Рішення

від 18.09.2017 по справі 910/9350/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18.09.2017Справа № 910/9350/17 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лук'янчук Д.Ю., розглянувши матеріали справи за позовною заявою          Державного підприємства спеціалізованого лісогосподарського агропромислового підприємства «Володимирецький держспецлісгосп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ройал Форест» про стягнення 97 267,26 грн. за участю представників: від позивача:  не з'явився від відповідача: не з'явився ВСТАНОВИВ: До господарського суду міста Києва звернулось Державне підприємство спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Володимирецький держспецлісгосп» (далі – ДП СЛАП «Володимирецький держспецлісгосп», позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ройал Форест» (далі – ТОВ «Ройал Форест», відповідач) про стягнення 103 168,09 грн. У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу необробленої деревини № 52/03л-16 від 07.07.2016 р. в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість. У позові ДП СЛАП «Володимирецький держспецлісгосп» просило суд стягнути з відповідача основну заборгованість у сумі 74 670,01 грн., 3% річних в сумі 1 810,49 грн., інфляційну складову боргу в сумі 9 515,53 грн., пеню в сумі 17 172,06 грн., а всього – 103 168,09 грн. Під час розгляду справи (04.08.2017 р.) представник позивача подав через канцелярію суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, мотивовану неправильним розрахунком позовних вимог, у якій ДП СЛАП «Володимирецький держспецлісгосп» просило суд стягнути з відповідача основну заборгованість у сумі 74 670,01 грн., 3% річних в сумі 2 068,11 грн., інфляційну складову боргу в сумі 10 005,78 грн., пеню в сумі 10 523,36 грн., а всього – 97 267,26 грн. Указана заява була прийнята судом до розгляду відповідно до п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". У судове засідання представники сторін не з'явились, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Представник позивача у минулому судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Відповідач про причини неявки суд не повідомив, його позиція щодо заявленого позову суду невідома, причини неявки відповідача суд визнає неповажними. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ст. 75 ГПК України. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням наступного. Судом встановлено, що 07.07.2016 р. між ДП СЛАП «Володимирецький держспецлісгосп» (продавець) та ТОВ «Ройал Форест» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу необробленої деревини № 52/03л-16 (далі – договір), згідно з умовами якого продавець передає у власність на умовах франко-склад продавця необроблену деревину (далі – товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі (п. 1.1). Відповідно до п. 7.1 договору платіж (передоплата 100% вартості) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахункових рахунок продавця або в касу продавця за кожну партію товару, згідно виставленого рахунку-фактури протягом 5 календарних днів з дати пред'явлення рахунку до сплати. Положеннями п. 8.1 договору на покупця покладений обов'язок здійснювати попередню оплату за кожну партію протягом 5 календарних днів з дати пред'явлення рахунку до сплати. Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач передав відповідачу, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 404 670,09 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними № 0000498 від 07.07.2016 р., № 0000497, № 0000574 від 08.07.2016 р., № 0000569, № 0000570 від 15.07.2016 р., № 0000500, № 0000633 від 16.07.2016 р., № 0000651 від 21.07.2016 р., № 0000627 від 22.07.2016 р., № 0000513 від 25.07.2016 р., № 0000711 від 28.07.2016 р. Проте, відповідач свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару не виконав та поставлений позивачем товар оплатив частково, а саме - в розмірі 330 000,00 грн., про що свідчить звіт про дебетові і кредитові операції по рахунку позивача. Таким чином, у ТОВ «Ройал Форест» виникла заборгованість за договором купівлі-продажу необробленої деревини № 52/03л-16 від 07.07.2016 р. у розмірі 74 670,09 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України). Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Відповідач доказів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем або спростовували доводи останнього, суду не надав, відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою. Разом з тим, заборгованість відповідача перед позивачем за розрахунком суду становить 74 670,09 грн., у той час як позивач просить стягнути з відповідача - 74 670,01 грн., тобто є більшою, ніж заявлено позивачем до стягнення. Проте, позивачем, як заінтересованою особою, відповідного клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України подано не було, тому основний борг підлягає стягненню в розмірі, визначеному позивачем, а саме – 74 670,01 грн. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 10 523,36 грн. Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Судом встановлено, що відповідач товар, поставлений позивачем, оплатив частково, відтак допустив порушення зобов'язання. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Частинами 1, 2 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Разом з тим, пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №   14 від 17.12.2013 р. (далі – постанова Пленуму ВГСУ №   14) роз'яснено, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У свою чергу, договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями ст.   1 якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Таким чином, в силу наведених положень норм права, пеня може бути стягнута лише у тому випадку, коли основне зобов'язання прямо забезпечено неустойкою у договорі, а також встановлено її розмір (встановлено за згодою сторін). З огляду на те, що укладений сторонами договір № 52/03л-16 від 07.07.2016 р. не містить положень, якими сторони визначили б розмір та базу нарахування пені, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення пені в розмірі 10 523,36 грн. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає. Також позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2 068,11 грн. та інфляційну складову боргу в сумі 10 005,78 грн. Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Положеннями ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Судом встановлено, що пунктами 7.1, 8.1 договору № 52/03л-16 від 07.07.2016 р. сторони погодили, що поставка товару здійснюється на умовах його повної попередньої оплати, а саме – протягом 5 календарних днів з дати пред'явлення рахунку до сплати. На підставі наведеного суд дійшов висновку про те, що на момент фактичного здійснення поставки та складення відповідного первинного бухгалтерського документу – товарно-транспортної накладної, товар повинен бути оплачений відповідачем у повному обсязі. Поряд із цим, як пояснив позивач, рахунок № 9/16 від 28.07.2016 р. на суму 74 667,01 грн. був направлений відповідачу електронною поштою у день його складення – 28.07.2016 р. За таких обставин, враховуючи, що остання поставка товару відбулась також 28.07.2016 р., суд вважає визначений позивачем період нарахування 3% річних з 03.08.2016 р. по 05.07.2017 р. та період нарахування інфляційної складової боргу з вересня 2016 р. по травень 2017 р. – правомірним. Здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційної складової боргу, суд встановив, що їх розмір становить 2 068,26 грн. та 10 609,95 грн. (відповідно), тобто є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Проте, позивачем, як заінтересованою особою, відповідного клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України подано не було, тому вказані позовні вимоги підлягають стягненню в розмірах, визначених позивачем, а саме – 3% річних в сумі 2 068,11 грн., а інфляційна складова боргу в сумі 10 005,78 грн. Згідно зі ст. 49 ГПК України у разі часткового задоволення позовних вимог судові витрати за позовом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі викладеного, керуючись ст. cт. 32 – 34, 49, 75, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: Позовні вимоги Державного підприємства спеціалізованого лісогосподарського агропромислового підприємства «Володимирецький держспецлісгосп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ройал Форест» про стягнення 97 267,26 грн. задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ройал Форест» (03126, м. Київ, проспект Відрадний, будинок 28, ідентифікаційний код 39793603) на користь Державного підприємства спеціалізованого лісогосподарського агропромислового підприємства «Володимирецький держспецлісгосп» (34300, Рівненська обл., Володимирецький район, селище міського типу Володимирець, вул. Поліська, будинок 24, ідентифікаційний код 32626235) основну заборгованість у сумі 74 670 (сімдесят чотири тисячі шістсот сімдесят) грн. 01 коп., 3% річних в сумі 2 068 (дві тисячі шістдесят вісім) грн. 11 коп., інфляційну складову боргу в сумі 10 005 (десять тисяч п'ять) грн. 78 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 426 (одна тисяча чотириста двадцять шість) грн. 90 коп. У решті позовних вимог - відмовити. Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 18 вересня 2017 року. Повний текст рішення підписаний 25 вересня 2017 року. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення. Суддя                                                                                       Головіна К.І.