Рішення

від 15.09.2017 по справі 910/10888/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2017Справа №910/10888/17

За позовом Публічного акціонерного товариства Київенерго доПриватного акціонерного товариства Жилкомунсервіс простягнення 236100 грн. 31 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Палій Ю.В. - представник за довіреністю № 17072002 від 20.07.2017;

від відповідача: не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04.07.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Київенерго з вимогами до Приватного акціонерного товариства Жилкомунсервіс про стягнення 236100 грн. 31 коп., з яких161169 грн. 38 коп. основного боргу, 10046 грн. 14 коп. 3% річних та 64884 грн. 79 коп. інфляційних втрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8563020 від 01.01.2005, не у повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання зі сплати за спожиту ним теплову енергію у період з жовтня 2014 року по грудень 2015 року, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 161169 грн. 38 коп. Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 10046 грн. 14 коп. та інфляційні втрати у розмірі 64884 грн. 79 коп. за період з листопада 2014 року по квітень 2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2017 порушено провадження у справі № 910/10888/17, розгляд справи призначено на 21.07.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 11.08.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2017, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 15.09.2017.

14.09.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких позивач, зокрема, зазначив, що його вимоги до відповідача є вимогами поточного кредитора (ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2012 у справі № 5011-46/19084-2012 за позовом Публічного акціонерного товариства Київенерго до Приватного акціонерного товариства Жилкомунсервіс було порушено провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства Жилкомунсервіс ; з моменту порушення провадження у справі введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, який діє на весь час провадження справи про банкрутство), у зв'язку з чим дія мораторію на заявлені у даній справі вимоги не поширюється. Крім того, позивач зазначив, що нарахована до сплати відповідачу вартість спожитої теплової енергії за грудень 2015 року на суму 4465 грн. 40 коп. є, по суті, донарахуванням за листопад 2015 року (з 25.11.2015 по 30.11.2015), оскільки розрахунковим є період з 25 попереднього місяця до 25 числа наступного місяця.

Представник позивача у судовому засіданні 15.09.2017 надав усні пояснення, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 15.09.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про відкладення розгляду справи від 11.08.2017 та протоколом судового засідання від 11.08.2017.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, беручи до уваги відсутність клопотань відповідача про відкладення розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 19.09.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2005 між Акціонерною енергопостачальною компанією Київенерго (постачальник) та Закритим акціонерним товариством Жилкомунсервіс , яке змінило своє найменування на Приватне акціонерне товариство Жилкомунсервіс (споживач) укладено Договір № 8563020 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Відповідно до cтатуту Публічного акціонерного товариства Київенерго , затвердженого загальними зборами акціонерів Акціонерної енергопостачальної організації Київенерго (протокол № 2/2013 від 22.04.2013), Акціонерна енергопостачальна компанія Київенерго перейменована у Публічне акціонерне товариство Київенерго у відповідності до вимог та положень Закону України Про акціонерні товариства від 17.09.2008 № 514-VI.

Згідно з пунктом 2.2.1 Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8563020 від 01.01.2005 постачальник зобов'язався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

Відповідно до пункту 2.3.1 Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8563020 від 01.01.2005 споживач зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку № 1, не допускаючи їх перевищення, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Порядок розрахунків сторони погодили в додатку № 2 до Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8563020 від 01.01.2005, відповідно до умов якого розрахунки з споживачами за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими постачальнику Управлінням цінової політики Київської міської державної адміністрації, затвердженими Розпорядженням КМДА від 10.12.2004 № 2249, за кожну відпущену Гігокалорію (1Гкал/грн.) без урахування ПДВ для розрахунків із житловими організаціями у розмірі 54 грн. 42 коп.

В період дії договору можливе змінення тарифів (пункт 12 додатку 2 до Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8563020 від 01.01.2005).

Відповідно до пункту 8 додатку 2 до Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8563020 від 01.01.2005 у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається: на опалення - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія; на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Пунктом 9 додатку 2 до Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8563020 від 01.01.2005 передбачено, що споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує в РВТ № 7 за адресою: вул. Горького, буд. 29 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці, табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно з пунктом 10 додатку 2 до Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8563020 від 01.01.2005 споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Положеннями розділу 4 Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8563020 від 01.01.2005 встановлено термін дії договору, а саме даний договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2005. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм частини 6 та частини 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Судом встановлено, що за період з жовтня 2014 року по грудень 2015 року позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8563020 від 01.01.2005 на загальну суму 205165 грн. 77 коп ., що підтверджується обліковими картками за період з жовтня 2014 року по грудень 2015 року та довідками про стан розрахунків за спожиту теплову енергії за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8563020 від 01.01.2005, долученими позивачем до позовної заяви та до матеріалів справи 10.08.2017.

Судом встановлено, що відповідач не у повному обсязі здійснив оплату теплової енергії, поставленої позивачем у період з жовтня 2014 року по грудень 2015 року за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8563020 від 01.01.2005, сплативши грошові кошти у розмірі 40178 грн. 88 коп ., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, долученими позивачем до матеріалів справи 10.08.2017, та довідками про стан розрахунків за спожиту теплову енергії за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8563020 від 01.01.2005, долученими позивачем до позовної заяви та до матеріалів справи 10.08.2017.

Таким чином, враховуючи загальну вартість поставленої позивачем у період з жовтня 2014 року по грудень 2015 року теплової енергії на суму 205165 грн. 77 коп., та розмір сплачених відповідачем грошових коштів, що становить 40178 грн. 88 коп., суд дійшов висновку, що у відповідача виникла заборгованість у розмірі 161169 грн. 38 коп.

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 161169 грн. 38 коп. станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Водночас, судом встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2012 у справі № 5011-46/19084-2012 за позовом Публічного акціонерного товариства Київенерго до Приватного акціонерного товариства Жилкомунсервіс було порушено провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства Жилкомунсервіс ; з моменту порушення провадження у справі введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, який діє на весь час провадження справи про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2013 у справі № 5011-46/19084-2012 відкрито процедуру санації та проведено санацію боржника - Приватного акціонерного товариства "Жилкомунсервіс".

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом кредитор - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником стосовно якого порушено справу про банкрутство грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію , і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Як встановлено судом, ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2012 у справі № 5011-46/19084-2012 за позовом Публічного акціонерного товариства Київенерго до Приватного акціонерного товариства Жилкомунсервіс було порушено провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства Жилкомунсервіс ; з моменту порушення провадження у справі введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, який діє на весь час провадження справи про банкрутство.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Суд зазначає, що вимоги Публічного акціонерного товариства Київенерго про стягнення з відповідача заборгованості за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8563020 від 01.01.2005 за період з жовтня 2014 року по грудень 2015 року є вимогами поточного кредитора, так як такі вимоги виникли після порушення провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства Жилкомунсервіс .

За таких обставин, суд дійшов висновку, що дія мораторію, введеного ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2012 про порушення провадження у справі № 5011-46/19084-2012 про банкрутство Приватного акціонерного товариства Жилкомунсервіс , на задоволення вимог Публічного акціонерного товариства Київенерго про стягнення з Приватного акціонерного товариства Жилкомунсервіс заборгованості за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8563020 від 01.01.2005, яка виникла у період з жовтня 2014 року по грудень 2015 року (в тому числі щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення оплати теплової енергії за період з жовтня 2014 року по грудень 2015 року) не поширюється.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Приватного акціонерного товариства Жилкомунсервіс у розмірі 161169 грн. 38 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Київенерго в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства Жилкомунсервіс суми основного боргу у розмірі 161169 грн. 38 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 10046 грн. 14 коп. та інфляційні втрати у розмірі 64884 грн. 79 коп. за загальний період з листопада 2014 року по квітень 217 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку в їх обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Київенерго в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства Жилкомунсервіс 3% річних у розмірі 10046 грн. 14 коп. та інфляційних втрат у розмірі 64884 грн. 79 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача з огляду на задоволення позову у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Жилкомунсервіс (04060, м. Київ, вул. Вавілових, буд. 18; ідентифікаційний код: 24725452) на користь Публічного акціонерного товариства Київенерго (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код: 00131305) суму основного боргу у розмірі 161169 (сто шістдесят одна тисяча сто шістдесят дев'ять) грн. 38 коп., 3% річних у розмірі 10046 (десять тисяч сорок шість) грн. 14 коп., інфляційні втрати у розмірі 64884 (шістдесят чотири тисячі вісімсот вісімдесят чотири) грн. 79 коп. та судовий збір у розмірі 3541 (три тисячі п'ятсот сорок одна) грн. 50 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 27.09.2017

Суддя І.М. Отрош