ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
27 вересня 2017 р. Справа № 903/690/17
Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз Збут"
до відповідача: Ківерцівського районного відділу УМВС України у Волинській області
про стягнення 47 820,69 грн.
Суддя: С.В. Бондарєв
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1-дов. від 02.06.2017р. №01Др-2-0617
від відповідача: ОСОБА_2-дов. від 13.09.2017р. №6582
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу згідно ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки.
В судовому засіданні 27.09.2017 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суть спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз Збут" - звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Ківерцівського районного відділу УМВС України у Волинській області - про стягнення 47 820,69 грн., в т.ч. 39 363,64 грн. основного боргу за поставлений в січні 2017 року природний газ згідно договору №114108ІМЕNEB016 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 24.02.2016р., 5 152,86грн.-пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті отриманого природного газу за період з 11.02.2017р. по 11.08.2017р. згідно підпункту 6.2.1. пункту 6.2. розділу 6 договору, 627,66грн.-3% річних за період з 11.02.2017р. по 23.08.2017р. (включно) та 2 676,53грн.-суми індексу інфляції за період з лютого 2017р. по липень 2017 року (включно) згідно ст.625 ЦК України.
В обґрунтування позовних вимог посилається на договір №114108ІМЕNEB016 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 24.02.2016р., відповідно до умов якого позивач надавав відповідачу послуги з постачання природного газу. За січень 2017 року всього відповідачу поставлено природного газу на суму 39 363,64 грн., що підтверджує актом приймання-передачі природного газу №ВО300000288 від 20.01.2017р.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого природного газу у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 39 363,64 грн. Крім того, позивачем нараховано пеню, суму індексу інфляції та 3% річних на суму боргу за час прострочення оплати.
Ухвалою суду від 05.09.2017р. порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 27.09.2017р. на 10:00год.
Крім того, зобов'язано сторін представити суду: позивача-оригінали, долучених до позову доказів; докази проплати; статут; відповідача-письмові пояснення (обгрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог; докази проплати; Положення.
18.09.2017р. через відділ документального забезпечення та контролю до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №6581 від 13.09.2017р. (вх.№01-54/8441/17), в якому відповідач вказав, що ліквідаційна комісія Ківерцівського РВ УМВС повністю визнає суму основного боргу за постачання природного газу.
Проте, зауважив, що Ківерцівський районний відділ УМВС України у Волинській області є бюджетною організацією і фінансується з Державного бюджету. Розрахунок за отриманий природний газ за січень місяць 2017 року не проведений не з вини ліквідаційної комісії Ківерцівського РВ УМВС, а в зв'язку з відсутністю фінансування.
Просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та суми індексу інфляції.
Присутній в судовому засіданні 27.09.2017р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.
В клопотанні б/н від 27.09.2017р. (вх.№01-54/8768/17 від 27.09.2017р.) вказав, що при сумуванні позовних вимог, а саме суми основного боргу, 3% річних, суми індексу інфляції та пені була допущена описка, а тому просив суд стягнути з відповідача 47 820,69 грн., в т.ч. 39 363,64 грн. основного боргу за поставлений в січні 2017 року природний газ згідно договору №114108ІМЕNEB016 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 24.02.2016р., 5 152,86грн.-пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті отриманого природного газу за період з 11.02.2017р. по 11.08.2017р. згідно підпункту 6.2.1. пункту 6.2. розділу 6 договору, 627,66грн.-3% річних за період з 11.02.2017р. по 23.08.2017р. (включно) та 2 676,53грн.-суми індексу інфляції за період з лютого 2017р. по липень 2017 року (включно) згідно ст.625 ЦК України.
Долучив до матеріалів справи копію статуту ТзОВ "Волиньгаз Збут", який затверджений Наглядовою радою ПАТ по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" протоколом №18/12-2014 від 18.12.2014р. та зареєстрований 19.01.2015р. за №11081020000008789.
Представник відповідача в судовому засіданні 27.09.2017р. вказав, що повністю визнає суму основного боргу за постачання природного газу у січні 2017р.
Водночас, звернувся до суду з клопотанням б/н від 27.09.2017р. (вх.№01-54/8768/17 від 27.09.2017р.), в якому просив суд зменшити суму пені, у зв'язку з тим, що Ківерцівський районний відділ УМВС України у Волинській області є бюджетною організацією і фінансується з Державного бюджету.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, визнавши зібрані по справі матеріали достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами, господарський суд, -
встановив:
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 24.02.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз Збут" (постачальник) та Ківерцівським районним відділом УМВС України у Волинській області (споживач) було укладено договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №114108ІМЕNEB016.
Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов`язався передати у власність споживачу у 2016 р. природний газ, а споживач зобов`язався прийняти і своєчасно оплатити вартість газу у розмірах, строках та порядку, визначеному умовами даного договору.
Згідно пункту 3.2. цього договору ціна газу становить 6 411,70грн. за 1 000 куб.м., крім того ПДВ 1 282,34грн., всього з ПДВ -7 694,04грн.
Ціна, зазначена в п. 3.2. договору, може змінюватись протягом дії договору. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додатової угоди до цього договору. Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2. та 3.3. цього договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим договором. Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого газу, визначеного згідно з розділом ІІ цього договору. Загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу, поставленого споживачеві за даним договором (п.п. 3.3.-3.6. договору).
У відповідності до п. 4.1. цього договору, розрахунковий період за цим договором становить один календарний місяць-з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно.
Згідно пункту 4.2 та підпункту 4.2.1. пункту 4.2. договору розрахунки за газ здійснюються споживачем шляхом перерахунку грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку: 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання.
Відповідно до підпункту 4.2.3. пункту 4.2 договору остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.
У відповідності до пункту 11.1. цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 01.01.2016р. до 31.12.2016р., а в частині проведення розрахунків-до їх повного здійснення.
Згідно п. 11.2. договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Даний договір підписано сторонами та скріплено відтиском їх круглих печаток (а.с. 10-17).
На виконання умов даного договору постачальником в січні 2017 р. поставлено споживачу природний газ обсягом 4, 439 тис. куб.м. на загальну суму 39 363,64грн., що стверджується актом приймання - передачі природного газу від 20.01.2017р. № ВОЗ0000288 на суму 39 363,64грн. (а.с. 18).
Водночас, відповідачем не проведено розрахунок з позивачем, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість в сумі 39 363,64грн., що і спричинило звернення кредитора з позовом до суду.
У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Між сторонами був укладений договір, що за своєю правовою природою є договором поставки.
Договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №114108ІМЕNEB016 від 24.02.2016р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був (доказів суду не надано).
Згідно із частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
За ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З огляду на викладене, враховуючи відпуск позивачем відповідачу природного газу, отримання його відповідачем та відсутність при цьому всіх належних розрахунків, платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого позову в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 39 363,64грн.
Відповідно до п.1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року).
З урахуванням умов договору, постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 та ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України, споживач був зобов'язаний провести оплату за отриманий у січні 2017 року природний газ не пізніше 09.02.2017 року.
Щодо стягнення з відповідача 627,66грн.-3% річних за період з 11.02.2017р. по 23.08.2017р. (включно) та 2 676,53грн.-суми індексу інфляції за період з лютого 2017р. по липень 2017 року (включно) суд зазначає наступне.
Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вищий господарський суд України п. 1.3 постанови пленуму від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зауважив, що статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", і ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.
Розрахунок нарахування річних та суми індексу інфляції перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3.
Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення річних та суми індексу інфляції, суд вважає, що останні підставні, нараховані у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства України та підлягають до задоволення згідно зі ст. 625 ЦК України в зазначених позивачем розмірах.
Крім того, суд зауважує, що нормами чинного законодавства України суду не надано право зменшення суми інфляційних та річних.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 5 152,86грн.-пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті отриманого природного газу за період з 11.02.2017р. по 11.08.2017р. (включно), слід зазначити наступне.
Згідно ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (№543/96-ВР від 22.11.1996.р) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до п.п. 6.2.1. п. 6 договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом ІV договору, споживач зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу за кожен день простроченого платежу.
Порушення строків оплати, визначених договором, підтверджується наявними матеріалами справи.
Суд зауважує, що пеня є договірним зобов'язанням сторін, узгодженим у договорі на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41APVLz241-17 від 01.01.2017 року, який підписаний сторонами та скріплений печатками.
Згідно з частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 №11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р.
Здійснивши перерахунок заявленої позивачем пені, суд встановив, що нарахована позивачем до стягнення з відповідача пеня в розмірі 5 152,86 грн. за період з 11.02.2017р. по 11.08.2017р. є підставною та правомірною.
Розрахунок нарахування пені перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3.
Водночас, згідно ст.233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Враховуючи, що зобов'язання, яке передбачене договором на постачання природного газу не виконане своєчасно відповідачем з причин, які напряму не залежать від нього; враховуючи його скрутне матеріальне становище, спричинене проведенням антитерористичної операції, що потребує значних коштів для закупівлі необхідних матеріалів та послуг; незначності прострочення виконання; у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про заподіяння тяжких наслідків позивачу неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати природного газу, суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин приписи п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, зменшивши розмір пені на 50%, стягнувши з відповідача на користь позивача 2 576,43 грн. (50% суми від підставної заявленої до стягнення пені). Стягнення з відповідача грошових коштів у вищевказаній сумі, на думку суду, є адекватною санкцією за порушення ним договірного зобов'язання та відповідає інтересам обох сторін.
Згідно п.4.3. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1 600,00 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на нього.
Господарський суд, керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
вирішив:
1. Позовні вимоги задоволити частково .
2. Стягнути з Ківерцівського районного відділу Управління міністерства внутрішніх справ України у Волинській області (Волинська обл., Ківерцівський р-н, м. Ківерці, вул. Залізнична, 52, код 08670527)
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз Збут" (м. Луцьк, вул. Івана Франка, 12, код 39589216)
45 244,26 грн., в т.ч. 39 363,64грн.-заборгованості, 2 576,43 грн.- пені, 627,66 грн.-3% річних, 2 676,53грн.-суми індексу інфляції та 1 600,00грн.-витрат по сплаті судового збору.
3. В стягненні 2 576,43 грн. пені - відмовити.
Повний текст рішення складено
28.09.2017
Суддя С. В. Бондарєв
Суд | Господарський суд Волинської області |
Дата ухвалення рішення | 27.09.2017 |
Оприлюднено | 29.09.2017 |
Номер документу | 69176846 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Волинської області
Бондарєв Сергій Васильович
Господарське
Господарський суд Волинської області
Бондарєв Сергій Васильович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні