Рішення

від 25.09.2017 по справі 910/12489/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2017 Справа №910/12489/17 За позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово - будівельний

комплекс Митець

Треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет споруна стороні відповідача:

ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5

ОСОБА_6

про визнання недійсним рішення загальних зборів .

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: ОСОБА_7 - по договору №35/17 К від 16.08.2017р.

Від відповідача : не з явилися

Від третіх осіб: не з явилися

Обставини справи:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-будівельний комплекс "Митець" про визнання недійсним рішення загальних зборів.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що Позивач є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово -будівельний кооператив Митець . Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово -будівельний кооператив Митець , оформленим протоколом №1 від 16.05.2016 року, ухвалено рішення про відступлення частки у статутному капіталі та перерозподіл часток у статутному капіталі, внесення змін до установчих документів, переобрання керівника, делегування повноважень на здійснення реєстраційних дій. Як зазначає Позивач, вказане рішення загальних зборів учасників Товариства є недійсним, оскільки голову зборів не було обрано, учасників не було повідомлено про проведення загальних зборів всупереч п.13.4 Статуту і вони не були присутні на зборах, а також згідно з висновком експерта №95/тдд від 23.01.2017 року підписи у протоколі №1 від 16.05.2016 року здійснені не ОСОБА_1, тобто вказаний протокол є підробленим, а на загальних зборах не брали участь учасники, які володіють понад 60% голосів. Крім того, загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово -будівельний кооператив Митець , оформлені протоколами №1 від 16.05.2016 року є недійсними, оскільки учасників не було повідомлено про проведення загальних зборів всупереч п.13.4 Статуту і вони не були присутні на зборах. За таких підстав, просить Суд визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово -будівельний кооператив Митець , від 16.05.2016 року, оформлене протоколом №1 від 16.05.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2017 порушено провадження у справі №910/12489/17, розгляд справи призначено на 28.08.2017.

Ухвалою від 28.08.2017р. суд залучив до участі у справі третіх осіб та витребував від Печерської районної в місті Києві державної адміністрації реєстраційну справу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-будівельний комплекс "Митець".

22.08.2017 відповідач через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог не заперечував.

20.09.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від третіх осіб надійшли письмові пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримують.

В судовому засіданні 25.09. 2017 року представник позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач визнав позов, просив суд задовольнити позовні вимоги ОСОБА_8 у повному обсязі.

В судове засідання представники Третіх осіб не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень та поштового конверту.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Треті особи про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Приймаючи до уваги, що Треті особи були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представників Третіх осіб не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

В судовому засіданні 25.09.2017 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.08.2014 року Печерською районною державною адміністрацією м. Києва зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю Житлово -будівельний кооператив Митець .

Відповідно до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово -будівельний кооператив Митець затвердженого рішенням загальних зборів учасників, оформленого протоколом №3 від 14.07.2014 року, учасниками товариства є ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_5.

Згідно з п.6.1 Статуту для забезпечення діяльності товариства створено статутний капітал у розмірі 756 грн.

Вищим органом товариства є Загальні збори учасників. Загальні збори складаються із Учасників, або призначених ними представників. (розділ 8 Статуту)

Вищим органом товариства є Загальні збори учасників. Загальні збори складаються із Учасників, або призначених ними представників. (розділ 8 Статуту)

У розділу 8 Статуту передбачено, що дата і місце проведення загальних зборів та порядок денний повідомляється письмово всім учасникам не пізніше ніж за 30 днів до дати початку загальних зборів. На засіданнях ведуться протоколи, які підписуються головуючим і всіма присутніми учасниками. В голосуванні приймають участь тільки учасники товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю голосів присутніх учасників. Кількість голосів кожного із учасників визначається у відповідності з розміром часткової участі в статутному капіталі товариства за принципом: одна частка - один голос.

Загальні збори вважаються повноважними, якщо на їх засіданні присутні учасники, що володіють у сукупності більш як 60% голосів. (розділ 8 Статуту).

Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово -будівельний кооператив Митець , оформленим протоколом №1 від 16.05.2016 року, на яких були присутні ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_5, що у сукупності володіють 100% голосів, вирішено:

- затвердити продаж часток колишніх учасників на користь ОСОБА_9, виключити колишніх учасників зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово -будівельний кооператив Митець та перерозподілити частки у статутному капіталі ТОВ наступним чином: ОСОБА_9 756 грн., що становить 100% частки у статутному капіталі;

- затвердити Статут товариства у новій редакції,

- звільнити 16.05.2016 року ОСОБА_10 з посади директора ТОВ та обрано з 17.05.2016 року ОСОБА_9 на посаду директора ТОВ;

- уповноважити відповідних фахівців на здійснення державної реєстрації змін до установчих документів та до відомостей про керівника ТОВ.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що рішення загальних зборів учасників Товариства від 16.05.2016 року є недійсним, оскільки голову зборів не було обрано, учасників не було повідомлено про проведення загальних зборів всупереч Статуту і вони не були присутні на зборах, а також згідно з висновком експерта №95/тдд від 23.01.2017 року підписи у протоколі №1 від 16.05.2016 року здійснені не ОСОБА_1, тобто вказаний протокол є підробленим, а на загальних зборах не брали участь учасники, які володіють понад 60% голосів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить статті 20 Господарського кодексу України.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За змістом п.2.9 Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Одночасно, за змістом п.2.5.2 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України необхідно з урахуванням приписів ст.215 Цивільного кодексу України та ст.207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч.1 ст.220, ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.207 Господарського кодексу України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.

Такої саме позиції дотримується Вищий господарський суд України і у п.18 Інформаційного листа №01-8/211 від 07.04.2008р. "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", за змістом вимога про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Цивільний кодекс України не дає визначення поняття "заінтересована особа". Тому коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків.

Згідно із статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Корпоративними правами, відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України, є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Згідно з ч. 1 ст. 113 ЦК України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом (ч. 1 ст. 140 ЦК України).

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про господарські товариства" та ст. 140 ЦК України товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний (складений) капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами; учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів.

Управління діяльністю господарського товариства згідно з ч. 1 ст. 89 Господарського кодексу України здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.

Відповідно до положень статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до статті 97 Цивільного кодексу України, управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників (стаття 145 Цивільного кодексу України).

Так, поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов'язки їх учасників та засновників визначаються Законом України "Про господарські товариства".

Згідно з ч. 1 ст. 58 Закону України "Про господарські товариства", вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Відповідно до розділу 8 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово -будівельний комплекс Митець вищим органом товариства є Загальні збори учасників. Загальні збори складаються із Учасників, або призначених ними представників.

У розділі 8 передбачено, що дата і місце проведення загальних зборів та порядок денний повідомляється письмово всім учасникам не пізніше ніж за 30 днів до дати початку загальних зборів. На засіданнях ведуться протоколи, які підписуються головуючим і всіма присутніми учасниками. В голосуванні приймають участь тільки учасники товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю голосів присутніх учасників. Кількість голосів кожного із учасників визначається у відповідності з розміром часткової участі в статутному капіталі товариства за принципом: одна частка - один голос.

Загальні збори вважаються повноважними, якщо на їх засіданні присутні учасники, що володіють у сукупності більш як 60% голосів. ( розділ 8 Статуту ) Загальні збори складаються із Учасників, або призначених ними представників.

Як встановлено Судом, Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово -будівельний кооператив Митець , оформленим протоколом №1 від 16.05.2016 року, на яких були присутні ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_5, що у сукупності володіють 100% голосів, вирішено:

- затвердити продаж часток колишніх учасників на користь ОСОБА_9, виключити колишніх учасників зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово -будівельний кооператив Митець та перерозподілити частки у статутному капіталі ТОВ наступним чином: ОСОБА_9 756 грн., що становить 100% частки у статутному капіталі;

- затвердити Статут товариства у новій редакції,

- звільнити 16.05.2016 року ОСОБА_10 з посади директора ТОВ та обрано з 17.05.2016 року ОСОБА_9 на посаду директора ТОВ;

- уповноважити відповідних фахівців на здійснення державної реєстрації змін до установчих документів та до відомостей про керівника ТОВ.

Відповідно до п. 2.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 року № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин", у судовому порядку недійсним може бути визнано рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи, а не протокол загальних зборів. Протокол є документом, який фіксує факт прийняття рішення загальними зборами, і не є актом за змістом статті 20 ГК України. Тому господарські суди мають відмовляти в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним протоколу загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи.

Не може бути визнано недійсним рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи з тих підстав, що його прийнято загальними зборами з питань, які належать до компетенції інших органів товариства (наглядової ради, виконавчого органу тощо), оскільки статтею 98 ЦК України передбачено право загальних зборів учасників товариства приймати рішення з усіх питань діяльності товариства. Положення установчих документів товариства, які обмежують це право, не застосовуються (п. 2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин").

Пунктом 2.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" встановлено, що господарські суди мають враховувати, що закон виходить з презумпції легітимності рішень органів управління юридичної особи, тобто зазначені рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлено інше. Вимоги про визнання рішень загальних зборів або інших органів дійсними задоволенню не підлягають.

Згідно з п. 2.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 року № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин", рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України.

Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути:

- невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства;

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів;

- позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Під час розгляду відповідних справ господарські суди мають враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з порушенням прямих вказівок закону є:

- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму (статті 59 та 60 Закону України "Про господарські товариства", статті 41 та 42 Закону України "Про акціонерні товариства", стаття 15 Закону України "Про кооперацію");

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина шоста статті 42 Закону України "Про акціонерні товариства");

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах (частина п'ята статті 61 Закону України "Про господарські товариства");

- відсутність протоколу загальних зборів ТОВ (частина шоста статті 60 Закону України "Про господарські товариства");

- відсутність протоколу загальних зборів АТ, підписаного головою і секретарем зборів (стаття 46 Закону України "Про акціонерні товариства").

Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення (п. 2.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 року № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин").

В обґрунтування заявлених позовних вимог в частині визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово - будівельний комплекс Митець оформленим протоколом №1 від 16.05.2016 року, Позивач зазначав, що згідно з висновком експерта №95/тдд від 23.01.2017 року підписи у протоколі №1 від 16.05.2016 року здійснені не ОСОБА_1, тобто вказаний протокол є підробленим.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Печерського УП ГУ НП у м. Києві перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 06.01.2017 року за №12017100060000056, за ознаками кримінального правопорушення. передбаченого ч.1 ст. 358 КК України.

В рамках кримінального провадження №12017100060000056 постановою прокурора Київської місцевої прокуратури №6 від 20.01.2017 року була призначена почеркознавча експертиза, проведення якої доручено Київському міському науково - дослідному експертно - криміналістичному центру МВС України.

Висновками експерта Київського міського науково - дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України №95/тдд від 23.01.2017 року встановлено, що підпис у графі "Невідничий Микола Юхимович" у "Протоколі №1 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово - будівельного комплексу Митець від 16.05.2016 року, виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками судових експертів.

Згідно із ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язкови.

За таких підстав, Суд приймає до уваги висновки судового експерта за результатами проведення почеркознавчої експертизи, призначеної в рамках кримінального провадження №12017100060000056 постановою прокурора Київської місцевої прокуратури №6 від 20.01.2017 року, які складені Київським міським науково - дослідним експертно - криміналістичним центром МВС України №95/тдд від 23.01.2017 року, який був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову від дачі висновку (п. 1 ст. 384, п. 1 ст. 385 Кримінального кодексу України), оскільки висновки експертизи узгоджені між собою, обґрунтовані, не суперечать іншим матеріалам справи і не викликають сумнівів у їх неправильності. Крім того, Суд зазначає, що проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу", а тому за таких підстав, вказані висновки експертів є належними та допустимими доказами відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з тим, що за висновками експерта за результатами проведення почеркознавчої експертизи, призначеної в рамках кримінального провадження №12017100060000056 постановою прокурора Київської місцевої прокуратури №6 від 20.01.2017 року, які складені Київським міським науково - дослідним експертно - криміналістичним центром МВС України №95/тдд від 23.01.2017 року, встановлено, що підпис у графі "Невідничий Микола Юхимович" у "Протоколі №1 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово - будівельний комплекс Митець від 16.05.2016 року, виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою, Суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не підписував протокол №1 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово - будівельний комплекс Митець від 16.05.2016 року, що також свідчить про те, що останній не був присутім на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово - будівельний комплекс Митець , які проводились 16.05.2016 року.

Відповідно до ч.1 ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Однак, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повідомлення ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_5, відповідно до Статуту Товариства про проведення загальних зборів учасників Товариства, які проводились 16.05.2016 року.

Крім того, як вбачається з відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово -будівельний комплекс Митець у останнього відсутні докази скликання та проведення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово - будівельний комплекс Митець ", які проводились 16.05.2016 року.

За приписами п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо. При вирішенні спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів господарського товариства з підстав недопущення до участі в них акціонерів (учасників) товариства судам необхідно з'ясувати, чи могла їх відсутність (або наявність) істотно вплинути на прийняття рішення, яке оскаржується.

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що відсутність доказів скликання про проведення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово - будівельний комплекс Митець , а також відсутність доказів повідомлення ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_5 відповідно до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово - будівельний комплекс Митець про проведення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово - будівельний комплекс Митець , які проводились 16.05.2016 року, свідчать про позбавлення позивача як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово - будівельний комплекс Митець можливості взяти участь у загальних зборах та свідчить про наявність правових підстав для визнання рішень таких загальних зборів недійсними.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово - будівельний комплекс Митець від 16.05.2016 року, оформленого протоколом №51від 16.05.2016 року, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками судових експертів.

Згідно із ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Таким чином, враховуючи вищевикладені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги вставлені фактичні обставини справи, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово - будівельний комплекс Митець про визнання недійсними рішень загальних зборів підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово - будівельний комплекс Митець (01133, м. Київ, вул... ЩОРСА, будинок 32-Г, офіс 265 ідентифікаційний код юридичної особи 23700295) від 16.05.2016 року, офрмлене протоколом №1 від 16.05.2016 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово - будівельний комплекс Митець (01133, м. Київ, вул... ЩОРСА, будинок 32-Г, офіс 265 ідентифікаційний код юридичної особи 23700295) на користь ОСОБА_1 (01133, АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 1 600 грн. 00 коп.

Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено 28.09.2017.

Суддя Трофименко Т.Ю .