Ухвала

від 25.09.2017 по справі 910/16337/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua 0,2 УХВАЛА про повернення позовної заяви 25.09.2017Справа №  910/16337/17 Суддя Щербаков С.О., розглянувши позовну заяву  ПрАТ "КОНЦЕРН СТИРОЛ"    до  ТОВ "П.Н.О. Холдинг" про   стягнення  10 526 579, 51 грн. ВСТАНОВИВ: ПрАТ «Концерн Стирол»  звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «П.Н.О. Холдинг» про стягнення 10   526   579, 51 грн. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позовна заява повинна містити найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків за його наявності. Пунктом 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011    № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що  недодержання вимог   статей 54,   56   та   пунктів 2   і   3   частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені   статтею 63 ГПК. Так, позовна заява підлягає поверненню без розгляду, якщо позивачем не вказано повне найменування сторін та їх поштових адрес, або позовну заяву підписано не уповноваженою належним чином особою чи особою, посадове становище якої не вказано, або прокурор не зазначив орган, уповноважений здійснювати відповідні функції держави у спірних відносинах, або позовна заява не підписана позивачем. У поданій позовній заяві позивачем вказано найменування відповідача: ТОВ «П.Н.О. Холдинг», ідентифікаційний код - 38123534. Судом здійснено запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, відповідно до якого найменування юридичної за ідентифікаційним кодом - 38123534  є: Товариство з обмеженою відповідальністю «П.Н.О. Холдинг», тобто  позивачем не вказано повне найменування відповідача. При цьому, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань повним найменування юридичної особи за ідентифікаційним кодом 05761614 (позивача) є Приватне акціонерне товариство «Концерн Стирол». Відтак, суд приходить до висновку, що позивачем у позовній заяві не вказано власне повне найменування та повне найменування  відповідача, чим порушено  вимоги   статті 54  ГПК щодо форми позовної заяви. У п. 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що недодержання вимог статті 54 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес. Відповідно до п. 3 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1   600, 00 грн.) та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (240   000, 00 грн.) За подання позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1   600, 00 грн.). Так, ПрАТ «Концерн Стирол» заявлено 1 (одну) вимогу майнового характеру, а саме про стягнення 10   526   579, 51 грн., тобто розмір судового збору, який підлягає сплаті позивачем становить - 157   898, 69 грн. Разом з тим, позивачем не надано суду доказів сплати судового збору. Одночасно з поданням позову, ПрАТ «Концерн Стирол» подано клопотання про відстрочення сплати судового збору. В обґрунтування поданого клопотання заявник зазначає, що  фактичним місцезнаходженням  ПрАТ «Концерн Стирол», як виробничих потужностей, так і офісних приміщень, є місто Горлівка Донецької області. У зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької області, керівництвом підприємства було прийняте рішення про повну зупинку виробництва. Крім того, позивач зазначає, що постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 17.11.2016 ВП №  52915320 накладено арешт на кошти та на все майно, що належить ПрАТ «Концерн Стирол» в межах суми 138   828   637, 69 грн. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Даною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати судового збору. Пунктом 3.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», передбачено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. Проаналізувавши вказані положення, слід зазначити, що дії суду при розгляді клопотання заявника про відстрочення сплати судового збору повинні здійснюватися з дотриманням принципів рівності та збалансованості інтересів сторін. Окрім того, господарському суду надано лише право, а не покладено обов`язок у будь-якому випадку задовольняти клопотання учасників судового процесу про відстрочення сплати ними судового збору. Тобто, вказана норма є суб`єктивною та застосовується лише у випадку, коли заявник надасть суду дійсно переконливі докази скрутного матеріального становища, яке перешкоджає йому вчинити необхідні дії по сплаті судового збору. Як вбачається з вищевикладеного єдиною підставою для вчинення судом зазначених у статті 8 Закону України “Про судовий збір” дій є врахування ним майнового стану сторони. Положення   ст. 8 Закону України "Про судовий збір"   наділяють суд правом на відстрочення сплати судового збору лише за наявності виняткових обставин, а саме з урахуванням того, що   в майбутньому, але не довше ніж до ухвалення судового рішення, позивач матиме фінансову можливість сплатити розмір судового збору. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду у справах № 910/12806/15 від 02.12.2015, № 911/1372/15 від 25.12.2015 Однак, позивачем не долучено до матеріалів справи жодних доказів на підтвердження можливості позивача у майбутньому, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у даній справі, сплатити судовий збір у встановленому законодавство розмірі. Крім того, відповідно до п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 № 7 у разі відстрочення або розстрочення сплати судового збору господарський суд повинен зазначити в ухвалі (про прийняття заяви чи скарги до провадження або в іншій)   конкретний строк   (строки) сплати судового збору, який (які) не може бути пізнішим за дату, на яку судом призначено розгляд заяви чи скарги. У разі перенесення цієї дати (в зв'язку з відкладенням розгляду справи або з інших причин) відповідно може бути продовжено й строк (строки), на які відстрочено або розстрочено сплату судового збору, про що господарським судом зазначається у відповідній ухвалі. Таким чином, заявляючи клопотання про відстрочення сплати судового збору, позивач повинен вказати   конкретну дату, до якої він просить відстрочити сплату судового збору, та у випадку задоволення судом клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, суд повинен зазначити в ухвалі (про порушення провадження у справі, про відкладення розгляду справи, тощо)   конкретний строк, до якої позивач повинен сплатити судовий збір, та такий строк не може бути пізнішим за дату, на яку судом призначено розгляд позовної заяви, з огляду на що суд вважає клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору до   набрання рішенням законної сили   необґрунтованим. З огляду на викладене, суд відзначає, що позивачем не долучено до матеріалів справи жодних доказів на підтвердження можливості позивача у майбутньому, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у даній справі, сплатити судовий збір у встановленому законодавство розмірі, і не вказано, до якої конкретної дати позивач просить суд відстрочити сплату судового збору. Таким чином, суд дійшов висновку про недоведеність заявником існування, передбачених ст. 8 Закону України “Про судовий збір” підстав для відстрочення  сплати судового збору, а тому суд відмовляє у задоволенні зазначеного клопотання. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі. Приймаючи, до уваги наведене, зважаючи на те, що заявником не дотримано вимог  ст.ст. 56, 57 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що приписи ст. 63 Господарського процесуального кодексу України носять імперативний характер, суд приходить до висновку, що викладені обставини є підставою для повернення позовної заяви відповідно до ст. 63 Господарського процесуального кодексу України. За таких обставин, позовна заява та додані до неї документи підлягають поверненню заявнику без розгляду. Проте, суд звертає увагу заявника на те, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення. Крім того, при можливому повторному зверненні до господарського суду слід звернути увагу також на те, що відповідно до пункту 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації" (затв. Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту "підпис". Така відмітка проставляється на кожному аркуші засвідченої копії документа. Копії доказів, доданих до позовної заяви не відповідають вищевказаним вимогам. Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, - УХВАЛИВ: Позовну заяву та додані до неї матеріали повернути заявнику без розгляду. Ухвала може бути оскаржена у порядку, передбаченому чинним законодавством України.              Суддя                                                                                                       Щербаков С.О.