Ухвала

від 20.09.2017 по справі 815/1692/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/1692/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Нехожиній О.О.,

за участю представника позивача Класс О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВАИС до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

22.03.2017 року ТОВ ВАИС звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ДФС в Одеській області, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.12.2016р. №0011731409 ГУ ДФС в Одеській області про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 201 347 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення податкового органу є неправомірним, оскільки воно ґрунтується на необґрунтованих та помилкових висновках проведеної перевірки.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року адміністративний позов ТОВ ВАИС задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 23.12.2016р. №0011731409.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ГУ ДФС в Одеській області 09.06.2017 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального і процесуального права та просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.05.2017 року та прийняти нову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу не визнав та мотивовано наполягав на залишенні її без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання суду 2-ї інстанції з невідомих причин не прибув, про день, час та місце розгляду справи був своєчасно та належним чином повідомлений.

Заслухавши суддю - доповідача, виступ представника позивача та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для їх задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ТОВ ВАИС зареєстровано як юридична особа 29.10.2013р. та перебуває на податковому обліку з 30.10.2013р. в ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В листопаді 2016р. посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області, на підставі направлень від 11.11.2016р., була проведена виїзна планова перевірка ТОВ ВАИС з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 30.10.2013р. по 30.09.2016р., валютного та іншого законодавства за період з 30.10.2013р. по 30.09.2016р.

09.12.2016р. за результатами вказаної перевірки складено акт №369/15-32-14-09/38955749, яким встановлено порушення ТОВ ВАИС вимог п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 201347 грн., у тому числі: за 2015 рік - в сумі 201347 грн.

23.12.2016р. на підставі цього акту перевірки №369/15-32-14-09/38955749 від 09.12.2016 року, уповноваженою особою ГУ ДФС в Одеській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0011731409, яким за порушення вимог п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України, ТОВу ВАИС було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму: 201347 грн., з яких: 201347 за податковим зобов'язанням; 0- за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням №0011731409 від 23.12.2016р., позивач скористався досудовим порядком врегулювання спору та оскаржив його, подавши до Державної фіскальної служби України скаргу від 30.12.2016р. №30/12/16-1 до якої були додані первинні документи, які, на думку позивача, підтверджують правомірність формування витрат.

Однак, за результатами розгляду вищевказаної скарги Державною фіскальною службою України було прийнято рішення від 27.02.2017р. №3986/6/99-99-11-01-01-25, яким спірне податкове повідомлення-рішення від №0011731409 від 23.12.2016р. залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуюсь з такими діями та рішенням податкового органу, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а також відповідно, з неправомірності спірного рішення відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до приписів п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім НБУ) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Аналогічні положення містяться і в п.75.1 ст.75 ПК України, яким, в свою чергу, передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Як визначено приписами пп.62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України, податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Так, згідно із п.75.1.2 ст.75 ПКУ, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Як вбачається з п.77.1. ст.71 ПК України, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Також, слід зазначити, що правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а також, віднесення сплачених платниками сум до витрат підприємств з 01.01.2011р. регулюються Податковим кодексом України, веденням бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених ст.216 ЦК України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному ст.50 цього Кодексу.

Приписами ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено загальне поняття та характеристика документу, на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

У відповідності до ч.1 та ч.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами 1,2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: дату складання, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Відповідно до п.2.1 та п.2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затв. наказом Міністерства Фінансів України №88 від 24.05.1995р .), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Згідно з положеннями п.134. ст.134 ПКУ, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків ), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років ), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років ), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років ).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років ), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків ), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16, затвердженим Наказ Міністерства фінансів України 31.12.1999р. №31, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000р. за №27/4248.

Пунктами 5-7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 передбачено, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнають або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Разом з тим, порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затверджений Наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.05.2015р. та зареєстрований в Міністерства юстиції України 26.10.2015р. за №1300/27745.

Необхідно вказати, що зазначений вище Порядок було розроблено відповідно до вимог Податкового кодексу України та Митного кодексу України для застосування посадовими особами контролюючих органів при оформленні результатів документальних перевірок платників податків - юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, постійних представництв та представництв нерезидентів дотримання законодавства з питань державної митної справи, про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Дія цього Порядку не поширюється на оформлення результатів перевірок контрольованих операцій відповідно до ст.39 розділу І ПКУ. Оформлення результатів документальних невиїзних позапланових електронних перевірок за заявою платника податків, їх підписання та реалізація здійснюються з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом.

Відповідно до п.1 розділу ІІ Порядку №727, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки документальної перевірки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт документальної перевірки, а у разі відсутності порушень - довідка документальної перевірки.

Крім того, п.п.3-5 розділу ІІ Порядку №727 визначено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно ж до п.4 розділу ІІІ цього ж Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування ), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік ) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів; у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові посадової особи платника податків, уповноваженої здійснювати від його імені юридичні дії (його законного представника ), та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт складання такого акта відображається в акті (довідці) документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим особам контролюючого органу письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти надання таких пояснень необхідно відобразити в акті документальної перевірки, а факт відсутності або порушення правильності ведення податкового та/або бухгалтерського обліку фіксується в описовій частині акта документальної перевірки.

Згідно п.1 розділу IV Порядку №727, залежно від фінансово-господарської діяльності платника податків та результатів перевірки до інформативних додатків належать: акт про ненадання платником податків документів (їх копій), пояснень, довідок, інформації тощо, які необхідні для проведення перевірки у визначений у запиті строк (у разі його складання), акт відмови від надання або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації; інші матеріали, що підтверджують наявність або відсутність фактів порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Так, як встановлено з матеріалів справи судами обох інстанцій, спірне податкове повідомлення-рішення №0011731409 фактично було прийнято керівником ГУ ДФС в Одеській області 23.12.2016р. на підставі акту перевірки №369/15-32-14-09/38955749 від 09.12.2016 року, яким, в свою чергу, за порушення п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, ТОВ ВАИС визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 201347 грн.

Так, як вбачається з вказаного акту перевірки від 09.12.2016р., відповідач зазначає, що перевіркою повноти визначення витрат, що вплинули на фінансовий результат до оподаткування при обчисленні об'єкта оподаткування з 01.01.2015р. по 30.09.2016р. всього встановлено їх завищення в сумі 1118590 грн., у тому числі: 2015 рік - 1118590 грн.

Проведеною перевіркою показника Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих робіт, послуг за період з 01.01.2015р. по 30.09.2016р. сумі 196446600 грн. на підставі документів, встановлено завищення задекларованих ТОВ ВАИС показників витрат, що вплинули на фінансовий результат до оподаткування у рядку 2050 Звіту Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) , в сумі 960065 грн.,в т.ч. 2015 рік - 960065 грн.

Згідно даних бухгалтерського обліку за Дт рах 20 матеріали Кт рах. 631 розрахунки з постачальниками по Контрагенту ТОВ БКБ ТРЕЙД відображено 11289415 грн. До перевірки надані видаткові накладні на 10329349 грн.

Таким чином, до перевірки нібито не надано первинні документи, на підставі яких відбулося збільшення витрат, на суму 960065 грн., а отже показник витрат, що вплинув на фінансовий результат до оподаткування завищено за 2015 рік всього на суму 960065 грн.

Також, проведеною перевіркою встановлено, що згідно даних бухгалтерського обліку сума інших операційних витрат складає у 2015 році 131575 грн. (послуги оренди приміщення, транспорт витрати, нотаріальні послуги, канцтовари, інші витрати загальногосподарського призначенні, нарахування по розрахунковим відомостям заробітної плати, відрахувань (зборів) до фонду державного загальнообов'язкового страхування, МШП ).

Однак, згідно зі Звітом про фінансові результати (Форма №2) за 2015 рік, суму інших операційних витрат (ряд.2180 Інші операційні витрати ) відображено у розмірі 290100 грн. До перевірки не надано первинні документи, на підставі яких відбулося збільшенні витрат, на суму 158525 грн.

Таким чином, як зазначає податковий орган, в порушення п.44.1 п.44.2 ст.44, п.134.1 ст.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, показник витрат, що вплинув на фінансовий результат до оподаткування, у рядку 2180 Інші операційні витрати Звіту про фінансові результати за 2015 рік, завищено на суму 158525 грн., у тому числі 2015 рік - 158525 грн.

Разом з тим, як видно з матеріалів справи, позивач - ТОВ ВАИС займається діяльністю за КВЕД: 46.15 Діяльність посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами, залізними та іншими металевими виробами ; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту ; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.47 Оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (основний); 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 52.10 Складське господарство.

Також по справі встановлено, що 20.04.2015р. між ТОВ ВАИС (покупець) та ТОВ БКБ ТРЕЙД (постачальник) було украдено договір поставки нафтопродуктів №1/НП, відповідно до якого постачальник продає покупцю нафтопродукти (Товар) на умовах цього договору, а покупець приймає і сплачує зазначений товар на умовах даного договору.

Собівартість товару, придбаного ТОВ ВАИС у ТОВ ТБК ТРЕЙД за вищевказаним договором, віднесено позивачем до складу витрат на собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) у 2015 році, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями документів: видатковою накладною №45 від 02.06.2015р. на загальну суму 430095 грн., в тому числі ПДВ 71682,00 грн.; видатковою накладною №27 від 07.05.2015р. на загальну суму 592164,3 грн., в тому числі ПДВ 98694,05 грн.; видатковою накладною №32 від 14.05.2015р. на загальну суму 129819 грн., в тому числі ПДВ 21 636,5 грн.; податковою накладною №19 від 30.04.2015р., №29 від 07.05.2015р. №36 від 13.05.2015р., №37 від 14.05.2015р. №51 від 29.05.2015р.; товарно-транспортною накладною №Р/27-1/БКБ від 07.05.2015р., №Р/27-2/БКБ від 07.05.2015р., №Р/27-3/БКБ від 07.05.2015р., №Р32-1/БКБ від 14.05.2015р., №Р/45-1/БКБ від 02.06.2015р., №Р/45-2/БКБ від 02.06.2015р., № Р/45-3/БКБ від 02.06.2015р.

Судами обох інстанцій беззаперечно встановлено, що усі вище перелічені видаткові накладні були надані до перевірки, разом з тим, перевіряючи вказуючи на їх відсутність, дійшли висновку про порушення позивачем податкового законодавства.

Окрім того, в межах здійснення своєї господарської діяльності між ТОВ ВАИС (замовник) та ТОВ АТП-1524 (перевізник) 01.12.2015р. укладено ще один договір №135 від 01.12.2015р. транспортного перевезення.

На підтвердження реального виконання цього договору позивачем було надано до суду 1-ї інстанції належним чином засвідчені копії: заявок на транспорт, рахунків на оплату, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, накладних на відпуск товарів, актів надання послуг на загальну суму без ПДВ 179858,33 грн., ПДВ 35971,67 грн., №249 від 09.12.2015р. на суму 20800 грн. ПДВ 17333.33 грн., №250 від 10.12.2015р. на суму 22400 грн. ПДВ 3733,33 грн., №252 від 14.12.2015р. на суму 16650 грн., ПДВ 3330 грн., №254 від 15.12.2015р. на суму 17875 грн., ПДВ 3575 грн., №258 від 18.12.2015р. на суму 16800 грн. ПДВ 3360 грн., №261 від 15.12.2015р. на суму 17633.33 грн. ПДВ 3526,67 грн., №262 від 24.12.2015р. на суму 18533,33 грн., ПДВ 3706,67 грн., №265 від 26.12.2015р. на суму 17333,33 грн., ПДВ 3466.67 грн., №271 від 29.12.2015р. на суму 17700 грн. ПДВ 3540 грн., №263 від 25.12.2015р. на суму 22166,67 грн., ПДВ 4266,67 грн.

Собівартість вищевказаних послуг віднесено ТОВ ВАИС до складу інших операційних витрат у 2015 році.

Крім того, представник позивача в судових засіданнях судів 1-ї та 2-ї інстанцій неодноразово зазначав, що усі вищевказані акти надання послуг були надані ТОВ ВАИС і до перевірки, що, в свою чергу, представник відповідача не заперечував в судовому засіданні суду 1-ї інстанції, однак, при цьому лише зазначав про не співпадіння дат у цих актах.

Також, необхідно вказати, що відповідачем фактично не надано до суду належних і достатніх доказів складання акту про ненадання платником податків документів (їх копій), пояснень, довідок, інформації тощо, які необхідні для проведення перевірки у визначений у запиті строк (у разі його складання), акту відмови від надання або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації; інші матеріали.

Отже, з вказаного вбачається, що оскільки до спірної перевірки фактично були надані акти виконання робіт по контрагенту ТОВ АТП-1524 на загальну суму 1798758 грн. в тому числі і на суму 158525 грн.; видаткові накладні по контрагенту ТОВ БКБ ТРЕЙД на загальну суму 11289412 грн., в тому числі на суму 960065 грн., то відповідно, висновок податкового органу про порушення підприємством позивача вимог п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 201347 грн., не відповідає дійсності, а тому, відповідно, прийняте на цій підставі спірне податкове повідомлення-рішення №0011731409 від 23.12.2016 року підлягає скасуванню як протиправне, що, в свою чергу, і було правильно встановлено судом 1-ї інстанції.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко