Рішення

від 25.09.2017 по справі 910/11263/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2017Справа №910/11263/17

За позовом Приватного акціонерного товариства Київобленерго

до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Євробізнес

про стягнення заборгованості в розмірі 104 589,53 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Мокрієнко Т.В., за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Київобленерго (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Євробізнес (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 104 589,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору про постачання електричної енергії № 220026000 від 01.05.2018 позивач поставив відповідачу електричну енергію, проте відповідач в порушення умов договору зобов'язання по оплаті поставленої електричної енергії в повному обсязі не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2017 порушено провадження у справі № 910/11263/17, розгляд справи призначено на 31.07.2017.

Представник позивача у судове засідання 31.07.2017 з'явився, представник відповідача не з'явився.

Враховуючи неявку представника відповідача в судове засідання, а також у зв'язку з невиконанням сторонами вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 13.07.2017 про порушення провадження у справі № 910/11263/17, розгляд справи було відкладено на 11.09.2017.

У судове засідання 11.09.2017 з'явився представник позивача, подав клопотання про продовження строків розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання 11.09.2017 не з'явився.

Враховуючи вищезазначене клопотання та з метою створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд його задовольнив та продовжив строк вирішення спору у справі №910/11263/17 на п'ятнадцять днів.

Враховуючи неявку представника відповідача в судове засідання, а також у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ухвал Господарського суду міста Києва та необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 25.09.2017.

21.09.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 25.09.2017 представник позивача з'явився, надав свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в засідання господарського суду своїх представників не направив.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 25.09.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.05.2008 між Закритим акціонерним товариством А.Е.С. Київобленерго (в подальшому змінено найменування на Приватне акціонерне товариство Київобленерго (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Євробізнес (далі - відповідач, споживач) було укладено Договір на постачання електричної енергії № 220026000 (далі - Договір), відповідно до умов якого, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 5 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього Договору.

Згідно з п. 1.2 Договору точка продажу електричної енергії встановлюється сторонами згідно Акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін , що є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язується керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

За умовами пункту 2.2.2 Договору постачальник зобов'язується продавати споживачу електричну енергію, як товар з врахуванням його особливих споживчих якостей та фізико-технічних характеристик в межах 5 кВт дозволеної потужності, в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору (Додаток № 2 Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу , згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених у Додатку № 3 Режими постачання електричної енергії , із дотримання граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами України Додаток № 10 Узгоджені показники якості електричної енергії на межі балансової належності ).

У відповідності до п. 2.3.3 та 2.3.4 Договору споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами Додатку № 4 (Порядок розрахунків за активну електроенергію та Додатку № 6 Порядок зняття показів розрахункових приладів обліку електричної енергії та форма звіту споживача про покази приладів обліку та здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача, згідно з умовами Додатку № 5 (5а) Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії .

Згідно з п. 7.1 Договору облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачем, приєднаними до електричних мереж, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення споживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються постачальником розрахунково згідно з вимогами Додатку № 4 Порядок розрахунків за активну електроенергію та Додатку № 5 (5а) Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії .

Цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2008. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 9.4 Договору).

Згідно з п. 1.1 та п. 1.2 Додатку №4 до Договору, розрахунковим періодом встановлено споживачу з 15 числа календарного місяця по 15 число наступного місяця. Обсяг спожитої електричної енергії за період між датами зняття показів засобів обліку розкладається пропорційно до тривалості дії протягом розрахункового періоду кожного з тарифів. Величина коштів, які має сплатити споживач, визначається як сума добутків тарифів на відповідний їм обсяг електричної енергії.

Відповідно до п. 1.3 Додатку № 4 Договору обсяг спожитої електричної енергії для внесення авансового платежу визначається на основі обсягу договірної величини на відповідний розрахунковий період. Для розрахунку авансового платежу застосовується середньозважені роздрібні тарифи, що склались у попередньому розрахунковому періоді.

Порядок оплати сторонами визначено у п. 2.1 Додатку № 4 до Договору, а саме: авансовий платіж на поточне споживання розрахункового періоду у розмірі 100 % має бути сплачено до дати початку розрахункового періоду.

Пунктами 1, 7, 8 та 9 Додатку № 6 до Договору покази розрахункових приладів обліку електричної енергії (лічильників) знімаються станом на 12-00 годин на дату закінчення розрахункового періоду. Споживач зобов'язаний протягом 5-ти годин з моменту зняття показів лічильників довести їх значення до постачальника електричної енергії. У разі неподання споживачем даних про покази лічильників, вказаних в п. 2 цього Додатку та у разі відсутності показів цих лічильників, знятих постачальником, визначення обсягу спожитої електроенергії здійснюється у відповідності із ПКЕЕ. У випадку полик постачальник зняв покази електролічильників, які відрізняються від наданих споживачем, обсяги спожитої електроенергії розраховуються за позами знятими постачальником.

За розрахунком позивача, у листопаді у відповідача виникла заборгованість за спожиту активну електричну енергію у розмірі 85 202,12 грн.

Надалі, позивач звернувся до відповідача із Претензію вих. № 676 від 23.02.2017 про сплату заборгованості за спожиту електричну енергію.

Однак, відповідач залишив вказану вимогу без відповіді та задоволення.

Оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України Про електроенегетику споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Згідно з п. 2.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 р. N 28, (далі - Правила) користування електричною енергією - споживання електричної енергії з дотриманням споживачем визначених відповідними договорами умов підключення електроустановок споживача до електричних мереж у точці приєднання, умов оплати купованої електричної енергії та режимів споживання електричної енергії для отримання договірних обсягів електричної енергії та величини потужності.

Відповідно до п. 1.3 Правил постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Згідно з п. 5.1 Правил договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Згідно з пп. 2 п. 10.2 Правил споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем порушуються договірні зобов'язання в частині оплати вартості поставленої електроенергії, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за активну електричну енергію в розмірі 85 202,12 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями завдання на зйом показників та фото засобу обліку з показниками.

Також матеріали справи містять рахунки-фактури за спожиту електричну енергію № 8425862953 за листопад 2016р. Від 17.11.2016, № 8425862953 за січень 2017р., № 8675128857 за червень 2017р.

У зв'язку з несплатою відповідачем спожитої активної електричної енергії у розмірі 85202,12 грн. позивач звернувся до останнього з претензією вих.. № 676 від 23.02.2017, в якій просив погасити існуючу заборгованість.

Проте відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не погасив.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 1.1 Додатку №4 до Договору, розрахунковим періодом встановлено споживачу з 15 числа календарного місяця по 15 число наступного місяця.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки, факт поставки позивачем у період відповідачу електричної енергії та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати електроенергії підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію у розмірі 85 202,12 грн.

Крім основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 11 688,28 грн., 3 % річних в розмірі 1 560,94 грн. та інфляційні втрати в розмірі 6 138,19 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом визначено періоди нарахувань відповідно до умов Договору та приписів чинного законодавства України, а також здійснено перерахунок заявлених позивачем до стягнення сум 3 % річних та інфляційних втрат, та встановлено, що зазначені суми розраховані позивачем вірно. Тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в розмірі 1 560,94 грн. та інфляційні втрати в розмірі 6 138,28 грн. підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з п. 4.2.1 Договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених в Додатку № 4 Порядок розрахунків за активну електроенергію , споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Здійснивши власний розрахунок пені з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, про обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 11 688,28 грн.

Згідно зі ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Євробізнес (03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, будинок 100/2; ідентифікаційний код: 32374173) на користь Приватного акціонерного товариства Київобленерго (08132, Київська обл.., Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Київська, будинок 2-Б; ідентифікаційний код: 23243188) заборгованість за спожиту активну електроенергію в розмірі 85 202 (вісімдесят п'ять тисяч двісті дві) грн. 12 коп., пеню в розмірі 11 688 (одинадцять тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн. 28 коп., 3 % річних в розмірі 1 560 (одна тисяча п'ятсот шістдесят) грн. 94 коп., інфляційні втрати в розмірі 6 138 (шість тисяч сто тридцять вісім) грн. 19 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.09.2017.

Суддя О.А. Грєхова