Постанова

від 27.09.2017 по справі 810/1476/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1476/16 Головуючий у 1-й інстанції: Горобцова Я.В.

Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 вересня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Грибан І.О.,

Кузьмишиної О.М.,

за участю секретаря Маменко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бакалія-Трейд" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Бакалія-Трейд -задоволено. Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003652204 від 13.11.2015. Визнано протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003662204 від 13.11.2015.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нову, якою позовні вимоги залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, думку представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.198, п.п.1, 4 ч. 1 ст.202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано судом обставин, що мають значення для справи, допущено порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Бакалія-Трейд , ідентифікаційний код 38379292, місцезнаходження: 08114, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Стоянка, вул. Київська, буд. 10, зареєстроване 12.09.2012 як юридична особа, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 88).

У період з 16.10.2015 по 22.10.2015 посадовою особою ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області на підставі направлення від 16.10.2015 №1054, згідно із пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями, та відповідно до наказу ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 16.10.2015 №957 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Бакалія-Трейд (код ЄДРПОУ 38379292) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з АФГ Таврія (код за ЄДРПОУ 22749307) за серпень 2015 року, за результатами якої складений Акт №355/10-13-22-04/38379292 від 29.10.2015 ( далі- Акт перевірки) (а.с. 15-25).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ Бакалія-Трейд п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями, у результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті на загальну суму 507 809 грн., в тому числі серпень 2015 - 507 809 грн., та завищено показники рядку 24 Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду декларації з ПДВ за серпень 2015 року на суму 92 191 грн.

На підставі акта перевірки №355/10-13-22-04/38379292 від 29.10.2015 ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області прийняті податкові повідомлення-рішення форми В4 №0003652204 від 13.11.2015 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 92 191,00 грн. та форми Р №0003662204 від 13.11.2015, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 761 714,00 грн., з яких за основним платежем на 507 809,00 грн., за штрафними санкціями на 253 905,00 грн. (а.с.12,13).

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.11.2015 №0003652204 та №0003662204 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З такими висновком суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України;г) вивезення товарів за межі митної території України;е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 17.11.2015 у справі №2а-14377/122670, від 03.11.2015 у справі №826/14081/14, від 15.12.2015 від 826/13848/13-а.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що спірним в даній справі є реальність взаємовідносин між позивачем ТОВ БАКАЛІЯ -ТРЕЙД з контрагентами АФГ Таврія у перевіряємий період - серпень 2015 року.

При вирішенні справи суду слід перевірити обґрунтованість доводів податкового органу про те, що взаємовідносини між позивачем ТОВ БАКАЛІЯ -ТРЕЙД з контрагентами АФГ Таврія не спричинили реального настання господарських операцій, що свідчить про безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за серпень 2015 року та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень 2015 року, які були сформовані по взаємовідносинах позивача з вказаними суб'єктами господарювання у перевіряє мий період.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 17 серпня 2015 року між ТОВ Бакалія-Трейд (покупець) та АФГ Таврія (постачальник) укладено договір поставки №1708/15-2 (далі- договір №1708/15-2) (а.с. 68-75).

Відповідно до п.1.1 даного договору Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, та у відповідності з Замовленням Покупця, поставити у власність Товар разом з товаросупроводжувальною документацією, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти Товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в Специфікації.

Право власності на Товар переходить до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін видаткової накладної на складі Покупця, яка засвідчує момент передачі товару (п. 2.1. Договору №1708/15-2).

Відповідно до п. 2.4. Договору, у випадку якщо постачальник одержав Замовлення Покупця та не відповів відмовою на нього листом направленим поштою, кур'єрською службою, факсом, електронною поштою протягом одного дня з моменту отримання Замовлення, таке Замовлення вважається прийнятим до виконання Постачальником (акцептованою сферою) і Постачальник зобов'язується виконати замовлення Покупця в повному обсязі.

Пунктом 3.8. Договору №1708/15-2 встановлено, що постачальник при поставці відповідної партії Товару передає Покупцю наступну товаросупроводжувальну документацію:

- накладні, в яких повинно бути чітко зазначена кількість відвантаженого Товару, ціна за одиницю Товару без ПДВ, сума ПДВ, загальна вартість з ПДВ;

- товарно-транспортні накладні;

- належним чином завірені копії освідчення якості (для товарів тваринного походження), сертифікатів відповідності, в разі необхідності сертифікатів про визнання іноземного сертифікату, гігієнічні висновки (для товарів, що не підлягають обов'язковій сертифікації), інструкції з використання, гарантійні сертифікати тощо, що вимагається відповідно до чинного законодавства України для оптової чи роздрібної торгівлі;

- податкова накладна/корегування до податкової накладної в електронному вигляді через систему електронного документообігу M.E. Doc IS.

Пунктом 3.21 встановлено за домовленістю Сторін Постачальник зобов'язаний передати товар Покупцю та забезпечити його зберігання протягом 5 місяців з моменту передачі за адресою: с. Дмитрівка, вул..Леніна, 10. Покупець має право отримати товар зі зберігання раніше без перерахунку вартості товару. Підтвердженням прийняття товару на зберігання є акт приймання - передачі товару на зберігання. Підтвердження повернення товару зі зберігання є акт приймання - передачі товару зі зберігання.

Відповідно до п. 5.5 Договору №1708/15-2 Покупець перераховує грошові кошти за отриманий товар до 31.12.2016. Товар може оплачуватись частинами.

На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни товару податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями, позивач надав податкові накладні виписані АФГ Таврія (а.с. 84-87), видаткові накладні (а.с. 76, 78, 80, 82) та акти приймання-передачі товарів на зберігання згідно Договору поставки №1708/15-2 (а.с. 104-107).

Дослідивши надані позивачем первинні документи, судом апеляційної встановлено, що позивачем, як до перевірки, так і до матеріалів справи, не надано документів які б свідчили про фактичне виконання умов договору поставки, а саме первинні документи, які б підтверджують навантаження, зважування, транспортування зернових, ТТН, докази як поставки товару на склад так і складання актів приймання - передачі товару зі зберігання.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи договір № №1708/15-2 та всі первинні документи, які були надані позивачем на підтвердження фактичного виконання умов вказаного договору, підписано від імені директора контрагента АФГ Таврія ОСОБА_3

Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено з листа СУ Нацполіції в Київській області від 02 березня 2016 року, копія якого міститься в матеріалах справи, що слідчим управління Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 27.11.2015 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015110000000371 з правовою кваліфікацією, передбаченою ч,2 ст.366 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що під час відпрацювання підприємств, що мають статус сільськогосподарських виробників та користуються пільгами передбаченими податковим законодавством працівниками оперативного управління ГУ ДФС у Київській області проведено комплекс заходів, за результатами яких встановлено суб'єкт господарювання з ознаками фіктивності, а саме АФГ Таврія (код ЄДРПОУ 22749307). Згідно інформаційного ресурсу ДФС України керівником. засновником та головним бухгалтером АФГ Таврія (код ЄДРПОУ 22749307), яке перебуває на податковому обліку ДПІ у Києво-Святошинському районі рахується громадянин ОСОБА_4.

Як вбачається з протоколу допиту свідка, копія якого міститься в матеріалах справи, допитаний як свідок ОСОБА_4 показав, що жодних дій, пов'язаних реєстрацією (перереєстрацією) АФГ Таврія він не вчиняв, документів щодо реєстрації (перереєстрації) вказаної юридичної особи не підписував. Жодних документів до будь-яких підприємств, установ та організацій не подавав, рахунків у банківських установах не відкривав, печатками підприємства не володів. Ні юридичну, ні фактичну адресу АФГ Таврія не обирав та вона йому не відома. За весь період діяльності АФГ Таврія ОСОБА_4 жодного відношення до функціонування зазначеного підприємства не мав, ніякі документи по його його діяльності (в тому числі офіційні форми звітності, договори і контракти, акти виконаних робіт, чеки на зняття готівки, накладні, рахунки-фактури, податкові накладні, банківські платіжні доручення тощо) не підписував. Будь-яких довіреностей не видавав. Участі у виборі напрямів діяльності АФГ Таврія , виборі контрагентів він не приймав. Свідоцтва платника податку на додану вартість в ДПІ не отримував. Будь-яких доходів від результатів фінансово-господарської діяльності АФГ Таврія ОСОБА_5, у будь-якому вигляді, не отримував. Також, ОСОБА_4 показав, що будь-яких документів стосовно виходу із складу засновників АФГ Таврія , передачі частки у статутному фонді вказаного підприємства він не підписував. ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які на даний час рахуються засновниками АФГ Гаврія , ОСОБА_4 не відомі.

У постановах Верховного Суду України від 05.03.2012 року та від 22.09.2015 року № 21-421а11 та № 810/5645/14, міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Виходячи із встановлених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (податкові накладні, видаткові накладні та акти приймання - передачі товару зі зберігання тощо) по господарським операціям з АФГ Таврія не є достатніми доказами фактичного виконання операцій; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими ДПІ фактами щодо фіктивної діяльності контрагента позивача свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.

Даючи оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з доказами, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів вважає приходить до висновку про не підтвердження реальності фінансово-господарських взаємовідносин позивача з контрагентом АФГ Таврія у перевіряємому періоді, оскільки в ході аналізу податкової звітності, судом була встановлено відсутність будь-якої інформації про наявність складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства - контрагента.

Слід зазначити, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, що по даній справі, з наданих суду матеріалів, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Позивачем до матеріалів справи не додано і судом не встановлено наявність у позивача доказів на підтвердження реального здійснення розрахунків з контрагентами по спірним господарським операціям, наприклад, банківських виписок, платіжних доручень тощо.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, що також судом апеляційної інстанції з матеріалів справи не встановлено.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; (4) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (5) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою, (6) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності - п/п. 14.1.231. ПК України).

При цьому, суть останнього, слід розуміти так, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета. Податкова економія при цьому діловою метою не визнається. В іншому випадку податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною суттю операцій.

Недоведеність наявності зазначених чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкових вигод, зокрема, недоведеність фактичного здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників певних операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкових вигод.

В даному випадку, суд апеляційної інстанції, проаналізувавши в їх сукупності матеріали справи, приходить до висновку про недоведеність фактичного виконання для позивача спірних операцій, про відсутність у зв'язку з цим у первинних документів юридичної значимості для формування спірних сум податкових вигод, а отже і про відсутність правових підстав для формування спірних сум податкових вигод.

З урахуванням наведеного у сукупності колегія суддів вважає, що за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Складені за такими операціями первинні документи та податкові накладні, внаслідок того, що спірні операції фактично контрагентами не виконувались, є юридично дефектними та не створюються правових наслідків для цілей формування спірних сум податкових вигод, що, відповідно, зумовлює висновок суду про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку виконано.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку виконаний.

В свою чергу, позивачем, на спростування доводів податкового органу, вказаних в апеляційній скарзі, не надано жодних належних доказів і таких доказів судом апеляційної інстанції не встановлено.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови про задоволення адміністративного позову допущено порушення норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 160,198, 202, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року - скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Бакалія-Трейд" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови складено та підписано 27.09.2017.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: І.О. Грибан

О.М. Кузьмишина

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Грибан І.О.

Кузьмишина О.М.