00034074, адреса: 01034, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 33) 652,80 грн. (шістсот п'ятдесят дві гривні 80 коп.) пені та 1 600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.09.2017р.

Суддя С.М. Морозов