Рішення

від 26.09.2017 по справі 903/648/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 вересня 2017 р. Справа № 903/648/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбрера"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМП"

про стягнення 119 273,48 грн.

Суддя: Філатова С.Т.

від позивача: Старовойтова К.Ю., дов. б/н від 05.09.2017р.

від відповідача: н/в

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 26.09.2017 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Амбрера" звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ВМП" про стягнення 120 781,05грн., в тому числі 113 500,00грн. основного боргу за поставлений товар згідно договору поставки №100/54 від 06.04.2017р., 3 129,75грн. пені за період з 13.05.2017р. по 31.07.2017р. відповідно до п. 9.5 договору, 746,30грн річних за період 13.05.2017р. по 31.07.2017р., 3 405,00грн інфляційних втрат за період з травня 2017р. по липень 2017р. відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України.

Заяву обґрунтовує таким:

06 квітня 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Амбрера" та товариством з обмеженою відповідальністю "ВМП" укладено договір поставки № 100/54.

У відповідності до п. 1.1. договору поставки постачальник зобов'язувався передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити його на умовах, визначених договором.

Пунктом 1.2. договору поставки передбачено, що предметом поставки за даним договором є крохмаль.

Пунктом 8.2. договору поставки визначено, що термін оплати товару становить 30 календарних днів з моменту отримання товару.

Пунктом п. 5.2. договору поставки встановлено, що поставка вважається виконаною з моменту прийняття товару та підписання товарно-супровідних документів на складі покупця.

Пунктом 6.1 договору поставки передбачено, що приймання-передача товару здійснюється на складі покупця згідно накладної, яка підписується уповноваженими представниками обох сторін.

На виконання умов договору поставки 13.04.2017 року постачальником було поставлено товар за погодженою у п. 5.1. договору поставки адресою у кількості 5000 кг, що підтверджується підписаними сторонами видатковою накладною № 239 від 13.04.2017 року та товарно-транспортною накладною № 239 від 13.04.2017 року .

Загальна вартість поставленого товару згідно видаткової накладної та умов договору поставки складає 123 500,00грн.

Покупцем було частково оплачено поставлену постачальником продукцію на суму 10 000,00грн.

Відповідачем не виконано зобов'язання щодо оплати поставленої позивачем продукції за договором поставки на загальну суму 113 500,00 грн.

Оскільки від покупця не надходило жодних листів щодо неналежної якості або кількості поставленого товару у строк, передбачений Інструкцією П-7, товар вважається таким, що прийнятий покупцем без зауважень щодо його якості та кількості.

Постачальником було направлено покупцю претензію на суму заборгованості за договором поставки продукції № 100/54 від 06.04.2017 року від 07.07.2017 року, яка залишена без відповіді.

Ухвалою суду від 17.08.2017р. порушено провадження у справі. Зобов'язано подати суду позивача: позивача: докази часткової оплати на суму 10 000,00грн.; відповідача: докази оплати на суму 10 000,00грн., пояснення (обґрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог, у випадку заперечень щодо розрахунків подати контррозрахунок.

Відповідач у судове засідання не з'явився, витребуваних ухвалою суду від 17.08.2017р. доказів не подав, через електронну пошту суду звернувся з клопотанням про відкладення розгляду справи, мотивуючи тим, що на автодорозі Нововолинськ - Луцьк вийшов з ладу автомобіль юриста, який їхав на справу.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. На виконання вимог ухвали суду від 17.08.2017р. долучив виписку по особовим рахункам ТОВ "Амбрера" за 26.05.2017р. у ПАТ "Альфа- Банк" щодо оплати "ВМП" в сумі 10 000,00грн. з призначенням платежу оплата за крохмаль картопляний згідно накладної №239 від 13.04.2017р. .

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на неподання витребуваних доказів, на підставі п. 2 ст. 77 ГПК України ухвалою суду від 11.09.2017 р. розгляд справи відкладено на 26.09.2017р. на 09.30 год. Відповідача зобов'язано подати пояснення (обґрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог, у випадку заперечень щодо розрахунків подати контррозрахунок.

У судовому засіданні 26.09.2017р. представник позивача в межах повноважень, визначених довіреністю від 05.09.2017 р., подав заяву про зменшення розміру позовних вимог. Просить суд стягнути із відповідача 113 500,00 грн. основного боргу, 3 008,53 грн. пені за період з 16.05.2017 р. по 31.07.2017 р., 718,32 грн. річних за період з 16.05.2017 р. по 31.07.2017 р. та 2 046,63 інфляційних втрат за червень-липень 2017 р. Всього 119 273,48 грн. Зменшення розміру пені, інфляційних втрат та річних обґрунтував помилками при здійсненні розрахунку.

Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову, зменшити розмір позовних вимог.

Вищий господарський суд України у п. 3.10 постанови пленуму від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказав, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Оскільки зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних втрат та річних не суперечить вимогам законодавства, не порушує прав та інтересів відповідача, судом прийнята заява позивача про зменшення розміру позовних вимог від 26.09.2017р., нова ціна позову - 119 273,28 грн.

Відповідач в судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, подав клопотання про відкладення розгляду справи № 466 від 25.09.2017 р. Клопотання мотивує тим, що на дату розгляду даної справи призначено три судові засідання в інших судах, оскільки на ТзОВ ВМП працює один юрист, який не має можливості взяти участь в усіх чотирьох засіданнях і представляти інтереси товариства в даному судовому засіданні. Зазначає, що товариство має бажання взяти участь в розгляді справи, однак ухвали по трьох інших справах були винесені раніше, ніж ухвала господарського суду.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, ухвалив відхилити останнє у зв'язку з необґрунтованістю.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Вищий господарський суд у п. 3.9.2 постанови пленуму від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зауважив, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 11.09.2017 р. явка сторін обов'язковою не визнавалась, відповідач не був позбавлений права на направлення в судове засідання іншого представника, направлення витребуваних доказів поштою.

Суд зауважує, що розгляд спору вже відкладався, відповідачу було надано право на виконання вимог ухвал суду від 17.08.2017 р. та 11.09.2017 р. подати письмові пояснення по суті спору і він правом не скористався.

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, справа відкладалась, господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача, визнав зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, -

встановив:

06.04.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Амбрера" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВМП" укладено договір поставки № 100/54 (а.с. 12-15).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник (позивач) зобов'язувався передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця (відповідача), а покупець прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених договором.

Згідно п. 1.2. договору предметом поставки є крохмаль картопляний та сухі молочні продукти (сироватка, сухе молоко).

Пунктом 6.1 договору поставки передбачено, що приймання-передача товару здійснюється на складі покупця згідно накладної, яка підписується уповноваженими представниками обох сторін.

Пунктом п. 5.2. договору поставки встановлено, що поставка вважається виконаною з моменту прийняття товару та підписання товарно-супровідних документів на складі покупця.

На виконання умов договору 13.04.2017 року постачальник (ТОВ Амбрера ) поставила відповідачу товар на суму 123 500,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 239 від 13.04.2017р. та товаро-транспортною накладною № 239 від 13.04.2017 р.(а.с. 18,19).

Відпуск та отримання товару стверджується відмітками про отримання представником відповідача на підставі довіреності № 147 від 12.04.2017 р. (а.с. 17). Видаткова накладна та товаро-транспортна накладна підписані представником відповідача без зауважень.

Внаслідок дій позивача по відпуску товару між сторонами виникло зобов'язання, врегульоване ст. 265 ГК України, ст. 712 ЦК України, згідно яких одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Договір поставки №100/54 від 06.04.2017 р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був. Протилежного суду не доведено.

Згідно з положеннями статті 193 ГК України, статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 7.1. договору товар за даним договором поставляється за цінами, визначеними у накладній на поставку відповідної партії товару.

Згідно з п. 8.1. договору поставки покупець зобов'язаний здійснити розрахунки договором у безготівковому порядку згідно виставлених рахунків-фактур постачальника шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Суд зауважує, що рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити на які потрібно перерахувати кошти. Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, тому наявність чи відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар. Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 р. у справі № 37/405.

Водночас, у п. 8.2. договору сторони обумовили термін оплати товару-30 календарних днів з моменту отримання товару.

Відповідач поставлений товар оплатив частково в розмірі 10 000,00грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку за 26.05.2017р. з призначенням платежу оплата за крохмал картопляний згідно накладної № 239 від 13.04.2017р. (а.с. 32).

Заборгованість за товар становить 113 500,00 грн., стверджується договором поставки №100/54 від 06.04.2017р., видатковою накладною № 239 від 13.04.2017 р. та товарно-транспортною накладною №239 від 13.04.2017р., випискою по особовому рахунку за 26.05.2017р. з призначенням платежу оплата за крохмаль картопляний згідно накладної №239 від 13.04.2017р. , відповідачем не оспорена та підлягає до стягнення з ТОВ ВМП в силу ст.ст. 193, 265 ГК України, ст. ст. 692, 712 ЦК України.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 26.09.2017р.) 3 008,53 грн. пені за період з 16.05.2017 р. по 31.07.2017 р. відповідно до п. 9.5 договору, 718,32 грн. річних за період 16.05.2017 р. по 31.07.2017 р., 2 046,63 грн. інфляційних втрат за червень- липень 2017 р. відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України.

Згідно ст.ст.230-232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договором поставки №100/54 від 06.04.2017 р. (п. 9.5.) передбачено, що у випадку прострочення строків оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивачем нарахована пеня за період з 16.05.2017 р. по 31.07.2017 р. в розмірі 3 008,53 грн. виходячи із облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно рішень НБУ № 232-рш від 13.04.2017 р., № 318-рш від 25.05.2017 та № 418-рш від 06.07.2017 р. облікова ставка НБУ з 14.04.2017 р. становила-13,00%, з 26.05.2017 р. - 12,5%, з 07.07.2017 р. -12,5 %.

Розмір пені перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3, вона є підставною і підлягає до задоволення в силу ст.ст. 230-232, 343 ГК України, п.9.5. договору.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежів, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вищий господарський суд України у п.п. 1.3, 4.1 постанови пленуму від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначив, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем нараховано відповідачу 718,32 грн. річних за період з 16.05.2017р. по 31.07.2017р. та 2 046,63грн. інфляційних втрат за червень-липень 2017р., розмір яких перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3, вони є підставні та підлягають до стягнення згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України.

Зважаючи на те, що спір до суду доведений з вини відповідача, суд, керуючись ст.49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору в сумі 1789,10 грн. покладає на нього.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 174, 193, 230-232, 265, 343 ГК України, ст.ст. 625, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМП" (вул. Луцька, 3, м. Нововолинськ, код ЄДРПОУ 36266887)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбрера" (вул. Пирогова, 2/37, м. Київ, код ЄДРПОУ 38727875)

113 500,00 грн. основного боргу, 3 008,53 грн. пені, 718,32 грн. річних, 2 046,63 грн. інфляційних втрат, 1 789,10 грн. витрат по сплаті судового збору. Всього - 119 273,58 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст.84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено

28.09.2017

Суддя С. Т. Філатова