Постанова

від 24.05.2007 по справі 12/3400

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

12/3400

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "24" травня 2007 р.                                                          Справа №  12/3400

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Ляхевич А.А.

суддів:                                                                        Вечірка І.О

                                                                                    Зарудяної Л.О.

при секретарях                                                             Павловській Л.П. ,                      Підковенко О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача: Сухоярський Б.В.- представник за довіреністю №230 від 03.04.2007р.,

від відповідача: Мазуренко Т.В. - представник за довіреністю від 22.01.2007р.,

Костюкевич О.В. - представник за довіреністю від 22.01.2007р. (була присутня в судовому засіданні від 08.05.2007р.),  

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноекспорт", м.Бровари Київської області  

на рішення господарського суду Житомирської області

від "06" лютого 2007 р. у справі № 12/3400 (суддя Сікорська Н.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноекспорт", м.Бровари

Київської області  

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерудпромінвест", с.Бехи

Коростенського району Житомирської області

про стягнення 33360,00 грн.

з перервою в судовому засіданні з 08.05.2007р. по 24.05.2007р.,  

 ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 06.02.2007р. у справі №12/3400 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноекспорт", м.Бровари Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерудпромінвест", с.Бехи Коростенського району Житомирської області про стягнення 33360,00грн. задоволено частково: стягнуто на користь позивача 240,00 грн. штрафу, 2,40грн. витрат по сплаті державного мита та 0,85грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноекспорт" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення місцевого господарського суду та прийняти новий судовий акт про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, наступним:

- судом першої інстанції порушено ст.ст.22,43,59 ГПК України, ч.3 ст.6, ч.3 ст.213 ЦК України, оскільки допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

- сторони в договорі на момент його укладення встановлювали відповідальність продавця, виходячи з ч.1 ст.549 ЦК України, яка встановлює, що штраф є неустойкою, а неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання;

- при укладенні договору з метою урівняння своїх прав та обов'язків сторони передбачили однакову відповідальність порушення строків виконання зобов'язання для кожної з сторін. П.8.2. встановлював відповідальність поставника, а п.8.3. - відповідальність покупця. Розмір відповідальності для сторін встановлена однакова - 1% від суми простроченого зобов'язання, тільки, з метою розрізнення договірних понять, для відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання вона визначена сторонами як "пеня", а за прострочення зобов'язання з поставки товару названа "штрафом";

- так як відповідач прострочив поставку (відмовився від неї) та не повертав кошти, отримані ним в порядку попередньої оплати позивачу до 16.08.2006р., тобто на протязі 139 днів з моменту прострочення свого зобов'язання, штрафні санкції в розмірі 33360,00грн., на думку позивача, нараховані відповідачу правомірно і відповідно до умов договору.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, вважає, що рішення господарського суду Житомирської області прийняте з неповним з'ясуванням обставин справи та порушенням норм чинного законодавства, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення штрафу та прийняти нове рішення в цій частині, яким позов задовольнити.

Представник відповідача Костюкевич О.В. заперечила проти доводів, які зазначені в апеляційній скарзі, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноекспорт" - без задоволення.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на наступне.

ТОВ "Техноекспорт" звернулось до суду з позовом до  ТОВ "Нерудпромінвест" про стягнення 33360,00 грн. штрафних санкцій за порушення строків поставки товару (а.с.2-3).

14.03.2005р. між сторонами укладено контракт №23/03 на поставку обладнання, згідно п.1.1. якого ТОВ "Нерудпромінвест" (відповідач) зобов'язався поставити, а ТОВ "Техноекспорт" (позивач) прийняти та оплатити обладнання: Екскаватор ЕКГ-5А, який був у використанні, розкомплектований зі зносом 10%, вартість якого, у відповідності до п. 3.1 контракту, становить 120000,00 грн. (а.с.7-10).

Відповідно до п.2.6. контракту, строк поставки екскаватора встановлений до 01.04.2006р.

За п. 4.2.1. контракту перший платіж становить 20% від його суми в розмірі 24000,00 грн., в тому числі 4000,00грн. ПДВ.

Позивачем, на виконання умов контракту та виставленого рахунку №45 від 01.11.2005р., 30.11.2005р. було перераховано відповідачу перший платіж в сумі 24000,00грн., що підтверджується банківською випискою (а.с.12).

Свої зобов'язання відповідач не виконав, оскільки не передав позивачу екскаватор в термін до 01.04.2006р.

09.08.2006р. від відповідача надійшов лист (а.с.13), в якому зазначалося, що ТОВ "Нерудпромінвест" не має можливості виконати умови контракту щодо поставки екскаватора та вимушений повернути, отриманий від ТОВ "Техноекспорт", аванс.

17.08.2006р. вказаний аванс було перераховано позивачу, що підтверджується банківською випискою (а.с.14).

Пунктом 8.3. контракту передбачено, що при порушенні строків оплати згідно п.4, покупець сплачує пеню в розмірі 1% за день прострочення.

Пунктом 8.2. контракту передбачено, що при порушенні строків поставки, постачальник виплачує штраф у розмірі 1% за день прострочення від суми сплаченого і недопоставленого товару.

Оскільки відповідач порушив умови контракту, позивач нарахував до стягнення з ТОВ "Техноекспорт" неустойку у розмірі 33360,00грн. за період з 01.04.2006р. (дата очікуваної поставки екскаватора) по 16.08.2006р. (17.08.2006р. дата повернення авансу).

Укладений контракт є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статтями 173,174,175 ГК України (ст.ст.11,202,509 ЦК України і згідно зі ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.ст.525,526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п.2.6. контракту сторони визначили строк поставки до 01.04.2006р.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач не виконав свій обов'язок по поставці екскаватора в термін до 01.04.2006р., у зв'язку з чим виникло прострочення зобов'язання.

Згідно з п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У силу ч.3 ст.232 ГК України, вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено.

Пунктом 8.2. контракту сторони передбачили, що при порушенні строків поставки, постачальник виплачує штраф у розмірі 1% за кожен день прострочення від суми сплаченого і недопоставленого товару.

Відповідно до ч.3 ст.6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, але не можуть цього зробити, якщо в цих актах таке прямо заборонено, а також у разі, коли обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Стаття 549 ЦК України, зокрема, її ч.3, не передбачає обмежень на застосування ст.6 ЦК України, що дозволяє сторонам договору встановлювати пеню не лише за грошові зобов'язання.

Слід зазначити, що у Господарському кодексі України відсутнє прив'язування пені виключно до грошового зобов'язання.

Зі змісту встановленої контрактом неустойки вбачається, що фактично йдеться про пеню, а не штраф, оскільки неустойка нараховується за кожний день прострочення, що може стосуватися лише пені.

Отже, приймаючи рішення, місцевий господарський суд безпідставно відмовив у позові про стягнення 33120,00 грн.

Таким чином, розрахунок пені, названої у контракті штрафом, є обґрунтованим. Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічне положення містить і ст.233 Господарського кодексу України.

Таке ж право суду передбачене і п.3 ст.83 ГПК України.

Колегія суддів, вважаючи розмір заявленої до стягнення неустойки (33360 грн.) надмірним у порівнянні з сумою сплаченого авансу (24000 грн.) та враховуючи такі обставини як повернення відповідачем позивачеві суми сплаченого авансу, невеликий термін прострочення в поверненні 24000 грн., зменшує розмір пені до 10%, тобто до 3336 грн., яку суму і належить стягнути.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття невірного судового акту, а тому рішення суду від 06.02.2007 р. необхідно скасувати щодо стягнення 240,00 грн. штрафу та відмови в решті позовних вимог, прийнявши нове рішення про стягнення 3336,00 грн. пені.

  Керуючись ст.ст.101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноекспорт" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 06 лютого 2007 року у справі №12/3400 скасувати щодо стягнення 240 грн. 00 коп. штрафу та відмови в решті позовних вимог.

Прийняти нове рішення про стягнення 3336 грн. пені.

"Пункт 2 резолютивної частини рішення викласти в такій редакції:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  "Нерудпромінвест"  с.Бехи Коростенського району Житомирської області, код 32255887 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноекспорт", м.Бровари, вул.Київська, 290, код 24890524 - 3336 грн. пені,  333 грн. 60 коп. витрат з державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Пункт 3 резолютивної частини виключити.

Пункти 4 та 5 відповідно вважати пунктами 3 та 4."

3. Видачу наказу доручити господарському суду Житомирської області.

4. Матеріали справи №12/3400 повернути до господарського суду Житомирської області.

 Головуючий суддя:                                                              Ляхевич А.А.

 судді:

                                                                                           Вечірко І.О  

                                                                                           Зарудяна Л.О.  

 віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу

3 - відповідачу

4 - в наряд