Рішення

від 11.09.2017 по справі 342/636/17

ГОРОДЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 342/636/17

Провадження № 2/342/488/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2017 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Ничик Г.І.,

за участю: секретаря судового засідання Петруняк Н.А.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городенка справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, в якому просить визнати за нею право власності на спадкове майно після смерті її матері ОСОБА_4, яка померла 17 квітня 2015 року. Остання 18 листопада 1999 року склала заповіт, за яким все своє майно, де б воно не було, та з чого б не складалося, і на що вона за законом матиме право, розпорядила порівну своїм дочкам: ОСОБА_2 та ОСОБА_5; заповіт посвідчений виконавчим комітетом Далешівської сільської ради Городенківського району. 14 липня 2015 року позивачка звернулася до Городенківської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, де була заведена спадкова справа № 194/2015. Між позивачкою та її сестрою ОСОБА_5 24 листопада 2015 року був укладений договір про поділ спадщини, посвідчений в.о. державного нотаріуса Городенківської ДНК, зареєстрований в реєстрі за №1072, до якого 16 травня 2017 року були внесені зміни. Договір про внесення змін посвідчений в.о. державного нотаріуса Городенківської ДНК та зареєстрований в реєстрі за №563. Згідно цих договорів до позивачки перейшло наступне спадкове майно: 1/ 2 частка права на майновий пай, який перебуває у власності колективного сільськогосподарського підприємства колгоспу-комбінату Катеринівський Нікопольського району Дніпропетровської області; 1/2 частка грошових вкладів в АТ Ощадбанк на рахунку № 91551-6325 у ТВБВ № 10003/0477;1/ 2 частка суми коштів на депозитному рахунку нотаріуса, які належали ОСОБА_6, в розмірі 12883 грн.39 коп. Позивачка одержала свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_4: 22 вересня 2016 року на 1/ 2 частку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,2100 га, розташованої на території Покровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області; 16 травня 2017 року на 1/ 2 частку права на майновий пай, який перебуває у власності колективного сільськогосподарського підприємства колгоспу-комбінату Катеринівський Нікопольського району Дніпропетровської області.

Постановою в.о. державного нотаріуса Городенківської ДНК від 14 червня 2017 року позивачці відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину на 1 /2 частку суми коштів на депозитному рахунку нотаріуса, які належали ОСОБА_6, в розмірі 12883 грн.39 коп. з посиланням на те, що спадкодавець ОСОБА_4 не оформила правовстановлюючі документи на ці кошти.

ОСОБА_6 була дружиною ОСОБА_7, разом проживали в ІНФОРМАЦІЯ_2, були подружньою парою, дітей не мали. ОСОБА_6 померла 19 квітня 2008 року, єдиним її спадкоємцем першої черги за законом був чоловік ОСОБА_8. 03 червня 2009 року ОСОБА_7 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті дружини ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 1,400 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Покровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1222985500:02:002:0047 та № 1222985500:02:013:0047. Таким чином ОСОБА_7 за свого життя набув право власності на цю земельну ділянку, однак не отримав Державний акт на право приватної власності на неї.

12 серпня 2012 року ОСОБА_8 помер, заповітного розпорядження на випадок своєї смерті він не залишив. Його рідні сестри: відповідачка ОСОБА_3 та мама позивачки ОСОБА_4, як спадкоємці за законом другої черги, 14 січня 2015 року отримали свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7, згідно яких ОСОБА_4 успадкувала: 1/ 2 частину житлового будинку з надвірними спорудами по вул. Київська, 17 в с. Катеринівка Нікопольського району Дніпропетровської області; 1 /2 частину земельної ділянки площею 0,0116 га, розташованої по вул. Київська,17 в с. Катеринівка Нікопольського району Дніпропетровської області; 1 /2 частину земельної ділянки площею 0,25 га, розташованої по вул. Київська,17 в с. Катеринівка Нікопольського району Дніпропетровської області.

При оформлені спадщини на земельну ділянку площею 1,400 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Покровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1222985500:02:002:0047 та №1222985500:02:013:0047, що була успадкована ОСОБА_7 після смерті дружини ОСОБА_6, було встановлено, що Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 року у справі № 872/2а-18/16 вирішено примусово відчужити у державну власність земельну ділянку, яка належала ОСОБА_6 площею 1,17 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Покровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1222985500:02:002:0047 за 25 767 грн. 73 коп. Постанова суду набрала законної сили.

28 липня 2016 року на депозитний рахунок приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу ОСОБА_9 № 26227050200476 публічним акціонерним товариством Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат для передачі ОСОБА_6 перераховано 25 767 грн. 73 коп., як відшкодування вартості земельної ділянки, примусово відчуженої у державну власність з мотивів суспільної необхідності.

Оскільки до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті; відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину та незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, тому спадкоємцям ОСОБА_7, його сестрам ОСОБА_3 та ОСОБА_4, належить по половині відшкодування вартості земельної ділянки, примусово відчуженої у державну власність з мотивів суспільної необхідності. Тому 1 /2 частина зазначеної суми належала матері позивачки ОСОБА_4, як така, що входила до складу спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_7

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених в позові. Суду пояснила, що вилучення земельної ділянки згідно судового рішення від 06.07.2016 р. проводилось після смерті власника земельної ділянки ОСОБА_10, яка померла 19.04.2008р. Зазначену земельну ділянку після її смерті 03.06.2009 р. успадкував її чоловік ОСОБА_7, який помер 12.08.2012 р. Отже, ця земельна ділка входила до складу спадщини, яка відкрилась після його смерті, і яку успадковували його сестри ОСОБА_4, мати позивачки, та ОСОБА_3, відповідачка. Наявні на депозитному рахунку нотаріуса кошти є відшкодуванням заподіяних збитків спадкодавцю, вони входять до складу спадщини, тому є підстави для задоволення позову. Одночасно пояснила, що в зв'язку з значною віддаленістю місця розташування спадкового майна, що належало спадкодавцю ОСОБА_7, та відсутністю матеріальної змоги, позивачка не мала можливості звертатись до суду з оскарженням судового рішення від 06.07.2016 р. по справі Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду № 872/2а-18/16, зазначене рішення набрало законної сили, і тому позивачка звернулась до суду з даним позовом про визнати за нею, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 1 /2 частину суми, перерахованої на депозитний рахунок приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу ОСОБА_9 № 262 270 502 00476 публічним акціонерним товариством Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат для передачі ОСОБА_6 в якості відшкодування вартості земельної ділянки, примусово відчуженої у державну власність з мотивів суспільної необхідності, в розмірі 12883,39 грн.

Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, до суду поступила заява про визнання нею позову.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі.

Ст. 57 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно положень статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до статті 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця). Згідно з ст. 1223 ЦК України - право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини, вказано в ч. 1 ст. 1222 ЦК України. Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Згідно з ст. 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (ст. 1262 ЦК).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. За ст.ст. 1268-1269 Цивільного кодексу України прийняття спадщини - це: постійне проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або подання спадкоємцем, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, заяви до нотаріуса про прийняття спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України - якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Згідно ст. 391 Цивільного кодексу України власник вправі вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, захист його права здійснюється судом.

Позивачка ОСОБА_2 (дошлюбне ОСОБА_4) ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка народилась в с. Дубки Городенківського району Івано-Франківської області, актовий запис № 18 від 02.07.1967 р., є дочкою ОСОБА_12 та ОСОБА_4, що доводиться копією її свідоцтва про народження серії VІІ-УР № 0726713, виданого 02.07.1967 року Далешівською сільською радою Городенківського району Івано-Франківської області. При одруженні ОСОБА_13 змінила прізвище Смук на Чернецька , актовий запис № 5 від 16.04.1988р., що стверджено копією свідоцтва про укладення шлюбу І-НМ № 475747, виданого 16.04.1988 року виконкомом Далешівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області.

Згідно заповіту від 18 листопада 1999 року, посвідченого виконавчим комітетом Далешівської сільської ради Городенківського району, ОСОБА_4 все своє майно, де б воно не було, та з чого б не складалося, і на що вона за законом матиме право, заповіла своїм дочкам - ОСОБА_2 та ОСОБА_5 порівну. ОСОБА_4, мати позивачки, померла 17 квітня 2015 року у віці 78 років, актовий запис № 8 від 17.04.2015 р., що стверджується свідоцтвом про смерть серії І-НМ № 209766 від 17.04.2015 року, виданим Далешівською сільською радою Городенківського району Івано-Франківської області.

14 липня 2015 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до Городенківської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, де була заведена спадкова справа № 194/2015. Між позивачкою та її сестрою ОСОБА_5 24 листопада 2015 року був укладений договір про поділ спадщини, посвідчений в.о. державного нотаріуса Городенківської ДНК та зареєстрований в реєстрі за № 1072, за яким у спадщину до ОСОБА_2 переходить житловий будинок в с. Репуженці вул. Б.Хмельницького, 20, з господарськими будівлями і спорудами; 1/2 частка земельної ділянки площею 1,380 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Покровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області.

16 травня 2017 року до договору про поділ спадщини між позивачкою та її сестрою ОСОБА_5 були внесені зміни Договором про внесення змін до договору про поділ спадщини, посвідченого 24 листопада 2015 р. по реєстру за № 1072 , що посвідчений в.о. державного нотаріуса Городенківської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 563. За згаданим договором у спадщину до позивачки, крім зазначеного в договорі 24 листопада 2015 р., перейшло наступне майно: 1 /2 частка права на майновий пай, який перебуває у власності колективного сільськогосподарського підприємства колгоспу-комбінату Катеринівський Нікопольського району Дніпропетровської області; 1/ 2 частка грошових вкладів в АТ Ощадбанк на рахунку № 91551-6325 у ТВБВ № 10003/0477; 1/ 2 суми коштів на депозитному рахунку нотаріуса, які належали ОСОБА_6, що померла 19 квітня 2008р. в сумі 12883,39 грн., спадкоємцем якої був її чоловік ОСОБА_8, який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав.

ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_4, про що свідчать видані державним нотаріусом ОСОБА_14 свідоцтва про право на спадщину за заповітом: від 22 вересня 2016 року на 1/2 частку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,2100 га, що розташована на території Покровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, та від 16.05.2017р. на 1 /2 частку права на майновий пай, який перебуває в колективній власності сільськогосподарського підприємства колгоспу-комбінату Катеринівський Нікопольського району Дніпропетровської області. Зазначене майно було успадковане спадкодавцем ОСОБА_4 після смерті свого рідного брата ОСОБА_7, який помер 12.08.2012 р. (спадкова справа № 715/2012).

До спадкового майна ОСОБА_4 також входить приватизована земельна ділянка площею 1,400 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Покровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1222985500:02:002:0047 та кадастровий № 1222985500:02:013:0047, успадкована нею після смерті ОСОБА_7, яким, в свою чергу, була успадкована за свідоцтвом про право на спадщину за законом від 03.06.2009 р. після смерті дружини ОСОБА_15, якій ця ділянка належала на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ІII-ДП № 124031, виданого 07 лютого 2003 року.

При оформлені спадщини на цю земельну ділянку було встановлено, що Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 року у справі № 872/2а-18/16 вирішено примусово відчужити у державну власність земельну ділянку, яка належала ОСОБА_6 площею 1,17 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Покровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1222985500:02:002:0047 за 25 767 грн. 73 коп. Постанова суду набрала законної сили.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України - обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

28 липня 2016 року на депозитний рахунок приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу ОСОБА_9 № 26227050200476 публічним акціонерним товариством Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат для передачі ОСОБА_6 перераховано 25 767 грн. 73 коп., як відшкодування вартості земельної ділянки, примусово відчуженої у державну власність з мотивів суспільної необхідності, про що свідчить копія Квитанції № 72 від 28.07.2016 р.

Відповідно до ч. 1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Згідно з вимогами ч.1 ст. 1297 згаданого кодексу - спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

14 червня 2017 року в.о. державного нотаріуса Городенківської ДНК позивачці видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/ 2 суми коштів на депозитному рахунку нотаріуса, які належали ОСОБА_6, що померла 19 квітня 2008р. в сумі 12883,39 грн., спадкоємцем якої був її чоловік ОСОБА_8, який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав.

Ст. 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно роз'яснень, що містяться в п.2 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування - при розгляді справ про визнання права власності на спадкове нерухоме майно у випадках, якщо спадщина прийнята, проте спадкоємцем не було одержано свідоцтво про право на спадщину (ст. 1297 ЦК) або не здійснено державну реєстрацію права на спадщину (ст. 1299 ЦК), слід брати до уваги, що законодавець розмежовує поняття "виникнення права на спадщину" та "виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини", і пов'язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Нормами ст. 1297 ЦК, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків у виді втрати права на спадщину за недотримання обов'язку звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та не здійснив його державної реєстрації. Пунктом 3.5 ОСОБА_9 ВССУ передбачено, що складу спадкового майна може входити як саме право власності на земельну ділянку, так і супутні права, пов'язані з використанням земельної ділянки.

Відповідно до роз'яснень, зазначених в п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування у разі смерті особи, якій були заподіяні збитки в результаті невиконання договору, до складу спадщини входить право на відшкодування як реальних збитків, так і упущеної вигоди, до спадкоємців переходить і право вибору способу відшкодування. Оскільки належна спадкодавцю ОСОБА_7 земельна ділянка була примусово відчужена на підставі рішення суду у державну власність з мотивів суспільної необхідності, в результаті чого власнику заподіяно шкоду, і на її відшкодування на депозитний рахунок приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу ОСОБА_9 публічним акціонерним товариством Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат було перераховано 25 767 грн. 73 коп. для передачі власнику, тому суд приходить до переконання, що позивачкою правомірно набуто право власності на 1 /2 частину суми, перерахованої на депозитний рахунок приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу ОСОБА_9 №26227050200476 публічним акціонерним товариством Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат , і позов слід задовольнити.

На підставі ст.ст. 316-318, 325, 328, 346, 347, 365, 381, 391, 1216,1218, 1222,1223,1268-1270, 1265, 1268-1970,1296-1297 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 209, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 1 /2 частину суми, перерахованої на депозитний рахунок приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу ОСОБА_9 № 262 270 502 00476 публічним акціонерним товариством Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат для передачі ОСОБА_6 в якості відшкодування вартості земельної ділянки, примусово відчуженої у державну власність з мотивів суспільної необхідності, в розмірі 12883,39 грн. (дванадцять тисяч вісімсот вісімдесят три грн. 39 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Івано-Франківської області через Городенківський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Ничик Г.І.