Постанова

від 09.08.2017 по справі 804/4416/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2017 р. Справа № 804/4416/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання - Сергієнка В.Ю., за участю представника позивача - ОСОБА_1 та представника відповідача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-Виробниче Підприємство Електрогруп до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-Виробниче Підприємство Електрогруп звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому просить: скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 19.06.2017 року на загальну суму 143100,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19.06.2017 р. Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області було надіслано ТОВ НВП Електрогруп податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, відповідно до якого на підставі акта про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 02.06.2017 р. № 5774/04-36-14- 09/37071014 встановлено порушення ТОВ НВП Електрогруп п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1. ст 201 Податкового кодексу України , у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 143100,00 грн., що підлягає сплаті. Позивач вважає податкове повідомлення-рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись при цьому на письмові заперечення надані суду, у яких зазначено, що відповідачем була проведена перевірка позивача в ході якої встановлені порушення вимог діючого законодавства. За наслідками встановлених порушень відповідачем складено акт перевірки та винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення. Відповідач вважає податкове повідомлення - рішення правомірним, та таким, що винесено відповідно до вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим, підстави для його скасування відсутні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини.

Відповідно до пункту 20.1.4 статті 20 Податкового кодексу України, Контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Підпунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до ст.75.1.2. статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів.

Судом встановлено, що на підставі направлення, виданого ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 19.05.2017р. №8326, на підставі 191.1.1. п.191.1 ст. 191, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ (зі змінами та доповненями) та згідно з наказом ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 17.05.2017р. №2550-п проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю НВП ЕЛЕКТРОГРУП з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ БК Карамбола (код ЄДРПОУ 39059292) за період квітень-травень 2014 року, ТОВ Лонгконг (код ЄДРПОУ 39059224) за період травень 2014 року, ТОВ Рейвік ЛТД (код ЄДРПОУ 38921201) за період червень 2014 року, за наслідками якої складено акт перевірки № 5774/04-36-14-09/37071014 від 02.06.2017 р.(далі - ОСОБА_3 перевірки).

Згідно з висновками ОСОБА_3 перевірки встановлено порушення6 п. 44.1 статті 44. п.198.1 п. 198.2, п.198.3. п.198.6, ст.198 п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість всього на суму 114480,00 гри. в тому числі: за квітень 2014 року на суму 61000,00 грн., за травень 2014року на суму 47917,00 грн., за червень 2014 року на суму 5563,00 грн.

19.06.2017 р. на підставі висновків перевірки податковим органом винесене податкове повідомлення - рішення №0007091403, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених товарів в Україні на суму 143100,00 грн., в тому числі за основним платежем 114480,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 28620,00 грн.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-Виробниче Підприємство Електрогруп у перевіряємий період мало взаємовідносини з ТОВ БК Карамбола та ТОВ Лонгконг .

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області було направлено запит керівнику ТОВ НВП ЕЛЕКТРОГРУП Про надання пояснень та їх документального підтвердження від 09.03.2017 р. №3917/10/04-36-14-06-16.

Листом вих. № 20/03-17 від 20.03.2017 року ТОВ НВП Електрогруп надіслало на запит від 09.03.2017 р. №3917/10/04-36-14-06-16 пояснення та всі запитані документи, який було отримано відповідачем 23.03. 2017 р., що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з п. 78.1.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідачем не надано до суду акту, складеного у довільній формі (як того вимагає Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015р.), що засвідчував би факти надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-Виробниче Підприємство Електрогруп .

Таким чином, суд вважає, що повноважень для проведення документальної позапланової виїзної перевірки на підставі п. 78.1.1 ст. 78 ПК України у ГУ ДФС у Дніпропетровській області не було.

Згідно з п.п. 14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу(п.198.6 ст.198 ПК України).

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-ХІV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону України №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст.9 Закону України №996-XIV визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм закону, відсутність первинних документів, які підтверджують проведення господарських операцій (платіжні документи, видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт тощо) безспірно позбавляє платника податку права на включення сплачених (нарахованих) сум за такими операціями до валових витрат та до податкового кредиту.

Зі змісту вказаних приписів вбачається, що право на податковий кредит виникає при наявності одночасно двох обов'язкових умов: за умови придбання товарів (послуг) чи основних фондів з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності та при наявності податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Кодексу. При цьому право на податковий кредит залежить від того, чи відбувся факт придбання товару або оплати за нього.

Суд звертає увагу на те, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Не заповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, а також відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Окрім того, виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг за напрямами, вказаними в договорах, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.

Вищезазначене підтверджується ухвалою Вищого адміністративного суду України у справі №804/15863/15.

Таким чином, суд не погоджується з твердженнями відповідача, які полягають в тому, що в наданих до перевірки актах здачі-приймання робіт підприємством не розрахована мінімальна кількість осіб та не наведено кількість людино-годин, яку потрібно залучити до робіт з антикорозійного захисту, не міститься необхідних даних про зміст і обсяг господарської операції (деталізації об 'єкта надання послуг) та іншої інформації, згідно з якої можливо зробити висновок щодо реального виконання цих послуг.

Також, відповідач зазначив про те, що згідно з звітом за формою 1-ДФ за 2 квартал 2014 року на підприємстві ТОВ БК Карамбола працювало 2 особи, що для виду діяльності будівництва є недостатнім.

Таке твердження відповідача, суд вважає безпідставним, оскільки ТОВ БК Карамбола наймала людей на виконання вказаних робіт, що підтверджується матеріалами справи, а саме, копіями договорів підряду (№ 1/0104 від 01.04.2014р., укладений між ТОВ БК Карамбола та ОСОБА_4 на виконання робіт; № 2/0104 від 01.04.2014, укладений між ТОВ БК Карамбола та ОСОБА_5 на виконання робіт; № С21/0104 від 01.04.2014р., укладений між ТОВ БК Карамбола та ОСОБА_6 на виконання робіт; № 3/0104 від 01.04.2014р., укладений між ТОВ БК Карамбола та ОСОБА_7 на виконання робіт; № С23/0104 від 01.04.2014р., укладений між ТОВ БК Карамбола та ОСОБА_8. на виконання робіт; № С22/0104 від 01.04.2014р., укладений між ТОВ БК Карамбола та ОСОБА_3 на виконання робіт).

Крім того, відповідно до листа ДП Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення від 03.08.2017р. № 3349/19-07 підтверджено, що вищевказані працівники були присутні на території об'єктів у зазначені періоди, пройшли інструктаж з охорони праці, отримали допуск на надання послуги та в повному обсязі виконали зобов'язання згідно умов Договору.

Також, суд зазначає, що ТОВ НВП Електрогруп передавало ТОВ БК Карамбола всі необхідні матеріали та засоби для здійснення робіт згідно договору, що підтверджується матеріалами справи, а отже твердження відповідача про те, що у ТОВ БК Карамбола не було відповідних засобів та матерілів для здійснення робіт не відповідають дійсності.

Суд звертає увагу, що щідповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту або відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документально підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р.( Булвес АД проти Болгарії ) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є власністю у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону Про ПДВ стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі Інтерсплав проти України ).

З огляду на викладене, судом не приймаються доводи відповідача щодо покладення юридичної відповідальності на позивача за порушення, вчинені контрагентами позивача, оскільки у відповідності до ст. 61 Конституції України та вищенаведених норм чинного податкового законодавства позивач не може нести відповідальність за дії своїх контрагентів.

У вироку Галицького районного суду м. Львова від 27.07.2015 року, на який посилається відповідач у своїх запереченнях, не встановлено вини жодної посадової особи ТОВ НВП Електрогруп та немає згадки про ТОВ НВП Електрогруп взагалі . А отже, якщо контрагент позивача скоював у відносинах з іншими контрагентами злочини, то це не є підставою притягнення всіх контрагентів до відповідальності.

Відповідно до п. 11 підрозділу 1 Розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, в редакції, що діяла на момент здійснення зазначених операцій, реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Судом встановлено, що операції між ТОВ НВП Електрогруп , ТОВ Рейвік ЛТД та ТОВ Лонгкорн підпадали під дію п. 11 підрозділу 1 Розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, оскільки сума ПДВ була менша за встановлену і накладні не потребували реєстрації.

Також, суд зазначає, що неможливість провести перевірку не є підтвердженням факту фіктивної операції, а лише констатує той факт, що органи ДФС не змогли провести вказану перевірку та встановити будь-які факти взагалі.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що викладені в ОСОБА_3 перевірки обставини, що слугували прийняттю оспорюваного податкового повідомлення-рішення є неправомірними та не обгрунтованими, спростовуються вищенаведеними доказами, а тому є такими, що прийняті не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-Виробниче Підприємство Електрогруп - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області № НОМЕР_1 від 19.06.2017 р.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складено 14.08.2017р.

Суддя ОСОБА_9