Ухвала

від 15.05.2007 по справі 6/224-нм

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/224-НМ

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "15" травня 2007 р.                                                           Справа № 6/224-НМ

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Гулової А.Г.

суддів:                                                                        Пасічник С.С.

                                                                                   Шкляр Л.Т.

при секретарі                                                             Павловській Л.П. ,

за участю представників сторін:

від позивачів:     - КП "Житомирбудзамовник":

Сікорської Н.М. - представника за довіреністю №285 від 14.05.2007р.;

- Виконавчого комітету Житомирської міської ради:

 Кукси М.А. - представника за довіреністю №26/9 від 03.01.2007р.;

 Ревенко О.М. - представника за довіреністю №26/71 від 22.03.2007р.,

 Драги В.І. - представника за довіреністю №26/69 від 22.03.2007р.,

від відповідачів: - Житомирської обласної ради:

Лось С.І. - представника за довіреністю від 25.12.2006р.

 Базька Ф.М. - представника за довіреністю №р-5-19/342 від 21.02.2007р.;

- Житомирської районної ради:

 Бугайчука М.В. - представника за довіреністю №24-18/10 від 24.01.2007р.;

- Оліївської сільської ради:

 Трохимчук С.М. - представника за довіреністю №14 від 25.01.2007р.,

 Скока М.І. - сільського голови,

присутнього в судовому засіданні колишнього керівника КП "Житомирбудзамовник"  Кривошеєва В.Д.,

розглянувши апеляційну скаргу Виконавчого комітету Житомирської міської ради,

м.Житомир, до якоїприєдналось КП "Житомирбудзамовник", м.Житомир

на постанову господарського суду Житомирської області

від "14" вересня 2006 р. у справі № 6/224-НМ (суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.)

за позовом Комунального підприємства "Житомирбудзамовник", м.Житомир

та Виконавчого комітету Житомирської міської ради, м.Житомир  

до - Житомирської обласної ради, м.Житомир

- Житомирської районної ради, м.Житомир

     - Оліївської сільської ради, с.Оліївка Житомирського району

про визнання нечинними рішень, а також зобов'язання Житомирської районноїради видати комунальному підприємству "Житомирбудзамовник" правоустановчі документи на право постійного користування землею, наданої останньому під будівництво Північного Житлового району міста Житомира,

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Житомирської області від 14.09.2006р. у справі №6/224-НМ відмовлено в позові Комунального підприємства "Житомирбудзамовник" та виконавчого комітету Житомирської міської ради до Житомирської обласної ради, Житомирської районної ради та Оліївської сільської ради про визнання нечинними рішення Житомирської районної ради від 29.10.1998р. в частині переведення до земель запасу Оліївської сільської ради земельної ділянки площею 55га, яка була надана державній комунальній фірмі "Житомирбудзамовник" на будівництво Північного житлового району м.Житомира, та рішення Житомирської обласної ради від 03.12.2004р. в частині введення даної земельної ділянки в межі села Оліївка Житомирського району, а також зобов'язання Житомирської районної ради видати КП "Житомирбудзамовник" правоустановчі документи на право постійного користування земельною ділянкою площею 62,0га, що була надана підприємству згідно постанови Верховної Ради України №3419-ХІІ від 31.08.1993р.

Вважаючи, що постанову судом першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин справи, порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду, викладені у постанові, не відповідають дійсним обставинам справи, виконавчий комітет Житомирської міської ради звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить дану постанову скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Мотивуючи апеляційну скаргу, виконком зазначив наступне:

- при прийнятті постанови суд першої інстанції не надав належної уваги тому факту, що постановою Верховної Ради України від 31.08.1993р. №3419-ХІІ "Про вилучення і надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб та попереднє погодження місць розташування об'єктів", яка ніким не скасована і є чинною, було вилучено з запасу Оліївської сільської Ради народних депутатів Житомирського району 62га ріллі та надано в постійне користування Державній комунальній фірмі "Житомирбудзамовник" під будівництво Північного житлового району міста Житомира;

-  висновок суду про те, що фірма "Житомирбудзамовник" відмовилась від наданої їй в користування земельної ділянки та просила передати її в користування виконавчому комітету Житомирської міської ради, що, в подальшому, стало підставою для прийняття рішення виконкому Оліївської сільської ради від 17.09.1998р. №50 "Про надання земельних ділянок", не відповідає дійсності, оскільки фірма "Житомирбудзамовник" ставила умову передачі земельної ділянки виконавчому комітету Житомирської міської ради з метою спільного використання під забудову житла та його подальшої експлуатації, що залишена без будь-якого реагування зі сторони Оліївської сільської ради, котра могла б, у разі непогодження з такою умовою, відмовити фірмі та повідомити, що земельну ділянку на виконання постанови Верховної Ради України "Про вилучення і надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб та попереднє погодження місць розташування об'єктів" має використовувати тільки ця фірма;

- в судовому засіданні представниками позивачів було заявлене клопотання щодо перевірки повноважень виконкому Оліївської сільської ради в частині права приймати рішення від 17.09.1998р. №50 "Про надання земельних ділянок", оскільки то була компетенція Оліївської сільської ради,  проте, суд першої інстанції не з'ясував, чи передавались відповідно до ст.3 діючого на той час Земельного кодексу України Оліївською сільською радою її виконкому такі повноваження, а також дійшов необґрунтованого висновку про безпідставність залучення до участі у справі в якості відповідача Оліївської сільської ради;

- суд зробив висновок про те, що законність рішення Житомирської обласної ради від 03.12.2004р. №549 "Про зміни в адміністративно-територіальному устрої області" були предметом вивчення та перевірки, проведеної прокуратурою Житомирської області в березні-липні 2005 року за зверненням колишнього Житомирського міського голови Буравкова Г.А. та дорученням Генеральної прокуратури України, а також відхилив клопотання представників позивачів дати доручення спеціалістам з земельних питань надати висновки на конкретно поставлені питання в частині чинності постанови Верховної Ради України від 31.08.1993р. №3419-ХІІ та законності прийнятих рішення Житомирської обласної ради №549 від 03.12.2004р., рішення Житомирської районної ради від 29.10.1998р. в частині переведення даної земельної ділянки до земель запасу й  рішення виконавчого комітету Оліївської сільської ради №50 від 17.08.1998р. При цьому, судом не взято до уваги, що у відповіді прокуратури Житомирської області від 20.07.2005р. №07/390вх-05 було внесено припис про усунення порушень обласною радою земельного законодавства;

- зроблений судом першої інстанції в постанові від 14.09.2006р. аналіз норм Земельного кодексу України 1999 року та 2001 року не дає підстав вважати, що оскаржені рішення органів місцевого самоврядування відповідають вимогам чинного законодавства та визначеній законом компетенції відповідачів у справі.

13.10.2006р. Комунальним підприємством "Житомирбудзамовник" відповідно до ст.192 Кодексу адміністративного судочинства України було подано заяву про приєднання до апеляційної скарги, поданої виконавчим комітетом міської ради. Вказану заяву Житомирський апеляційний господарський суд приєднав до апеляційної скарги виконкому, про що 24.10.2006р. виніс відповідну ухвалу (а.с.141 т.1).

Житомирська районна рада проти апеляційної скарги заперечила, посилаючись на те, що її доводи є безпідставними й необґрунтованими (більш детально заперечення районної ради викладено у письмових запереченнях №471-19/108 від 17.11.2006р. на апеляційну скаргу, а.с.147-149 т.1).

Не погоджується з апеляційною скаргою й Оліївська сільська рада, зазначивши у письмовому відзиві №258 від 17.11.2006р. на апеляційну скаргу (а.с.151-152 т.1), що на 62га ріллі, наданій у користування фірмі "Житомирбудзамовник", проект відводу для передачі в межі міста Житомира не виготовлявся, вказана земельна ділянка за Житомирською міською радою не була закріплена, в зв'язку з чим у міської ради немає підстав виступати позивачем в суді. Стверджує, що посилання позивача на те, що                          ДКФ "Житомирбудзамовник" не відмовлялась від спірної земельної ділянки, є безпідставними, оскільки в травні 1998 року від ДКФ "Житомирбудзамовник" на ім'я голови Оліївської сільської ради надійшло клопотання за №1/186 про вилучення земельної ділянки площею 64,98га, в т.ч.62 га - Північного житлового району м.Житомира.

Житомирська обласна рада у письмових запереченнях №р-5-19/1772 від 29.12.2006р. на апеляційну скаргу (а.с.160-162 т.1) зазначила, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а твердження позивача                                     КП "Житомирбудзамовник" - не ґрунтуються на нормах земельного законодавства.

Представник позивача (виконавчого комітету Житомирської міської ради) в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, посилаючись на викладені у ній доводи. Просить судову постанову у даній справі скасувати як незаконну та необґрунтовану, а також ухвалити нове рішення – про задоволення позову.

Представник позивача (КП "Житомирбудзамовник") підтримав апеляційну скаргу виконкому та просив задовольнити її вимогу про скасування судової постанови від 14.09.2006р. у даній справі.

Представники відповідачів заперечили проти апеляційної скарги, надавши відповідні пояснення, та просили залишити оскаржений судовий акт без змін.

Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи, зазначені в апеляційній скарзі виконавчого комітету Житомирської міської ради, перевіривши матеріали справи, повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права  при прийнятті оскарженої постанови, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

31.08.1993р. Верховною Радою України було прийнято постанову за №3419-ХІІ "Про вилучення і надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб та попереднє погодження місць розташування об'єктів" (а.с.7-8 т.1), якою, зокрема, вилучено і надано в постійне користування землі запасу Оліївської сільської Ради народних депутатів Житомирського району Житомирської області (62,0 га ріллі) під будівництво Північного житлового району міста Житомира Державній комунальній фірмі "Житомирбудзамовник".

Як вбачається з наявного в матеріалах справи рішення Житомирської міської ради №282 від 29.10.2003р. (а.с.54 т.1, а.с.57 т.2) Державну комунальну фірму "Житомирбудзамовник" було перереєстровано у Комунальне підприємство "Житомирбудзамовник".

20.03.2006р. Комунальне підприємство "Житомирбудзамовник" разом з виконавчим комітетом Житомирської міської ради, стверджуючи, що 55га з наданої фірмі "Житомирбудзамовник" в користування земельної ділянки, віднесеної згідно з постановою Верховної Ради України від 31.08.1993р. до земель території міста,  рішенням Житомирської районної ради від 29.10.1998р. були переведені до земель запасу Оліївської сільської ради з посиланням на добровільну відмову                              ДКФ "Житомирбудзамовник" від вказаної земельної ділянки, хоча вилучення земельної ділянки можливе лише відповідною радою, як правило, за згодою землекористувача або в судовому порядку, чого насправді не було, а рішенням 17 сесії 4 скликання Житомирської обласної ради від 03.12.2004р. дані землі були введені в межі с.Оліївка, тоді як межі міст встановлює виключно Верховна Рада України, звернулись в господарський суд Житомирської області з позовом до Житомирської обласної ради, Житомирської районної ради та Оліївської сільської ради про визнання нечинними рішення Житомирської районної ради від 29.10.1998р. в частині переведення до земельного запасу Оліївської сільської ради ділянки площею 55га, наданої в користування ДКФ "Житомирбудзамовник" під будівництво Північного житлового району міста Житомира, а також рішення Житомирської обласної ради від 03.12.2004р. в частині введення даних земель в межі села Оліївка.

Позивачі також просили зобов'язати Житомирську районну раду видати                     КП "Житомирбудзамовник" правоустановчі документи на право постійного користування земельною ділянкою площею 62,0га, наданої підприємству згідно постанови Верховної Ради України №3419-ХІІ від 31.08.1993р.

На підтвердження своїх доводів позивачі надали копії постанови Верховної Ради України №3419-ХІІ від 31.08.1993р. "Про вилучення і надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб та попереднє погодження місць розташування об'єктів"; рішення Житомирської районної ради від 29.10.1998р. "Про надання та припинення права користування земельними ділянками, затвердження технічного звіту"; листів КП "Житомирбудзамовник" №845/1 від 30.08.2005р., №128 від 13.02.2006р., адресованих голові Житомирської районної державної адміністрації, з проханням розгляду питання про відведення земельної ділянки КП "Житомирбудзамовник" в с.Оліївка з метою подальшого будівництва житлового комплексу, а також надання відповідних правоустановчих документів на цю земельну ділянку; відповіді Житомирської райдержадміністрації №18-6/235 від 23.02.2006р. на ці листи, в якій зазначається про те, що, враховуючи відповідне клопотання КП "Житомирбудзамовник" про вилучення земельної ділянки площею 62,0га в с.Оліївка, дану ділянку було переведено до земель запасу Оліївської сільської ради, тощо  (а.с.7-12).

Житомирська обласна рада проти адміністративного позову заперечила, зазначивши у відзиві №р-5-19/409 від 18.04.2006р. на позовну заяву (а.с.22-25 т.1), що вилучення Верховною Радою України згідно постанови від 31.08.1993р. із земель запасу Оліївської сільської Ради народних депутатів земельної ділянки площею 62,0га (ріллі) під будівництво Північного житлового району міста Житомира ґрунтується на нормах діючого на той час Земельного кодексу України (стаття 32 цього Кодексу), а переведення до земель запасу Оліївської сільської ради ділянки площею 55га, наданої в користування ДКФ "Житомирбудзамовник" під будівництво Північного житлового району, було здійснене в зв'язку з добровільною відмовою КП "Житомирбудзамовник" від цієї ділянки та з дотриманням вимог земельного законодавства, а саме                         ст.27 Земельного кодексу України (1990р.), згідно з якою припинення права користування у разі добровільної відмови від земельної ділянки за межами населених пунктів проводиться сільською, селищною, районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів.

Як стверджує Житомирська обласна рада, доводи позивачів про те, що відведенням згідно постанови Верховної Ради України від 31.08.1993р. земельної ділянки під будівництво Північного району міста Житомира, вказана земельна ділянка була віднесена до території міста Житомира і, відповідно, стала перебувати у віданні Житомирської міської ради, не відповідають нормам земельного законодавства, оскільки передача земель у постійне користування для будівництва житла не тягне за собою зміни меж населених пунктів, а питання зміни меж населених пунктів вирішується у встановленому законодавством порядку.

Крім того, обласна рада твердження позивачів про те, що обласна рада не мала права своїм рішенням від 03.12.2004р. переводити землі запасу в землі населеного пункту с.Оліївка, оскільки це є виключною компетенцією Верховною Ради України, вважає такими, що суперечать Земельному кодексу України (2001р.), зокрема, ст.174 цього Кодексу, якою встановлено, що рішення про встановлення і зміну меж сіл приймається обласними радами за поданням районних та відповідних сільських, селищних рад.

Обласна рада також вказує на пропуск позивачами встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України річного строку звернення до адміністративного суду.

Житомирська районна рада у відзиві №121-18/22 від 18.04.2006р. на позов (а.с.35-36 т.1) заперечила проти вимог позивачів, зазначивши, що останніми не доведено наявності правових підстав для звернення з позовом до суду й не підтверджено, яким чином оспорюване рішення районної ради порушує їх права та охоронювані законом інтереси. Стосовно вимоги позивачів про зобов'язання Житомирської районної ради видати КП "Житомирбудзамовник" правоустановчі документи на право постійного користування земельною ділянкою площею 62,0га зазначила, що до компетенції районної ради не віднесено питання щодо видачі правовстановлюючих документів. Житомирська районна рада також посилається на пропуск позивачами строку позовної давності для оскарження рішення ради.

Оліївська сільська рада вважає, що позивачами пропущено строк позовної давності для оскарження рішення райради. Заперечуючи проти позовних вимог (відзив №109 від 18.04.2006р., а.с.37 т.1), сільська рада вказала, що постановою Верховної Ради України від 31.08.1993р. ДКФ "Житомирбудзамовник" було надано в користування 62га землі, але не введено їх в межі міста Житомира, тобто вказана земельна ділянка залишилась у віданні Оліївської сільської ради, однак, в зв'язку з несплатою фірмою земельного податку за  земельну ділянку, Оліївська сільська рада порушила перед Житомирською районною та обласною радами клопотання про включення даних земель в межі села Оліївка.

Заявою від 05.06.2006р. (а.с.52-53 т.1) КП "Житомирбудзамовник" уточнило позовні вимоги, виключивши з предмета позову вимогу про визнання нечинним рішення Житомирської обласної ради від 03.12.2004р. № 549 в частині зміни меж села Оліївки, а також поставивши додатково вимогу про визнання нечинною ч.2 п.5 рішення виконкому Оліївської сільської ради №50 від 17.09.1998р. про переведення до земель запасу Оліївської сільської ради земельної ділянки площею 55га, що була виділена                         ДКФ "Житомирбудзамовник"; а також вимоги про залучення до участі у справі відповідачами Житомирську районну державну адміністрацію та її голову; зобов'язання райдержадміністрації видати розпорядження про надання дозволу                                          КП "Житомирбудзамовник" на вибір та обстеження земельної ділянки – ріллі 55га для розробки містобудівного обґрунтування; видання КП "Житомирбудзамовник" правоустановчих документів на право постійного користування земельною ділянкою площею 55га; визнання нечинним розпорядження голови райдержадміністрації №102 від 15.03.2006р. "Про коригування схеми генплану мікрорайону "ЗІЛ" в межах вулиць Героїв Чорнобиля, Народицька, Генерала Потапова, Ватутіна, Щорса в м.Житомирі"; зобов'язання  Оліївської сільської ради видати розпорядження про надання                                  КП "Житомирбудзамовник" дозволу на відведення земельної ділянки – ріллі площею 55га та розроблення проектно-кошторисної документації.

Заявою від 19.06.2006р. позивачі просили, крім того, залучити до участі у справі виконавчий комітет Оліївської сільської ради, а також відновили вимогу про визнання нечинним рішення Житомирської обласної ради від 03.12.2004р. в частині введення  в межі с.Оліївка земель, наданих у користування ДКФ "Житомирбудзамовник".

Однак, судом першої інстанції вказані заяви прийняті не були, як такі, що подані без дотримання вимог ст.51 Кодексу адміністративного судочинства України в частині зміни підстави або предмету адміністративного позову, вимог ст.106 КАС України в частині підписання уточненої заяви співпозивачем - виконкомом Житомирської міської ради, та надання її копій відповідно до кількості відповідачів, вимог ст.116 КАС України в частині об'єднання вимог, що ускладнюють вирішення справи.

В подальшому, позивачі підтримали вимоги адміністративного позову в редакції, викладеній у позовній заяві.

Судовою колегією враховується наступне.

Як передбачено ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Невідповідність актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування Конституції або законам України, як встановлено ч.10 ст.59 цього Закону, є підставою для визнання їх незаконними в судовому порядку.

Вищий арбітражний суд України в своєму роз"ясненні від 26.01.2000р. №02-5/35 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” зазначив, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації – позивача у справі.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Стаття 104 Кодексу адміністративного судочинства України наділяє особу, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, правом на звернення до адміністративного суду з позовом. Суд, насамперед, повинен з'ясувати, чи існує суб'єктивне право, за захистом якого позивач звернувся до суду, чи належить воно позивачу, чи дійсно воно порушене або оспорюється, чи порушив або оспорив його відповідач.

Крім того, стаття 104 КАС України надає право звернутись до адміністративного суду у випадках, встановлених законом, суб'єкту владних повноважень.

Частиною 4 статті 71 Закону України від від 21.05.1997  № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачене право органів та посадових осіб місцевого самоврядування звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств,  установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження  органів  та  посадових осіб місцевого самоврядування.

При вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково                          (ч.1 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи з наведених норм, а також враховуючи, що за змістом ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доказування та надання доказів розподіляється між сторонами, виходячи із того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення, позивачі у даній справі мали довести наявність підстав для задоволення їх позову, а саме порушення їх прав прийняттям Житомирською районною та обласною радами рішень, відповідно, від 29.10.1998р. й 03.12.2004р.

Проте, аналізуючи доводи позивачів та відповідачів, фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення позову                                         КП "Житомирбудзамовник" та виконавчого комітету Житомирської міської ради відсутні.

Так, як зазначалося вище, 31.08.1993р. Верховна Рада України прийняла постанову за №3419-ХІІ "Про вилучення і надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб та попереднє погодження місць розташування об'єктів" (а.с.7-8 т.1), якою вилучила і надала в постійне користування, зокрема,  Державній комунальній фірмі "Житомирбудзамовник" землі запасу Оліївської сільської Ради народних депутатів Житомирського району Житомирської області (62,0 га ріллі) під будівництво Північного житлового району міста Житомира.

Вилучення Верховною Радою України із земель запасу сільської ради 62га ріллі з подальшою передачею цієї земельної ділянки в постійне користування ДКФ "Житомирбудзамовник" здійснювалось в межах повноважень, встановлених ст.ст.31,32 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. №561-XII (в редакції, що діяла на час прийняття постанови).

Земельним кодексом - основним законом,  який регулює земельні відносини в Україні, встановлено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання  документа, що  посвідчує  це право (ст.22 Земельного кодексу України від 18.12.1990р.). Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення  меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що  посвідчує  право власності або право користування землею, забороняється.

Як встановлено ст.23 того ж Кодексу, право власності або право постійного користування на землю посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними,  міськими,  районними Радами народних депутатів.

Пунктом 3.1 діючої на той час "Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди)", затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15.04.1993р. №28, передбачено, що державні акти на право колективної власності на землю, право приватної власності на землю, право постійного  користування землею видаються і реєструються тією сільською, селищною, міською, районною Радою народних депутатів, яка прийняла рішення про передачу земельної ділянки у власність або надання її у постійне користування. Якщо рішення про передачу (надання) земельної ділянки прийняте обласною Радою народних депутатів або Верховною Радою України, то видача і реєстрація державних актів здійснюється районною Радою народних депутатів.

Однак, докази на підтвердження того, що позивач - КП "Житомирбудзамовник" – в установленому законодавством порядку оформив право постійного користування спірною земельною ділянкою з видачею йому державного акта на право землекористування, в матеріалах справи відсутні.

В травні 1998 року Державна комунальна фірма "Житомирбудзамовник" звернулась до голови Оліївської сільської ради з листом за №1/186 від 04.05.1998р., в якому, посилаючись на те, що не є, та в подальшому не буде власником чи експлуатуючою організацією збудованих об'єктів на виділених їй в користування земельних ділянках площами 1,30га (під будівництво "Станції швидкої допомоги"), 1,68га (під будівництво 324-квартирного житлового будинку) та 62,0га (для будівництва Північного житлового району м.Житомира), просила вилучити у фірми земельні ділянки, виділені їй під будівництво вищезазначених об'єктів, та передати їх за згодою у користування виконкому Житомирської міської ради (а.с.28 т.1).  

Випадки вилучення земель передбачені статтями 31, 32 Земельного кодексу України 1990р. (в редакції, що діяла на час складання фірмою "Житомирбудзамовник" листа №1/186 від 04.05.1998р.). Відповідно до ст.31 Земельного кодексу України вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям провадиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих Рад народних депутатів.

Вилучення (викуп) земельної ділянки чи її частки є однією з підстав припинення  права власності і права користування землею і на підставі пункту 9 частини першої статті 27 Земельного кодексу України може відбуватися виключно  за згодою власника або землекористувача.

Згідно з п.1 ч.1 ст.27 Земельного кодексу України 1990р. добровільна відмова від земельної ділянки також припиняє право користування земельною ділянкою.

Припинення права користування землею у такому випадку, відповідно до                     ч.5 ст.27 Земельного кодексу України, провадиться у межах населених пунктів відповідною Радою народних депутатів, за межами населених пунктів - сільською, селищною, районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів.

Однак, враховуючи, що станом на 04.05.1998р. ДКФ "Житомирбудзамовник" фактично не набула права землекористування земельними ділянками загальною площею 64,98га, у фірми було підстав клопотати перед органом місцевого самоврядування саме про вилучення даних земельних ділянок.

Таким чином, клопотання фірми про вилучення земельних ділянок розцінюється як добровільна відмова від цих земельних ділянок, повідомлення Оліївській сільській раді про відсутність намірів набути в установленому законом порядку права землекористування.

Сторонами не спростовано того, що спірна земельна ділянка знаходиться за межами міста Житомира. Протилежне належними доказами не підтверджено.  

Межа міста, згідно з ч.4 ст.63 3емельного кодексу України 1990р., встановлюється і змінюється  в порядку, що визначається Верховною Радою України.

Проте, постанова про зміну меж міста Житомира в зв'язку з вилученням згідно постанови від 31.08.1993р. із земель запасу Оліївської сільської Ради народних депутатів 62га землі (ріллі) Верховною Радою України не приймалась.

Прийняття Верховною Радою України рішення про передачу земель у постійне користування для будівництва житла не тягне за собою зміни меж населених пунктів.

Твердження виконавчого комітету Житомирської міської ради про те, що                    ДКФ "Житомирбудзамовник" не відмовлялось від наданої їй в користування земельної ділянки, до уваги не беруться, оскільки із змісту листа випливає, що фірма, виступаючи лише замовником по будівництву об'єктів на земельних ділянках, у використанні цих земельних ділянок, на яких в майбутньому мають збудувати ці об'єкти, не була зацікавлена.

Стосовно ж доводів виконкому про те, що у своєму листі                                          ДКФ "Житомирбудзамовник" ставило умову для вилучення земельної ділянки – подальшу передачу останньої виконкому Житомирської міської ради, слід зазначити, що ДКФ "Житомирбудзамовник" не є власником спірної земельної ділянки, якому законом надано право розпоряджатися землею, а тому, і не вправі була висувати будь-які умови при відмові від земельної ділянки.

Не спростовують факту відмови ДКФ "Житомирбудзамовник" від спірної земельної ділянки також твердження виконавчого комітету  про те, що постанова Верховної Ради України від 31.08.1993р. №3419-ХІІ "Про вилучення і надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб та попереднє погодження місць розташування об'єктів", якою фірмі "Житомирбудзамовник" надано в постійне користування 62га ріллі під будівництво Північного житлового району міста Житомира, ніким не скасована і є чинною.

Як випливає з постанови Верховної Ради України від 31.08.1993р., до часу її прийняття земельна ділянка площею 62,0га (ріллі), яка надавалась                                        ДКФ "Житомирбудзамовник" під будівництво Північного житлового району міста Житомира, належала до земель запасу Оліївської сільської Ради народних депутатів Житомирського району.

Враховуючи, що ДКФ "Житомирбудзамовник", відмовившись від наданої їй Верховною Радою України земельної ділянки, не набула права землекористування, правовий статус цієї земельної ділянки не змінився.

Відповідно до ст.3 Земельного кодексу України 1990р. розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

Як передбачено ст.9 Земельного кодексу України, до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належать, зокрема, передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; вилучення (викуп) земель відповідно до статті 31 цього Кодексу; припинення права власності або користування земельною ділянкою чи її частиною; вирішення інших питань у галузі  земельних відносин у межах своєї компетенції.

Згідно зі ст.81 Земельного кодексу України 1990р. землі запасу перебувають у віданні  сільських,  селищних районних, міських,  в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Рад народних  депутатів  і  призначаються для передачі у власність або надання у користування,  в  тому  числі в оренду, переважно для сільськогосподарських потреб.

За змістом ст.80 названого Кодексу землі, право власності або користування якими припинено відповідно до ст.ст.27,28 цього Кодексу, належать до земель запасу.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.01.1996р. восьмою сесією ХХІІ скликання Оліївської сільської Ради народних депутатів було прийняте рішення "Про надання повноважень виконкому сільської Ради народних депутатів" (а.с.81 т.1), яким, з метою оперативного розгляду питань щодо передачі у приватну власність, надання та вилучення земельних ділянок, такі повноваження надані виконкому Оліївської сільської Ради народних депутатів.

Розглянувши клопотання ДКФ "Житомирбудзамовник" про вилучення земельної ділянки площею 64,98га, 21.05.1998р. виконавчий комітет Оліївської сільської ради Житомирського району прийняв рішення за №22 (а.с.29-31 т.1), яким рекомендував фірмі "Житомирбудзамовник" виготовити акт передачі і викопіювання земельної ділянки, яку фірма просила передати Житомирському міськвиконкому, а останньому було рекомендовано надіслати лист з проханням про виділення (закріплення) за ним вищезгаданої земельної ділянки.

Виконавчий комітет Житомирської міської ради, в свою чергу, звернувся до Оліївської сільської ради з листом №17/1909 від 17.07.1998р. (а.с.32 т.1), де надав згоду на передачу йому земель площею 64,98га, виділених ДКФ "Житомирбудзамовник".

Зі спливом певного строку, в зв'язку з невиконанням                                                   ДКФ "Житомирбудзамовник" та виконавчим комітетом Житомирської міської ради рекомендацій, викладених у рішенні від 21.05.1998р., 17.09.1998р. виконавчий комітет Оліївської сільської ради  прийняв рішення за №50 "Про надання земельних ділянок", яким, зокрема, постановлено земельну ділянку в розмірі 55,0га, що була виділена ДКФ "Житомирбудзамовник" для будівництва Північного житлового району м.Житомира, в зв'язку добровільною відмовою фірми від цієї ділянки перевести до земель запасу Оліївської сільської ради (а.с.33 т.1).

Крім того, виконком вирішив розглянути питання щодо передачі земельної ділянки у розмірі 2,98га, раніше наданої ДКФ "Житомирбудзамовник" для будівництва станції швидкої допомоги та 324-квартирного житлового будинку, після того, як буде пред'явлено документацію про передачу будівельних споруд.  

Рішенням Житомирської районної ради від 29.10.1998р. "Про надання та припинення права користування земельними ділянками, затвердження технічного звіту" ділянку площею 55га, яка була надана державній фірмі "Житомирбудзамовник" під будівництво Північного житлового району в м.Житомирі переведено до земель запасу Оліївської сільської ради у зв'язку з добровільною відмовою (а.с.134-136 т.2).

На думку виконавчого комітету Житомирської міської ради, підставою для скасування зазначеного рішення районної ради є порушення районною радою компетенції щодо його прийняття. Проте, рішення районної ради від 29.10.1998р. прийняте в межах компетенції, визначеної законодавством, зокрема, ст.11, ч.3 ст.65 Земельного кодексу України 1990р.

03.12.2004р., за відповідним поданням Оліївської сільської ради, Житомирська обласна рада прийняла рішення за №549 "Про зміни в адміністративно-територіальному устрої області", яким затвердила проект землеустрою щодо зміни меж села Оліївка Оліївської сільради Житомирського району, змінила межі села Оліївка Оліївської сільської ради Житомирського району та затвердила його територію загальною площею 1000,5га (а.с.91 т.2).

Повноваження обласних рад щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ передбачені пунктом "ж" ч.1 ст.8, ч.2 ст.174 Земельного кодексу України від 25.10.2001р. №2768-III, який діяв на час прийняття обласною радою рішення.

Таким чином, твердження позивачів про те, що обласна рада своїм рішенням від 03.12.204р. не мала права переводити землі запасу в землі населеного пункту с.Оліївка, не ґрунтуються на нормах земельного законодавства.

Крім того, судова колегія вважає, що позивачами не доведено права землекористування спірною земельною ділянкою, відтак, не доведено, що спірними рішеннями Житомирської районної ради та Житомирської обласної ради чіпаються та порушуються їх права.

Відносно вимоги позивачів про зобов'язання Житомирської районної ради видати комунальному підприємству "Житомирбудзамовник" правоустановчі документи на право постійного користування землею (62,0га ріллі) під будівництво Північного житлового району м.Житомира слід зазначити, що правові підстави для надання                     КП "Житомирбудзамовник" таких документів відсутні.

Стосовно тверджень відповідачів, що позивачами пропущено встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України річний строк для звернення до адміністративного суду слід зазначити, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, не застосовувавши норми цієї статті з посиланням на те, що Кодекс адміністративного судочинства України набрав чинності 01.09.2005р., тоді як позов пред'явлено 20.03.2006р. і на день звернення до суду дана норма процесуального закону діяла на протязі менше року.

На думку судової колегії, дослідивши надані сторонами докази і доводи, належно їх оцінивши, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правильного висновку про відмову в позові.

Доводи апеляційної скарги виконавчого комітету Житомирської міської ради, до якої приєдналося КП "Житомирбудзамовник", спростовуються вищенаведеним. Скаржником не доведено достатніх правових підстав для скасування оскарженої постанови.

За таких обставин, постанову господарського суду Житомирської області від 14.09.2006р. слід залишити без змін, а подану виконкомом Житомирської міської ради апеляційну скаргу, до якої приєдналося КП "Житомирбудзамовник" - без задоволення.   

Керуючись ст.ст. 195,198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Житомирської міської ради,м.Житомир, до якої приєдналось КП "Житомирбудзамовник", м.Житомир залишити без задоволення, а постанову господарського суду Житомирської області від 14 вересня 2006 року у справі №6/224-НМ - без змін.

2. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

3. Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя                                                                 Гулова А.Г.

судді:

                                                                                           Пасічник С.С.  

                                                                                           Шкляр Л.Т.  

 Віддрук. 7 прим.:

1 - до справи,

2,3 - позивачам,

4,5,6 - відповідачам

7 - в наряд