Рішення

від 27.09.2017 по справі 739/1444/17

НОВГОРОД-СІВЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 739/1444/17

Провадження № 2/739/493/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"27" вересня 2017 р. м. Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Чепурка В.В.,

за участі:

секретаря - Лукаш Н.Я.,

позивачки - ОСОБА_1,

представника позивачки - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Новгород-Сіверський м'ясокомбінат про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Новгород-Сіверський м'ясокомбінат (далі - відповідач) про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 7 464 грн. 44 коп. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за період з дня звільнення по день вирішення справи судом у розмірі 14 086 грн. 20 коп.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що у період з 05 травня 2016 року по 30 листопада 2016 року вона працювала у Товаристві з обмеженою відповідальністю Новгород-Сіверський м'ясокомбінат на посаді виготовлювача натуральної ковбасної оболонки в МЖЦ. Після звільнення за власним бажанням 30 листопада 2016 року їй не було виплачено заборгованість по заробітній платі у розмірі 7 464 грн. 44 коп., хоча вказана заборгованість підлягала виплаті в день звільнення. На час звернення з позовом до суду вказана заборгованість їй не виплачена, у зв'язку з чим вона має право отримати середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні. Середній заробіток просить стягнути за період з дня звільнення по день винесення рішення судом у розмірі 14 086 грн. 20 коп.

У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримав повністю та просила їх задовольнити з підстав, викладених у позові, проти розгляду справи без участі представника відповідача та постановлення заочного рішення не заперечувала.

Представник позивачки позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх повністю, проти розгляду справи без участі представника відповідача з постановленням заочного рішення не заперечував.

Представник відповідача до суду не з'явився, причини своєї неявки не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. За таких обставин, враховуючи згоду позивачки, судом прийнято рішення про розгляд справи без участі представника відповідача, на підставі наявних у справі доказів, з постановленням заочного рішення.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка позивачка дала показання про те, що вона дійсно працювала в ТОВ Новгород-Сіверський м'ясокомбінат до 30 листопада 2016 року на посаді виготовлювача натуральної ковбасної оболонки в МЖЦ. 30 листопада 2016 року, яке було робочим днем, вона звільнилася з роботи за власним бажанням оскільки жодного разу за весь період роботи заробітна плата їй не виплачувалася. На даний час заборгованість по заробітній платі становить 7 464 грн. 44 коп. і до цього часу не виплачена. Свою господарську діяльність на даний час ТОВ Новгород-Сіверський м'ясокомбінат не здійснює.

Заслухавши пояснення позивачки та її представника, допитавши позивачу в якості свідка, дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено, 05 травня 2016 року позивачка була прийнята відповідачем на роботу, на посаду виготовлювача натуральної ковбасної оболонки в МЖЦ, з якої вона, на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), звільнилася за власним бажанням 30 листопада 2016 року (а.с. 3).

З наявних в матеріалах справи індивідуальних відомостей про позивачку, як застраховану в Пенсійному фонді України особу, вбачається, що за період роботи позивачки в ТОВ Новгород-Сіверський м'ясокомбінат з 05 травня по 30 листопада 2016 року останній було нараховано заробітну плату у розмірі 7 464 грн. 44 коп. (а.с.4). З показань позивачки, допитаної в якості свідка, вбачається, що вказана сума нарахованої заробітної плати позивачці на час розгляду справи не виплачена. При цьому представником відповідача жодних доказів, які б підтверджували виплату заробітної плати позивачці, не надано.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України Про оплату праці від 24 березня 1995 року №108/95-ВР працівник має право на оплату праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно з частиною першою статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно частини першої статті 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Частиною першою статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

З викладеного вище вбачається, що відповідач, який в день звільнення позивачки, що був робочим днем, не здійснив виплату останній наявної заборгованості із заробітної плати, порушив вимоги законодавства щодо виплати заробітної плати. На час розгляду справи судом відомості про виплату позивачці заборгованої заробітної плати також відсутні.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачки заборгованості по заробітній платі у розмірі 7 464 грн. 44 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки зазначені в статті 116 цього Кодексу, тобто в день звільнення, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як вбачається в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про відсутність вини відповідача у невиплаті позивачці заборгованої заробітної плати.

Системний аналіз норм статей 116 та 117 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. Саме така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 03 липня 2013 року, винесеній за результатами розгляду справи №6-64цс13 за заявою про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, яка відповідно до 360-7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) має враховуватися іншими судами загальною юрисдикції при застосуванні відповідних норм права.

Враховуючи те, що відповідач на час звільнення позивачки не здійснив з нею остаточний розрахунок по заробітній платі і відомості про оспорювання ним розміру такої заборгованості відсутні, а доказів відсутності вини відповідача в невиплаті даної заборгованості не надано, суд приходить до висновку що відповідач зобов'язаний сплатити позивачці середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 01 грудня 2016 року, тобто з дня, наступного за днем звільнення, по 27 вересня 2017 року, тобто по день вирішення справи судом.

Вирішуючи питання про розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивачки, суд виходить з того, що відповідно пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 8 цього Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Позивачкою та її представником надано суду розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відповідно до якого розмір вказаного середнього заробітку за період з 01 грудня 2016 року по 27 вересня 2017 року становить 14 086 грн. 20 коп. Здійснюючи даний розрахунок позивачка виходила із розміру заробітної плати, яка належала до виплати за два повні місяці роботи, що передували дню звільнення - 2 900 грн. 00 коп., розміру середньоденного заробітку за ці місяці - 69 грн. 05 коп. та кількості робочих днів у період затримки виплати заробітної плати - 204 робочий день. Вказаний розрахунок суд визнає обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам Порядку обчислення середньої заробітної плати.

Отже, вимоги позивачки в частині стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю, у розмірі 14 086 грн. 20 коп.

Відповідно до пункту 2 частини першої та частини другої статті 367 ЦПК України необхідно допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення всієї суми заборгованості по заробітній платі у розмірі 7 464 грн. 44 коп.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір від 8 липня 2011 року N 3674-VI позивачі звільняються від сплати судового збору за подання позовів про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Позивачці, з огляду на її майновий стан, сплату судового збору за позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні було відстрочено строком на два місяці.

Відповідно до частини третьої статті 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, з відповідача в дохід держави в особі Державної судової адміністрації України необхідно стягнути судовий збір у розмірі 640 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтею 21 Закону України Про оплату праці , статтями 47, 115, 116, 117 Кодексу законів про працю України, статтями 2, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 224-226, 294, 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р I Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Новгород-Сіверський м'ясокомбінат про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Новгород-Сіверський м'ясокомбінат , ідентифікаційний код юридичної особи 37292284, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, заборгованість по заробітній платі у розмірі 7 464 (сім тисяч чотириста шістдесят чотири) гривні 44 копійки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Новгород-Сіверський м'ясокомбінат на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 01 грудня 2016 року по 27 вересня 2017 року в розмірі 14 086 (чотирнадцять тисяч вісімдесят шість) гривень 20 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Новгород-Сіверський м'ясокомбінат на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення усієї суми заборгованості із заробітної плати у розмірі 7 464 (сім тисяч чотириста шістдесят чотири) гривні 44 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте Новгород-Сіверським районним судом Чернігівської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана ним до Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення. У випадку залишення ухвалою суду заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку в десятиденний строк з дня винесення судом відповідної ухвали.

Особи, які брали участь у справі, можуть оскаржити заочне рішення до Апеляційного суду Чернігівської області через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення заочного рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення заочного рішення, можуть подати апеляційну скаргу до Апеляційного суду Чернігівської області через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення.

Суддя В.В. Чепурко