Рішення

від 20.09.2017 по справі 910/10464/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2017№910/10464/17

За позовом Заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави

до 1.Херсонської обласної державної адміністрації

2.Генічеської районної державної адміністрації

3.Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпромінвест 777"

про - визнання недійсним та скасування розпорядження голови Херсонської

обласної державної адміністрації від 03.11.2008 № 1465 "Про затвердження

проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка виставляється

на аукціон з продажу земельних ділянок";

- визнання недійсним укладеного 11.11.2008 Генічеською районною

державною адміністрацією з ТОВ "Будпромінвест 777" договору купівлі -

продажу земельної ділянки площею 70 га, кадастровий номер

НОМЕР_2, за ціною 3 922 594,50 грн., зареєстрований у

Державному реєстрі правочинів за № 3228171;

- визнання недійсним державного акту на право власності на земельну

ділянку серії НОМЕР_3, виданий 27.11.2008 ТОВ "Будпромінвест

777" Генічеською районною державною адміністрацією;

- вилучення у ТОВ "Будпромінвест 777" земельної ділянки рекреаційного

призначення загальною площею 70 га, кадастровий номер

НОМЕР_1, вартістю 3 565 995 грн., розташовану за межами

населеного пункту Генічеська Гірка на території Щасливцівської сільської ради Генічеського району і повернення її до земель державної власності

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивачa: Бондарчук І.П. - посвідчення № 026128 від 12.05.2014;

від відповідача1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився;

від відповідача 3: Гончар Н.Б. за довіреністю № 07/04/2017-1 від 07.04.2017.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора Херсонської області звернувся до господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави (далі - позивач) до Херсонської обласної державної адміністрації (далі - відповідач-1), Генічеської районної державної адміністрації (далі - відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпромінвест 777" (далі - відповідач-3) про:

- визнання недійсним та скасування розпорядження голови Херсонської обласної державної адміністрації від 03.11.2008 № 1465 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка виставляється на аукціон з продажу земельних ділянок";

- визнання недійсним укладеного 11.11.2008 Генічеською районною державною адміністрацією з ТОВ "Будпромінвест 777" договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 70 га, кадастровий номер НОМЕР_2, за ціною 3 922 594,50 грн., зареєстрований у Державному реєстрі правочинів за № 3228171;

- визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданий 27.11.2008 ТОВ "Будпромінвест 777" Генічеською районною державною адміністрацією;

- вилучення у ТОВ "Будпромінвест 777" земельної ділянки рекреаційного призначення загальною площею 70 га, кадастровий номер НОМЕР_1, вартістю 3 565 995 грн., розташовану за межами населеного пункту Генічеська Гірка на території Щасливцівської сільської ради Генічеського району і повернення її до земель державної власності.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор вказував на те, що на час прийняття оскаржуваного розпорядження та продажу земельної ділянки не було усунуто порушень вимог законодавства, вказаних у висновку державної експертизи землевпорядної документації, а також відсутність у землевпорядній документації встановленої прибережної захисної смуги та водоохоронної зони. Також, прокурор вказує на порушення заборони передачі земельної ділянки із земель державної власності водного фонду у приватну власність, яка встановлена статтею 59 Земельного кодексу України, встановлення факту передчасного прийняття оскаржуваного розпорядження без належним чином виготовленого та погодженого висновком обов'язкової державної землевпорядної експертизи проекту землеустрою.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.06.2017 порушено провадження у справі № 910/10464/17, її розгляд призначено на 17.07.2017 року.

12.07.2017 року представник відповідача-1 через відділ діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.07.2017, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 16.08.2017 року.

19.07.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від прокуратури надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

08.08.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від прокуратури надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

16.08.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача-3 подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач-3 проти задоволення позову заперечує, та заяву про застосування строків позовної давності.

Представник відповідача-1 в судове засідання 16.08.2017 року не з'явився, проте 14.08.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи та клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 16.08.2017 року судом розглянуто подане відповідачем-1 клопотання про відкладення розгляду справи та вирішено відмовити в його задоволенні у зв'язку з безпідставністю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.08.2017, в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк розгляду спору у справі № 910/10464/17 на п'ятнадцять днів, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 11.09.2017 року.

28.08.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області надійшла витребувана судом інформація.

07.09.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником прокуратури подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

07.09.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача-3 подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

08.09.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи та відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач-1 проти задоволення позову заперечує та просить суд застосувати строки позовної давності до спірних правовідносин.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.09.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 20.09.2017 року.

18.09.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником прокуратури подано клопотання про залишення позову без розгляду на підставі статті 81 Господарського процесуального кодексу України та повернення судового збору, сплаченого за подання даного позову.

Означене клопотання обґрунтоване тим, що за фактом вчинення при передачі спірної земельної ділянки кримінального правопорушення службовими особами ГУ Держкомзему у Херсонській області, 07.03.2017 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України. В теперішній час досудове розслідування завершене, а обвинувальний акт направлено на розгляд до Генічеського районного суду Херсонської області. У зв'язку з цим, прокурор вважає за доцільне розглядати позовні вимоги з урахуванням обставин, підтверджених у кримінальному провадженні зі встановленими рішеннями у кримінальному провадженні порушеннями вимог земельного законодавства.

20.09.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача-3 подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Представник прокуратури підтримав подане через відділ діловодства господарського суду міста Києва клопотання про залишення позову без розгляду.

В судовому засіданні 20.09.2017 року судом було розглянуто подане прокурором клопотання про залишення позову без розгляду, та вирішено відмовити в його задоволенні, враховуючи наступне.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду в зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Підстави для залишення позову встановлені приписами статті 81 Господарського процесуального кодексу України, перелік яких є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Так, стаття 81 Господарського процесуального кодексу України не передбачає право суду залишати позов без розгляду на підставі заяви (клопотання) зробленого стороною у справі, а наявності будь-яких інших передбачених процесуальним законодавством підстав для залишення позову без розгляду судом не встановлено.

З огляду на вищевикладене, суд залишає без задоволення подане прокурором клопотання про залишення позову без розгляду.

Представник відповідача-3 в судовому засіданні 20.09.2017 року проти задоволення позову заперечив, просив суд застосувати строки позовної давності до спірних правовідносин.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 в судове засідання 20.09.2017 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача-1 та відповідача-2 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Так, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 20.09.2017 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, які заявились в судове засідання, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.01.2007 року Генічеською районною державною адміністрацією було прийнято розпорядження № 9, пунктом 4 якого затверджено місце розташування яхт-клубу на земельній ділянці площею 70 га для продажу ділянки державної власності суб'єктам підприємництва на земельних торгах (аукціоні) із земель запасу рекреаційного призначення за межами населеного пункту Генічеська Гірка на території Щасливцівської сільської ради Генічеського району.

Пунктом 8 вищевказаного розпорядження надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка виставляється на аукціон з продажу землі.

Розпорядженням голови Херсонської обласної державної адміністрації № 1465 від 03.11.2008 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка виставляється на аукціон з продажу земельних ділянок, під розміщення яхт-клубу загальною площею 70,00 га із земель запасу рекреаційного призначення Щасливцівської сільської ради, розташованої за межами с. Генічеська Гірка Генічеського району Херсонської області.

11.11.2008 року між відповідачем-2 (Продавець) та відповідачем-3 (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого Продавець продав, а Покупець купив земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 70, 00 га, розташовану за межами населеного пункту села Генічеська Гірка на території Щасливцівської сільської ради Генічеського району Херсонської області.

Вказана в п.1.1 Договору земельна ділянка продається Продавцем на підставі Розпорядження голови обласної державної адміністрації № 1465 від 03.11.2008 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка виставляється на аукціон з продажу земельних ділянок ; Розпорядження голови Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області № 9 від 17.01.2007 Про затвердження місця розташування об'єктів на земельних ділянках, розташованих на території Генічеського району та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які виставляються на аукціон з продажу , кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 (п. 1.4. Договору).

27.11.2008 року відповідачу-3 видано Державний акт на право власності на спірну земельну ділянку серії ЯЗ № 264938.

Як стверджує прокурор, внаслідок прийняття незаконного розпорядження та укладання на його підставі оспорюваного Договору та видачі державного акту про право власності, відбулось незаконне вибуття із державної власності земельної ділянки водного фонду площею 70,00 га, право власності на яку відповідно до вимог Земельного кодексу України та Водного кодексу України не підлягало відчуженню.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004, поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст. 16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу. Отже, підставою звернення до суду є наявність порушеного, не визнаного або оспорюваного права та інтересу.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Статтею 17 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить:

а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом;

б) участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель;

в) координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель;

г) підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок;

ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених цим Кодексом;

д) підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст;

е) здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок;

є) координація діяльності державних органів земельних ресурсів;

ж) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що обласні державні адміністрації надають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Згідно з вимогами статті 186 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розгляд і затвердження землевпорядної документації проводиться в такому порядку:

а) прогнозні матеріали, техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель і схеми землеустрою після погодження їх у встановленому порядку розглядаються і затверджуються відповідними органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування;

б) проекти створення нових землеволодінь і землекористувань після погодження їх у встановленому порядку розглядаються і затверджуються відповідними органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування;

в) проекти відведення земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності затверджуються органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які надають і вилучають земельні ділянки;

г) проекти землеустрою сільськогосподарських підприємств, установ і організацій, особистих селянських, фермерських господарств після погодження їх із сільськими, селищними, міськими радами або районними державними адміністраціями розглядаються і затверджуються власниками землі або землекористувачами;

ґ) робочі землевпорядні проекти, пов'язані з упорядкуванням, докорінним поліпшенням та охороною земель, раціональним їх використанням, розглядаються і затверджуються замовниками цих проектів.

Зміни до землевпорядних проектів та інших матеріалів з питань землеустрою вносяться за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або власників землі та землекористувачів, які затвердили ці проекти.

Прогнозні матеріали використання і охорони земель, проекти землеустрою, матеріали державного земельного кадастру, проекти з питань використання і охорони земель, реформування земельних відносин, а також техніко-економічні матеріали обґрунтувань використання і охорони земель підлягають державній експертизі, яка здійснюється органом по земельних ресурсах відповідно до закону.

Відповідно до вимог статті 9 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обов'язковій державній експертизі підлягають, зокрема, проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Отже, затвердження проекту землеустрою спірної земельної ділянки можливе лише після державної експертизи.

Згідно з Висновком державної експертизи землевпорядної документації від 28.10.2008 № 1152-08, складеним Державним комітетом України із земельних ресурсів, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка виставляється на аукціон з продажу земельних ділянок, під розміщення яхт-клубу, загальною площею 70, 00 га, із земель запасу рекреаційного призначення Щасливцевської сільської ради за межами с. Генічеська Гірка Генічеського району Херсонської області, розроблений ДП Херсонський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою на підставі пункту 4 розпорядження голови Генічеської районної державної адміністрації від 17.01.2007 № 9. Земельна ділянка, яку планується виставити на аукціон під розміщення яхт-клубу розташована на території Щасливцевської сільської ради, віднесена до земель запасу рекреаційного призначення та вільна від капітальної забудови. Запроектована до відведення земельна ділянка знаходиться у прибережній захисній смузі Азовського моря. Із наданих матеріалів вбачається, що на даний час прибережна захисна смуга Азовського моря, у встановленому законодавством порядку, не визначена. Відповідно до статті 60 Земельного кодексу України та статті 88 Водного кодексу України, розмір та межі прибережної земельної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою і повинні бути шириною не менш двох кілометрів від урізу води. Крім того, згідно висновку Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Херсонській області від 02.10.2008 № 07-14/9-7639 запроектована до відведення земельна ділянка розташована в водоохоронній зоні Азовського моря.

Пунктом 10 Висновку державної експертизи землевпорядної документації від 28.10.2008 № 1152-08, складеним Державним комітетом України із земельних ресурсів, визначені зауваження та пропозиції до землевпорядної документації, а саме:

- Проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки не визначено кому відводиться земельна ділянка. Згідно з Порядком проведення аукціону з продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, затвердженим розпорядженням голови Генічеської райдержадміністрації від 29.09.2006 №753 організатором аукціону, якщо земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту, є районна державна адміністрація так само, як і згідно з пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України розпорядження землями за межами населеного пункту здійснюють відповідні органи виконавчої влади. Враховуючи зазначене, матеріали проекту землеустрою не відповідають цим вимогам.

- Надати умови відведення земельної ділянки затверджені територіальним органом земельних ресурсів;

- Відсутня розроблена схема генплану будівництва (розміщення) об'єкту (для обґрунтування площі земельної ділянки) погоджена органом архітектури;

- Графічні матеріали не погоджені керівником територіального органу земельних ресурсів;

- Акт встановлення і погодження зовнішніх меж земельної ділянки не погоджений з суміжним землекористувачем - служба автомобільних доріг в Херсонській області (автошлях Генічеськ- Стрілкове);

- Визначити розміщення земельної ділянки відносно водоохоронної зони та прибережної захисної смуги Азовського моря, які є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Звернуто увагу, що згідно зі статтею 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватись на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг. Передача у приватну власність земель водного фонду частиною 4 ст. 84 згаданого Кодексу заборонена.

- Набуття права земельною ділянкою здійснити відповідно до положень Земельного кодексу України Водного кодексу України.

За результатами державної експертизи встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка виставляється на аукціон з продажу земельних ділянок, під розміщення яхт-клубу, загальною площею 70,00 га із земель запасу рекреаційного призначення Щасливцевської сільської ради за межами с. Генічеська Гірка Генічеського району Херсонської області не в повній мірі відповідає вимогам законодавства України, встановленим нормам і правилам, у зв'язку з чим повертається на доопрацювання.

Водночас матеріали справи не містять жодних належних доказів, які б свідчили про усунення в повному обсязі вищевказаних зауважень Державного комітету України із земельних ресурсів.

Крім того, 16 березня 2011 року Державним комітетом України із земельних ресурсів прийнято наказ № 240 про розгляд протесту прокуратури Херсонської області від 08.02.2011 № 07/4-73вих-11, яким скасовано висновок державної експертизи землевпорядної документації від 28.10.2008 № 1152-08 Державного комітету України із земельних ресурсів по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка виставляється на аукціон з продажу земельних ділянок, під розміщення яхт-клубу, загальною площею 70,00 га, із земель запасу рекреаційного призначення Щасливцівської сільської ради за межами с. Генічеська Гірка Генічеського району Херсонської області.

Частиною п'ятою статті 37 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" встановлено, що висновки державної експертизи можуть бути скасовані органом, який їх видав у разі виявлення обставин, що могли вплинути на об'єктивність оцінки висновку.

Такими обставинами відповідно до протесту прокуратури Херсонської області є підроблений висновок Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Херсонській області від 02.10.2008 №07-14/9-7639 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка виставляється на аукціон з продажу земельних ділянок, під розміщення яхт-клубу, загальною площею 70,00 га, із земель запасу рекреаційного призначення Щасливцівської сільської ради за межами с. Генічеська Гірка Генічеського району Херсонської області та відсутність у проекті землеустрою погодження Державної екологічної інспекції Азовського моря.

Вказані вище факти встановлені в постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.09.2011 № 2а-9377/11/2670, якою відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Будпромінвест 777 про скасування наказу від 16.03.2011 № 240 про розгляд протесту прокуратури Херсонської області від 08.02.2011 № 07/4-73вих-11, оскільки оскаржуваний наказ прийнято Державним комітетом України із земельних ресурсів в межах повноважень та у відповідності до норм чинного законодавства.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду 29.03.2012 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будпромінвест 777 було задоволено. Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2011 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Будпромінвест 777 задоволено. Наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 16.03.2011 року № 240 скасовано.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.11.2013 року касаційні скарги заступника прокурора Херсонської області та Державного агентства земельних ресурсів України було задоволено. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012 року скасовано, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2011 року залишено в силі.

Частиною 1 статті 58 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті, зокрема, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Статтею 60 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води (частина 9 статті 88 Водного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 62 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах встановлюється законом.

Прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва військових та інших оборонних об'єктів, об'єктів, що виробляють енергію за рахунок використання енергії вітру, сонця і хвиль, об'єктів постачання, розподілу, передачі (транспортування) енергії, а також санаторіїв, дитячих оздоровчих таборів та інших лікувально-оздоровчих закладів з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією, гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд.

Положеннями статті 90 Водного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється: 1) застосування стійких та сильнодіючих пестицидів; 2) влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод; 3) влаштування вигрібів для накопичення господарсько-побутових стічних вод обсягом більше 1 кубічного метра на добу; 4) влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів. У межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних.

Отже, відповідно до землевпорядної документації земельна ділянка розміщена у прибережній захисній смузі Азовського моря, та згідно з приписами статті 58 Земельного кодексу України відноситься до земель водного фонду.

Частиною 4 статті 59 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Відповідно до частини 3 статті 85 Водного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у користування на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

Згідно з ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

В силу вимог ч. 5 ст. 87 Водного кодексу України зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами.

Таким чином, прибережна захисна смуга та водоохоронна зона встановлені не були, відповідна землевпорядна документація не розроблялася, тоді як за відсутності встановленої прибережної захисної смуги та водоохоронної зони неможливо встановити розміщення в їх межах земельної ділянки та наявність додаткових обмежень господарської діяльності та способу використання конкретної земельної ділянки, які можуть бути розширені у порівнянні з нормативно встановленими Земельним кодексом України та Водним кодексом України обов'язковими обмеженнями.

З огляду на вищевикладене судом встановлено, що відчуження спірної земельної ділянки відбулося всупереч вимог Земельного кодексу України та Водного кодексу України, внаслідок чого земельну ділянку неправомірно відчужено у приватну власність.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає заявлені прокурором вимоги обґрунтованими.

Водночас, під час розгляду справи відповідачем-1 та відповідачем-3 подані заяви про застосування строків позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до пункту 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Європейський суд з прав людини наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Приписами статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом із тим частинами 1, 2, 4 статті 29 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Крім того, за змістом частини 1 статті 261 Цивільного Кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

У разі коли таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

На думку прокурора, строк позовної давності ним пропущений не був, оскільки про вищевикладені обставини йому стало відомо під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні, яке зареєстровано 17.03.2017 року.

Проте, з даними твердженнями суд погодитись не може, оскільки з матеріалів справи вбачається, що про наявність оскаржуваного розпорядження та укладеного на його підставі договору та Акту на право власності прокурор був обізнаний ще у 2011 році, про що свідчить внесений Прокуратурою Херсонської області від 13.05.2011 № 05/3-125вих-11 протест, а також звернення до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Херсонської обласної державної адміністрації № 1465 від 03.11.2008.

Водночас, з даним позовом прокурор звернувся до суду лише у 2017 році, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог через сплив позовної давності, про наслідки застосування якої заявлено стороною у спорі, оскільки до спірних правовідносин застосовується загальна позовна давність, яку прокурор пропустив.

Згідно з п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 Про судове рішення рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено обґрунтованість заявлених позовних вимог, проте до прийняття рішення у справі відповідачем-1 та відповідачем-3 подані заяви про застосування строків позовної давності, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на прокурора.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.09.2017.

Суддя М.Є. Літвінова