Рішення

від 25.09.2017 по справі 917/1282/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2017р. Справа № 917/1282/17

За позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2а, м. Полтава, 36008

до Обласного комунального підприємства "Лабораторія контролю умов праці", вул. Козака, 1а, м. Полтава, 36003

про стягнення 38049,96 грн.

Суддя Семчук О.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 29-14/1 від 03.01.2017р.);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТВИНИ СПРАВИ:

Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (далі - позивач/ ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго") звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Обласного комунального підприємства "Лабораторія контролю умов праці" (далі - відповідач/ ОКП "Лабораторія контролю умов праці") про стягнення 38049,96 грн., в тому числі: 24235,20 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 7287,66 грн. пені, 1028,31 грн. 3% річних та 5498,79 грн. інфляційних втрат. В обґрунтування позову позивач посилається на недотримання відповідачем умов договору № 2668 "С" від 15.10.2007р. на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 04.08.2017р. порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 12.09.2017р.

12.09.2017р. у зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням відповідачем вимог ухвали від 04.08.2017р. суд відклав розгляд справи на 25.09.2017р.

В судове засідання 25.09.2017р. представник відповідача не з'явився.

В матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем копії ухвали суду від 12.09.2017р., вказана копія ухвали, направлена на адресу відповідача, зазначену у позові, не повернулася до суду.

Згідно п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18), особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Адреса відповідача зазначена у позовній заяві відповідає місцезнаходженню ОКП "Лабораторія контролю умов праці", відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання.

Згідно зі ст. 77 ГПК України неявка представників сторін у судове засідання кваліфікується підставою для відкладення розгляду справи у випадку, якщо через таку неявку неможливо розглянути певну справу.

Неявка представника відповідача у судове засідання не унеможливлює розгляд справи, відтак не є підставою для відкладення розгляду справи за ст.77 ГПК України.

У п. 3.9.2 Постанови № 18 зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач відзиву на позов не надав.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, керуючись ст. 75 ГПК України, суд розглядає справу і вирішує спір за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позову у повному обсязі.

В судовому засіданні 25.09.2017р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

15.10.2007р. між позивачем ("Теплопостачальна організація" за договором) та відповідачем (споживач за договором) було укладено договір № 2668 "С" на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (далі - договір, копія договору - в матеріалах справи).

Згідно п. 1 договору теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення до межі розподілу будівлі офісу по вул. Козака, 1а.

Пунктом 16 договору в редакції додаткової угоди № 5 від 21.03.2016р. до договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (далі - додаткова угода № 5) визначено, що облік споживання теплової енергії на опалення проводиться по лічильнику тепла.

Відповідно до абзацу 5 п. 38 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 09.07.2012р. загальна опалювальна площа будівлі по вул. В. Козака, 1а під обліком теплового лічильника складає 2 530,85 м, площа, яку займає споживач - 71,53 м2; показники теплового лічильника розподіляються пропорційно площі, яку займає споживач, що становить 2,83 %.

З 21.03.2016р. згідно з п. 20 договору в редакції додаткової угоди № 5 розподіл загальної кількості теплової енергії, визначеної за показниками приладу обліку, встановленому на об'єкті, в якому перебуває кілька споживачів, проводиться пропорційно опалювальних (займаних) площ кожного споживача:

- загальна опалювальна площа будівлі по вул. В. Козака, 1а під обліком теплового лічильника складає 2 530,85 м 2 ;

- площа, яку займає споживач - 46,7 м2;

- показники теплового лічильника розподіляються пропорційно площі, яку займає споживач, що становить 1,85 %.

Відповідно до п. 30 договору оплата за опалення, що проводить споживач, здійснюється за фактично використану кількість теплової енергії на підставі тарифів, встановлених уповноваженим органом та діючих на період постачання теплової енергії.

Оплата за опалення проводиться за фактичну використану кількість теплової енергії.

Всі розрахунки по цьому договору проводяться на підставі рахунку, виписаного теплопостачальною організацією споживачу з обов'язковим застосуванням чинних тарифів.

Факт отримання споживачем теплової енергії фіксується щомісячно актом приймання-передачі теплової енергії, який складається обома сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і договору.

У разі неповернення споживачем акту приймання-передачі теплової енергії в 5-денний термін, як це передбачено абз. з) п. 9 договору він, підписаний теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання споживачу теплової енергії (в редакції Додаткових угод № 3 та № 5).

Відповідно до п. 9 договору споживач зобов'язаний розглянути направлений йому теплопостачальною організацією акт приймання-передачі теплової енергії і при відсутності заперечень в 5-денний термін повернути його теплопостачальній організації, підписаним та скріпленим печаткою (в редакції додаткової угоди № 3).

Згідно абз. 1 п. 31 договору, споживач зобов'язується сплачувати за теплову енергію у строк до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим з урахуванням суми проміжних платежів (в редакції Додаткової угоди № 5).

В період з 01.11.2014р. по 30.04.2017р. позивач здійснював постачання відповідачу теплової енергії. На підтвердження обсягів постачання позивачем надано копії актів приймання-передачі теплової енергії за вказаний період. При цьому, частина таких актів не підписана представником відповідача, а саме акти приймання-передачі теплової енергії за лютий 2015 року, січень 2016 року, а також січень, лютий, березінь і квітень 2017 року.

Докази направлення всіх вищевказаних актів приймання-передачі теплової енергії наявні в матеріалах справи, отже, відповідно до п. 30 договору в редакції додаткової угоди № 5, вказані акти, підписані теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважаються оформленими відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджують факт надання споживачу теплової енергії.

Відповідно до умов договору позивачем з 01.11.2014р. по 30.04.2017р. нараховано до сплати за відпущену відповідачу теплову енергію 28335,20 грн. (копії рахунків на оплату - в матеріалах справи).

Відповідач за отриману теплову енергію розрахувався частково, на суму 4100,00 грн., в результаті чого заборгував позивачу 24235,20 грн. Вказана сума боргу також підтверджується підписаним обома сторонами актом звірки № 114 за період листопад 2014р. - червень 2017р., копія якого наявна в матеріалах справи.

В зв'язку з цим, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за відпущену теплову енергію в сумі 24235,20 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача суми основного боргу, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться (ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" - сфера теплопостачання є сферою діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам. ОСОБА_2 регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності (ст. 2 Закону).

Відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. З Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону, теплопостачальні організації зобов'язані забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.

Цьому обов'язку кореспондує обов'язок споживачів теплової енергії визначений статтею 19 цього Закону, згідно якого споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов'язань відповідачем щодо оплати за спожиту теплову енергію і позовна вимога про стягнення основного боргу в сумі 24235,20 грн. є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 7287,66 грн. пені за період з 10.01.2017р. по 10.07.2017р., 1028,31 грн. 3 % річних за період з 10.12.2014р. по 10.07.2017р. та 5498,79 грн. інфляційних втрат за період з січня 2015 року по червень 2017 року.

Згідно з абзацом 4 п. 31 договору договору у випадку неоплати за теплову енергію у вказані в договорі строки нараховується пеня в розмірі 1,0% за кожний день прострочки платежу, але не більше 100% боргу згідно Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги" № 686-ХІ від 20.05.1999р., а також стягуються 3% річних з простроченої суми згідно з ст. 625 ЦК України.

Віповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 5498,79 грн. інфляційних втрат за період з січня 2015 року по червень 2017 року.

Щодо нарахування пені та 3% річних, судом встановлено, що позивач правомірно нарахував відповідачу пеню та 3% річних, проте позивачем не вірно визначено строки оплати за теплову енергію отриману в березні та травні 2015року, січні, квітні та травні 2016 року, а також в грудні, квітні та травні 2017 року Так, згідно умов договору кінцевий розрахунок вартості теплової енергії, визначеної з урахуванням фактичної температури повітря, проводиться споживачем до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі виписаного рахунку. Позивачем при визначенні строків оплати за теплову енергію, відпущену відповідачу у вказаних вище місяцях не враховано, що 9 число відповідного місяця (останній день оплати) було вихідним (чи святковим) днем.

Згідно ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З врахуванням викладеного, суд здійснив перерахунок пені та річних і встановив, що за загальний період з 11.01.2017р. по 10.07.2017р. стягненню підлягає пеня в розмірі 7267,76 грн., а 3% річних підлягають стягненню в сумі 1027,59 грн. за загальний період з 10.12.2014р. по 10.07.2017р.

В іншій частині стягнення пені та річних позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Обласного комунального підприємства "Лабораторія контролю умов праці" (вул. Козака, 1а, м. Полтава, 36003; код ЄДРПОУ 31758142) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (вул. Комарова, 2а, м. Полтава, 36008, код ЄДРПОУ 03338030) 24235 грн. 20 коп. основного боргу, 7267 грн. 76 коп. пені, 1027 грн. 59 коп. 3% річних, 5498 грн. 79 коп. інфляційних втрат, 1599 грн. 13 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.09.2017р.

Суддя О.С. Семчук