Рішення

від 27.09.2017 по справі 925/963/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2017 р. Справа № 925/963/17

Господарський суд Черкаської області у складі судді Гури І.І., при секретарі судового засідання - Євтушенко Б.В., за участю представника за довіреністю - Ткаченка О.В. (від відповідача), розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю Агротехнологія-Логістик до товариства з обмеженою відповідальністю Черкаська продовольча компанія про стягнення 84555,90 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агротехнологія-Логістик (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Черкаська продовольча компанія" (далі - відповідач), у якому просить суд:

1. прийняти позовну заяву та відкрити провадження у справі;

2. стягнути на користь позивача з відповідача суму 84 555,90 грн., що складається з 72958,59 грн. суми основного боргу з врахуванням інфляції та 11 597,31 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно сплаченого товару за кожний день прострочення;

3. стягнути з відповідача суму судового збору 1268,34 грн.

У заяві від 04.09.2017 представник позивача вказала:

1. в позовній заяві помилково в п. 3 прохання вказано стягнути з відповідача суму судового збору 1268,34 грн., а фактично сплачено 1600,00 грн. судового збору, просить вважати правильну суму 1600,00 грн. судового збору до стягнення;

2. в зв'язку з її відпусткою з 25.09.2017 просить розгляд справи проводити без її присутності.

Заява від 04.09.2017 представника позивача, а саме, п. 1 , прийнятий судом до розгляду.

Позов мотивований тим, що на підставі договору № 0021 від 01.08.2016 позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними, однак, відповідач в порушення п.п. 5.3. договору до цього часу за поставлений товар не розрахувався і заборгованість становить 67374,80 грн. і станом на 28.07.2017 не погашена. Відповідно до ст. 625 ЦК України позивач нарахував суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення станом на 28.07.2017 та згідно п. 7.2. договору № 0021 від 01.08.2016 у редакції протоколу узгодження розбіжностей від 01.08.2016 нарахував пеню за період прострочення по 28.07.2017.

Ухвалою суду від 04.08.2017 прийнято позовну заяву і порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 04.09.2017.

У відзиві на позовну заяву (вх. суду 18626/17 від 01.09.2017) відповідач - керуючий санацією боржника повідомив, що несвоєчасне відшкодування відповідачем вказаної заборгованості за договором №0021 від 01.08.2016 в розмірі 84555,90 грн. було спричинене складним фінансовим становищем підприємства, пов'язаним із значною дебіторською заборгованістю покупців перед відповідачем; відповідач має намір відшкодувати вказану заборгованість перед позивачем протягом поточного місяця.

Ухвалою суду від 04.09.2017 розгляд справи відкладено на 27.09.2017, задоволено п. 2 заяви від 04.09.2017 представника позивача про розгляд справи без її участі, викликано у судове засідання представника відповідача.

У судовому засіданні представник відповідача просив відкласти розгляд справи, продовжити строк вирішення спору на 15 днів для надання відповідачу додаткового часу для погашення суми, заявленої у позові.

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача, відмовляє в його задоволенні, оскільки згідно ст. 69 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більше як на п'ятнадцять днів, однак , враховуючи те, що суддя по справі йде у відпустку, що передбачена графіком відпусток суддів, задоволення даного клопотання представника відповідача порушить вимоги ст. 69 ГПК України навіть і в частині розгляду в межах продовженого строку.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, встановив наступне.

01.08.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю Агротехнологія-Логістик (постачальник за договором, позивач у справі) та ТОВ Черкаська продовольча компанія (покупець за договором, відповідач у справі) уклали договір поставки №0021 (далі - Договір), відповідно до умов якого за цим договором постачальник зобов"язується в порядку та строки, встановлені договором, постачати товар, з необхідними супровідними документами та передавати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити на умовах, визначених в цьому договорі (п.1.1. Договору).

Договір містить, зокрема, такі умови:

- право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної, яка засвідчує момент передачі товару. Загальна сума договору складає суму всіх видаткових накладних до нього (п.1.3.);

- покупець здійснює оплату за товар у повному обсязі на протязі 30 календарних днів з моменту переходу до нього права власності, відповідно до п. 1.3. договору (п. 5.3. );

- даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2016 року (п. 9.1.);

- у випадку, якщо не пізніше , ніж за один місяць до закінчення терміну цього договору жодна із сторін не заявить про його припинення, то цей договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік і на тих же умовах (п. 9.4.).

01.08.2016 сторони підписали протокол розбіжностей , у якому, зокрема, змінений пункт 7.2. в договорі і викладений так: у випадку невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати товару в строки, передбачені цим договором, він сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно сплаченого товару за кожний день прострочення.

Після підписання даного Протоколу уповноваженими представниками сторін, договір вважається укладеним з урахуванням редакцій його положень, викладених в даному протоколі.

Позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними №137 від 08.09.2016 на суму 18 336,96 грн. (частково оплачено, борг складає 8000,00 грн., так вказано позивачем у позові), № 169 від 10.10.2016 на суму 9239,04 грн., № 182 від 19.10.2016 на суму 13325,04 грн., № 199 від 02.11.2016 на суму 9216,00 грн. № 214 від 21.11.2016 нас уму 13836,96 грн., № 250 від 23.12.2016 на суму 13757,76 грн.

Відповідач за отриманий товар не розрахувався, борг становить 67374,80 грн. Докази оплати товару не надані.

За порушення встановленого договором строку оплати товару позивач згідно п. 7.2. Договору з урахуванням протоколу розбіжностей , нарахував відповідачу по 28.07.2017 до сплати пеню на загальну суму 11597,31 грн. Розрахунок пені відповідає умовам Договору, обставинам справи, та є вірним.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції - 72958,59 грн. (сума боргу з врахуванням інфляції) за весь час прострочення станом на 28.07.2017. Розрахунок відповідає фактичними обставинам виконання відповідачем Договору, умовам договору та вимогам чинного законодавства, є вірним.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідач в порушення своїх зобов'язань, що виникли з Договору, допустив прострочення виконання грошових зобов'язань щодо оплати поставленого йому позивачем товару, тому позивач вправі вимагати від відповідача, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних нарахувань та сплату пені, передбаченої п. 7.2. Договору з урахуванням Протоколу розбіжностей до Договору.

Таким чином, позов підлягає повному задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача, сплачений останнім судовий збір в сумі 1600,00 грн.

Керуючись ст.ст. 49, ст. ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Черкаська продовольча компанія (м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 122/1, ідентифікаційний код 24350064) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Агротехнологія-Логістик (02099, м. Київ, Дарницький район, вул. Бориспільська, буд. 9, корп. 105, ідентифікаційний код 37689305) - 67374,80 грн. основного боргу , 5583,79 грн. інфляційних, 11597,31 грн. пені та 1600,00 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 28 вересня 2017 року.

Суддя І.І. Гура