Рішення

від 02.12.2014 по справі 498/1406/14-ц

ВЕЛИКОМИХАЙЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/498/381/14

Справа №498/1406/14-ц р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2014 року Великомихайлівський районний суд

Одеської області

в складі:

судді - Пономаренко В.Д,

при секретарі - Гонтаренко О.В.,

за участю представників сторін:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Колос про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулась до Великомихайлівського районного суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Колос про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, мотивуючи свої заявлені вимоги тим, що 10 березня 2006 року, між ОСОБА_4, як власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення та ТОВ Колос в особі директора ОСОБА_5 був укладений договір оренди земельної ділянки площею 5.81 га, яка належить позивачу на праві приватної власності.

Згідно ст.125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч.2, ч.3 ст. 640 Цивільного Кодексу України якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладений з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладений з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації. (Яка діяла на час виникнення правовідносин.)

Згідно до ст. 17 Закону України Про оренду землі передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Відповідно до ст. 18 Закону України Про оренду землі договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. (яка діяла на час укладення спірного договору)

Згідно до ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі (яка діяла на час укладення спірного договору) істотними умовами договору оренди землі є :

-об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

-строк дії договору оренди;

-орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

-умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

-умови збереження стану об'єкта оренди;

-умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

-умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

-існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

-визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

-відповідальність сторін.

-умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки

Частиною другою ст.15 зазначеного Закону передбачено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст.ст. 4-6,11,17,19, цього закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

У ч. 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 Про судову практику розгляду цивільних про визнання правочинів недійсними відповідно до ч.1 ст.215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначити момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо)

Невід'ємною частиною договору оренди землі на підставі ч. 4 ст. 15 Закону України Про оренду землі є план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках передбачених цим законом.

Отже, відсутність у договорах оренди землі хоча б однієї з істотних умов, передбачених у ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі , зокрема як вбачається зі змісту договору оренди землі, укладеного між мною та ТОВ Моноліт у ньому не визначено, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, це є підставою для визнання недійсними таких договорів оренди відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України Про оренду землі .

Частиною 2 ст. 19 Закону України Про оренду землі при передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою. Однак у договорі оренди вимоги даної статті не обумовлені та не виконуються.

Відповідно до п.18 Договору оренди землі між мною та ТОВ Колос передача земельної ділянки в оренду здійснюється протягом трьох днів після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Договір оренди між нами укладений 10 березня 2006 року а акт приймання - передачі об'єкта оренди не укладався що є порушенням п. 18 договору оренди, оскільки в продовж трьох днів після державної реєстрації мав бути укладений акт приймання - передачі.

Таким чином, договір оренди землі, укладений між мною та ТОВ Колос не містить в собі усіх істотних умов, передбачених вимогами закону, тому повинен бути визнаний судом недійсним.

Згідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладений, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно ст.212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно п.16 Постанови ПВС України №7 від 16 квітня 2004 р. Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ відповідно до статей 90, 95, 212 ЗК самовільно зайняті земельні ділянки повертаються їх власникам або землекористувачам з передачею останнім незібраного врожаю без відшкодування затрат за час незаконного користування ними.

Оскільки повернення самовільно зайнятих земельних ділянок саме по собі не компенсує повною мірою шкоду, заподіяну самовільним зайняттям, особа винна у використанні земельної ділянки, яка йому не надавалась у визначеному законом порядку, зобов'язана передати законному власнику чи землекористувачеві вирощений на цій ділянці врожай.

У відповідності до ч.1 та ч.2 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння Земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Відповідно до положень ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень , земельні ділянки є об'єктами нерухомого майна, а державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень , записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Згідно ч.1 ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Крім того орендна плата сплачується в неповному обсязі та виплачується натуральною формою без укладення додаткових угод до договору оренди, що є порушенням п. 8 договору оренди.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, позовні вимоги підтримав та просив суд визнати недійсним договір оренди землі від 10 березня 2006 року укладений між ОСОБА_4 та ТОВ Колос . Скасувати державну реєстрацію договору оренди від 10 березня 2006 року укладений між ОСОБА_4 та ТОВ Колос , вчинену за №44 від 14 квітня 2006 року. Передати ОСОБА_4 вказану земельну ділянку.

Представник відповідача ОСОБА_2, позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволені позову.

Представник третьої особи відділу держземагенства у Великомихайлівському районі Одеської області ОСОБА_6 надав суду заяву згідно якої позовні вимоги не підтримав та просив суд відмовити в задоволені позову.

Представник третьої особи Кіровської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області ОСОБА_7 надав суду заяву згідно якої позовні вимоги не підтримав та просив суд відмовити в задоволені позову.

Вислухавши сторони та їх представників, вивчивши та проаналізувавши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Інформація, яка міститься в позовній заяві не відповідає дійсності. Між позивачкою і відповідачем не укладався договір оренди земельної ділянки вказаної в позовній заяві. Позивач, в якості спадщини отримав право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5121681900:01:001:0191 на території Кіровської сільської ради. Дана земельна ділянка належала ОСОБА_8. Між ОСОБА_8 та відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки 02.02.2009 ро, який зареєстровано у у Великомихайлівському районному відділі Одеської регіональної філії ДП ЦДЗК при Держкомземі України за №041051900508 від 06 грудня 2010 року.

У відповідності до п.36 вищезазначеного договору, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи- орендаря, не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

ОСОБА_8 помер 13.12.2010 року і протягом всього часу, аж до цього року позивач отримувала орендну плату по договору і відповідно договір виконується сторонами належним чином.

Укладаючи договір оренди, товариство відповідно планує свою господарську діяльність, закуповує нову сільськогосподарську техніку, для чого отримує довгострокові банківські кредити, планує і затверджує план сівообороту сільськогосподарських культур. За таких обставин неможливе дострокове розірвання договору за бажанням орендодавця і ця норма закріплена в п.37 договору, згідно якого розірвання договору оренди в односторонньому порядку не допускається.

Згідно ст.27 Закону України Про оренду землі (надалі закон), орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку.

Позивач в позовній заяві не наводить ніяких правових підстав, які б свідчили про безпідставно набуте майно (самовільно зайняте), належне позивачу. А враховуючи, що відповідач користується земельною ділянкою на підставі договору, укладеного між сторонами, то вимоги позивача щодо повернення земельної ділянки не можуть розглядатися судом, у зв'язку з відсутністю предмету спору між сторонами..

Позивач вказує на відсутність в договорі додатку, а саме акту приймання передачі земельної ділянки. Але це не відповідає дійсності. Окрім того позивач своїми діями, щодо виконання договору оренди, підтвердив факт передачі земельної ділянки відповідачу.

Твердження позивача про неповний розрахунок по орендній платі не підтверджується жодним доказом. Надаємо суду копії документів щодо розрахунків по орендній платі.

Крім того, відповідно до статті 15 ЦК України та статті З ЦПК України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, тому суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавців, визначити істотність цих умов, а також з'ясувати у чому саме полягає порушення їхніх законних прав.

В своїй позовній заяві позивач не вказав яке його право порушене і яким чином.

Саме такою є правова позицій Верховного Суду України згідно з постановою від 25 грудня 2013 року ЛІ 6-94цсІЗ яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 208-209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позовних вимогах ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю Колос про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Великомихайлівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Cуддя В.Д. Пономаренко