Рішення

від 19.09.2017 по справі 496/2484/17

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/2484/17

Провадження № 2/496/1501/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2017 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Буран В.М.,

при секретарі - Дигуляр А.С.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біляївка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного підприємства УКРАГРОМОТОРС про захист прав споживача, визнання договору майнового лізингу недійсним та стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом про захист прав споживачів, визнання договору майнового лізингу недійсним та стягнення грошових коштів до відповідача, приватного підприємства Украгромоторс , посилаючись на те, що 11 лютого 2017 року між ними був укладений договір майнового лізингу №1410, предметом якого виступив легковий автомобіль, вартістю 198600 грн. На виконання вказаного договору позивачем на користь відповідача був здійснений авансовий платіж в розмірі 20% вартості автомобіля - 39720 грн. Незважаючи на здійснену оплату, в установлений договором строк 120 днів відповідач так і не здійснив передачу автомобіля на користь позивача, чим порушив умови договору. На підставі викладеного, позивач просить суд визнати недійсним договір майнового лізингу №1410 від 11 лютого 2017 року, стягнути з відповідача на його користь 39720 грн. сплачених раніше грошових коштів та 1280 грн. сплаченого судового збору.

Позивач у судовому засіданні на позові наполягав та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник позивача позов підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. (а.с. 47,54).

Дослідивши докази по справі суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11 лютого 2017 року між ОСОБА_1 (Лізингодержувач) та приватним підприємством «Украгромоторс» (Лізингодавець) був укладений договір № 1410 від 11 лютого 2017 року. (а.с. 21).

Відповідно до п. 2.1 вказаного Договору, Лізингодавець зобов'язується придбати та передати на умовах майнового лізингу у користування майно (надалі Предмет Лізингу визначений у п.3.1 цього Договору), а Лізингодержувач зобов'язаний прийняти Предмет Лізингу та сплачувати Лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно п. 3.1 вказаного Договору предметом лізингу є транспортний засіб марки Kia Rio, комплектація/модифікація Business, об'єм/тип двигуна 1.4, тип КПП - механіка, привід - передній.

Згідно п. 3.2 вказаного Договору, Додатку №1 вартість предмета лізингу становить 198600 грн., розмір авансованого платежу становить 20% (39720 грн.)

За п. 5.1 вказаного Договору предмет Лізингу передається у користування Лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 120 (ста двадцяти) робочих днів з моменту сплати Лізингоодержувачем на рахунок Лізингодавця Авансованого платежу та Комісії за передачу Предмета Лізингу.

Відповідно до Розділу 1 Договору авансований платіж це сума, яка відшкодовує частину вартості Предмета Лізингу, в розмірі вказаному в Додатку №1 до даного Договору, сплачена Лізингоодержувачем на рахунок Лізингодавця до дати передачі Предмета Лізингу.

Як убачається з квитанції установи банку, що датована днем укладання договору - 11 лютого 2017 року, позивачем перераховано 39720,00 грн. на користь відповідача. (а.с. 36).

Доказів передачі погодженого автомобіля матеріали справи не містять.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України Про фінансовий лізинг .

Статтею 806 ЦК України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно умов договору й вимог Цивільного кодексу. За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У ч. 2 ст.1 Закону України Про фінансовий лізинг визначено, що за договором фінансового лізингу, лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За змістом ч.1 ст.2 Закону України Про фінансовий лізинг , відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до норми ч.1 ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно із ч. 2 ст. 6 Закону України Про фінансовий лізинг , істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 6 Закону України Про фінансовий лізинг передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Верховний Суд України у постанові від 11 вересня 2013 року у справі № 6-40цс13 зазначив, що, аналізуючи норму ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів , можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Дослідивши умови договору майнового лізингу, суд приходить до висновку про те, що оспорюваний договір містить несправедливі умови, визначені частиною третьою статті 18 Закону України Про захист прав споживачів , а саме: встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір зі споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника); установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Крім того, розділ 12 спірного договору Відповідальність сторін. Порядок повернення предмета лізингу не містить жодних умов, які б передбачали захист прав та інтересів Лізингоодержувача у разі неотримання ним бажаної послуги і не містить жодних гарантій Лізингоодержувача на отримання ним предмета лізингу.

Між тим, відповідно до п.12.11 вказаного Договору у випадку розірвання даного Договору Лізингоодержувачем до підписання акта приймання-передачі Предмета Лізингу, Лізингодавець повертає сплачені кошти Лізингоодержувачем за вирахуванням штрафу за дострокове розірвання Договору в розмірі 20% від сплаченої суми Авансованого платежу. В такому випадку вартість фінансування та комісія за передачу предмета лізингу Лізингоодержувачу не повертаються.

Такі умови не ґрунтуються на засадах цивільного законодавства, зокрема ст.18 Закону України Про захист прав споживачів щодо добросовісності та справедливості, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін і завдають істотної шкоди споживачеві, оскільки надають можливість відповідачу не повертати сплачені кошти у значному розмірі.

Отже, враховуючи те, що в договорі № 1410 майнового лізингу укладеному між позивачем та відповідачем від 11 лютого 2017 року обмежені права позивача, як споживача, передбачені ЗУ Про захист прав споживача , ЗУ Про фінансовий лізинг та ЦК України, не відповідають принципу добросовісності та рівності сторін у договорі, його положення в цілому містять істотний дисбаланс прав та обов'язків сторін договору на шкоду споживача, і є несправедливими, а тому є підстави відповідно до вимог ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 ЦК України та ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів визнати договір недійсним в цілому.

Згідно ч.1 ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Тому суд приходить висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним вищезазначеного договору і про стягнення з відповідача на користь позивача сплаченого платежу в сумі 39720,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 15, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до приватного підприємства УКРАГРОМОТОРС про захист прав споживача, визнання договору майнового лізингу недійсним та стягнення грошових коштів - задовольнити.

Визнати недійсним договір майнового лізингу № 1410 від 11 лютого 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та приватним підприємством УКРАГРОМОТОРС .

Стягнути з приватного підприємства УКРАГРОМОТОРС (ідентифікаційний код юридичної особи: 24830143, юридична адреса: 04201, м. Київ, вул. Полярна, буд. 8А, офіс 21) на користь ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, сплачені на виконання договору майнового лізингу № 1410 від 11 лютого 2017 року грошові кошти в розмірі 39720,00 гривень.

Стягнути приватного підприємства УКРАГРОМОТОРС (ідентифікаційний код юридичної особи: 24830143, юридична адреса: 04201, м. Київ, вул. Полярна, буд. 8А, офіс 21) на користь ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, судовий збір у розмірі 1280,00 гривень.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до апеляційного суду Одеської області протягом десяти днів через Біляївський райсуд Одеської області.

Суддя Буран В.М.

19 вересня 2017 року