Постанова

від 27.09.2017 по справі 820/3687/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

27 вересня 2017 р. 11:16 год. справа № 820/3687/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання - Король Д.О.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - не прибув,

представника третьої особи - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс ОСОБА_2", третя особа - Управління державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців департаменту реєстрації Харківської міської ради, про припинення юридичної особи, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДФС у Харківській області звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс ОСОБА_2", третя особа - Управління державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців департаменту реєстрації Харківської міської ради, про припинення юридичної особи.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 22.06.2016 по справі №36/3000/15-к за обвинуваченням ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за ч.2 ст.205 КК України встановлено, що у період з травня 2012 по липень 2014 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_5 та ОСОБА_4 згоду на спільне придбання та використання фіктивних юридичних осіб у складі організованої групи. З метою прикриття злочинної схеми з незаконної діяльності фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності від контролюючих органів та надання вигляду законної діяльності при перерахуванні безготівкових коштів по ланцюгу підконтрольних фіктивних підприємств з подальшою конвертацією безготівкових коштів у готівку зазначені особи забезпечили діяльність ТОВ "Люкс ОСОБА_2".

Окрім того, зазначеним вироком встановлено, що квітні 2013 ОСОБА_4, діючи у складі організованої групи з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з метою створення підконтрольного фіктивного підприємства, яке б діяло у складі підконтрольних вказаній організованій групі фіктивних підприємств, підшукав у м. Харкові ОСОБА_6, яка за грошову винагороду надала згоду ОСОБА_4 на створення (заснування) підприємства ТОВ Люкс ОСОБА_2 . ОСОБА_6 була призначена на посаду директора та бухгалтера ТОВ Люкс ОСОБА_2 .

Після реєстрації ТОВ Люкс ОСОБА_2 печатка та реєстраційні документи ОСОБА_6 були передані ОСОБА_5, які в подальшому використовувались для здійснення незаконної фіктивної діяльності, а саме незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся судом відповідно до вимог процесуального законодавства, на адресу суду повернулось поштове відправлення на ім'я відповідача із відміткою відділення поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання". Правом надати заперечення на адміністративний позов відповідач не скористався.

Представник третьої особи у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до вимог ст.33 КАС України, через канцелярію суду надав письмові пояснення на адміністративний позов, в яких зазначив, що проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації здійснюється на підставі відповідного пакету документів, визначеного ч.12 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.20.1.37 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Аналогічне за змістом положення міститься у п.67.2 ст.67 Податкового кодексу України.

Аналізуючи приписи п.п.20.1.37 ст.20, п.67.2 ст.67 Податкового кодексу України у кореспонденції з положеннями ст.62 цього ж кодексу, де законодавцем викладені способи здійснення податкового контролю, суд приходить до висновку, що вимога контролюючого органу про припинення платника податків - юридичної особи за своєю правовою суттю є заходом примусу (чи-то впливу) як невід'ємний складовий елемент процедури обліку платників податків

Підстави для звернення до суду з такою вимогою наведені, зокрема, у ст.55-1 Господарського кодексу України, згідно з якою ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Судом встановлено, що з приводу застосування п.п.20.1.37 ст.20 Податкового кодексу України та ст.55-1 Господарського кодексу України існує правовий висновок Верховного Суду України, який викладений у постанові від 30.09.2015 року по справі №21-1575а15.

Відповідно до приписів ч.1 ст.244-2 КАС України (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" №192-VIII від 12.02.2015 року) висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

У постанові від 30.09.2015 року по справі №21-1575а15 Верховний Суд України зазначив, що посадові особи податкового органу вправі звернутися до суду з позовом про визнання установчих документів недійсними в разі виявлення ознак фіктивності суб'єкта господарювання (підприємництва). Стаття 55 1 ГК містить ознаки (критерії), за якими юридична особа чи діяльність фізичної особи-підприємця можуть бути визнані фіктивними, тобто такими, в яких зовнішня організаційно-правова форма не відповідає її суті та меті створення. Ознаки фіктивності мають бути доведені належними, допустимими і достовірними доказами, поняття, джерела та характеристика яких наведені в статтях 69, 70, 77, 79, 80, 82 - 85 КАС. Відповідно до статті 86 цього Кодексу докази оцінюються та мають ґрунтуватися на безпосередньому, повному, всебічному та об'єктивному їх дослідженні. Тут слід зазначити, що норми матеріального закону не пов'язують визнання ознак фіктивності юридичної особи з обов'язковим встановленням вини в діях особи (осіб), яка зареєструвала таку особу, чи попереднього кримінального провадження і постановлення обвинувального вироку щодо осіб, які вчинили фіктивне підприємництво, тобто злочин, передбачений частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України (далі - КК).

З матеріалів справи судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Люкс ОСОБА_2" зареєстровано як юридична особа 02.04.2013 року за кодом 38632066, засновник, керівник та підписант з 02.04.2013 року - ОСОБА_6.

З 03.04.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Люкс ОСОБА_2" перебувало на обліку як платник податків у ДПІ у Московському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області.

Вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 22.06.2016 року по справі №36/3000/15-к за обвинуваченням ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за ч.2 ст.205 КК України встановлено, що у період з травня 2012 по липень 2014 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_5 та ОСОБА_4 згоду на спільне придбання та використання фіктивних юридичних осіб у складі організованої групи. З метою прикриття злочинної схеми з незаконної діяльності фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності від контролюючих органів та надання вигляду законної діяльності при перерахуванні безготівкових коштів по ланцюгу підконтрольних фіктивних підприємств з подальшою конвертацією безготівкових коштів у готівку зазначені особи забезпечили діяльність ТОВ "Люкс ОСОБА_2".

Окрім того, зазначеним вироком встановлено, що квітні 2013 ОСОБА_4, діючи у складі організованої групи з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з метою створення підконтрольного фіктивного підприємства, яке б діяло у складі підконтрольних вказаній організованій групі фіктивних підприємств, підшукав у м. Харкові ОСОБА_6, яка за грошову винагороду надала згоду ОСОБА_4 на створення (заснування) підприємства ТОВ Люкс ОСОБА_2 . ОСОБА_6 була призначена на посаду директора та бухгалтера ТОВ Люкс ОСОБА_2 .

Після реєстрації ТОВ Люкс ОСОБА_2 печатка та реєстраційні документи ОСОБА_6 були передані ОСОБА_5, які в подальшому використовувались для здійснення незаконної фіктивної діяльності, а саме незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки.

Згідно з ст.55-1 Господарського кодексу України підставою для припинення юридичної особи є, зокрема, реєстрація (перереєстрація) суб'єкта господарювання з подальшою передачею в управління особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах за участю засновника ТОВ "Люкс ОСОБА_2" мали місце обставини, згадані законодавцем у ст.55-1 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців " в редакції, яка діяла до 13.12.2015 р. підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом.

На теперішній час зазначений закон діє в редакції Закону України від 26.11.2015 №835-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", яким Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" викладено в новій редакції, з подальшими змінами.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються Конституцією України, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців ( ч.1 ст. 3 Закону України " Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Відповідно до ч.6 ст. 14 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" направлення судових рішень щодо проведення реєстраційної дії для примусового виконання здійснюється у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

За приписами ч.12 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації на підставі, зокрема, судового рішення про припинення юридичної особи, не пов'язаного з її банкрутством, після закінчення процедури припинення, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами, подаються такі документи:1) заява про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації; 2) довідка архівної установи про прийняття документів, що відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню.

Системно аналізуючи встановлені судом обставини та зазначені нормативні положення, суд зазначає, що з моменту реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс ОСОБА_2" у діяльності відповідача наявні податкові правопорушення щодо сприяння підприємствам реального сектору економіки - контрагентам відповідача у штучному формуванні податкового кредиту з ПДВ.

Вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 22.06.2016 року по справі №36/3000/15-к встановлено, що дії з боку засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс ОСОБА_2" ОСОБА_6 вчинені з метою фіктивного здійснення відповідачем господарської діяльності, яка заборонена законом.

Суд зазначає, що хоча й на час набрання законної сили вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 22.06.2016 року по справі №36/3000/15-к та на момент винесення рішення по даній справі норма ч.2 ст.38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" щодо підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, не діє, поряд з цим, Податковий кодекс містить в собі положення, якими нормативно закріплено право контролюючого органу в установленому законом порядку звертатись до суду про винесення судового рішення щодо припинення юридичних осіб.

За приписами ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Судовим розглядом встановлено, що заявлена суб'єктом владних повноважень вимога не порушує прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у сфері податкової справи та у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а наведені суб'єктом владних повноважень доводи знайшли своє підтвердження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 72, 94, 128, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс ОСОБА_2", третя особа - Управління державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців департаменту реєстрації Харківської міської ради, про припинення юридичної особи - задовольнити.

Припинити юридичну особу Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс ОСОБА_2" (проспект Московський, буд. 94, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 38632066), зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради 02.04.2013 року.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 28 вересня 2017 року.

Суддя Біленський О.О.